У вступі розкрито сутність і стан розробленості проблеми; обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено мету й завдання дослідження, його наукову новизну, встановлено практичну цінність одержаних результатів; наведено дані щодо апробації цих результатів та їх оприлюднення.
У першому розділі – “Теоретико-методичні основи державного управління туристично-рекреаційним комплексом на регіональному рівні” – узагальнено результати теоретичних досліджень розвитку державного управління туристично-рекреаційним комплексом на регіональному рівні, визначено методологічний підхід до підвищення результативності системи державного управління туристично-рекреаційним комплексом України на регіональному рівні в умовах макроекономічної нестабільності.
Відзначено, що основна мета туристично-рекреаційного комплексу, – надання якісного, унікального і конкурентоспроможного туристичного продукту, спрямованого на духовне та фізичне відновлення й удосконалення людини. Крім того, будь-яка організація потребує суб’єкта управління, основною функцією якого має бути координація діяльності усього туристично-рекреаційного комплексу. Спеціалізація регіону на тому або іншому профілі туризму визначається, передусім, ресурсами самого регіону і прямо впливає на постановку цілей і завдань туристично-рекреаційного комплексу. Туристично-рекреаційний комплекс на регіональному рівні є складною багатофункціональною системою, яка визначається як внутрішніми особливостями й установами регіону, так і зовнішніми чинниками розвитку, не залежними від цієї території. Основна мета існування й розвитку регіонального туристично-рекреаційного комплексу – це формування і реалізація туристичного продукту, спрямованого на духовне і фізичне відновлення і вдосконалення людини.
В роботі визначено, що основними учасниками туристично-рекреаційного комплексу виступають підприємства і галузі, які безпосередньо обслуговуючі туристів, ряд суміжних і супутніх галузей, а також державні структури. Основою для розвитку туристично-рекреаційного комплексу є його ресурси, або рекреаційно-туристичний потенціал, який зумовлює спеціалізацію туристично-рекреаційного комплексу і його можливості для розвитку. Подальшого розвитку набув понятійно-категоріальний апарат галузі науки державного управління через визначення поняття «державне управління туристично-рекреаційним комплексом на регіональному рівні», сутність якого полягає у врахуванні цілісної системи методів та заходів соціально-економічного, правового, зовнішньополітичного, культурного й іншого характеру, яка здійснюється органами державного управління в межах їх повноважень з метою регулювання, координації та спеціалізації туристично-рекреаційного комплексу і створення умов для його розвитку. Туристично-рекреаційний комплекс України потребує державного регулювання з метою підвищення конкурентоспроможності національного туристичного продукту. Це вказує на необхідність формування системи державного управління туристично-рекреаційним комплексом на регіональному рівні як цілісної системи, а не окремих його суб’єктів.
Підвищення результативності організації й управління туристично-рекреаційним комплексом на регіональному рівні повинне посилювати його бюджетоутворювальну роль на державному і регіональному рівнях, що може вплинути на регіональну галузеву спеціалізацію. Організація діяльності туристично-рекреаційного комплексу регіону вимагає централізованого втручання з боку держави в господарський механізм його розвитку. Встановлено, що заходи, спрямовані на розвиток сучасної туристично-рекреаційної інфраструктури, нині мають локальний характер і не можуть докорінно змінити ситуацію в туристській галузі на краще. Вирішення проблем на регіональному рівні обмежується дотаційним характером бюджетів більшості регіонів України. Залучення інвестицій для фінансування проектів туристично-рекреаційної галузі стримується недосконалістю нормативно-правової бази, відсутністю готових інвестиційних майданчиків, існуванням місцевих адміністративних бар’єрів та іншими причинами. Тому в роботі вперше запропоновано методологічний підхід до підвищення результативності системи державного управління туристично-рекреаційним комплексом України на регіональному рівні в умовах макроекономічної нестабільності, сутність якого полягає в забезпеченні соціально-економічного розвитку регіону, а саме: створення сприятливих умов діяльності рекреаційних підприємств на основі правової реалізації економічних рішень; проведення стабілізаційних заходів щодо економічного розвитку підгалузей туристично-рекреаційного комплексу; оптимізація його регіональної структури; здійснення соціально орієнтованого перерозподілу ресурсів шляхом забезпечення рекреаційними послугами населення з невисоким рівнем доходів.
Проблема збереження досить місткого ринку за рахунок попиту масового українського споживача принципово нерозв’язна без фінансової підтримки держави. Джерело цієї підтримки може бути організоване двояко: через бюджет і позабюджетним чином. Але в будь-якому випадку таку підтримку слід розуміти як державний обов’язок, а не добродійність. Стратегічний шлях цього підходу полягає у створенні нової організаційно-правової системи функціонування й розвитку туристично-рекреаційного комплексу країни.
Доведено, що в умовах пріоритетної підтримки розвитку туристично-рекреаційного комплексу з боку держави в умовах макроекономічної нестабільності буде забезпечено ефективніше використання людських, інформаційних, матеріальних та інших ресурсів з урахуванням ринку праці й завдань соціально-економічного розвитку країни. Ефективний розвиток туристично-рекреаційної галузі дасть змогу значно збільшити кількість іноземних туристів в Україні і приплив валютних надходжень в економіку країни, а також забезпечити, з одного боку, зростання податкових відрахувань до бюджетів різних рівнів, а з іншого – враховуючи вплив туризму на всі сторони життя суспільства, розвиток суміжних галузей економіки і підвищення зайнятості населення.
Таким чином, туристично-рекреаційні можливості України мають значний потенціал для залучення великої кількості як українських, так і іноземних мандрівників. Проте для його реалізації потрібно вжиття комплексних заходів щодо розвитку туристично-рекреаційної інфраструктури в регіонах країни.
У другому розділі – “Оцінка стану та ефективності державного управління туристично-рекреаційним комплексом України на регіональному рівні” – здійснено оцінювання ефективності державного управління туристично-рекреаційним комплексом України на регіональному рівні, запропоновано інноваційний інструментарій системи державного управління туристично-рекреаційним комплексом України на регіональному рівні.
Обґрунтовано, що на розвиток туристично-рекреаційних комплексів України на регіональному рівні сьогодні впливають і в найближчій перспективі впливатимуть такі чинники: структурні та якісні реформи, що проводяться в економіці туризму: зміна форм власності і зміна власників, подальше скорочення кількості державних об’єктів санаторно-курортного і туристичного призначення, зміна законодавчої бази; значне зниження рівня доходів населення, особливо в останні роки, що пов’язано з впливом світової фінансово-економічної кризи; зниження завантаження більшості здравниць унаслідок різкого скорочення бюджетного фінансування соціального туризму; зниження фінансової стійкості, цінової і сервісної конкурентоспроможності організацій туристично-рекреаційного комплексу регіону через скорочення туристських потоків, зниження інвестиційних потоків, зміну системи оподаткування, земельних і комунальних платежів.
Аналіз стану й перспектив розвитку туристично-рекреаційного комплексу України на регіональному рівні дав можливість виявити проблеми, що стримують темпи розвитку галузі, а саме: недостатній розвиток будівельної діяльності на курортах, відсутність єдиної будівельної концепції, що призводить до неприпустимої хаотичної забудови капітальними спорудженнями регіонів санітарної (гірничо-санітарною) охорони курортів; недостатність інвестицій у поліпшення екології курортів і благоустрій пляжних територій; низький рівень підготовки менеджерів і інших фахівців, працюючих в туристично-рекреаційному комплексі; сезонне функціонування ряду організацій санаторно-курортного і туристичного комплексу. Розвиток туристично-рекреаційного комплексу на регіональному рівні пов’язаний з невизначеністю попиту на послуги, тому його сталий розвиток може бути забезпечений за умови, що ця невизначеність буде зменшена. У свою чергу, невизначеність пов’язана з рядом об’єктивних та суб’єктивних причин внутрішнього і зовнішнього характеру.
