КРОС-КУЛЬТУРНІ ВІДМІННОСТІ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ ТУРЕЦЬКИХ ТА УКРАЇНСЬКИХ ПРАЦІВНИКІВ ФАРМФІРМ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження цінностей в крос-культурному аспекті, визначено об’єкт, предмет, гіпотезу, мету та сформульовано завдання дослідження. Розкрито теоретико-методологічні засади і методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість результатів дисертації, подано відомості про апробацію і впровадження результатів.

У першому розділі «Головні напрями крос-культурних досліджень цінностей особистості» висвітлено історію питання та підходи до його вивчення, оцінено рівень опрацьованості досліджуваної проблеми в психологічній науковій літературі, визначено сутність понять цінностей та ціннісних орієнтацій у крос-культурних дослідженнях, розглянуто основні параметри психологічних вимірів культур як свідчень ціннісних орієнтацій суспільства.

Цінності є центральним поняттям соціальних наук від моменту їх зародження.
І для Е. Дюркгейма (1893, 1897), і для М. Вебера (1905) цінності були вирішальними для пояснення соціальної та особистої організації і змін. В антропології та соціології цінності розглядали як один із аспектів культури й суспільства. Цінності були включені у визначення культури і їх часто використовували в описах, зроблених на основі спостережень окремих суспільств і культур у природних умовах. Згодом такі поодинокі дослідження поступилися місцем порівняльним та оглядовим, наприклад А. Кребера, Т. Парсонса, Ч. Морріса, Р. Редфілда, Р. Лінтона, Р. Фірта, Р. Фезера, А. І. Гелловела, серед найвідоміших – дослідження К. Клакхона і С. Штродтбека,
в основі якого – класифікація цінностей К. Клакхона (1951). Усі культури,
за К. Клакхоном, можна охарактеризувати за допомогою притаманних їм ознак у трьох групах: «людина і природа» (визначеність-невизначеність у світі, природа єдина-багатогранна, зло-добро), «людина-людина» (людина-група, егоїзм-альтруїзм, автономність-залежність, активність-пасивність), «про людину і про природу» (якість-кількість та унікальне-загальне).

Сучасні теорії цінностей здебільшого базуються на роботах М. Кона (клас і цінності), К. Клакхона (груповий рівень) та М. Рокича (загальні системи цінностей).

Одним із найвідоміших дослідників ціннісних орієнтацій у крос-культурному аспекті є Ш. Шварц. Крос-культурний ціннісний простір, за його теорією, має структуру у формі кола, де розташовано десять базових ціннісних орієнтацій, які ґрунтуються на універсальних вимогах людського існування: потребі індивідів як біологічних організмів, умові злагодженої соціальної взаємодії та потребі у виживанні й добробуті групи. За Ш. Шварцом, навіть якщо типи людської мотивації, які виражають цінності, і структура зв’язків між ними є універсальними, індивіди і групи суттєво відрізняються за відносною вагою, яку вони приписують своїм цінностям. Тобто, індивіди і групи мають різні ціннісні «пріоритети» або «ієрархії».

Досліджуючи крос-культурні цінності у виробничих організаціях, найчастіше цитують праці Г. Хофстеде (1980, 1984), який окреслив чотири базові параметри виробничих цінностей: дистанція влади, уникання невизначеності, індивідуалізм і маскулінність. Кожний із виявлених Г. Хофстеде параметрів становить основу для розуміння певних соціальних норм, що існують у країнах, які вивчали.

Виміри культур, що були виявлені Г. Хофстеде та іншими дослідниками,
а саме: Е. Холла параметр «висококонтекстуальність vs низькоконтектуальність», Т. Парсонса параметр «універсалізм vs партикуляризм», Ф. Тромпенаарса параметр «поліхромність vs монохромність» тощо допомагають у крос-культурних дослідженнях цінностей та є надзвичайно важливими для розуміння того, як і чому ці культурні відмінності існують.

Р. Інґлєгарт, спираючись на ієрархію потреб, розроблену А. Маслоу, поділив цінності на два основні типи: матеріалістичні цінності, що відповідають нижчому рівню ієрархії, і постматеріалістичні, які відповідають верхньому рівню цієї ієрархії. За ступенем орієнтації на ту чи іншу групу цінностей Р. Інґлєгарт виокремив чотири ціннісні типи людей: носії матеріалістичної орієнтації найбільшою мірою, носії постматеріалістичної орієнтації найбільшою мірою та два проміжні типи.

Необхідно підкреслити, що разом виявлені параметри: індивідуалізм vs колективізм Г. Хофстеде та Г. Тріандіса, самостійність vs залучення Ш. Шварца і два виміри цінностей: традиційно-релігійні проти світсько-раціональних цінностей та цінності виживання проти самовираження Р. Інґлєгарта зосереджуються на центральному положенні про індивіда на противагу групі, протиставлення групи та групових традицій індивідуальним потребам.