АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ У РЕГІОНІ Автореферат

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається її зв’язок з науковими програмами, планами й темами, окреслюються мета й задачі, об’єкт і предмет, методи дослідження, вказується на наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наводяться дані, що свідчать про апробацію результатів дослідження та публікації.

Розділ 1 «Загальнотеоретичні засади охорони громадського порядку у регіоні» присвячено визначенню загальних засад охорони громадського порядку у регіоні, сутності державної регіональної політики у сфері охорони громадського порядку.

У підрозділі 1.1 «Сутність, ознаки та класифікація регіонів, тенденції розвитку регіонів» наголошено на необхідності вироблення стратегій розвитку регіонів у пріоритетних сферах суспільного життя. Характерною особливістю регіонів є їх динамізм, тобто здатність змінювати свою структуру, включати або виключати зі свого складу окремі території у зв’язку з існуючими на даний момент потребами та потенціалом кожної території. Зважаючи на просторову диференціацію, регіон може включати в себе: територію кількох сусідніх держав; адміністративно-територіальні одиниці; неадміністративні територіальні одиниці, які створені та функціонують у межах однієї держави, та для яких є характерними спільні цілі розвитку.

У зв’язку з наведеним особливого значення набуває переосмислення сутності регіонів з урахуванням сучасних інтеграційних процесів, що сприятиме конструктивному використанню їх потенціалу на користь самого регіону та держави в цілому.

У підрозділі 1.2 «Поняття та зміст охорони громадського порядку у регіоні» визначено систему правових, соціально-економічних, ідеологічних факторів, що здійснюють вплив на стан охорони громадського порядку у регіоні.

Підкреслено, що питання організації охорони громадського порядку на рівні регіону безумовно повинні вирішуватись з урахуванням специфіки конкретного регіону. Вказане зумовлено тим, що кожен регіон нашої держави наділений певними особливостями, що викликані історичним розвитком, рівнем розвитку промисловості, сільського господарства, територіальним положенням щодо інших держав, природними особливостями тощо.

Ефективна охорона громадського порядку у регіоні вимагає активізації профілактичної та виховної роботи з різними категоріями населення, насамперед неповнолітніми та молоддю. Так, особливу увагу необхідно звернути на мінімізацію злочинного впливу на неповнолітніх та молодіжне середовище.

Контроль за станом громадського порядку у регіоні здійснюється територіальними управліннями МВС України в областях за результатами оцінювання стану громадського порядку у регіоні, діяльності щодо виявлення та нейтралізації загроз нормальному підтриманню громадського порядку і загроз, які перешкоджають якісній охороні громадського порядку в конкретному регіоні.

У підрозділі 1.3 «Мета, завдання та стратегічні пріоритети державної регіональної політики України у сфері охорони громадського порядку» обґрунтовано, що зважена реалізація державної політики на рівні регіонів створить необхідні передумови для підвищення ефективності державної політики в усіх сферах життєдіяльності. Розкрито зміст поняття «державна регіональна політика». Однією зі сфер, з метою забезпечення належного функціонування якої має бути розроблена державна регіональна політика, є сфера охорони громадського порядку.

Запропоновано під державною регіональною політикою у сфері охорони громадського порядку розуміти свідому та цілеспрямовану діяльність уповноважених на те суб’єктів, спрямовану на забезпечення належного функціонування сфери охорони громадського порядку в рамках окремого регіону та держави в цілому, яка формується та реалізовується з урахуванням специфіки й особливостей географічного, економічного, політичного, релігійного, етнонаціонального та історичного характеру конкретно визначеної території та знаходить свій вияв у відповідних нормативно-правових актах.

Визначено й розкрито зміст пріоритетних напрямків державної регіональної політики у сфері охорони громадського порядку. Особлива увага акцентована на необхідності підвищення рівня правової освіти населення.

Розділ 2 «Організаційно-правові засади охорони громадського порядку у регіоні» присвячено дослідженню адміністративно-правового статусу суб’єктів охорони громадського порядку у регіоні, особливостей правового та організаційного забезпечення охорони громадського порядку в різних регіонах держави.

У підрозділі 2.1 «Адміністративно-правовий статус суб’єктів охорони громадського порядку у регіоні» зроблено висновок, що специфіка організації охорони громадського порядку у регіоні полягає у тому, що у відносинах з охорони громадського порядку беруть участь як суб’єкти, компетенція яких поширюються на територію всієї держави (в тому числі й на кожний окремий регіон), так і суб’єкти, компетенція яких обмежується окремо визначеним регіоном чи окремо визначеною адміністративно-територіальною одиницею.

Проаналізовано адміністративно-правовий статус суб’єктів охорони громадського порядку у регіоні. Визначено, що діяльність Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства внутрішніх справ України у сфері охорони громадського порядку поширюється на всю територію держави. Зазначені суб’єкти також уповноважені вирішувати окремі питання охорони громадського порядку на рівні окремих адміністративно-територіальних одиниць.

Наголошено, що територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України здійснюють фактичну реалізацію державної політики у сфері охорони громадського порядку на регіональному рівні, тобто безпосередньо виконують функцію охорони громадського порядку у регіоні (на відведеній дільниці).

З’ясовано, що місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування безпосередньо не здійснюють фактичних дій щодо охорони громадського порядку (які властиві переважно правоохоронним органам). Зазначені суб’єкти беруть участь у розробленні комплексних заходів щодо запобігання можливим порушенням громадського порядку на підпорядкованій їм території; реалізовують заходи, метою яких є профілактика порушень громадського порядку та підтримання його стабільного стану на території відповідного населеного пункту.

У підрозділі 2.2 «Організаційно-правове забезпечення охорони громадського порядку у регіоні» наголошено, що ефективність діяльності суб’єктів охорони громадського порядку в кожному окремому регіоні залежить, у першу чергу, від належного організаційно-правового забезпечення такої діяльності, яке складається з правового та організаційного забезпечення.

Правове забезпечення охорони громадського порядку у регіоні – це система нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини, що виникають між спеціально уповноваженими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями та окремими представниками громадськості у сфері підтримання безпеки та правопорядку на території області, міста, району, села чи селища, з урахуванням географічних, економічних, політичних, релігійних та етнонаціональних особливостей конкретного регіону.

Система нормативно-правових актів, які регулюють відносини у сфері охорони громадського порядку у регіоні, будується з урахуванням кола суб’єктів, уповноважених приймати зазначені нормативно-правові акти, та залежно від території, на яку поширюється дія відповідних нормативно-правових актів. Зважаючи на наведене, правове забезпечення охорони громадського порядку у регіоні складається із нормативно-правових актів загальнодержавного значення та актів територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Організаційне забезпечення охорони громадського порядку у регіоні це – цілеспрямований процес впливу за допомогою організаційно-управлінських засобів на діяльність суб’єктів, уповноважених на охорону громадського порядку, з урахуванням географічних, економічних, політичних, релігійних та етнонаціональних особливостей конкретного регіону.

До числа факторів, які визначають порядок організації діяльності суб’єктів охорони громадського порядку у регіоні, належать: стан оперативної обстановки на території області, міста, району, села чи селища; соціально-економічні умови, що мають місце на території тієї чи іншої адміністративно-територіальної одиниці; територіальне розташування. Врахування зазначених факторів здійснює безпосередній вплив на вибір видів тактичних дій, спрямованих на охорону громадського порядку, перелік суб’єктів та кількісний склад осіб, задіяних в охороні громадського порядку.

У підрозділі 2.3 «Особливості організації охорони громадського порядку у прикордонних регіонах України» обґрунтовано, що численні порушення вимог законодавства, характерні для прикордонних регіонів України, потенційно можуть служити суттєвою загрозою підтриманню стабільного стану громадського порядку на території прикордонного регіону, що слід враховувати в ході організації його охорони. Забезпечення належної охорони громадського порядку на території прикордонних регіонів досягається завдяки ефективному транскордонному та міжрегіональному співробітництву.

Прикордонним регіонам в аспекті охорони громадського порядку притаманні певні специфічні риси, які визначають особливості організації охорони громадського порядку на їх територіях.

З’ясовано повноваження суб’єктів, які беруть участь в охороні громадського порядку на території прикордонних регіонів: Міністерства внутрішніх справ України (зокрема міліції міграційного контролю), Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України, Державної міграційної служби України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, громадських формувань з охорони громадського порядку та державного кордону.

Основними напрямками взаємодії суб’єктів, які беруть участь в охороні громадського порядку на території прикордонних регіонів, є: обмін оперативно-розшуковою, криміналістичною та іншою інформацією, з питань, пов’язаних із профілактикою, розслідуванням і розкриттям злочинів та правопорушень; проведення скоординованих операцій щодо запобігання, виявлення, припинення й розкриття злочинів; розроблення планів скоординованих заходів на випадок виникнення надзвичайних ситуацій тощо.

Розділ 3 «Шляхи удосконалення адміністративно-правового регулювання охорони громадського порядку у регіоні» присвячено аналізу специфіки участі громадськості в охороні громадського порядку у регіоні, зарубіжного досвіду організації охорони громадського порядку на регіональному рівні, визначенню системи заходів, урахування яких сприятиме підвищенню ефективності охорони громадського порядку як на рівні окремих регіонів, так і на рівні держави в цілому.

У підрозділі 3.1 «Участь громадськості як чинник удосконалення охорони громадського порядку на регіональному рівні» наголошено, що специфіка участі громадськості в охороні громадського порядку у регіонах України відрізняється залежно від демографічних, територіальних особливостей, рівня інфраструктури та правової активності населення.

До числа основних видів участі громадськості в охороні громадського порядку можна віднести участь в охороні громадського порядку та протидії правопорушенням у складі колективів та індивідуальну участь; безпосередню участь громадськості в охороні громадського порядку та сприяння громадянами правоохоронним органам у здійсненні ними визначених законом повноважень (опосередкована участь). З урахуванням запропонованої класифікації детально розглянуто кожен вид участі громадськості в охороні громадського порядку.

З’ясовано, що основними формами участі громадськості в охороні громадського порядку є: перевірки, рейди, патрулювання, виставлення постів. Наголошено на існуванні додаткових форм участі громадськості в охороні громадського порядку, які стосуються діяльності індивідуальних суб’єктів.

За кордоном значна увага приділяється вдосконаленню форм та методів взаємодії населення та поліції, що, безумовно, впливає на стан правопорядку на відповідній території. Впровадження в Україні переважної більшості заходів, що застосовуються поліцією закордонних країн, з метою активізації участі населення регіону в охороні громадського порядку дозволить оптимізувати роботу органів внутрішніх справ України щодо організації партнерських відносин із регіональними громадами та окремими громадянами.

У підрозділі 3.2 «Використання закордонного досвіду організації охорони громадського порядку на регіональному та локальному рівнях» підкреслено, що якісне функціонування сучасної правоохоронної системи незалежної України вимагає вивчення та впровадження позитивного досвіду діяльності правоохоронних органів у закордонних країнах.

Досліджено досвід організації охорони громадського порядку на регіональному рівні в окремих країнах Європи, Японії та Сполучених Штатах Америки шляхом аналізу як загальної організації правоохоронної діяльності сил державної та муніципальної поліції, так і окремих стратегій її здійснення. Зроблено висновок, що безпосередня діяльність стосовно охорони громадського порядку може здійснюватися як місцевими силами поліції, так і силами поліції місцевого самоврядування (муніципальною поліцією) у різних варіаціях. На сучасному етапі у закордонних країнах спостерігається перехід на принципи «new public management», що означає оцінювання якості охорони громадського порядку у регіоні, якості соціальних послуг, що надаються мешканцям окремого регіону.

У результаті аналізу досвіду організації охорони громадського порядку на регіональному рівні в окремих країнах можна вказувати на доцільність створення підрозділів муніципальної (місцевої) міліції. Основною метою функціонування таких підрозділів має стати створення дієвого механізму реалізації права місцевих громад на безпечний спосіб життя, що виражається в розробленні та реалізації стратегії охорони громадського порядку на власній території.

У підрозділі 3.3 «Напрямки вдосконалення законодавства про охорону громадського порядку та практики його застосування органами внутрішніх справ України на регіональному рівні» обґрунтовано, що в чинному законодавстві існують певні прогалини у врегулюванні відносин, які виникають у сфері охорони громадського порядку, в тому числі й на регіональному рівні. З метою комплексного врегулювання суспільних відносин, що виникають у сфері охорони громадського порядку, існує нагальна потреба у прийнятті Закону України «Про охорону громадського порядку».

Під час організації охорони громадського порядку на території прикордонних регіонів важливе значення має процес організації взаємодії органів внутрішніх справ із населенням. Зважаючи на вказане особливу увагу слід приділити подальшій оптимізації методичного забезпечення спільної діяльності органів внутрішніх справ та громадських формувань з охорони громадського порядку та державного кордону, зокрема у сфері протидії найбільш поширеним правопорушенням, що вчиняються в прикордонних регіонах держави.

Підкреслено, що сьогодні на рівні нормативно-правових актів не визначено чіткого механізму підготовки громадських помічників дільничних інспекторів міліції. У зв’язку з цим доцільно прийняти відомчий нормативно-правовий акт «Про порядок підготовки та навчання громадян, які залучаються органами внутрішніх справ до охорони громадського порядку».

Наголошено на необхідності більш активного використання в роботі органів внутрішніх справ можливостей мережі Інтернет та соціальних сервісів. З метою створення безпечних умов життя для населення на сайтах підрозділів МВС України повинні бути розроблені окремі сторінки, присвячені правилам особистої безпеки громадян, що значно покращить імідж правоохоронного органу, сприятиме налагодженню більш відкритих відносин між міліцією та населенням.

Акцентовано увагу на найбільш суттєвих недоліках в існуючому наразі механізмі взаємодії населення та органів внутрішніх справ. У результаті вивчення міжнародного досвіду діяльності поліцейських органів запропоновано конкретні правові та організаційні заходи щодо підвищення ефективності взаємодії органів внутрішніх справ з громадськістю у сфері охорони громадського порядку у регіоні.