ТРАНСФОРМАЦІЯ БІОТЕХНОЛОГІЧНОГО СЕКТОРУ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

summary

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету і задачі дослідження, його предмет і об’єкт, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи розвитку біотехнологіч­но­го сектору в умовах глобалізації» досліджено теоретичні основи розвитку світової еко­номіки в умовах глобалізації; проаналізовано організаційно-економічні засади розвитку біотехнологічного сектору світової економіки; охарактеризовано структуру та суб’єкти фармацевтичного ринку як головного елемента біотехнологічного сектору світової економіки.

На основі дослідження теоретичних основ розвитку світової економіки в умовах глобалізації встановлено, що на сучасному етапі світогосподарського розвитку спостерігається становлення якісно нового етапу глобалізації, який характеризується такими ознаками: глобалізацією охоплено практично всі країни світу (економічна взає­мозалежність країн стала більш глибокою); економіка всіх країн світу й міжнародні еко­номічні відносини розвиваються на основі ринкових відносин (стають однаковими фор­ми господарювання); поряд з торгівлею товарами й послугами зростає міжнародний рух капіталу (обіг на міжнародному фондовому й валютному ринках у десятки разів переви­щує обіг світової торгівлі); глобалізація охоплює не тільки зовнішній сектор економіки країн, але впливає й на внутрішню економіку (викликаючи серйозні зміни в структурі виробництва); глобального характеру набуває конкуренція; глобалізація охоплює не тільки економіку, але й інші сфери життя (культуру, спорт, охорону здоров’я і т. ін.).

В результаті проведеного дослідження зроблено висновок, що глобалізація світової економіки – це сучасна всесвітня стадія інтернаціоналізації господарського життя, у рамках якої світове господарство набуває якісно нових, невідомих раніше характеристик й особливостей розвитку, до яких віднесено такі: кардинальне зростання цілісності світового господарства й різке підсилення взаємозалежності економік практично всіх країн світу; залучення раніше закритих країн у міжнародні економічні відносини; наявність тенденції до економічної гомогенізації світу; формування глобальних товарних і фінансових ринків.

Доведено необхідність розмежування глобалізації як об’єктивного процесу (який відбувається під впливом розвитку сучасних продуктивних сил) і політики глобалізації (яку проводять розвинені країни).

Виділено основні рушійні чинники становлення й еволюції процесів глобалізації: різке посилення економічної взаємозалежності між країнами; формування нової якості міжнародного поділу праці (збільшення частки міжкраїнового обміну готовою продукцією); зростання питомої ваги внутрішньогалузевої торгівлі; посилення зв’язків між національними сегментами світового фінансового ринку; протікання інформаційної й телекомунікаційної революції; глобальне розширення сфери діяльності транснаціональних корпорацій; кардинальне ускладнення структури суб’єктів світової економіки.  

Доведено, що глобалізація економічної діяльності розгортається одночасно у двох площинах: на макрорівні (посилення взаємозалежності національних економік, інтенсифікація міжнародних економічних відносин між країнами у всіх їх формах) й на мікрорівні (зміна стратегії поводження й діяльності компаній – суб’єктів ринку, насамперед транснаціональних корпорацій).

Одним із проявів прискорення науково-технічного прогресу в умовах глобалізації є розвиток біотехнологічного сектору світової економіки (генна інженерія; клонування; біосинтез; клітинна інженерія; імунологія; біотехнології для діагностики; біотехнології для лікування; екологічні біотехнології; біогеотехнології; біоенергетика; сільськогосподарські біотехнології; біотехнології у тваринництві; біоелектроніка).

На основі визначення біотехнології в широкому (межуюча між біологією й технікою наукова дисципліна й сфера практики, що вивчає шляхи та методи зміни оточуючого природного середовища відповідно до потреб людини, тобто  напрямок науково-технічного прогресу, що використовує біопроцеси й біооб’єкти для отримання корисних для людини продуктів і покращення якості її життя) та вузькому (сукупність методів і прийомів отримання корисних для людини продуктів і явищ за допомогою біологічних агентів) розумінні, надано визначення біоекономіки як економіки нового покоління, заснованої на знаннях про виробництво, переробку й масштабне використання поновлюваних ресурсів (біоресурсів) з метою створення модифікованих й інноваційних, корисних для людини продуктів і явищ за допомогою біологічних агентів.

Підкреслено, що головним завданням біоекономіки є забезпечення населення оптимальним харчуванням, якісною охороною здоров’я, запобігання деградації оточуючого середовища, подолання нестачі мінеральних ресурсів для промисловості й енергетики за рахунок використання поновлюваних біоресурсів і т.п. 

Виділено переваги біоекономіки в соціальному, економічному та екологічному контексті (табл. 1). Обґрунтовано, що необхідною умовою розвитку біоекономіки є консолідація прямих учасників біотехнологічного сектору й непрямих бенефіціарів із суміжних галузей (з метою поєднання різних груп інтересів, забезпечення змістовного й представницького обговорення перспектив технологічної модернізації й форм партнерства бізнесу, науки й держави). Визначено загальні наслідки впливу біоекономіки на розвиток економіки загалом: підвищення ефективності промислового виробництва; забезпечення конкурентоздатності галузей економіки; створення нових ринків на базі промислової біотехнології; екологізація розвитку й збереження здоров’я.

Доведено, що мультидисциплінарність досліджень в рамках біотехнологій і вплив останніх на інші галузі свідчить про важливе значення біотехнології й наявність широких можливостей її використання у різноманітних галузях народного господарства з метою: підвищення безпеки біотехнологічного виробництва для людини й навколишнього середовища; зниження частки відходів від виробничої діяльності людини; зниження енергетичних витрат на виробництво продукту; створення багатокомпонентних рослинних систем; розробки нових препаратів для медицини.