РЕГІОНАЛІЗАЦІЯ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, розкрито її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету та задачі дослідження, його об’єкт та предмет, наукову новизну й висновки щодо практичного значення одержаних результатів, форми їх апробації та використання.

У першому розділі «Науково-методологічні основи дослідження глобального інтеграційного розвитку» розглянуто природу сучасного глобалізаційного дискурсу, визначено глобальну та регіональну складові міжнародної інтеграції, сучасні особливості розвитку регіональної економічної інтеграції в системі світового господарства.

У результаті дослідження найбільш принципових ознак і характерних рис глобалізації, систематизації науково-методичних підходів, концепцій і теорій глобальної економічної інтеграції за логіко-послідовною еволюцією виділено основні моделі глобалізаційного дискурсу (світ-системного аналізу, глобального простору, детериторизації соціального), які визначають напрями подальших досліджень у рамках сучасного дискурсу (теорії геоекономіки, тріади, мережевого суспільства, панамериканської теорії глобалізму, концепції зіткнення цивілізацій, хвильового розвитку, мегаполісів, світової еліти, критичного аналізу, фінансової інтеграції, гібридізації, вестернізації, неомондіалізму, макдональдизації) та напрями концептуалізації глобалізаційних процесів (гіперглобалістичний, скептичний та трансформістський). Основними ознаками глобалізації визначено: її історичну тривалість та логічність, багатосторонність процесу та поліструктурність явища, детериторизацію її учасників, інтенсифікацію зв’язків та стиснення простору.

У розвитку міжнародної економічної інтеграції виділено два тренди – глобальний та регіональний, поширення яких призвело до формування цілісної системи світового господарства з певним набором елементів (регіонів світу), між якими розвиваються стійкі економічні зв’язки (гомогенна ознака) та посилюється диференціація сформованих територіальних угруповань (гетерогенна ознака). Доведено, що у результаті дії глобального і регіонального трендів, які визначено як комплементарні, взаємообумовлені та взаємозалежні, формується нова полісистемна конфігурація світового економічного простору як гомогенної системи, що набуває ознак дисипативності внаслідок розвитку гетерогенності її системних утворень (регіонів світу). Нерівномірний характер розвитку її елементів, детериторизація учасників світового господарства призвели до появи нових диференційованих форм взаємодії, що вимагає нових підходів багатомірної оцінки структурних змін, що відбуваються у сучасному інтеграційному процесі (рис.1) на всіх рівнях.