МЕТОДИКА ФОРМИРОВАНИЯ У БУДУЩИХ ПИЛОТОВ ПРОФЕССИОНАЛЬНО ВАЖНЫХ КАЧЕСТВ В ПРОЦЕССЕ ТРЕНАЖЁРНОЙ ПОДГОТОВКИ Автореферат

У дисертації подано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке стосується обґрунтування методики формування у майбутніх пілотів професійно важливих якостей у процесі тренажерної підготовки.

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методологічні та теоретичні основи, методи дослідження, розкрито його наукову новизну та практичне значення, наведено дані про апробацію, публікації та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – «Професійно важливі якості майбутніх пілотів у системі забезпечення безпеки польотів та успішності льотного навчання» – представлено системний аналіз причин авіаційних пригод і передумов успішності льотного навчання, в результаті якого доведено, що однією з головних причин помилкових дій льотного та курсантського складу є недостатній рівень розвиненості у них професійно важливих якостей.

Установлено, що складні соціально-економічні умови сучасного суспільства та інші негативні чинники неухильно знижують показник кількості здорових юнаків, наслідком чого є масове залучення до льотного навчання осіб, професійно важливі якості яких не відповідають вимогам експлуатації повітряних суден. Зазначені якості в льотному навчанні відіграють провідну роль, оскільки в процесі початкової льотної практики через їх недостатній розвиток курсанти припускаються помилкових дій, що загрожує безпеці польотів і подальшій професійній успішності. Це актуалізує необхідність пошуку шляхів удосконалення професійно важливих якостей майбутніх пілотів за допомогою своєчасного цілеспрямованого формування їх протягом наземної підготовки. На думку провідних учених (В.Пономаренко, О.Шакула), іншої альтернативи досягнення відповідності цих якостей льотного складу вимогам експлуатації повітряних суден у першій половині ХХI століття не існує. Результати аналізу психолого-педагогічної та спеціальної літератури показують, що саме професійно важливі якості є основою прийняття та реалізації рішення пілотом, побудови ним концептуальної моделі образу польоту, а також визначають ступінь його професійної надійності в складних умовах льотної діяльності.

Нами також з'ясовано, що професійно-психологічний відбір та інші заходи не можуть стримати негативний натиск проблеми недостатньо розвинутих професійно важливих якостей льотного складу. Доведено, що в процесі наземної підготовки шляхом моделювання умов майбутньої професійної діяльності за допомогою технічних засобів, серед яких основним є комплексний тренажер літака, допоміжними – тренувальна апаратура психофізіологічної підготовки, макети приладів і устаткування літака тощо, створюються сприятливі можливості для формування професійно важливих якостей майбутніх пілотів, а прерогатива формування їх готовності до льотної діяльності, у тому числі й за станом розвиненості цих якостей, належить тренажерній підготовці.

Отже, мета тренажерної підготовки майбутніх пілотів має бути вдосконалена в напрямі формування професійно важливих якостей, що забезпечують успішність опанування повітряного судна початкового льотного навчання. Зрозуміло, що їх формування можливе лише на основі попереднього діагностування стану їх розвиненості. В ході дослідження встановлено, що проблемі формування й оцінювання професійно важливих якостей присвячено значну кількість наукових праць (Ю.Кукушкін, В.Лапа, Р.Макаров, В.Пономаренко, О.Шакула та ін.).

Проте, аналіз наукових джерел свідчить, що педагогічні дослідження з формування професійно важливих якостей у майбутніх пілотів у процесі тренажерної підготовки практично не проводилися. Особливо привертає увагу факт не усвідомлення інтегративної функції цієї підготовки у процесі їх формування. Водночас, така інтеграція дозволила б здійснити не тільки їх формування, а й забезпечувала б поступовий розвиток якостей, сформованих раніше засобами психофізіологічної підготовки. Такий підхід є, на нашу думку, вкрай необхідним і перспективним. Виходячи з досліджень В.Дружиніна, В.Шадрикова, вони у процесі професійної підготовки формуються перманентно, тобто безперервно, але при цьому у процесі опанування професії на різних етапах професіоналізації домінуюча функція належить відмінним комплексам цих якостей. Таке положення зумовлює їх диференціацію у відповідності до завдань окремих етапів тренажерної підготовки.

Таким чином, проведений нами аналіз продемонстрував відсутність на сучасному етапі в необхідному обсязі й відповідної якості методики формування у майбутніх пілотів професійно важливих якостей у процесі тренажерної підготовки. Це, передусім, стосується застосування засобів психофізіологічної підготовки, що формують стійкість до перевантажень, захитування, просторового орієнтування тощо та забезпечення їх безпосереднього залучення до процесу моделювання професійної діяльності на комплексному тренажері літака. Ця обставина витікає з обмежених можливостей тренажерного комплексу з моделювання акселераційних кутових прискорень, гіпоксичних станів, захитування тощо.

Наступним важливим чинником є необхідність цілеспрямованого формування у процесі тренажерної підготовки складних операторських професійно важливих якостей у курсантів, стрижнем якого має бути суб’єктно-діяльнісний підхід з творчим використанням ідей, методів і принципів проблемного та особистісно-орієнтованого навчання, а також теорії поетапного формування розумових дій, адаптованої до специфіки льотної діяльності. Інакше кажучи, до початку тренажерної підготовки у майбутніх пілотів мають бути сформовані прості професійно важливі якості, які забезпечують успішність опанування комплексного тренажера літака, а після її закінчення має бути сформована готовність до реального польоту (у тому числі стійкість до негативних чинників польоту та складні професійно важливі якості операторського профілю).

Таким чином, суперечність між високими вимогами експлуатації сучасних повітряних суден до рівня розвиненості професійно важливих якостей льотного складу та вкрай низькими показниками фізичного та психофізіологічного здоров’я у майбутніх пілотів може бути розв’язана застосуванням методики формування у майбутніх пілотів професійно важливих якостей у процесі тренажерної підготовки.

У другому розділі – «Наукові засади формування у майбутніх пілотів професійно важливих якостей на основі вдосконалення тренажерної підготовки» – на основі інтеграції положень суб’єктно-діяльнісного навчання та системного підходу, теорій особистості, особистісно-орієнтованого та проблемного навчання, теорії поетапного формування розумових дій, з використанням специфічних принципів конструювання процесів професійної підготовки льотного складу (домінантно-мотиваційної установки, цілісної просторово-часової інтеграції психофізіологічної підготовки з тренажерною, забезпечення зворотного зв’язку між етапами формування професійно важливих якостей) теоретично обґрунтовано та розроблено методику формування у майбутніх пілотів професійно важливих якостей у процесі тренажерної підготовки. Зазначена методика забезпечує трьохетапне диференційоване (за критерієм значущості для розв’язання задач) перманентне формування професійно важливих якостей, з обґрунтованою динамікою інтенсивності та послідовністю формування по етапах. Охарактеризовано кожен етап методики, а також її основні компоненти – мету, завдання, принципи, форми та методи формування, технічні засоби, критерії й методи оцінювання результатів формувального експерименту.

Системоутворюючим чинником методики є мета тренажерної підготовки, яка акумулює вимоги до професійно важливих якостей, що забезпечують успішність опанування повітряного судна на етапі початкового льотного навчання.

Метою методики є формування у майбутніх пілотів професійно важливих якостей на різних етапах тренажерної підготовки, що відповідають логічно-організаційній структурі послідовного опанування комплексного тренажера літака. Доведена необхідність формування комплексу якостей, які забезпечують успішність опанування комплексного тренажеру літака засобами психофізіологічної підготовки до початку тренажерного навчання, якостей стійкості до негативних чинників польоту – в інтегративному процесі психофізіологічної підготовки з тренажерною, складних операторських якостей – засобами комплексного тренажеру літака.

На рис. 1 представлено обґрунтоване співвідношення динаміки інтенсивності та послідовність формування професійно важливих якостей засобами тренажерної та психофізіологічної підготовки.

Рис. 1. Співвідношення динаміки інтенсивності та послідовність функціонування засобів тренажерної й психофізіологічної видів підготовки

Процес формування професійно важливих якостей засобами психофізіологічної підготовки досягає максимуму до початку тренажерної підготовки, після чого поступово зменшується, поступаючись домінуванню їх формування моделюванням професійної діяльності на комплексному тренажері літака, де напруженість різко зростає від 40% до 100%. Водночас здійснюється діагностування стійкості організму до несприятливих чинників польоту, що може виявити необхідність формування зазначених якостей засобами психофізіологічної підготовки, доповнюючи процес моделювання професійної діяльності на комплексному тренажері літака. Проте інтенсивність їх формування засобами такої підготовки має тенденцію до зниження. Ця обставина має принципово важливе значення, оскільки зниження психофізіологічного навантаження в момент опанування на комплексному тренажері літака польоту по колу забезпечує «охорону» пластичного еквіваленту (запобігання двох домінант). Як показали результати дослідження (Р. Макаров), при домінуванні 2-х різнохарактерних засобів підготовки може відбутися втрата пластичного еквіваленту курсанта, а примусове нав’язування подальшої спільної діяльності може призвести до незворотних негативних наслідків, які загрожують безпеці польотів.

Перший етап формування професійно важливих якостей триває з моменту вступу курсанта на навчання до опанування ним на комплексному тренажері літака польоту по колу і складається з двох підетапів: «А» – до початку тренажерного навчання, «Б» – до опанування польоту по колу в умовах моделювання польоту літака. Мета – формування засобами психофізіологічної підготовки «базових» професійно-важливих якостей, що забезпечують успішність майбутнього тренажерного навчання. Протягом підетапу «А» формуються такі якості: вестибулярна стійкість; швидкість сприйняття інформації та практичне мислення; оперативна пам'ять; спритність і координація рухів; швидке просторове орієнтування, здатність екстраполювати розвиток ситуацій, розподіляти і перемикати увагу, виконувати додаткову роботу на тлі основної, швидко змінювати порядок діяльності; тонке м’язове відчуття на тлі емоційного збудження і стомлення; емоційна стійкість, рішучість, сміливість. На основі аналізу відповідних літературних джерел встановлено необхідність застосування на даному етапі комплексного психофізіологічного тесту Р. Макарова для комплексного їх діагностування, що забезпечує об’єктивність висновку про психофізіологічну готовність (неготовність) курсанта до льотної діяльності. Результати діагностування дозволяють визначити якості, що потребують формування засобами психофізіологічної підготовки. Методи формування розроблено на основі аналізу наукових джерел та експериментального оцінювання ефективності окремих методів, що дозволяє скласти індивідуальну програму формування професійно важливих якостей майбутнього пілота, рівень розвитку яких визначено недостатнім.

Після закінчення програми формування професійно важливих якостей, відбувається повторна діагностика за допомогою комплексного психофізіологічного тесту, результати якої підлягають обов’язковому аналізу. З цього моменту першість їх формування переходить до тренажерної підготовки. Спочатку відбувається адаптація попередньо сформованих «базових» професійно важливих якостей до льотної діяльності на комплексному тренажері літака, у процесі якого особлива увага звертається на опанування польоту по колу в умовах його моделювання (протягом підетапу «Б»).

Другий етап – інтеграція тренажерної й психофізіологічної видів підготовки, метою якої є формування у курсантів насамперед якостей стійкості до несприятливих умов польоту, що є суттєвим показником їх професійної надійності. Достатній рівень її розвиненості забезпечує безпечність і успішність опанування реального повітряного судна на етапі початкового навчання. Доведено, що якості стійкості до несприятливих умов польоту мають схильність до «згасання», хоча повинні мати достатній рівень розвиненості безпосередньо до початку льотної практики, але обмежені можливості комплексного тренажера літака не дозволяють оцінити стан розвиненості цих якостей і забезпечувати їх своєчасне формування. У зв’язку з цим процес тренажерної підготовки у нашій методиці доповнюється моделюванням станів перевантаження, захитування, втрати просторового орієнтування за допомогою засобів психофізіологічної підготовки.

Водночас забезпечується оцінка інших професійно важливих якостей, необхідних для успішності льотного навчання – мотивації; емоційної стійкості; швидкості й точності зорового сприйняття; розподілу, переключення, концентрації й обсягу уваги; стійкості уваги; оперативної пам’яті й мислення; здібності передбачувати розвиток ситуації, конструювати модель образу польоту; вміння здійснювати обробку отриманої інформації, здійснювати селекцію гіпотез; відсутність напруженості в польоті; здібності діяти в ліміті часу та ін. Їх діагностування здійснюється інструктором під час занять на комплексному тренажері літака шляхом оцінювання якості льотної діяльності і показників психоемоційного стану.

Третій етап – це інтенсивне формування професійно важливих якостей, які на попередньому етапі були недостатньо розвинені. За результатами їх діагностування складається індивідуальна програма подальших занять з кожним курсантом із використанням відповідних формувальних вправ, яка виконується в межах курсу навчально-льотної підготовки на комплексному тренажері літака. Після закінчення тренажерної підготовки інструктор робить остаточні висновки про відповідність професійно важливих якостей курсанта вимогам початкового льотного навчання.

Для практичного застосування методики й забезпечення зворотного зв’язку між її етапами розроблено паспорт професійно важливих якостей майбутнього пілота, що супроводжує його професійну підготовку й містить інформацію про результати діагностики й формування професійно важливих якостей, висновки, рекомендації тощо. Особливе значення має отримана таким чином можливість оцінки динаміки їх формування, оскільки її недостатність свідчить про непридатність даного курсанта до льотного навчання, який відповідно має бути «відсіяний» у процесі пролонгованого професійно-психологічного відбору. Такий підхід має принципово важливе значення для прогнозування професійної надійності курсанта.

У третьому розділі – «Експериментальна перевірка ефективності методики формування у майбутніх пілотів професійно важливих якостей у процесі тренажерної підготовки» – викладено організаційно-методичні основи експериментального дослідження, способи обробки й аналізу його результатів.

Окремі складові проблеми формування професійно важливих якостей експериментально перевірялися в Державній льотній академії України, Спеціалізованому центрі бойової підготовки авіаційних спеціалістів Харківського університету Повітряних Сил, Краснодарському вищому військовому училищі льотчиків. Заключний етап дослідження проводився у Харківському університеті Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба спільно з науковим центром Повітряних Сил Харківського університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба.

Усього в експерименті брали участь 570 осіб курсантського, льотного інструкторського та науково-педагогічного складу. Для проведення формувального експерименту з курсантів 1 року навчання за спеціальністю льотного профілю сформовано 2 групи: експериментальну (ЕГ) і контрольну (КГ), які було вирівняно за такими показниками: результати професійно-психологічного відбору під час вступу (кількість балів); фізичний розвиток (швидкість, сила, витривалість); результати вступних іспитів (сумарний бал). Групи було вирівняно також за кількістю занять. ЕГ здійснювала підготовку з використанням нашої експериментальної методики, КГ – навчалася за традиційною. Результати, отримані в ЕГ і КГ, порівнювалися та інтерпретувалися відповідно до мети та завдань дослідження.

Первинне діагностування комплексним психофізіологічним тестом довело, що в обох групах рівні професійно важливих якостей виявилися достовірно однаковими. Проте зафіксовані значення свідчать про переважно недостатній рівень їх розвиненості для успішного освоєння повітряного судна на етапі початкової льотної підготовки, що підтверджує факт наявності переважної кількості курсантів, які не мають достатньо розвинених цих якостей.

На 1 етапі 72% курсантів ЕГ підвищили їх до необхідних значень (у 28% виявлено непридатність до льотного навчання в наслідок відсутності необхідної динаміки їх формування), а в КГ – усього 12%.

За підсумками 2 етапу, курсанти ЕГ швидше оволоділи кожним етапом польотного завдання й отримали допуск до самостійного вильоту, ніж курсанти КГ. В ЕГ для допуску необхідно в середньому 38,7 польотів, у КГ – 46,69 (рис. 2).

Рис. 2. Порівняльні показники швидкості опанування окремих елементів польоту курсантами експериментальної та контрольної груп

Оцінка якості стійкості до несприятливих чинників польоту здійснювалася фахівцями психофізіологічної підготовки у курсантів обох груп після засвоєння ними польоту по колу при моделюванні професійної діяльності на комплексному тренажері літака. Результати оцінювання продемонстрували зниження таких якостей як стійкість до перевантажень, просторове орієнтування, вестибулярна стійкість. Своєчасне формування професійно важливих якостей в ЕГ забезпечило позитивну динаміку їх розвитку та більш високий рівень психофізіологічних реакцій під час виконання реальних польотів.

Курсанти ЕГ показали більш високу якість пілотування по всіх етапах польоту. Так, наприклад, у наборі висоти ∆V км/г в ЕГ складала 8,5 км/г, у КГ – 25 км/г; за вертикальною швидкістю ∆Vy: в ЕГ – 1,5 м/с, у КГ – 5,1м/с; по крену ∆АГД: в ЕГ – 2,0º, у КГ – 5,1º.Кількість грубих помилкових дій, що припустили досліджувані під час виконання однакового польотного завдання, в ЕГ менше (ЕГ – 10,8; КГ – 28,2 грубі помилки), що відображено на рис. 3.

Рис. 3. Кількість грубих помилок, припущених курсантами ЕГ і КГ під час виконання однакового типового завдання на комплексному тренажері літака

За підсумками 3 етапу курсанти ЕГ показали кращі результати, ніж курсанти КГ: час виявлення відмов – у 1,8 рази, правильність виявлення відмов – у 1,6, час прийняття й правильність прийняття рішення – у 1,2, правильність порядку дій – у 1,2. За всіма показниками отримано достовірну різницю.

Порівняльний аналіз методики формування у майбутніх пілотів професійно важливих якостей у процесі тренажерної підготовки з традиційною методикою продемонстрував достатньо високу її ефективність при опануванні курсантами комплексного тренажеру літака.

Аналіз отриманих даних наочно свідчить про те, що курсанти ЕГ у результаті експериментальних заходів досягли більш високої професійної успішності, ніж курсанти КГ, які навчалися за традиційною методикою, що верифікує гіпотезу дослідження.