КОНСТИТУЦІЙНА РЕФОРМА В СУЧАСНИХ ДЕРЖАВАХ: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА ПРАКТИКА РЕАЛІЗАЦІЇ Автореферат

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, її наукова новизна, проводиться огляд наукового опрацювання та напрямів паралельних досліджень, визначаються його мета та завдання, об’єкт і предмет, практичне значення отриманих результатів, зв’язок з науковими програмами, а також надаються відомості про апробацію результатів дослідження, структура і обсяг дисертації.

Розділ 1 «Конституційні реформи в сучасних державах: досвід системного аналізу» присвячено виявленню теоретико-доктринальних проблем пов’язаних з дослідженням конституційних реформ в сучасних державах, на основі компаративно-правового методу.

У підрозділі 1.1. Особливості компаративно-правових досліджень конституційних реформ досліджуються теоретичні та практичні питання методології дослідження конституційних реформ.

Зважаючи на предмет та мету дослідження стверджується, що принциповим та основоположним питанням в дослідженні проблем конституційних реформ в сучасних державах, є питання методології їх пізнання, оскільки саме з того який інструментарій використовується для дослідження правової проблематики, напряму залежить його істинність. Питання адекватної методології актуалізується в зв’язку з комплексним характером, проблематики конституційного реформування.

Автор доводить, що в основі якісного дослідження реалізації конституційних реформ в сучасних державах повинен лежати компаративно- правовий метод. Однак сам по собі він не дасть задовільних результатів, а тому його необхідно доповнювати, зважаючи на особливості предмету дослідження, загальнофілософськими методами, системним аналізом, за необхідності – історико-правовим. Обґрунтована необхідність застосування до вивчення конституційних реформ деяких специфічних методів, зокрема прогнозування.

У підрозділі 1.2. Функціональні характеристики дослідження конституційних реформ акцентовано увагу на питаннях доктринального характеру, що визначають сутність конституційних реформ у сучасних державах.

Конституційна реформа визначається як найважливіше явище в національні правові системі, що являє собою сукупність заходів, які проводяться з метою кількісної та якісної зміни чинного або прийняття нового основного закону держави. Важливість конституційної реформи полягає в тому що вона змінює правовий базис не лише держави, але і громадянського суспільства.

Конституційна реформа розглядається в контексті процесу, що постійно трансформує основні параметри держави, права та громадянського суспільства.

Розглядається аспект співвідношення конституціоналізму та конституційних реформ, в результаті чого встановлено, що етапи розвитку конституціоналізму, корелюють до відповідних конституційних реформ.

Вважається, що генеральною функцією будь-якої конституційної реформи слід вважати забезпечення переходу держави та громадянського суспільства до якісно нового етапу та стану свого існування.

Функціональна характеристика дозволила виявити причини конституційних реформ, їх історичні рамки, умови, що сприяють або перешкоджають їх проведенню, тенденції процесів пов’язаних з реформуванням конституцій. Функції конституційних реформ обумовлюють їх спадкоємність, продовження позитивних новацій у створенні нових або оновлення традиційних для національної правової системи, інститутів. Вони свідчать про те, що відокремлені державно-правові інститути можуть відновлюватися через певні історичні етапи, відроджуючись в новій якості.

Стверджується, що конституційна трансформація є одним із проявів конституційного процесу, що визначило вибір об'єкта, предмета, постановку мети і завдань для аналізу.

Розділ 2 «Конституційна реформа в контексті теорії та практики сучасного конституціоналізму та інтеграційних процесів в Європі» детально розглядає конституційне реформування в контексті сучасних тенденцій розвитку держави та права з урахуванням досвіду Європейського союзу.

У підрозділі 2.1. Конституція як об’єкт розвитку та трансформації аналізуються основні характеристики сучасних конституцій з огляду на предмет дослідження – конституційне реформування.

Стверджується, що питання про особливості реформування сучасних конституцій, їх трансформацію в процесі реалізації та удосконалення, неможливо вирішити без дослідження особливостей конституції саме в якості об’єкту такої трансформації.

Конституції розглядається автором як обов'язковий елемент сучасної правової держави та громадянського суспільства. Вирізняючи юридичну та фактичну конституцію, слід визнати те, що їх неспівпадіння є однією з причин для конституційної трансформації, а отже можливого проведення конституційної реформи.

Характер та процедура конституційної реформи досліджуються в контексті ступеня гнучкості (особливостей внесення змін) сучасних конституцій.

Підрозділ 2.2. Конституційна трансформація як сутнісна сторона конституційних реформ в сучасних державах аналізує сутнісні сторони базової категорії конституційної реформи – конституційну трансформацію.

Стверджується, що дослідження проблем конституційного реформування набуває особливої актуальності в зв’язку з процесами що відбуваються в даний момент в Україні, а саме з роботою Конституційної асамблеї, та майбутньою конституційною реформою.

Аналіз категорії конституційна трансформація здійснюється шляхом дослідження та порівняння суміжних термінів, зокрема - демократичний транзит/перехід, демократична трансформація і демократизація. В результаті робиться висновок про те, що поняття «конституційної трансформації» необхідно застосовувати в контексті зміни або заміни, а отже розвитку державного та політичного режиму, а також правової системи загалом. Таким чином встановлюється зв'язок між конституційною трансформацією та конституційною модернізацію, оскільки перша є наслідком останньої. В цілому конституційна трансформація уявляється в вигляді процесу, що об’єднує низку заходів організаційного та правового характеру для досягнення певної мети – приведення у відповідність юридичної і фактичної конституцій, та створення нової конституційної якості.

Стверджується, що конституційна трансформація є стрижнем перетворень в національні правові системі оскільки відображає та закріплює інституційні зміни вищого порядку. Функціонально-інструментальною стороною конституційної трансформації виступає певний порядок її зміни або заміни.

Термін «конституційна трансформація» можна вживати в широкому і вузькому сенсі. У вузькому сенсі конституційна трансформація та конституційні зміни є в основному ідентичними. Вони відображають функціональний аспект конституційної трансформації. Конституційна трансформація, в вузькому сенсі включає в себе два способи конституційного реформування: внесення змін до конституції та конституційну інтерпретацію

Конституційна трансформація в широкому сенсі – динамічна характеристика конституції, яка вказує на її здатність до змін. В свою чергу, динамічні характеристики конституції визначають способи та можливості для конституційної трансформації. В цьому проявляється ще один зв'язок конституційної трансформації і конституційної модернізації, оскільки остання практично співпадає за значенням з поняттям конституційної трансформації в вузькому сенсі. В цьому сенсі, конституційна модернізація є способом надання конституції нових якостей.

Підрозділ 2.3. Особливості трансформації конституцій держав Європейського Союзу, присвячено компаративно-правовому аналізу порядку змін конституцій в державах-членах ЄС.

Аналіз трансформації конституцій держав-членів ЄС починається з визначення сутності внесення змін до будь-якої конституції. Вона виражається в їх трансформації, до певного якісно нового рівня. Саме явище трансформації, вміщує в собі як статичний так і динамічний аспекти конституційних змін. І саме воно є інтегруючою категорією, що об’єднує досить різні категорії, зокрема порядок внесення змін до конституції, та наслідки конституційної реформи.

Алгоритм дослідження порядку внесення змін до конституцій держав-членів ЄС пропонується розпочати з виділення в ньому певних елементів-стадій, по аналогії з законодавчим процесом. При цьому виділяються такі етапи: ініціатива щодо конституційних змін, текстуальна розробка конституційних змін, прийняття конституційних змін, введення в дію конституційних змін.

Аналіз етапу ініціативи щодо конституційних змін вказує на обмежене коло суб’єктів, які можуть вносити подібні пропозиції. Докладно досліджуються способи внесення змін до основних законів держав-членів ЄС, серед яких виділяться: за допомогою парламенту (легіслатури), за участю конституанти, за допомогою референдуму (плебісциту), за участю глави держави.

Окремо аналізується формальна сторона внесення змін до конституцій, при цьому виділяються конституції в яких зміни інкорпоруються в текст, і конституції в яких зміни доповнюють основний текст.

Як окремий аспект, досліджується трансформація конституцій, без зміни їх тексту, насамперед шляхом інтерпретаційної діяльності відповідних органів. В цьому контексті розглядається робота органів конституційного контролю. Стверджується, що трансформація конституцій за допомогою тлумачення може бути визнана в основному в державах, в яких судовий прецедент є одним з стандартних джерел права (Данія). Однак в зв’язку з поширенням конституційного контролю в державах романо-германського права, доводиться, що здійснюючи нормативне або казуальне тлумачення конституції, такого роду органи, здійснюють її трансформацію. В зв’язку з цим аналізуються справи Конституційного Суду України у справах за конституційними поданнями 53 і 47 народних депутатів України про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 103 Конституції України (справа щодо строків перебування на посту Президента України), щодо офіційного тлумачення положень частини шостої статті 83 Конституції України, частини четвертої статті 59 Регламенту Верховної Ради України стосовно можливості окремих народних депутатів України брати безпосередню участь у формуванні коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України (нормативне тлумачення), та справа щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року (казуальне тлумачення).

У Розділі 3 «Конституційна модернізація – процес розвитку сучасних конституцій» докладно розглядаються особливості конституційної модернізації, як одного з проявів конституційної реформи.

У підрозділі 3.1. Онтологічний аналіз конституційної модернізації докладно аналізуються проблемні та сутнісні аспекти категорії «конституційна модернізація».

З огляду на загальний дискурс дослідження, поняття конституційної модернізації відображає динаміку зміни кількісної та якісної форми конституції. Зважаючи на такий підхід конституційна модернізація уявляється в вигляді своєрідного процесу, загалом характерного для публічного права. Таким чином онтологічний аналіз конституційної модернізації реалізується шляхом дослідження категорії «процес».

Конституційна модернізація як процес вживається в двох сенсах – широкому і вузькому. Широкий сенс категорії конституційна модернізація відображає динамічний аспект буття будь-якого основного закону. Він включає в себе всі аспекти динаміки конституції – від сприйняття необхідності творення основного закону, і до скасування конституції.

У вузькому сенсі, конституційна модернізація відображає функціональні характеристики забезпечення конституційного реформування. З огляду на це конституційну модернізацію можна уявити як систему правових норм, що регламентують порядок підготовки, перегляду, прийняття і вступу в силу конституції, а також зміни, перегляду та припинення дії конституції.

Розвиток конституційної модернізації пов’язується з розвитком конституціоналізму. З цієї точки зору конституційна модернізація виступає онтологічною сутністю сучасної правової держави.

Гносеологічний аналіз конституційної модернізації в сучасних державах, пов'язаний, в першу чергу, з необхідністю виявлення змісту, основних ознак, форм, причин, цілей, завдань і напрямів зазначеного процесу. Суть гносеологічного аналізу конституційної модернізації розкривається у співвідношенням з категорією «конституційна реформа». Причому якщо вважати, що конституційна модернізація це процес розвитку конституції, то конституційна реформа виступає практичною стороною цього процесу.

В цьому контексті детально аналізуються форми конституційної модернізації, зокрема прийняття нової конституції, внесення змін в існуючий основний закон, відновлення (повернення) раніше діючої конституції.

У підрозділі 3.2. Конституційна модернізація як засіб трансформації правової системи до стандартів ЄС (на прикладі держав, нових членів ЄС) проводиться компаративно-правовий аналіз конституційної модернізації здійсненої в державах Балтії та Польщі.

На думку автора, дослідження конституційних реформ в державах-членах ЄС в трансформаційному контексті найкраще проводити на прикладі колишніх соціалістичних держав, які здійснили ефективні конституційні реформи, що призвели до зміни всієї правової системи. В якості найбільш вдалих прикладів зважаючи на можливість рецепції відповідного досвіду Україною, виділяється Польща та держави Балтії.

Відзначається що конституційна модернізація у вказаних державах відбувалась у різних формах. Так Польща спочатку адаптувала існуючий основний закон, а через певний час прийняла принципово новий. Причому період від адаптації до заміни конституції зайняв 8 років. Держави Балтії обрали інші форми – відновлення конституції або негайне прийняття нової.

Досліджується структура та особливості конституцій вказаних держав, починаючи від архітектоніки і закінчуючи аналізом окремих норм. Детально розглядається інституційна структура держав, що відображена в конституціях.

Особливий акцент робиться на досліджені конституційного контролю, як принципово нового (крім Польщі, де Конституційний трибунал функціонував з 1987 року) інститут для цих правових систем, а також впливу органів конституційного контролю на процес конституційної модернізації.