ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ В УКРАЇНІ Автореферат

У першому розділі "Теоретико-концептуальні засади страхування життя" поглиблено економічну сутність дефініцій "страхування" та "страхування життя", розкрито теоретичні аспекти організаційно-правового забезпечення страхування життя, обґрунтовано та систематизовано теоретико-методичні засади діяльності страховиків з страхування життя в Україні.

У роботі систематизовано визначення "страхування" деяких учених в такі підходи: з точки зору інтересів страховика та виду діяльності; з точки зору страхувальника (застрахованого); з точки зору економічних відносин між суб’єктами страхування (як економічну категорію).

На основі розглянутих тверджень вчених-економістів сформоване власне трактування категорії страхування як системи фінансових відносин, які виникають між страховиком та страхувальником на основі створення страхових (грошових) фондів за рахунок осіб, зацікавлених у захисті своїх інтересів, майна, здоров’я та життя за умови настання страхових випадків і повного або часткового відшкодування втрат цих осіб від непередбачених подій та надання їм (чи їхнім сім’ям) допомоги у разі настання страхових випадків страховиком згідно з договором страхування.

У дисертації узагальнено трактування поняття "страхування життя" і його визначено як вид страхування, що забезпечує матеріальний захист людини (страхувальника, застрахованого) страховиком при настанні нещасного випадку чи хвороби, а також смерть застрахованої особи або дожиття, що обумовлено договором страхування між страховиком і страхувальником, на умовах регулярних страхових внесків страхувальником та виплати страхової суми при виникненні страхових випадків (смерть, дожиття) – страховиком.

Проведено хронологічний аналіз страхового забезпечення і виявлено позитивні та негативні моменти становлення страхового законодавства в Україні. Виявлено неврегульовані законодавством питання, які потребують вирішення, а саме: об’єднання страхування життя з іншими видами страхування (медичне та пенсійне) – як наслідок, збільшення джерел доходів страховика, фінансове забезпечення відшкодування страхових випадків; питання статутного фонду страховика – мінімальний статутний фонд страховика, що визначено законодавством, на думку автора, повинен зростати відповідно збільшенню обсягу страхових премій у компанії з метою їх додаткового забезпечення; запровадження податкових пільг для страхувальників (застрахованих) за програмами короткострокового страхування життя; перестрахування страховика в компаніях-перестраховиках за інвестиційним рівнем uaAAA Національної рейтингової шкали; питання пенсійного забезпечення через довгострокове страхування життя на основі другого рівня пенсійного забезпечення; розширення напрямів інвестиційної та кредитної діяльності страхової компанії.