СТАН ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ ЛЬОНАРСТВА Статья

Актуальність теми дослідження. Сучасний етап розвитку економіки України визначається процесами її ринкової трансформації та інтеграції у світову систему господарювання, в контексті яких постає питання забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції, у т. ч. продукції галузі льонарства. Льон-довгунець є стратегічною сільськогосподарською культурою та джерелом натурального волокна в Україні, з якого можна виготовляти широкий асортимент побутових тканин і технічних виробів. Від успішності функціонування галузі льонарства залежить відродження сільськогосподарських підприємств Полісся, а також текстильної та легкої промисловості.

В період переходу до ринкових умов функціонування підприємства галузі льонарства зазнали значних деструктивних змін, зокрема й через відсутність економічно обґрунтованої державної підтримки. Найгострішими проблемами льоносіючих підприємств нині є скорочення посівних площ під льоном, зниження його урожайності та якості льонопродукції, відсутність дієвої інфраструктури ринку і надійних та довготривалих економічних взаємозв’язків між різними сферами виробництва і переробки, неефективність каналів реалізації, диспаритет цін на продукцію льоновиробництва та відповідні матеріально-технічні ресурси. Результатом зазначених процесів у галузі льонарства є втрата Україною сировинної бази для текстильної та легкої промисловості, неспроможність льоновиробників забезпечити внутрішній ринок високоякісними лляними тканинами й іншими виробами з льону, втрата лідерства на зовнішніх ринках збуту. Однак галузь має значний потенціал, реалізація якого сприятиме підвищенню рівня конкурентоспроможності льонопродукції, відродженню галузі льонарства та її стабільному розвитку. Отже, необхідність теоретичного й практичного вирішення цієї проблеми визначили вибір теми дисертаційного дослідження.

Проблеми забезпечення конкурентоспроможності продукції сільського господарства знайшли відображення в роботах В.Г. Андрійчука, В.П. Долинського, С.М. Кваші, М.Й. Маліка, Л.Д. Павловської, П.Т. Саблука, О.О. Школьного, О.М. Шпичака та ін. Організаційно-економічні питання функціонування й підвищення ефективності льонопромислового підкомплексу та його складових розглядаються в наукових працях П.А. Голобородька, Т.П. Єсипчук, Л.Л. Капітули, І.П. Карпця, О.Ю. Локтя, В.А. Москаленка, В.І. Ткачука, М.К. Циганка та ін. Однак, питання конкурентоспроможності продукції льонарства та шляхів підвищення її рівня залишається недостатньо вивченим та потребує окремого наукового дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Державного вищого навчального закладу „Державний агроекологічний університет” за темою: „Розробити і обґрунтувати стратегічні напрями та пріоритети пореформеного розвитку аграрного сектора Північно-Західного регіону України” (номер державної реєстрації 0104U008697), де автором розроблено теоретичні та науково-прикладні засади перспективного розвитку галузі льонарства.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка та обґрунтування теоретико-методологічних положень та науково-практичних рекомендацій щодо підвищення рівня конкурентоспроможності продукції льонарства. Відповідно до поставленої мети в роботі вирішувались такі завдання:

· уточнити економічну сутність конкурентоспроможності продукції;

· ідентифікувати основні чинники, які впливають на рівень конкурентоспроможності льонопродукції;

· розробити методичний підхід до оцінки конкурентоспроможності льонопродукції;

· охарактеризувати особливості розвитку галузі льонарства в регіоні дослідження;

· визначити сучасний рівень конкурентоспроможності вітчизняної льонопродукції;

· здійснити прогноз та запропонувати шляхи зростання рівня конкурентоспроможності льонопродукції;

· обґрунтувати необхідність удосконалення економічних внутрішньогалузевих взаємовідносин між підприємствами галузі для підвищення конкурентоспроможності льонопродукції.

Об’єктом дослідження є процес формування конкурентоспроможності продукції льонарства підприємств Житомирської області. Предметом дослідження є сукупність теоретико-методичних і практичних аспектів підвищення рівня конкурентоспроможності продукції в умовах дестабілізації вітчизняного льоновиробництва та посилення міжнародної конкуренції.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є системний підхід до вивчення фундаментальних положень економічної науки стосовно проблем сучасного рівня конкурентоспроможності продукції.

За допомогою абстрактно-логічного методу, зокрема прийомів аналогії та співставлення, індукції й дедукції уточнено сутність поняття «конкурентоспроможність продукції», а також сформульовано загальні висновки та висновки до розділів. Для визначення проблем, що стримують процес підвищення конкурентоспроможності продукції льонарства та окреслення шляхів їх подолання застосовано метод аналізу і синтезу. Для оцінки сучасного стану та тенденцій розвитку льоносіючих підприємств використано статистико-економічний метод, зокрема його прийоми – графічний, порівняння, індексний, групування тощо. Статистичне спостереження використано для збору масиву емпіричних даних в 16 льоносіючих районах Житомирської області.

За допомогою методу кореляційно-регресійного аналізу з використанням прикладних комп’ютерних програм статистичної обробки інформації визначено кількісний вплив основних чинників на конкурентоспроможність продукції льонарства. Для встановлення основних тенденцій зміни обсягів виробництва льонопродукції в Житомирській області та розрахунку прогнозного значення використано метод вирівнювання динамічного ряду способом найменших квадратів. Монографічний метод застосовано для економічного обґрунтування необхідності підвищення конкурентоспроможності продукції льонарства в окремих сільськогосподарських підприємствах області.

Інформаційна база дослідження. Інформаційними джерелами дослідження були законодавчі та нормативні акти України з питань конкуренції, офіційні матеріали Державного комітету статистики, оперативна інформація Міністерства аграрної політики України, Житомирського обласного управління статистики, Головного управління агропромислового розвитку, довідково-нормативні матеріали і наукова література за темою дослідження, звітність льоносіючих підприємств, результати власних досліджень автора, а також інформаційні ресурси світової комп’ютерної інформаційної мережі Inte
et.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

· запропоновано методичний підхід до оцінки конкурентоспроможності льонопродукції, що передбачає застосування параметричних коефіцієнтів ціни, сортономеру трести і собівартості одиниці продукції, а також на цій основі здійснено прогноз рівня конкурентоспроможності льонотрести вітчизняних сільськогосподарських підприємств на найближчу перспективу;

уточнено:

· поняття «конкурентоспроможність льонопродукції», що, на відміну від існуючого, характеризує здатність продукції забезпечувати сільськогосподарському товаровиробнику максимальний рівень доходності та задоволення потреб льонозаводів за рахунок якісних та вартісних характеристик льонопродукції, таких як відповідність нормативно-технічним стандартам і споживчим параметрам, мінімізація рівня витрат на придбання, транспортування, зберігання та переробку продукції;

· комплекс чинників конкурентоспроможності продукції льонарства, зокрема, до чинників прямої дії віднесено сортономер трести, урожайність, собівартість та ціну реалізації одиниці продукції; чинниками непрямої дії вважаються: економічні – фактори виробництва, державне регулювання, попит, а також організаційно-технологічні – спеціалізацію, інноваційну діяльність, маркетингове середовище та ін.;

· стратегічні напрями підвищення конкурентоспроможності льонопродукції, до яких належать формування конкурентного середовища на внутрішньому ринку, активізація інноваційно-інвестиційних процесів у розвитку галузі, забезпечення оптимальної місткості і стійкості внутрішнього ринку льонопродукції, стабілізація обсягів виробництва льонопродукції;

одержали подальший розвиток:

· визначення особливостей функціонування льоносіючих підприємств в умовах посилення міжнародної конкуренції, основними серед яких є нестабільність державної економічної політики, недосконалість нормативно-правового забезпечення льоновиробників, порушення структури агропромислових інтеграційних зв’язків між суб’єктами льонопромислового підкомплексу, дефіцит фінансових та матеріально-технічних ресурсів, низький рівень інформаційного забезпечення, неефективність організації виробництва тощо;

· обґрунтування напрямів розвитку економічних взаємовідносин суб’єктів льонопромислового підкомплексу, що базуються на поєднанні інтересів виробників льоносировини та її переробників (льонозаводів) шляхом удосконалення договірних відносин, здійснення міжгосподарської переробки льону, створення багатофункціональних обслуговуючих кооперативів та агропромислових формувань.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості застосування викладених в дисертаційній роботі науково обґрунтованих пропозицій, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності продукції льонарства шляхом підвищення рівня концентрації виробництва льону-довгунця, вдосконалення економічних відносин між суб’єктами підкомплексу для забезпечення розвитку галузі льонарства в Житомирській області.

Запропоновані заходи щодо підвищення рівня конкурентоспроможності льонопродукції на основі ідентифікації основних чинників, що стримують даний процес, прийнято до впровадження Головним управлінням агропромислового розвитку Житомирської облдержадміністрації (довідка № 228/5 від 29.01.08 р.).

Рекомендації автора стосовно здійснення інтегральної оцінки конкурентоспроможності льонопродукції прийнято до впровадження у СТОВ «Ємільчино-льон» Ємільчинського району Житомирської області (довідка № 286 від 30.08.07 р.). Пропозиції щодо удосконалення економічних взаємовідносин між суб’єктами льоновиробництва прийнято до впровадження Головним управлінням економіки Житомирської обласної державної адміністрації при розробці стратегії розвитку галузі льонарства Житомирської області (довідка № 2/145 від 30.01.08 р.).

Теоретичні узагальнення та практичні аспекти формування та розвитку галузі льонарства використовуються у Державному вищому навчальному закладі «Державний агроекологічний університет» при викладанні дисциплін «Економіка підприємства», «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка», «Організація аграрного бізнесу» для підготовки студентів економічних спеціальностей (довідка № 124 від 28.01.08 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеною роботою автора. Наведені в дисертації результати наукових досліджень є особистими розробками і повністю належать автору.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення та результати дисертаційної роботи пройшли апробацію на міжнародних, регіональних та міжвузівських науково-практичних конференціях, зокрема на Міжнародному Форумі молодих вчених «Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн» (Харків, 2005 р.); ІV Регіональній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми теорії і практики менеджменту в умовах трансформації економіки» (Рівне, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Євроінтеграція та конкурентоспроможність продукції агропромислового комплексу України» (Київ, 2007 р.); Другій Всеукраїнській науково-практичній конференції в Житомирському державному університеті ім. І. Франка (Житомир, 2006 р.); Міжфакультетських науково-практичних конференціях молодих вчених, магістрів та студентів «Формування стратегії розвитку регіонального АПК» (Житомир, 2005 р., 2006 р., 2007 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи та результати проведених досліджень опубліковано в 9 одноосібних наукових працях обсягом 2,72 д. а., з них 3 – у наукових фахових виданнях, обсягом 0,85 д. а., 6 – в інших виданнях обсягом 1,87 д. а.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Основний текст дисертації викладений на 170 сторінках комп’ютерного тексту. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, 13 додатків, списку використаних джерел із 200 найменувань, містить 30 таблиць, 15 рисунків.