СУСПІЛЬНИЙ СЕКТОР ЕКОНОМІКИ І ПУБЛІЧНІ ФІНАНСИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ЗМІН Автореферат

У вступі розкрито актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, обґрунтовано наукову новизну та практичну цінність отриманих результатів.

У першому розділі дисертаційного дослідження «Теоретико-методологічні засади функціонування суспільного сектору економіки за умов глобалізації» проаналізовано гносеологічні основи розвитку суспільного сектору економіки, ключові теорії його функціонування за умов глобальних трансформацій, а також інституціональну теорію та методологію інституціональних змін як основу економічних реформ. Особливу увагу приділено вивченню світового досвіду функціонування суспільного сектору економіки наприкінці ХХ – початку ХХІ ст., новим підходам до оцінки ефективності його функціонування.

Розгляд тенденцій інформаціональності та глобальності, соціологічних парадигм глобалізації, політекономічних і культурологічних підходів до феномену глобального розвитку дозволив визначити роль держави загалом і суспільного сектору зокрема у контексті ускладнення їх функціональних структур за умов глобальних трансформацій, а також прояву фундаментальних обмежень глобалізації (захист національних інтересів, делегування повноважень, ускладнення державного контролю). Аналіз зарубіжного та вітчизняного категоріального апарату генезису суспільного сектору економічної системи дозволив окреслити базові критерії віднесення організацій до суспільного сектору економіки (юридичний підхід, спосіб фінансування, характер продукції та вигод, суб’єкт власності), а також сформулювати авторське визначення суспільного сектору економіки з точки зору функціонального підходу, згідно якого він є з одного боку, об’єктом соціально-економічної та адміністративної активності держави, а з іншого – підсистемою, зорієнтованою на ліквідацію «провалів ринку» та створення соціально значущих благ (суспільних, патронатних або меріторних товарів і послуг). Обґрунтовано, що суспільний сектор економіки органічно акумулює діяльність інституційних одиниць державного і муніципального секторів, а також «третього сектору» (рис.1). Матеріальною основою його функціонування є публічні фінанси, що охоплюють доходи і видатки центрального та місцевих урядів, а також фондів обов’язкового соціального страхування, та структурні взаємозв’язки між ними, визначення яких відбувається в середовищі представницької влади. Глобалізація суттєво модифікує традиційне розуміння публічних фінансів, які раніше розглядались виключно в контексті того, як уряди мають знаходити кошти для фінансування внутрішніх соціально-економічних проблем. Обґрунтовано, що нова теорія публічних фінансів концентрує увагу на взаємодії ринків та держав, співпраці між державними і приватними учасниками, охоплює міжнародні та національні аспекти розв’язання глобальних проблем. Доведено, що сьогодні публічні фінанси акумулюють крім централізованих і нецентралізовані ресурси з метою спрямування їх для досягнення цілей державної політики, стимулювання приватної ініціативи в питаннях фінансування суспільних благ.