ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА Статья

Актуальність теми дослідження. Динамічний розвиток економіки України, високі темпи змін зовнішнього середовища та посилення конкуренції обумовлюють зростання ролі та значення персоналу як фактора підвищення конкурентоспроможності. Для вітчизняних підприємств проблема формування персоналу, який би відповідав сучасним вимогам, був зацікавлений у зростанні продуктивності праці та д осягненні цілей, є надзвичайно актуальною. Успішно протистояти впливу негативних факторів оточення і поліпшувати ринкове становище дозволяє стратегія розвитку підприємства та взаємопов’язана з нею кадрова стратегія. У зв’язку з цим виникає необхідність формування механізму стратегічного управління персоналом промислових підприємств, адекватного ринковим перетворенням.

Науково обґрунтована комплексна стратегія управління персоналом має стати основою при вирішенні всіх кадрових питань: відбору відповідної чисельності працівників необхідного рівня кваліфікації та освіти, їх адаптації та кар’єрного зростання, оцінки, стимулювання, мотивації та розвитку.

Методичні основи управління персоналом закладено в роботах Ф. Герцберга, П. Друкера, А. Маслоу, Е. Мейо, М. Мескона, Д. Макгрегора, Ф.Тейлора. Вагомий внесок у розробку теоретичних і практичних засад підвищення ефективності роботи персоналу зробили вітчизняні вчені та фахівці країн СНД: Д. Богиня, Г. Дмитренко, В. Дятлов, О. Єськов, О. Єгоршин, О. Кібанов, Є. Маслов, О. Новікова, В. Співак, В. Травін, Е. Уткін, Ф. Хміль, Г. Щокін.

Незважаючи на широкий спектр досліджень, деякі аспекти стратегічного управління персоналом потребують подальшої розробки та органічного інтегрування в загальну стратегію розвитку підприємства.

Так, дослідження стану кадрової політики підприємств машинобудівної, хлібопекарної та інших галузей довело, що питанням формування цілеспрямованої концепції, політики та стратегії управління персоналом не приділяється достатньо уваги. Це негативно позначається на ефективності використання трудового потенціалу.

Усвідомлення необхідності використання основ світової та вітчизняної теорії і практики менеджменту щодо формування та реалізації організаційно-економічного механізму стратегічного управління персоналом промислових підприємств зумовило вибір теми дисертації, мету і задачі дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості НАН України за темою «Розробка механізму господарювання підприємств у трансформаційній економіці» (номер держреєстрації 0104U003430, 2003-2006 рр.). Внесок автора полягає у розробці методичних підходів до дослідження мотивації та ефективності управління персоналом підприємства. Під час виконання науково-дослідної роботи згідно з тематикою Краматорського економіко-гуманітарного інституту за темою «Формування конкурентної позиції фірми в умовах інноваційної моделі розвитку суспільства» (номер держреєстрації 0106U002686, 2006-2011 рр.) автором запропоновано методичні рекомендації щодо оцінки стратегічного потенціалу і формування стратегії управління персоналом сучасних промислових підприємств.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є вдосконалення теоретико-методичних підходів та розробка практичних рекомендацій щодо формування механізму стратегічного управління персоналом на промислових підприємствах, реалізація якого забезпечує підвищення рівня трудового потенціалу та посилення конкурентних переваг.

Для досягнення поставленої мети дослідження вирішено такі науково-практичні задачі:

виявлено роль та обґрунтовано значення персоналу підприємства в умовах перехідної економіки;

проаналізовано та узагальнено зарубіжні і вітчизняні теоретичні та практичні підходи до управління персоналом;

розроблено концепцію формування організаційно-економічного механізму стратегічного управління персоналом промислового підприємства;

здійснено аналіз системи управління персоналом підприємств машинобудівної та хлібопекарної галузі;

розроблено методичні рекомендації щодо діагностики стратегічного потенціалу підприємства;

обґрунтовано необхідність удосконалення організаційної структури підприємств на основі створення проектних груп стратегічного управління персоналом;

визначено функції, задачі та критерії оцінки ефективності стратегічного управління персоналом.

Об’єктом дослідження є процеси стратегічного управління персоналом промислових підприємств.

Предмет дослідження – теоретичні, методичні та практичні аспекти формування організаційно-економічного механізму стратегічного управління персоналом промислових підприємств.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять фундаментальні теоретичні положення класиків менеджменту, праці вчених-економістів, соціологів і психологів, законодавчі та нормативні акти, які регламентують діяльність вітчизняних підприємств у сфері управління персоналом. Як вихідну інформацію використано звітні показники підприємств машинобудівної та хлібопекарної галузей Донецької області, дані офіційної статистики, мережі Інтернет.

Застосування методів комплексного аналізу і синтезу дозволило узагальнити зарубіжний та вітчизняний досвід побудови системи управління персоналом і визначити проблеми ефективного використання трудових ресурсів на підприємствах Донецької області. За допомогою системного підходу, поєднання індукції та дедукції визначено сутність і принципи формування ефективного організаційно-економічного механізму стратегічного управління персоналом. Методи статистичного аналізу і моделювання, графічні методи, методи експертних оцінок надали можливість провести діагностику стратегічного потенціалу та оцінити діяльність кадрових служб і привабливість підприємств як працедавців.

На основі методів техніко-економічного та кореляційно-регресивного аналізу, анкетування, експертних оцінок визначено показники комплексної оцінки ефективності стратегічного управління персоналом. Використання функціонально-цільового підходу дозволило обґрунтувати створення проектної групи стратегічного управління персоналом.

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дослідження полягає в удосконаленні концептуальних основ організаційно-економічного механізму стратегічного управління персоналом, що дозволяє задовольнити потреби підприємства в персоналі відповідно до місії та обраної стратегії розвитку підприємства.

Новизна одержаних результатів полягає у такому:

уперше:

розроблено нові підходи до формування організаційно-економічного механізму стратегічного управління персоналом, що забезпечує реалізацію обраної стратегії розвитку промислового підприємства і сприяє підвищенню його конкурентоспроможності; визначено та обґрунтовано основні складові такого механізму;

удосконалено:

методичні підходи та практичні рекомендації стосовно діагностики стратегічного потенціалу підприємства, що дозволяє визначити відповідність його внутрішніх ресурсів і можливостей до цілей, а також підвищити обґрунтованість і ефективність стратегічного управління;

процедуру розробки стратегічного плану управління персоналом за основними напрямами стратегії: відбір, оцінка, мотивація та розвиток персоналу, що сприяє реалізації загальної стратегії розвитку. Для промислових підприємств таку стратегію визначено як стратегію прибутку;

організаційну структуру управління шляхом створення проектної групи стратегічного управління персоналом, окреслено її функції та критерії ефективності щодо реалізації стратегічних заходів за допомогою комплексної оцінки управлінської праці та системи показників оцінки результативності стратегічного управління;

дістали подальшого розвитку:

трактування поняття «персонал», під яким слід розуміти всіх зайнятих у виробничо-господарській діяльності підприємства працівників як сукупність взаємодіючих індивідуальностей, власників та носіїв трудового потенціалу, ефективне використання якого значною мірою визначає конкурентоспроможність підприємства;

класифікація теоретичних та практичних підходів до управління персоналом, що дозволяє розробити адекватний механізм стратегічного управління ним на сучасних підприємствах;

способи реалізації стратегії управління персоналом на підставі визначення етапів зниження опортунізму персоналу стратегічним змінам, які ґрунтуються на створенні атмосфери підтримки перетворень і дозволяють активізувати персонал, підвищити якість управління, праці і трудових відносин.

Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні й апробації рекомендацій, використання яких забезпечує системний підхід до формування організаційно-економічного механізму стратегічного управління персоналом на промислових підприємствах. Запропоновані в дисертації рекомендації з розробки і впровадження стратегічного плану управління персоналом, націлені на формування чіткої програми дій щодо посилення мотивації, підвищення результативності праці персоналу, використовуються у ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» (довідка № 22/107 від 04.10.2007 р.) та ВАТ «Краматорський хлібокомбінат» (довідка № 324 від 26.07.2007 р.).

Конкретні пропозиції та рекомендації апробовано і використано на ряді підприємств і організацій у формі методичних матеріалів з формування та впровадження стратегічного управління персоналом, що підтверджено відповідними довідками виконавчого комітету Костянтинівської міської ради (довідка № 1157/30 від 04.06.2007 р.), ЗАТ «Сталеливарна компанія» (довідка № 18 від 23.05.2007 р.), ЗАТ ВО «Конті» (довідка № 10-07/114 від 15.06.2007 р.). Пропозиції щодо створення групи стратегічного управління персоналом та використання методики адаптації персоналу до стратегічних змін використано у ВАТ «Костянтинівський державний хімічний завод» (довідка № 147-07/28 від 05.06.2007 р.), що надало змогу вдосконалити кадрову роботу та успішно реалізувати стратегічні програми підприємства.

Результати дослідження використовуються в навчальному процесі при викладанні дисципліни «Управління персоналом» у Краматорському економіко-гуманітарному інституті (довідка № 351 від 11.05.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні наукові положення, розробки, висновки та рекомендації дисертаційної роботи одержано автором самостійно. Особистий внесок автора в наукові праці, опубліковані у співавторстві, конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні результати й висновки досліджень доповідалися і були схвалені на IV Регіональній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми економічного й гуманітарного розвитку України на межі тисячоліть» (м. Краматорськ, 2001 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми реформування економіки й трансформації суспільства України в перехідний період» (м. Краматорськ, 2002 р.); VIІ Міжнародній науково-практичній конференції «Україна і її регіони на шляху до інноваційного суспільства» (м. Донецьк, 2006 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Фінансово-економічні та інстуціональні проблеми розвитку промислових підприємств» (м. Донецьк-Краматорськ, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Україна на шляху інноваційного розвитку економіки, суспільства, особистості» (м. Краматорськ, 2007 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано у 8 наукових працях загальним обсягом 2,9 д.а., з яких безпосередньо автору належить 2,69 д.а.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 166 найменувань, 3 додатків. Робота викладена на 185 сторінках комп’ютерного тексту, матеріал дисертації ілюструють 22 рисунки, 39 таблиць.