МОРСЬКА АРБIТРАЖНА КОМIСIЯ ПРИ ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВIЙ ПАЛАТI УКРАЇНИ ЯК СУБ’ЄКТ АДМIНIСТРАТИВНОГО ПРАВА




  • скачать файл:
title:
МОРСЬКА АРБIТРАЖНА КОМIСIЯ ПРИ ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВIЙ ПАЛАТI УКРАЇНИ ЯК СУБ’ЄКТ АДМIНIСТРАТИВНОГО ПРАВА
Тип: synopsis
summary:

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

 

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв’язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача у їх одержанні, наведено відомості щодо апробації та публікації результатів дисертаційного дослідження.

Розділ 1 «Теоретико-правові засади адміністративно-правового статусу Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України» містить три підрозділи.

У підрозділі 1.1. «Аналіз наукових підходів щодо визначення правового статусу Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України» досліджуються підходи щодо визначення правового статусу Морської арбітражної комісії (далі – МАК), надається загальна характеристика суб’єкта, у тому числі у взаємовідносинах з іншими органами та організаціями.

Акцентовано увагу на дослідженні чотирьох основних теорій арбітражу і зроблено висновок, що основні положення процесуальної теорії арбітражу передбачали можливість розуміння арбітражної діяльності як особливої форми делегованих функцій держави з вирішення певних спорів за наявності чітко визначених повноважень та процесуальних правил арбітражного провадження. Розглянуто та проаналізовано наукові підходи до правового визначення арбітражу, у тому числі досліджено співвідношення арбітражу та третейського судочинства. Визначено, що саме особливості арбітражу зумовлюють його існування як окремого самостійного специфічного інституту права. Доведено, що арбітраж взагалі та МАК, зокрема, мають змішану правову природу, у зв’язку з чим цілком виправданим є її визначення як суб’єкта декількох галузей права. Проаналізовано особливості утворення МАК, визначено її організаційно-правову форму діяльності, розглянуто специфіку її діяльності, виокремлено елементи правосуб’єктності, які характеризують її як суб’єкта адміністративного права.

Зроблено висновок про об’єктивну необхідність переосмислення суб’єктів адміністративного права та розширення їхнього переліку через виникнення та розвиток децентралізованих установ, збільшення ролі організацій та установ як суб’єктів адміністративного права. Зазначено, що розвиток науки адміністративного права та переосмислення підходів до визначення суб’єктів адміністративного права призвели до сприйняття діяльності МАК як специфічного різновиду юрисдикційної форми захисту суб’єктивних прав та інтересів. Установлено, що чітке визначення порядку та організації діяльності МАК, обов’язковість її рішень, забезпечення її рішень примусовим виконанням за допомогою державних органів обумовило розгляд діяльності МАК як специфічного виду управлінської діяльності спеціально уповноваженого органу, який виконує публічно-правову функцію з вирішення спорів та має адміністративно-правовий статус.

У підрозділі 1.2. «Історичний аспект становлення і розвитку законодавства про Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України» виокремлено та охарактеризовано 4 етапи становлення і розвитку цього законодавства: перший етап (IV ст. до н.е. – кінець Х ст. н.е.) – рішенням арбітражних судів надається сила, еквівалентна рішенням державних судів; другий етап (ХІ – XVIII ст.ст.) – морські консули розглядають морські спори і за своїм правовим статусом є подібними до сучасних професійних арбітрів. Цього часу порядок здійснення арбітражного вирішення спорів відбувається на підставі контрактів з відповідними застереженнями, а арбітраж перетворюється на самостійний інститут права; третій етап (кінець XVIII –початок ХХ ст.) – морський арбітраж розвивається під егідою комерційних асоціацій, торговельних, морських та фондових бірж і торговельних палат; регламентація діяльності арбітражу набуває значного розвитку, окремі держави приймають спеціальні закони та кодифіковані акти, які передбачають можливість арбітражного вирішення спорів, принципи арбітражного розгляду та можливість оскарження арбітражного рішення до державного суду; створено Морську арбітражну комісію як недержавний юрисдикційний орган, основним завданням якого став захист прав суб’єктів морегосподарського комплексу; правове регулювання морського арбітражу в цей період здійснюється на міжнародному рівні за допомогою укладення міжнародних конвенцій і двосторонніх договорів, а на внутрішньодержавному рівні – шляхом прийняття законів, що регулюють міжнародний комерційний арбітраж; четвертий етап (1958 р. – до теперішнього часу) – було легалізовано порядок виконання арбітражних рішень шляхом використання механізмів державного примусу держав; прийнято Арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ, який визначає типові положення організації діяльності та процедури арбітражного розгляду; Морську арбітражну комісію створено при Торгово-промисловій палаті України але і при цьому вона є самостійним, незалежним, постійнодіючим недержавним органом із чітко визначеною державою компетенцією щодо вирішення певної категорії спорів, основним завданням якого є захист суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та який діє на підставі спеціального Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

У підрозділі 1.3. «Правова природа норм, що регламентують порядок розгляду спорів у Морській арбітражній комісії при Торгово-промисловій палаті України» визначено, що ці норми є нормами різного походження та належать до різних галузей права. Зазначено, що при регулюванні діяльності МАК задіяно декілька груп правових норм: 1) міжнародно-правові (інтернаціональні) норми; 2) норми внутрішнього законодавства України: а) норми загального характеру; б) специфічні норми: норми, які містяться в Регламенті МАК та інших внутрішніх положеннях, і норми, які містяться в арбітражній угоді сторін.

Характерною особливістю діяльності МАК є «зовнішня» спрямованість її діяльності, тобто діяльність назовні, за межі держави. Зазначено, що МАК хоча й функціонує при Торгово-промисловій палаті України, але законодавчо наділена власними юридико-владними повноваженнями. У контексті завдань дисертації при розгляді питання адміністративно-правового забезпечення МАК виокремлено, по-перше, цілеутворюючі адміністративні норми, які визначають цілі, завдання та принципи її діяльності; по-друге, компетенційні адміністративні норми, які встановлюють компетенційні межі діяльності МАК; по-третє, організаційні адміністративні норми, які містяться в Регламенті МАК. Акцентовано увагу на тому, що при вирішенні МАК спору по суті застосовуються норми внутрішнього національного законодавства, уніфіковані правові норми, створені в результаті останніх глобалізаційних процесів, норми міжнародних звичаїв і норми міжнародних угод.

Зазначено, що зміст розгляду спору, який розглядається МАК, полягає у здійсненні нею публічно-правової функції та спрямований на відновлення принципу справедливості. Рішення, яке приймається за результатами розгляду спору, є юрисдикційним актом та визначає порядок застосування права. При цьому, наділення МАК певними повноваженнями адміністративно-правового характеру, звісно, не привели до перетворення її на державний орган, однак, сприяли тому, що МАК посідає специфічне місце серед суб’єктів адміністративного права.

Розділ 2 «Особливості повноважень Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Компетенція Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України» розглянуто повноваження Морської арбітражної комісії та зроблено висновок про наявність у неї двох блоків компетенції: загальної та спеціальної. 
Визначено, що повноваження МАК, які по суті мають владний характер, можна назвати її правообов’язками, які є певним видом владного впливу на учасників арбітражного розгляду з метою реалізації приписів правової норми, досягнення певного соціально-корисного результату. Розглянуто співвідношення повноважень МАК і судів та зроблено висновок про те, що діяльність арбітражних органів жодним чином не порушує приписів ст. 124 Конституції України: 1) арбітражний розгляд спорів – це вид недержавної юрисдикційної діяльності, а МАК не здійснює правосуддя у його звичайному розумінні і має спеціальні повноваження з вирішення певної категорії спорів; 2) її рішення не є актами правосуддя, однак, виконання таких рішень забезпечується державою; 3) МАК не входить до системи судів загальної юрисдикції, однак, на неї поширюється судовий контроль, який проявляється у вигляді можливості скасування її рішень з підстав, визначених Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж», та у можливості відмови у виконанні арбітражного рішення.
Охарактеризовано повноваження МАК і визначено, що вони мають і приватноправовий характер, і публічноправовий характер. Зроблено висновок про те, що МАК є спеціально уповноваженим недержавним органом, який здійснює специфічний вид управлінської діяльності – недержавну юрисдикційну діяльність із вирішення морських спорів шляхом виконання окремих функції через визначення у внутрішньому та міжнародному законодавстві публічно-правових повноважень. Реалізація МАК своїх владних повноважень не означає переформатування МАК тільки на суб’єкта адміністративного права і не тягне за собою перетворення її на державну організацію, а наявність адміністративних повноважень не змінює її громадської природи. Таким чином, в умовах глобалізації цілком можливим є те, що у сфері адміністративної діяльності мають місце такі відносини, в яких головну роль відіграє не орган держави, а громадська організація, наділена державно-владними повноваженнями. 
Виокремлено та охарактеризовано ознаки юрисдикційної діяльності МАК.

У підрозділі 2.2. «Стадії розгляду спорів у Морській арбітражній комісії при Торгово-промисловій палаті України» визначено, що розгляд спорів у МАК є різновидом юридичного процесу, найбільш характерною ознакою якого є послідовність, яка є його змістовною якісною ознакою, що потребує суворої регламентації черговості дій, у зв’язку з чим надано визначення поняття «стадія розгляду спорів у Морській арбітражній комісії». Охарактеризовано стадії розгляду спорів.

Визначено, що арбітражне рішення за своєю суттю є: а) актом арбітражного суду, актом застосування права, правозахисним актом, який уособлює специфіку розгляду спорів в арбітражному провадженні;                                              б) правопоновлювальним актом, який націлений на відновлення справедливості і захисту прав людини і громадянина. Саме у цих ознаках арбітражного рішення проявляється публічно-правова складова діяльності МАК. Зазначено, що МАК, не будучи державним органом, шляхом здійснення правозастосовної діяльності відновлює порушені права та визначає своїм рішенням обсяг відповідальності порушника.

У підрозділі 2.3. «Оскарження та виконання рішень Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України» доведено, що порядок оскарження рішень МАК та порядок їх виконання є безумовними перевагами арбітражного розгляду. Правова регламентація питання оскарження арбітражного рішення відбувається з урахуванням загальної тенденції обмеження втручання державного суду у рішення арбітрів.

Визначено, що примусове виконання рішень МАК відбувається у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» за рахунок Державного бюджету України та за аналогією з виконанням рішень судів. У цьому й полягає найважливіша особливість МАК як недержавного органу, рішення якого виконуються шляхом використання механізмів державного примусу. Визначено та охарактеризовано основні принципи виконання рішень МАК.

Визначено, що в разі використання процедури примусового виконання рішень МАК видача виконавчого документа відбувається в національному суді першої інстанції за місцезнаходженням боржника у порядку, передбаченому для виконання рішень іноземних судів, що само по собі не є правомірним, оскільки між Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та Цивільним процесуальним кодексом України мають місце колізії та суперечності, у зв’язку з чим пропонується внести відповідні зміни до Цивільного процесуального кодексу України.

Звернено увагу на відсутність законодавчо визначеної вимоги щодо сплати судового збору за подання до суду заяви про скасування рішення МАК та заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення МАК, у зв’язку з чим пропонується внести відповідні зміни до Закону України «Про судовий збір».

Розділ 3 «Організація діяльності Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Внутрішня організація діяльності Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України» визначено, що МАК за внутрішньою організацією діяльності поєднує у собі специфічні ознаки внутрішньої організації діяльності як громадських організацій, так і державних органів. Специфікою внутрішньої організації роботи МАК є: а) чітка організація діяльності та розподіл повноважень, що визначено нормами Регламенту; б) наділення Президії та Голови процесуальними повноваженнями; в) закритий рекомендаційний список арбітрів; г) активна роль секретаріату в арбітражному провадженні.

Зроблено висновок про наявність в арбітрів спеціального статусу, який дозволяє їм виконувати свої функції з вирішення спорів, віднесених до компетенції МАК. Специфікою арбітрів є наявність спеціальних знань у сфері вирішення морських спорів, у зв’язку з чим ст. 11 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» пропонується доповнити положенням про те, що арбітром може бути також особа, які обіймає посаду судді, або перебуває на державній службі чи на службі в органах місцевого самоврядування, із зазначенням того, що в такому разі її арбітражний гонорар вважається доходом від наукової та творчої діяльності. Виокремлено та охарактеризовано базові принципи діяльності арбітрів.

Розглянуто вплив Торгово-промислової палати України на внутрішню організацію діяльності МАК та зроблено висновок про те, що такі випадки впливу мають виключний характер та є чітко регламентованими законом.

У підрозділі 3.2. «Зовнішня організація діяльності Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України» розглянуто взаємодію МАК із Торгово-промисловою палатою України взагалі, та її Президентом, зокрема, і зроблено висновок про наявність процесуальних повноважень Президента Торгово-промислової палати України з призначення арбітрів та з припинення мандату арбітрів, які він має в арбітражному провадженні. Зазначено, що Торгово-промислова палата України взаємодіє з МАК на засадах незалежності та автономності останньої. Визначено, що принципами такої взаємодії є: принцип відносної юридичної автономії; принцип децентралізації; принцип відносної адміністративної автономії; принцип спеціальної компетенції.

На підставі аналізу взаємодії МАК з національними судами зроблено висновок про те, що держава є гарантом виконання стандартів справедливості та гарантом обов’язкового (примусового) виконання рішень. Виокремлено три напрямки такої взаємодії: 1) контроль державних судів за діяльністю МАК; б) сприяння судів діяльності МАК; 3) сприяння МАК діяльності національним судам. З метою підсилення авторитету МАК та створення проарбітрабельного середовища пропонується Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» доповнити положенням про те, що МАК у разі необхідності може звертатися до Верховного Суду України з проханням про надання роз’яснень рекомендаційного характеру з питань застосування судами загальної юрисдикції чинного законодавства при розгляді спорів щодо оскарження її рішень.

Охарактеризовано взаємодію МАК із сторонами арбітражного провадження та зазначено, що головною метою побудови взаємовідносин між ними є захист майнових та немайнових прав та охоронюваних законом інтересів сторін і вирішення суперечки між сторонами. Специфікою такої взаємодії є той факт, що відповідно до чинного законодавства сторони в арбітражному застереженні можуть визначити особливі положення подальшого арбітражного провадження. Разом із тим, слід зазначити, що ці положення не можуть суперечити загальним правилам арбітражного провадження, що визначені чинним законодавством. Крім того, зроблено висновок, що арбітри наділені владними повноваженнями щодо сторін, незважаючи на те, що вони є обраними сторонами.

У підрозділі 3.3. «Особливості організації діяльності зарубіжних морських арбітражних органів» визначено основні засади організації роботи інституційного арбітражу: а) є постійно діючим; б) є відкрито діючим для сторін за наявності відповідної арбітражної угоди; в) як правило, діють при міжнародних торгових палатах, міжнародних асоціаціях тощо; г) визначений перелік арбітрів, який становлять досвідчені юристи-практики; д) інституційні арбітражі, як правило, існують у морських державах; ж) рішення такого арбітражу або взагалі не підлягає оскарженню, або може бути оскаржене виключно з підстав порушення процедури розгляду; з) чітко визначена компетенція, а точніше категорія спорів, які можуть бути вирішеними такими арбітражними органами; і) «наднаціональний» характер діяльності; ї) конфіденційність арбітражного провадження; к) оперативність арбітражного провадження.

 

 

Заказать выполнение авторской работы:

The fields admited a red star are required.:


Заказчик:


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины


THE LAST ARTICLES AND ABSTRACTS

МИШУНЕНКОВА ОЛЬГА ВЛАДИМИРОВНА Взаимосвязь теоретической и практической подготовки бакалавров по направлению «Туризм и рекреация» в Республике Польша»
Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)