VACANCIES AND COOPERATION

У вступі обґрунтовано актуальність теми, вказано на її зв’язок з науковими програмами, планами, темами, охарактеризовано основні методи дослідження. Визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, сформульовано положення, що містять наукову новизну, висвітлено практичне значення одержаних результатів, наведено дані про апробацію результатів дисертації.

Розділ 1 «Теоретико-методологічні аспекти адміністративно-правового забезпечення управління інформаційних ресурсів органів Державної податкової служби України» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Поняття та загальна характеристика інформаційних ресурсів органів ДПС України та їх рівні» здійснюється аналіз наукових поглядів, положень нормативних правових актів щодо визначення інформаційних ресурсів у загальному вигляді і в діяльності ДПС України зокрема.

У підрозділі здійснюється узагальнення різних поглядів на проблему визначення інформації, інформаційних правовідносин, інформаційного забезпечення, інформаційних ресурсів, інформаційної технології тощо.

Під інформаційним забезпеченням автор розуміє певну сукупність реалізованих рішень за обсягами, формами організації інформаційних ресурсів, які розміщені в системі при її функціонуванні.

Інформаційному забезпеченню належить особливе місце в розгляді засобів забезпечення сучасної інформаційної технології. Це пов’язано з тим, що, по-перше, саме інформація відбиває змістовний цільовий аспект, відрізняючи інформаційну технологію від будь-якої іншої, наприклад виробничої технології. По-друге, сьогодні інформація є найважливішою складовою будь-якої організації. Маючи такі властивості, як відповідність вирішуваним завданням, достовірність, своєчасність, новизна, повнота, оптимальність, актуальність, відтворюваність, вона виступає, як необхідний інформаційний ресурс певного підрозділу.

Інформаційні правовідносини розуміються, як відособлена, однорідна група суспільних відносин, що виникають у процесі створення інформації, при її використанні в інформаційній сфері у результаті здійснення інформаційних процесів у порядку реалізації кожним суб’єктом інформаційних прав і свобод, а також у порядку виконання обов’язків органами державної влади і місцевого самоврядування із забезпечення гарантій інформаційних прав і свобод.

Узагальнюючи різні наукові позиції, автор констатує, що інформаційні ресурси – це, з одного боку, весь масив інформації, або інформація в загальному значенні, з іншого – матеріальне відображення інформації, яка виражається в конкретних її носіях.

Підрозділ 1.2 «Суб’єкти управління інформаційними ресурсами органів ДПС України: організаційні основи, компетенція, шляхи розвитку».

Визначено, що суб’єкти управління інформаційними ресурсами – це особи, а також підрозділи, які наділені спеціальною компетенцією здійснювати цілеспрямований упорядковуючий вплив на діяльність, пов’язану із зберіганням, розпорядженням і використанням інформаційних ресурсів органів ДПС України.

Ключовим аспектом функціонування органів ДПС України є можливість отримувати, володіти та розпоряджатись податковою та похідною від неї інформацією. Вона є базовою для функціонування органів ДПС, адже певним чином визначає сутність призначення самої служби і наповнює її діяльність певним змістом. Тільки наявність значимої для органів ДПС України інформації дозволяє виконувати в повному обсязі поставлені завдання та реалізовувати визначені в законодавстві повноваження. Інформація, фактично, – рушійна складова діяльності.

Однією з основних особливостей суб’єктів управління інформаційними ресурсами органів ДПС України є те, що, по-перше, наказом ДПС України № 185 від 29 листопада 2011 року більш конкретно визначено декілька структурних підрозділів, які системно здійснюють безпосереднє управління інформаційними ресурсами; по-друге, специфічний об’єкт управління (діяльність, пов’язана із зберіганням, розпорядженням і використанням інформаційних ресурсів органів ДПС України); по-третє, сама податкова інформація, яка використовується в управлінні, носить спеціалізований характер.

Аналіз структури та повноважень окремих структурних підрозділів ДПС України дозволяє узагальнити, що, по-перше, питання інформаційного забезпечення різних функціональних напрямів діяльності податкових органів визнаються важливими та актуальними і через це створюється значна кількість різного роду інформаційних відділів, управлінь, департаментів; по-друге, інформація, яка використовується в тому чи іншому функціональному підрозділі, незважаючи на власну специфіку, не завжди є настільки особливою, щоб не було можливості її уніфікувати та зберігати централізовано; по-третє, існування значної кількості різних підрозділів, роботи з інформацією ускладнює процедуру отримання необхідної та корисної інформації для відповідного суб’єкта, крім того, в компетенції цих підрозділів зустрічаються повторення та дублювання.

Розділ 2 «Зміст адміністративно-правового регулювання відносин у сфері управління інформаційними ресурсами органів Державної податкової служби України» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Характеристика адміністративно-правових відносин у сфері управління інформаційними ресурсами органів державної податкової служби України» комплексно досліджені питання виникнення, змісту та особливостей адміністративно-правових відносин у сфері управління інформаційними ресурсами.

Виникнення адміністративно-правових відносин у сфері управління інформаційними ресурсами може бути відображене наступним чином: встановлення конкретного адміністративно-правового відношення управління інформаційними ресурсами ДПС України пов’язане з необхідністю накопичення, обробки та використання в практичній діяльності ДПС України значних масивів інформації; створення юридичної конструкції управління інформаційними ресурсами; реалізація норм. За допомогою реалізації положень різних нормативно-правових актів, що встановлюють повноваження в сфері використання інформаційних ресурсів, а також алгоритм взаємозв’язків між різними учасниками правовідносин.

Змістом адміністративно-правових відносин у даній сфері є сукупність прав та обов’язків співробітників різних підрозділів ДПС України, які визначають засади управління згаданими ресурсами. Таким чином, саме управлінська діяльність, на наш погляд, виражає зміст таких відносин.

Слід відрізняти об’єкт адміністративно-правових відносин у сфері управління інформаційними ресурсами і об’єкт інформаційних правовідносин. Незважаючи на подібність, ототожнювати їх не можна. У першому випадку (об’єкт адміністративно-правових відносин в сфері управління інформаційними ресурсами) ми говоримо про управлінський процес, а відповідно об’єктом управління є сторона управлінських відносин, яка підпорядковується владній волі суб’єкта управління. У другому випадку (об’єкт інформаційних правовідносин) об’єктом може бути певного виду інформація або пов’язаний з інформацією результат поведінки учасника правовідносин (надання, одержання, нерозголошення інформації та ін.). Правовий статус учасників такого роду правовідносин не характеризується певними принциповими особливостями.

Підрозділ 2.2 «Адміністративно-правові методи та принципи управління інформаційними ресурсами органів ДПС України» присвячений визначенню та характеристиці методів та принципів управління інформаційними ресурсами органів ДПС України.

Зокрема, зазначається, що управління інформаційними ресурсами є специфічним видом управління, що обумовлено особливістю способу управління – використанням, в першу чергу, інформаційних ресурсів. Поряд з цим, такий підхід засвідчує наявність спільних рис управлінської діяльності в загальному змісті та управлінні інформаційними ресурсами (зокрема можливість використання адміністративно-правових методів та принципів). Отже, є змога говорити про використання адміністративно-правових методів та принципів в управлінні інформаційними ресурсами органів ДПС України.

У роботі запропонована принципово нова класифікація принципів і методів інформатизації органів ДПС України. Сутність запропонованої класифікації зводиться до комплексного розгляду всіх методологічних проблем інформатизації на основі системного підходу. У рамках класифікації визначені фундаментальні методологічні принципи: принцип системного підходу, принцип об’єктного орієнтування сучасних інформаційних технологій, принципи інформаційно-управлінського характеру, принципи, які встановлюють вимоги до необхідної інформаційної бази при проектуванні сучасних інформаційних технологій.

Приділивши певну увагу принципам нормативної та правової бази інформатизації та забезпечення інформаційної безпеки, автор виявив тенденцію зростання технічних принципів, які отримують закріплення в юридичних нормах і які одержують тим самим нормативно-технічний характер, а не юридичний. Видається, що в умовах побудови правової держави зазначені аспекти потребують подальшого нормативного регулювання, що має представницько-зобов’язуючий, тобто правовий, а не технічний характер. У зв’язку з цим зроблено висновок про необхідність подальшого вдосконалення нормативно-правової бази інформатизації органів ДПС України.

Проведений аналіз дозволяє говорити про відсутність у сучасних наукових дослідженнях достатньої наукової розробки питань систематизації методів управління інформаційними ресурсами. На наш погляд, методи управління інформаційними ресурсами можуть бути розподілені на:

– правові – розробка та впровадження комплексу нормативно-правових актів, що визначають правові підстави, порядок функціонування та правовий статус суб’єктів інформаційних відносин у податковій сфері;

– програмно-технічні – формування програмного забезпечення, оболонок, баз даних тощо, які будуть концентрувати весь масив інформації, необхідний для функціонування органів ДПС України у повсякденній діяльності, для виконання завдань, а також забезпечення процедури сплати податків платниками податків;

– організаційно-економічні методи – підтримання та розвиток функціонування системи інформаційно-ресурсного забезпечення, використання новітніх технологій та подальше удосконалення програмного забезпечення тощо.

Підрозділ 2.3 «Особливості управління інформаційними ресурсами органів ДПС України на різних управлінських рівнях» присвячений виявленню особливостей управління інформаційними ресурсами органів ДПС України на різних управлінських рівнях, а також виробленню пропозицій щодо удосконалення правового забезпечення цих процесів.

Система інформаційного забезпечення податкової служби має яскраво виражену трирівневу ієрархічну структуру, побудовану за принципом розподіленого збирання, опрацювання та зберігання інформації з центральним управлінням.

Нині в Україні фактично відсутня єдина Концепція використання інформаційних технологій у діяльності органів ДПС України, яка б у комплексі узагальнювала особливості використання різних інформаційних ресурсів, управління інформаційними процесами, рівні інформаційно-ресурсного забезпечення.

З метою формування єдиних стандартів та напрямів діяльності органів ДПС України в сфері використання інформаційних ресурсів необхідне впровадження системи концептуальних документів, а також нормативно-правових актів, покликаних визначити механізм їх реалізації, які б системно сформували чітку систему управління та використання інформаційних ресурсів.

Структурно подібна концепція повинна охоплювати наступні розділи:

– загальні положення (визначення інформаційних ресурсів та інформаційних технологій, що використовуються при роботі з ними, перелік інформаційних ресурсів різних рівнів);

– програмно-технічну характеристику інформаційних ресурсів на різних рівнях;

– повноваження посадових осіб на різних управлінських рівнях щодо роботи з інформаційними ресурсами;

– взаємозв’язки між суб’єктами управління інформаційними ресурсами різних рівнів (проведення спільних заходів, інформаційний обмін, технічна допомога, контроль вищих суб’єктів над нижчими тощо).

Крім того, сучасне управління за допомогою інформаційних ресурсів вимагає компетентного підходу з боку безпосередніх співробітників, які беруть участь у діяльності, пов’язаній з інформацією. Отже, з метою швидкого та компетентного розв’язання нагальних проблем роботи з інформаційними ресурсами різних рівнів необхідно розробити методичні рекомендації та роз’яснення, підготовлені фахівцями вищого управлінського рівня з основних проблемних питань даної сфери.

Розділ 3 «Удосконалення управління інформаційними ресурсами органів Державної податкової служби України» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1 «Інтеграція інформаційних ресурсів ДПС України у систему державних інформаційних ресурсів та можливості їх використання іншими органами, установами, організаціями та громадянами» розглядаються питання інформаційної взаємодії ДПС України, а також використання інформаційних ресурсів у системі інформаційних ресурсів держави.

У підрозділі досліджується сучасний стан забезпечення інформаційної політики держави, також аналізуються сучасні нормативно-правові акти, які визначають порядок обміну інформацією з різними державними органами, організаціями. Окрема увага приділена стану інформування громадськості про діяльність органів ДПС України, а також доступ до публічної інформації.

Інформаційна взаємодія з іншими суб’єктами у сфері інформаційного обміну будується на основі принципів рівності суб’єктів, відкритості (за винятком конфіденційних відомостей) і є важливим напрямом у діяльності податкових органів, що дозволяє істотно підвищити ефективність роботи самих податкових органів та інших суб’єктів інформаційного обміну.

У підрозділі 3.2 «Підвищення інформаційної безпеки діяльності органів Державної податкової служби України» на основі дослідження практики діяльності органів ДПС України, системи нормативно-правових актів, наукових робіт указується власне бачення питання підвищення інформаційної безпеки діяльності органів Державної податкової служби України.

Захист інформації в першу чергу забезпечується комплексом організаційних і програмно-технічних заходів.

Організаційні заходи щодо забезпечення інформаційної безпеки припускають регламентацію взаємин учасників обміну інформації та суворе дотримання порядку обміну документами при здачі податкових декларацій і форм звітності.

Основу нових інформаційних технологій складає сучасна комп’ютерна техніка, спеціалізоване програмне забезпечення і розвинені комунікації. Принципова відмінність нових інформаційних технологій полягає не лише в автоматизації процесів зміни форми та місця розташування інформації, але і в зміні її змісту. У зв’язку з цим можна говорити про два підходи впровадження нових технологій у податкові органи:

– у першому випадку інформаційні технології пристосовуються до організаційної структури, яка вже існує і паралельно відбувається лише модернізація методів роботи;

– у другому випадку організаційна структура змінюється так, щоб інформаційні технології мали найбільший ефект.

Крім заходів попереджуючого характеру в частині захисту мереж від шкідливих програм повинні застосовуватися й інші механізми. Як один із таких механізмів, необхідно відзначити подолання наслідків шкідливих програм при використанні механізмів страхового покриття інформаційних ризиків.