КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ




  • скачать файл:
title:
КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ
Тип: synopsis
summary:

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

 

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв’язок з науковими планами та програмами, мета і задачі, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1. «Загальнотеоретична характеристика контролю за діяльністю вищих навчальних закладів України» присвячено характеристиці сутності та особливостей вищих навчальних закладів України як об’єкта контролю, уточненню поняття та значення контролю за діяльністю вищих навчальних закладів України, з’ясуванню окремих видів контролю за діяльністю вищих навчальних закладів України, характеристиці правових засад здійснення контролю за діяльністю вищих навчальних закладів України.

У підрозділі 1.1 «Сутність та особливості вищих навчальних закладів України як об’єкта контролю» наголошується, що вищі навчальні заклади як об’єкт контролю слід розглядати з позиції напрямів їх практичної діяльності.

Наголошено, що об’єктом контролю є, в основному, діяльність вищих навчальних закладів щодо надання освітніх послуг, яка характеризується публічно-правовою природою і полягає в тому, що, надаючи освітні послуги, вищі навчальні заклади сприяють створенню ефективних умов для розвитку інтелектуального рівня громадян держави, з одного боку, та з іншого — здійснюють делеговану від держави функцію надання освітніх послуг. Крім того, зазначений вище об’єкт контролю відрізняється ускладненим, так би мовити, змішаним характером, оскільки поєднує такі складові: надання якісних освітніх послуг, працевлаштування та оплата праці науково-педагогічних працівників, а також фінансово-економічна діяльність. Особливість діяльності в кожному із означених напрямів у кінцевому підсумку формує специфіку діяльності вищих навчальних закладів.

Акцентується увага на тому, що чітке розуміння особливостей вищих навчальних закладів України як об’єкта контролю надасть змогу визначити найбільш ефективні його напрями, форми та методи, підібрати компетентних виконавців контрольних повноважень, а отже, досягти основної його мети — забезпечити законність в діяльності вищих навчальних закладів України.

На підставі аналізу напрямів діяльності вищих навчальних закладів окреслено їх особливості як об’єкта контролю.

У підрозділі 1.2 «Поняття та значення контролю за діяльністю вищих навчальних закладів України» контроль за діяльністю вищих навчальних закладів України визначено як комплекс здійснюваних спеціально уповноваженими державними, громадськими та самоврядними органами (за умови делегування їм відповідних повноважень) заходів зі спостереження, перевірки чи нагляду за дотриманням вищими навчальними закладами незалежно від форм їх власності вимог (стандартів, правил) в галузі вищої освіти, а також інших загальнообов’язкових вимог під час надання освітніх послуг.

Контроль за діяльністю вищих навчальних закладів варто також розглядати як функцію органів державної влади, що реалізується з метою перевірки відповідності процесу функціонування вищих навчальних закладів України, виявлення результатів їх діяльності, недопущення відхилень від прийнятих принципів організації і функціонування системи освіти України.

Значення контролю за діяльністю вищих навальних закладів полягає в тому, що він є їх об’єктивно зумовленою діяльністю, спрямованою на спостереження, аналіз та перевірку об’єктів контролю, якими є вищі навчальні заклади будь-якої форми власності, виявлення та припинення дій, що суперечать встановленим стандартам освіти, правилам і нормам надання освітніх послуг, яка діалектично пов’язана з іншими видами діяльності держави та, перебуваючи у взаємодії з ними, забезпечує єдність державної політики в галузі розвитку освіти та науки України.

У підрозділі 1.3 «Характеристика окремих видів контролю за діяльністю вищих навчальних закладів України» такі види визначено за наступними критеріями: залежно від суб’єктів, які його здійснюють, за напрямком освітньої діяльності, залежно від предмету контролю, залежно від організаційно-штатного зв’язку між суб’єктами контролю та підконтрольними об’єктами, за часом здійснення, за відкритістю, за кількісним складом суб’єктів контролю, залежно від об’єму контрольованих видів діяльності.

На підставі аналізу думок науковців щодо видів контролю наголошується, що абсолютно вичерпний перелік видів контролю дати надзвичайно складно, фактично, в такій вичерпності немає потреби; аналіз існуючої практики поділу контролю на певні види показав, що якогось єдиного правила (загальноприйнятих критеріїв до його класифікації) не існує; класифікуючи контроль на певні види, науковці обирають різні критерії класифікації; має місце ототожнення між такими категоріями як «вид контролю» та «форма контролю» або між ними не проводиться чітке розмежування, у зв’язку з чим одні й ті ж контрольні дії називаються видами чи формами контролю; усі наведені види контролю, які виокремлено за попередньо обраними критеріями, мають право на існування, оскільки дозволяють ширше проаналізувати його сутність.

Підкреслюється, що основне призначення будь-якої класифікації, зокрема, і контролю за діяльністю вищих навчальних закладів України, повинно, у першу чергу, мати практичну спрямованість, тобто мати не лише теоретичне, а й практичне значення.

Охарактеризовано кожен з видів контролю за діяльністю вищих навчальних закладів.

У підрозділі 1.4 «Правові засади здійснення контролю за діяльністю вищих навчальних закладів України» зазначається, що правові засади контролю знаходять своє закріплення у відповідних нормативно-правових актах.

Акцентовано увагу на тому, що норми права, які повинні забезпечувати процес контролю за діяльністю вищих навчальних закладів, мають як об’єктивний, так і суб’єктивний характер.

Наголошено, що правові акти, які є основою правового регламентування контролю за діяльністю вищих навчальних закладів, мають дуже розгалужену систему. Такі акти можна об’єднати у дві групи: що закріплюють правові засади контролю за діяльністю вищих навчальних закладів у сфері надання освітніх послуг; що регламентують правові засади контролю за фінансово-господарською діяльністю вищих навчальних закладів. Проаналізовано окремо кожну із зазначених груп нормативно-правових актів.

Розділ 2. «Адміністративно-правовий механізм контролю за діяльністю вищих навчальних закладів України» присвячено характеристиці предмету контролю за діяльністю вищих навчальних закладів України, класифікації видів суб’єктів, які здійснюють контроль за діяльністю вищих навчальних закладів України, характеристиці форм та методів контролю за діяльністю вищих навчальних закладів України, аналізу та вдосконаленню адміністративних процедур здійснення контролю за діяльністю вищих навчальних закладів України, з’ясуванню організаційних засад здійснення контролю за діяльністю вищих навчальних закладів України.

У підрозділі 2.1 «Предмет контролю за діяльністю вищих навчальних закладів України» наголошується, що контроль за діяльністю вищих навчальних закладів має свою специфічну предметну спрямованість.

У підрозділі вказано, що підходити до визначення предмета контролю вищих навчальних закладів варто з позиції аналізу видів діяльності, якою вони займаються, адже діяльність не може існувати без предмета, вона нерозривно пов’язана із ним і спрямована на нього. Проаналізовано найбільш фундаментальні наукові підходи до визначення предмета контролю, окреслено їх спільні риси та зроблено акцент на певні недоліки.

Підкреслюється, що під предметом контролю слід розуміти окремі аспекти навчально-виховної, наукової та фінансово-господарської діяльності вищих навчальних закладів, які визнаються державою такими, що потребують контролюючого впливу з боку держави у зв’язку з їх надзвичайно важливим значенням для суспільства та держави.

Наголошено, що чітке визначення предмета контролю має дуже суттєве значення, оскільки дозволяє ефективно використовувати час та ресурси контролюючих органів, запобігає розпорошенню їхніх дій під час здійснення перевірки, дублюванню функцій, а також захищає підконтрольних суб’єктів від можливих проявів свавілля з боку контролюючих органів чи посадових осіб. В умовах європейських інтеграційних процесів перед Україною стоїть важливе та складне завдання звузити сферу контролюючого впливу на вищі навчальні заклади шляхом надання їм значної автономії.

У підрозділі 2.2 «Види суб’єктів, які здійснюють контроль за діяльністю вищих навчальних закладів України» зазначається, що саме на державні органи покладається найбільше коло обов’язків по здійсненню контролю за діяльністю вищих навчальних закладів.

Відмічається, що зовнішній контроль за діяльністю вищих навчальних закладів України здійснюють: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, центральні та місцеві органи виконавчої влади, судові органи України, органи місцевого самоврядування (за умови делегування їм контрольних повноважень органами виконавчої влади), громадські організації (за умови делегування їм контрольних повноважень органами виконавчої влади). Внутрішній контроль за діяльністю вищих навчальних закладів України здійснюють: керівник вищого навчального закладу та будь-які інші керівники (начальники) за напрямком їх як основної, так і забезпечувальної діяльності; наглядові ради; вчені ради; робочі та дорадчі органи; органи громадського самоврядування (за умови делегування їм контрольних повноважень органами виконавчої влади).

Проаналізовано повноваження кожного із зазначених суб’єктів контролю за діяльністю вищих навчальних закладів. Досліджено та охарактеризовано стан національного законодавства, що регулює діяльність суб’єктів контролю.

Запропоновано на рівні Кабінету Міністрів України прийняти Положення про контроль за діяльністю вищих навчальних закладів України, у якому були б визначені: його поняття, мета, завдання та функції, принципи здійснення, система суб’єктів та їх повноваження, напрямки та форми контролю, основні засади взаємодії між суб’єктами контролю, координуючий орган з питань контролю та його повноваження, а також процедурні засади його здійснення.

У підрозділі 2.3 «Форми та методи контролю за діяльністю вищих навчальних закладів України» наголошується, що форма контролю за діяльністю вищих навчальних закладів — це зовнішнє вираження дій суб’єктів, в межах наданих органам контролю повноважень у сфері освітянської діяльності, яка базується на принципах, закріплених в законодавстві України і застосовується для досягнення цілей здійснення контролю. З метою з’ясування усіх можливих форм контролю за діяльністю вищих навчальних закладів окремо охарактеризовано нормативно-правове забезпечення форм контролю.

Відмічається, що зміст контрольних методів за діяльністю вищих навчальних закладів досить різноманітний. Це встановлення правил поведінки в тій чи іншій контрольованій сфері суспільного життя загальнообов’язкового або приватного характеру; приписи про вчинення певних дій; призначення на посади; задоволення законних вимог учасників освітніх відносин; заборона певних дій; видача різного роду дозволів; здійснення реєстраційних дій; встановлення стандартів; застосування матеріальних санкцій, вирішення спорів між учасниками освітніх відносин; застосування примусових заходів.

Методи здійснення контролю об’єднано у три групи: 1) методи превенції; 2) припиняючі методи; 3) методи відповідальності. Проаналізовано кожен із зазначених методів.

У підрозділі 2.4 «Адміністративні процедури здійснення контролю за діяльністю вищих навчальних закладів України» акцентується увага на тому, що такий контроль повинен здійснюватися в певному порядку, відповідно до встановленої процедури.

У підрозділі запропоновано загальну схему процедур контролю, яка є основою цілеспрямованих і систематичних дій, відповідно до якої необхідно здійснювати контроль за діяльністю вищих навчальних закладів.

Зазначається, що значення адміністративних процедур під час контролю за діяльністю вищих навчальних закладів, яке полягає в: упорядкуванні управлінських дій; недопущенні неправомірних дій з боку посадових осіб вищих навчальних закладів; вдосконаленні засобів, форм та видів відповідальності за порушення в означеній сфері; забезпеченні дотримання прав осіб, що реалізують право на освіту під час здійснення адміністративних процедур.

Обґрунтовано необхідність вдосконалення процедур під час контролю за діяльністю вищих навчальних закладів на кожному з його етапів. Окреслено шляхи вдосконалення процедур контролю за діяльністю вищих навчальних закладів на окремих її стадіях.

У підрозділі 2.5 «Організаційні засади здійснення контролю за діяльністю вищих навчальних закладів України» підкреслюється, що організація здійснення контролю за діяльністю вищих навчальних закладів України є важливим та комплексним заходом.

Акцентовано увагу, що формування системи організаційного забезпечення контролю за діяльністю вищих навчальних закладів передбачає створення єдиного порядку проведення заходів з контролю, які б забезпечували координацію дій усіх контролюючих суб’єктів у сфері надання освітніх послуг та реалізації державної політики в галузі освіти.

Доведено, що метою організаційних заходів є забезпечення ефективності контролю.

Акцентовано увагу на тому, що в сучасних умовах істотно змінити існуючу систему органів контролю за діяльністю вищих навчальних закладів дуже складно і не завжди доцільно, оскільки це є досить довготривалим процесом, який потребує значних фінансових, матеріальних, людських та інших ресурсів. Це зумовлює необхідність впровадження нових підходів до оптимізації організаційних засад діяльності контролюючих суб’єктів, забезпечення координації їх діяльності на всіх рівнях.

 

В підрозділі проаналізовано та запропоновано шляхи вдосконалення зовнішньоорганізаційних та внутрішньоорганізаційних засад контролю за діяльністю вищих навчальних закладів.

Заказать выполнение авторской работы:

The fields admited a red star are required.:


Заказчик:


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины


THE LAST ARTICLES AND ABSTRACTS

МИШУНЕНКОВА ОЛЬГА ВЛАДИМИРОВНА Взаимосвязь теоретической и практической подготовки бакалавров по направлению «Туризм и рекреация» в Республике Польша»
Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)