ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОГО МЕХАНІЗМУ СТАЛОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дисертаційного дослідження, сформульовано мету та завдання, предмет та об’єкт, викладено наукову новизну і практичну значимість, наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі „Теоретико-методичні основи формування ефективного механізму сталого розвитку сільськогосподарського землекористування” здійснено дослідження основних засад формування ефективного механізму сталого розвитку сільськогосподарського землекористування в ринкових умовах.

Сталий розвиток сільськогосподарського землекористування – форма господарювання при якій господарчі, екологічні та соціальні показники знаходяться у стані максимально наближеному до повної гармонії. Проведена конкретизація та розмежування цих показників для їх правильного масштабування.

Доведено необхідність врахування історичного досвіду формування сільськогосподарського землекористування. Такий підхід дає можливість врахувати тенденції вдосконалення засобів виробництва та способи використання землі, що є важливим при формуванні ефективного механізму сталого розвитку сільськогосподарського землекористування. Це особливо важливо в перехідний період до становлення ринкових відносин.

В дисертаційній роботі запропоновано методичні підходи щодо використання еколого-енергетичного аналізу регіональної системи сільського господарства за методом адаптивного управління. Такий підхід пов’язаний з необхідністю вибору оптимальних згідно енергетичної точки зору шляхів розвитку та інтенсикації сучасного сільського господарства і, зокрема, з оцінкою ефективності залучення побічних продуктів та відходів рослинництва і тваринництва – цього відновлюючого потоку біомаси – в кругообіг сільськогосподарського виробництва.

При розгляді задач оптимізації землекористування використано нові методологічні та методичні підходи, зокрема, елементи теорії нечітких множин. Це дає можливість значно розширити поле вхідних параметрів, які складно піддаються вимірюванню традиційними  методами математичного аналізу та підвищити достовірність отриманих в результаті математичного моделювання результатів.

Найбільш складним є управління в живій природі та управління процесами, пов’язане з діяльністю людей, при яких ми розгля­даємо питання управління земельними ресурсами. Управлін­ня в широкому розумінні слова означає цілеспрямований вплив керуючої підсистеми на керовану з метою збереження її стійкості або переведення з одного стану в інший відповідно до поставленої мети.

Методи математичного програмування в сільському господарстві дають змогу знаходити резерви економії. Їх застосування дозволяє найбільш правильно і повно використати наявні в аграрному господарстві ресурси і на цій основі збільшити за мінімальних затрат виробництво різноманітних видів сільськогосподарської продукції. Більшість завдань землеустрою має багатоваріантний характер, і основне питання полягає в тому, як із безлічі допустимих варіантів обрати оптимальний згідно із заданим критерієм. Математично такі завдання полягають у пошуку максимумів або мінімумів різноманітних функцій або операторів.

Важливу роль у формуванні перспективного сільськогосподарського землекористування відіграє інформаційне забезпечення. Розгляд теоретичних питань у цьому аспекті показує недостатню розробленість його методичних положень. Це пояснено, передовсім, сфор­мованою останніми роками ситуацією: організація використання й охо­рони земельних ресурсів була довірена різним органам на різних рівнях прийняття управлінських рішень, які не завжди через різні причини спроможні реалізувати раціональні рішення через систему заходів землеустрою.