ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ У ЛІЗИНГОВИХ КОМПАНІЯХ УКРАЇНИ Автореферат

У вступі дисертаційної роботи розкрито актуальність теми дослідження, сформульовано його мету та завдання, визначено об’єкт та предмет дослідження, наукову новизну та практичну значимість одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретичні засади та особливості фінансового планування в лізинговій компанії» виявлено особливості діяльності та удосконалено класифікацію лізингових компаній як суб’єктів фінансового планування, удосконалено класифікацію видів фінансового планування та висвітлено їх зміст в лізингових компаніях, сформулювано теоретичні засади інтегрованої системи фінансового планування.

У процесі дослідження доведено, що лізингову діяльність доцільно розглядати як сукупність відносин кредитно-інвестиційного та орендного характеру щодо передачі у тимчасове володіння та користування без переходу права власності на майно фізичним або юридичним особам з метою задоволення їх попиту на основні засоби і товарно-матеріальні цінності, обумовленого виробничими або споживчими потребами, на умовах добровільного вибору, платності, терміновості, повернення, з можливим подальшим продажем предмету лізингу.

Розвинуто класифікацію типів лізингових компаній завдяки доповненню існуючої класифікаційної ознаки – організаційно-правова форма – іншими: типом засновників (банки, постачальники або виробники, фінансово-промислові групи, державні структури, незалежні лізингові компанії); правовим статусом (фінансова компанія; юридична особа, яка має право надавати послуги з фінансового лізингу); категорією лізингоотримувачів (лізингові компанії, що працюють з великими; малими і середніми підприємствами; фізичними особами; лізингові компанії, що обслуговують широке коло клієнтів), географією діяльності лізингової компанії (регіональні, обласні, національного значення); її спеціалізацією (універсальні, спеціалізовані) та розмірами (малі, середні, великі).

Фінансове планування в лізингових компаніях доцільно розглядати як відкриту динамічну систему, представлену з огляду взаємодії структурного, скалярного та ситуаційного підходів (рис. 1).