ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання та методи дослідження, висвітлено методологічні й теоретичні засади, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення здобутих результатів, наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретичні питання розробки особистісно орієнтованих технологій навчання учнів початкової школи» розкрито особливості сучасного процесу навчання учнів початкової школи; з’ясовано сутність, ознаки та структуру особистісно орієнтованої технології навчання; обґрунтовано механізм розробки технології навчання та змістове наповнення її компонентів.

На основі проведеного аналізу нормативних документів (навчальних планів, програм) загальноосвітньої школи було розкрито особливості сучасного процесу навчання учнів початкової школи, які вплинули на процес розробки та змістове наповнення особистісно орієнтованої технології навчання, а саме:

· компетентністний підхід до визначення цілей навчання (згідно з новітніми навчальними програмами для загальноосвітніх навчальних закладів формування компетентностей кожної особистості є метою навчання);

· введення нових складників змісту освіти в початковій школі, а саме дисциплін «Іноземна мова» (2003 р.), «Сходинки до інформатики» (2003 р.);

· пріоритетність формування комунікативної (зокрема оволодіння соціокультурною компетенцією) та інформаційної компетентностей (аспект, пов'язаний з формуванням в учнів умінь використовувати інформаційно-комунікаційні й комп’ютерні засоби);

· орієнтація на забезпечення подальшого становлення особистості, розвитку її інтелектуальної, фізичної, соціальної сфери, стимулювання її до саморозвитку;

· пріоритетність позитивних пізнавальних навчальних мотивів та мотивів установлення стосунків із дорослими та однолітками в навчальній діяльності як провідної в молодших школярів.

Аналіз психолого-педагогічної літератури з теми дослідження дозволив виявити різні підходи до визначення поняття «технології» в педагогіці. Було здійснено якісний та кількісний аналіз визначальних ознак педагогічних технологій, який свідчить про те, що найбільш суттєвими ознаками, які притаманні технології в педагогіці, зарубіжні і вітчизняні автори називають: систему наукових знань про педагогічну технологію, діагностичне цілеутворення, результативність, придатність до алгоритмізації, відтворюваність, застосування технічних та інформаційних засобів навчання.

Ґрунтуючись на існуючих у спеціальній літературі класифікаціях і підходах до виявлення структури педагогічних технологій та зважаючи на виявлені суттєві ознаки технології в педагогіці, структуру технології навчання в дисертації представлено як сукупність п’яти компонентів:

· цільового, який є системоутворюючим елементом, визначає змістове наповнення інших компонентів технології і виконує інтегруючу функцію в системі, поєднуючи окремі компоненти в неподільне ціле. Цільовий компонент включає: мету створення технології навчання та ієрархічно побудовану систему цілей навчання;

· концептуального, що є науковим підґрунтям розробки технології навчання. Він містить у собі педагогічні ідеї, покладені в основу технології навчання, що забезпечують розв’язання суперечностей процесу навчання та досягнення мети; психологічну концепцію засвоєння змісту навчання; модель процесу навчання;

· змістового, в якому представлена інформація щодо об’єктів перетворення в технологічному процесі та необхідний інструментарій. До нього належить зміст навчальної дисципліни (або його окремі складники), що підлягає засвоєнню; навчальний матеріал; засоби навчання, що відбивають зміст навчання та застосовуються для його засвоєння (підручники, навчальні посібники, енциклопедії, словники, електронні інформаційні ресурси); ресурси, необхідні для реалізації технології (матеріальні, технічні, часові, людські);

· процесуального, який відбиває перебіг технологічного процесу. Він включає опис способів і послідовності дій учителя та учнів для досягнення результатів; умови, які мають бути забезпечені для досягнення цілей навчання на кожному етапі до окремої операції;

· діагностичного, що забезпечує моніторинг стану педагогічної системи та здійснення зворотного зв’язку. Він містить засоби діагностики стану системи; засоби моніторингу; способи здійснення зворотного зв’язку.

На підставі виявлених критеріальних ознак технології навчання, спираючись на визначення «педагогічної технології» В.Беспалька, В.Євдокимова, М.Кларіна, О.Пєхоти, І.Прокопенка, Г.Селевка, С.Сисоєвої, в контексті цього дослідження було подано робоче визначення технології навчання як системної сукупності, яка включає спеціальні знання, процес розробки і реалізації в навчальному закладі педагогічного проекту (тобто максимально деталізованого матеріально відображеного плану майбутньої педагогічної діяльності), спрямованого на досягнення конкретної мети на основі новітніх здобутків науки і техніки.

З урахуванням цього визначення та виявлених особливостей процесу навчання учнів початкової школи було розкрито дефініцію особистісно орієнтованої технології навчання як системної сукупності, яка включає спеціальні знання, процес розробки і реалізації в навчальному закладі педагогічного проекту, спрямованого на розвиток особистості учня, задоволення його потреб та інтересів. У відповідності з виявленими пріоритетами навчання учнів початкової школи визначено напрям розробки особистісно орієнтованих технологій навчання в контексті цього дослідження: спрямованість на формування комунікативної та інформаційної компетентностей.

Обґрунтовано механізм розробки технології навчання, який включає п’ять етапів (орієнтовний, концептуальне проектування, макропроектування, мікропроектування, підсумковий), – що забезпечує змістове наповнення всіх компонентів технології, однозначно визначає послідовність дій таким чином, щоб взяти до уваги всі взаємозв’язки між компонентами технології, як прямі, так і зворотні.

Застосування цього механізму для особистісно орієнтованих технологій полягає в інтеграції в технологічний процес складників особистісного спрямування, а саме: потреб, інтересів учнів, їхніх особистісних якостей, індивідуальних особливостей та спрямованість кожного на індивідуальний результат. Використання сучасних комп’ютерних (мультимедійні комп’ютери, комп’ютерні навчальні програми, системи комп’ютерних презентацій) та інформаційно-комунікаційних засобів (електронні засоби зв’язку, електронна пошта, мережа Інтернет, пошукові системи) і різних форм організації спілкування (псевдоспілкування, опосередковане спілкування, реальне спілкування) дозволило створити дві різні за способами реалізації особистісно орієнтовані технології навчання – комп’ютеризовану та інформаційно-комунікаційну. Вони спрямовані на формування інформаційної та комунікативної компетентності шляхом організації навчально-пізнавальної діяльності, для здійснення якої необхідно використовувати раніш сформовані знання, уміння та навички з різних предметів в ситуаціях, які для цього предмету є не навчальними, а ситуаціями реальної практичної діяльності.

Комп’ютеризована особистісно орієнтована технологія навчання учнів початкової школи, стратегічною метою якої, з одного боку, є оволодіння учнями мовним матеріалом, видами мовленнєвої діяльності як основи формування комунікативної компетенції, а, з іншого, - вдосконалення знань, умінь та навичок учнів роботи з комп’ютером, була створена на основі використання комп’ютера як засобу навчання з інших, окрім «Сходинки до інформатики» предметів. Досягнення цієї мети забезпечувалось:

· обґрунтованим вибором спеціальних комп’ютерних засобів навчання, які дозволяють занурюватись у живе мовлення, поєднують у собі можливості розвитку таких видів діяльності, як аудіювання, говоріння, читання та письмо; можуть бути використані для оволодіння фонетикою, граматичним матеріалом, і мають декілька рівнів складності. Окрім того, комп’ютерні навчальні програми мають якісне візуальне оформлення та цікавий сюжет, що відповідає віковим особливостям молодших школярів;

· системою варіативних навчальних завдань для роботи з навчальними комп’ютерними програмами, яка спиралась на необхідність брати до уваги індивідуальні особливості учня, його інтереси, потреби, власні цілі та забезпечувала особистісне спрямування технології. Вона складалась переважно із завдань, для яких засобом їх розв’язання були сформовані мовні та інформаційні знання й уміння, тобто завдань для закріплення навчального матеріалу з інших предметів («Людина і світ», «Математика», «Читання», «Сходинки до інформатики»), що забезпечувало формування комунікативної та інформаційної компетентності.

Інформаційно-комунікативна технологія навчання спрямована на оволодіння соціокультурною та міжкультурною компетенціями, інших складників комунікативної компетентності, а також інформаційними знаннями і вміннями, які є компонентами інформаційної компетентності. У цій технології засвоєння змісту освіти є необхідною передумовою досягнення особистих цілей учня, який перебуває в ситуації опосередкованого (через комп’ютерні засоби зв’язку) або реального спілкування з іншими учнями. Особливого значення було надано створенню навчальних ситуацій практичного використання засобів комунікації для різних типів спілкування:

· реального (засоби комунікації – рідна мова, мова навчання, іноземна);

· опосередкованого (інформаційно-комунікаційні засоби).

Це відбувалось за рахунок розширення меж навчального процесу та збільшення обсягу реального (автономного, творчого, когнітивного, діяльнісного) використання мови, зокрема й іноземної. Було вивчено, проаналізовано можливості створення реального спілкування та відібрано ті, які можливо застосовувати в процесі навчання. До них належать: проектна робота в межах школи; районні та міські дитячі фестивалі, конкурси, які створювалися та проводилися за участю шкільних та інших культурних організацій, міжнародні проекти, листування з іноземним партнером. Ця технологія навчання передбачає поетапне включення учнів у різні види діяльності залежно від наявного рівня сформованості комунікативної та інформаційної компетентності, а також від динаміки їхнього розвитку.

Розроблені технології доповнюють одна одну, тому найбільш повно їх дидактичний потенціал виявляється на етапі реалізації.

У другому розділі «Дослідницько-експериментальна робота з реалізації особистісно-орієнтованих технологій навчання учнів початкової школи» розкрито загальні питання підготовки та проведення педагогічного експерименту, подано опис реалізації особистісно орієнтованої комп’ютеризованої технології й інформаційно-комунікаційної технології навчання учнів початкової школи; уточнено критерії й показники сформованості комунікативної та інформаційної компетентності учнів; викладено результати експериментального дослідження.

Робота проводилася на базі загальноосвітньої школи №8 м. Харкова у 2003-2007 навчальних роках з метою перевірки висунутої в дослідженні гіпотези.

В експерименті брали участь 212 учнів 2-х класів: (контрольна група (КГ) – 104; експериментальна група (ЕГ) – 108). Навчання в контрольних та експериментальних групах здійснювали ті самі викладачі.

На підставі нормативних документів з урахуванням спрямованості особистісно орієнтованих технологій навчання було уточнено критерії і показники сформованості комунікативної та інформаційної компетентностей, до яких належить оволодіння мовною, мовленнєвою, соціокультурною (зокрема міжкультурною) компетенціями; вміннями, навичками роботи з комп’ютером, інформаційними знаннями й уміннями. На основі отриманих значень показників було виділено чотири рівні: низький, середній, достатній та високий, які узагальнили критерії та показники сформованості комунікативної й інформаційної компетентностей.

На констатувальному етапі була зроблена оцінка рівня сформованості комунікативної та інформаційної компетентності учнів, які брали участь в експерименті. Розподіл учнів за рівнями сформованості комунікативної компетентності проводився на основі результатів навчальної діяльності учнів, експертної оцінки класними керівниками рівня навченості з мовних предметів (мови навчання, української мови, читання) та характеристики комунікативних умінь учнів (уміння спілкуватися з іншими учнями, батьками, вчителем). Розподіл учнів за рівнями сформованості інформаційної компетентності проводився на основі оцінки усередненого рівня навченості учнів та опису навчальної діяльності, що характеризують інформаційні вміння та навички навчальної діяльності, зроблених класним керівником. Інформатика та іноземна мова учнями в першому класі не вивчались.

Перевірено, що отримані результати підпорядковані нормальному закону розподілу (відповідність закону перевірено за допомогою критерію ). Учасників експерименту розподіляли так, щоб у контрольній та експериментальній групах у кожному класі знаходилась, приблизно, однакова кількість учнів з різними рівнями сформованості компетентностей. Це підтверджують результати розподілу учнів за рівнями сформованості компетентностей до початку експерименту: з низьким рівнем навченості було у КГ – 10 учнів, в ЕГ – 12; із середнім у КГ – 24, в ЕГ – 29; із достатнім рівнем у КГ – 40 учнів, в ЕГ – 38; з високим у КГ – 30 учнів, а в ЕГ – 29.

З’ясовано, що контрольні та експериментальні групи є статистично рівними, тобто загальний рівень сформованості комунікативної та інформаційної компетентностей учнів контрольної групи не нижчий за рівень сформованості відповідних компетентностей учнів експериментальної групи (за критерієм Манна-Уітні). До початку експерименту учні знаходилися в однакових умовах.

На формувальному етапі експерименту було організовано навчання учнів експериментальних груп за особистісно орієнтованими технологіями. Учні контрольних груп навчалися традиційним способом. Серед учнів експериментальної групи було проведено опитування, під час якого виявлено: ставлення до навчання (позитивне, негативне, нейтральне); спрямованість пізнавальних інтересів (до предметів гуманітарного циклу, природничого циклу, несформований, невизначений); вміння працювати з комп’ютером.

Залежно від рівня сформованості комунікативної та інформаційної компетентностей на початку експерименту та отриманих даних опитування учні виконували різні завдання в межах інформаційно-комунікаційної технології. А варіативні завдання комп’ютеризованої технології учні отримували відповідно до індивідуальних особливостей та динаміки засвоєння навчального матеріалу.

Комп’ютеризована особистісно орієнтована технологія навчання учнів початкової школи була реалізована на інтегрованих уроках, стратегічною метою яких, з одного боку, було оволодіння учнями мовним матеріалом, видами мовленнєвої діяльності, а, з іншого, - формування інформаційних і комунікаційних умінь учнів. Період навчання учнів у другому класі складав 68 уроків, на яких опановувались визначені державною програмою 6 тематик (сфер) спілкування: «Я, моя сім’я і друзі», «Шкільне життя», «Дозвілля», «Природа», «Людина», «Життя суспільства». Кожен урок мав певну структуру (етапи). Залежно від типу уроку, що визначався його провідною навчальною метою, нами були використані сучасні навчальні комп’ютерні програми. На різних за змістом та організацією заняттях їх було впроваджено для реалізації таких завдань: знайомства із лексичними одиницями; розкриття поняттєвої, семантико-змістової сторони мовних одиниць та мовних правил; організації запам’ятовування через установлення зв’язку між вербальним та наочно-чуттєвим образом дійсності; закріплення та систематизації навчального матеріалу; створення мовленнєвого взірця моделі, який потім слугував еталоном, сприяв створенню власної мовленнєвої діяльності; відпрацювання вимови; занурення в живе мовлення тощо. Найкращими комп’ютерними програмами для роботи з учнями молодшого шкільного віку виявлено: „Triple Play Plus” («Англійська мова у три прийоми»); „Reader Rabbits” («Кролик-Почитайко»); „Reader Math” («Математичні читання»); „Lea
English” («Вивчай Англійську!»). Вони поєднували можливості розвитку всіх видів діяльності: говоріння (програми розпізнають голос учня і реагують на нього), аудіювання, читання, письмо та різні види наочності (зорова, слухова). Робота учня з комп'ютером один на один дозволила індивідуалізувати навчання, надала можливість дитині працювати в тому режимі та темпі, який підходив саме їй.

Під час роботи з комп’ютерними програмами в учнів формувалися такі інформаційні вміння та навички:

комунікації в інтерактивному режимі (взаємодія користувача з комп’ютером через знаково-символічну систему); інтерактивної взаємодії;

сприйняття інформації з екрану (читання, розуміння, адекватна дія);

алгоритмічного мислення: побудова послідовності дій з метою отримання заданого результату;

роботи з комп’ютером; закріплення уявлень про способи пред’явлення звукової інформації в комп’ютері.

На інтегрованих уроках учням також пропонували виконувати варіативні завдання відповідно до обраних ними тем і завдань проектної діяльності.

Особливістю реалізації особистісно орієнтованої інформаційно-комунікаційної технології навчання учнів початкової школи було включення учнів у ситуації опосередкованого (за допомогою інформаційно-комунікаційних засобів) і реального («живого») спілкування для формування комунікативної та інформаційної компетентності.

Найбільш повно можливість опосередкованого спілкування молодших школярів реалізовано під час їхньої діяльності в міжнародних проектах. Учні експериментальної групи брали участь у міжнародному проекті «Project Overview» (Проект «Загальний огляд видів діяльності») за підтримки, міжнародної освітньої організації SCHOOL NET («Шкільна мережа»). Учасниками проекту стали понад півтори сотні шкільних закладів різних країн світу. Протягом навчального року учні експериментальних груп брали участь у спеціально організованих видах діяльності. Проект передбачав спілкування, обмін інформацією та власними враженнями за такими темами: зміни, які відбуваються з деревами у твоїй місцевості під час зміни пори року; коливання температури навесні, влітку, восени й взимку; час сходу і заходу сонця; одяг, який носять чоловіки та жінки в різні пори року.

У визначений термін учні надсилали інформацію обраному партнеру по спілкуванню та організаторам проекту. Мова спілкування в проекті: у межах груп – українська та російська, з іноземним партнером – англійська. Учасники проекту об’єднувалися між собою в 4 групи відповідно з виявленою спрямованістю пізнавального інтересу. У кожній групі було здійснено початковий розподіл ролей у відповідності з рівнем інформаційних та комунікативних умінь і вмінь роботи з комп’ютером. Було виділено й запропоновано учням для виконання 3 типи інформаційно-комунікаційної діяльності:

· збір інформації (учні з високим рівнем сформованості інформаційної компетентності відповідали за накопичування інформації щодо змісту проектної діяльності);

· презентація інформації (учні, які вміли працювати з комп’ютером, готували інформацію для подання через інформаційно-комунікаційні засоби);

· передавання інформації (учні з високим рівнем сформованості комунікативної компетентності складали листи партнерам проекту).

Кожен учень мав змогу змінити запропоновану групу або роль в групі за власним бажанням, відповідно до власного інтересу. Зміст проектної діяльності учнів визначався провідним пізнавальним інтересом: учні із спрямованістю пізнавальних інтересів до предметів природничого циклу вели спостереження за природними явищами; учні із спрямованістю пізнавальних інтересів до предметів гуманітарного циклу опрацьовували матеріал суспільствознавчого характеру; школярі з невизначеною та несформованою спрямованістю пізнавального інтересу брали участь у роботі над темами, які охоплювали широке коло питань, пов’язаних з різним змістом та такими аспектами, як природничий, соціальний, художньо-естетичний, екологічний.

Участь школярів у таких видах діяльності сприяла включенню усіх можливих ресурсів учня, активізації знань з усіх суміжних дисциплін. Участь учнів у міжнародних проектах надала унікальну можливість занурюватись у реальне іншомовне середовище (мова при цьому виконувала свою головну функцію – ставала засобом формування та формулювання думки). Важливим аспектом навчання за цією технологією було оволодіння культурою спілкування за допомогою інформаційно-комунікаційних засобів (періодичність листування, норми оформлення електронного листа, оперативне підтвердження отримання електронного повідомлення тощо). Окрім того, працюючи в групах та індивідуально, учні задовольняли власні особистісні інтереси та потреби, а навчання в єдиному класному колективі відбувалося, з орієнтацією не на «усередненого» учня, а на кожного окремо, враховувались його особистісні якості.

Ситуації реального спілкування були реалізовані шляхом залучення учнів до участі в конкурсах та фестивалях. Протягом навчального року учні експериментальної групи брали участь у шкільних фестивалях та конкурсах: «Українські вечорниці», «Найкращий знавець Харківщини», «Англійська з задоволенням», тощо, а також у міжнародних конкурсах: «Найкумедніше неіснуюче створіння», «Казка, створена тобою», «Твоя улюблена іграшка». Спілкуючись, молодші школярі демонстрували власні роботи, ділилися враженнями, знайденою інформацією, проявляли фантазію тощо.

Таким чином, розробка й упровадження особистісно орієнтованих комп’ютеризованої та інформаційно-комунікаційної технологій навчання дозволили забезпечити досягнення визначених цілей та здійснити особистісний підхіду до кожної дитини.

На контрольному етапі експерименту було запроваджено комплексний контроль сформованості комунікативної та інформаційної компетентностей учнів за визначеними критеріями та показниками. Основними критеріями сформованості комунікативної компетентності обрано оволодіння мовною, мовленнєвою та соціокультурною компетенціями, а основними критеріями сформованості інформаційної компетентності – опанування учнями знаннями, уміннями і навичками роботи з комп’ютером та інформаційними знаннями й уміннями. Показниками оволодіння мовною, мовленнєвою та соціокультурною компетенціями було визначено опанування школярами 4 видами діяльності (говоріння, аудіювання, читання, письмо) з рідної мови, мови навчання, іноземної мови. Інтегральним показником опанування учнями знань, умінь і навичків роботи з комп’ютером та інформаційними знаннями й уміннями стала річна оцінка з предмету «Сходинки до інформатики». На основі отриманих даних учні були розподілені за рівнями сформованості комунікативної та інформаційної компетентностей. Під час цього розподілу були враховані написані класними керівниками характеристики комунікативних умінь учнів (уміння спілкуватися з іншими учнями, батьками, вчителем) та інформ