ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМИН ПОДРУЖЖЯ В УМОВАХ СПІЛЬНОЇ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт і предмет дослідження, сформульовано мету і завдання, його теоретико-методологічну основу, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, наведено дані про організацію дослідження, апробацію його результатів та їх впровадження, структуру та обсяг роботи.

У першому розділі «Теоретико-методологічні підходи до проблеми спільної підприємницької діяльності подружжя» узагальнено теоретичні та методологічні погляди на проблему існування та розвитку сімейного підприємництва як різновиду спільної підприємницької діяльності, розглянуто соціально-психологічні особливості становлення та розвитку сучасного сімейного підприємництва в Україні, феноменологія сімейних і підприємницьких відносин у сучасній психологічній науці.

Встановлено, що у вітчизняній психологічній науці феномен сімейного підприємництва ще не виступав як предмет соціально-психологічного дослідження. Зарубіжні науковці переважно розглядали проблеми організації сімейного підприємництва та його передачі між поколіннями (Р. Андерсон, П. Джонсон, Л. Мік, М. Ніколсон, П. Розенблат, M. Blodgett, C. Dumas, D. Miller, A. Jones та ін.), окремі аспекти (розподілу функцій та ролей) взаємодії подружжя у системі підприємницької діяльності (Д. Варда, П. Джонсон, С. Маклюрі, M. Fitzgerald, N. Miller, J. Paul, S. Randel, M. Winter та ін.), конфлікти у сфері сімейного підприємництва (J. Astrachan, A. Keyt, M. Metz та ін.).

Виокремлено три напрями теоретичних досліджень у психологічній (Т. Андреєва, О. Бодальов, Т. Говорун, А. Деркач, Е. Ейдеміллер, Л. Карамушка, Н. Кузьміна, С. Максименко, Р. Ричардсон, Т. Титаренко, В. Третьяченко, Ю. Швалб та ін.), соціологічній (А. Антонов, Ф. Мюллер-Ліер, Е. Ободяніков, Н. Смелзер, Р. Хілл та ін.) та економічній (В. Подсолонко, А. Процай, Т. Миронова та ін.) літературі, результати яких доречно використовувати для опису феноменології сімейного підприємництва: сфера сім'ї та підприємницької діяльності.

З’ясовано, що особливості розвитку сучасної сім’ї пов’язані: з особливостями генезису інституту сім'ї, який полягає у тому, що під тиском процесів урбанізації, глобалізації та економічних трансформацій сім'я перетворюється з великої родини на малу подружню нуклеарну сім'ю (А. Варга, Т. Гаврилова, Н. Каліна, З. Кісарчук та ін.); з особливостями функціонально-рольової структури сім'ї, що передбачає розподіл ролей та обов'язків між кожним з її членів, з метою побудови такої системи, яка б була спроможною задовольнити якомога більше потреб кожного з подружжя (Ю. Альошина, М. Обозов, В. Ружже); із задоволеністю шлюбом, що передбачає адекватну реалізацію уявлення про сім'ю, подібність життєвих установок, ціннісних орієнтацій, підходів до розподілу сімейних ролей та сфер домінування, наявність у кожного з партнерів необхідних соціальних та особистісних ресурсів (Ю. Альошина, Г. Бутенко, А. Волкова, С. Голод, Е. Ейдеміллер, В. Столін, Р. Хілл); із соціально-психологічними особливостями сумісності подружжя (О. Бодальов, М. Обозов), спроможності попередження та вирішення конфліктів у сім'ї, що значно залежить від ефективності комунікативної взаємодії подружжя, рівня їхньої відповідальності, емоційної стійкості тощо (Н. Гришина, Т. Говорун, Н. Коваль, О. Калініна, В. Левкович та ін.).

Встановлено, що підприємницька діяльність – це самостійно здійснювана за особистою ініціативою робота, спрямована на виробництво товарів або надання послуг, з метою отримання прибутку (О. Креденцер, Т. Нельга, Ю. Пачковський). Підприємницька діяльність є особливим видом людської діяльності (А. Агєєв, Д. Борман, З. Варналій, Л. Карамушка, П. Ліч, А. Лукьянов), якій притаманні як загальні ознаки професійної діяльності (соціальна взаємодія, способи досягнення цілей), так й специфічні (автономність, реалізація власного інтересу, збіг мотиву і мети з мотивом і метою суб'єкта, що здійснюється ним для задоволення власних потреб).

Встановлено, що сімейне підприємництво в Україні найчастіше залишається на рівні нечисленних сімейних підрядів, не має достатніх перспектив розвитку, не набуває характеру міжпоколіннього та спадкового, безпосередньо залежить від стану сімейного клімату та актуальних подружніх взаємин (Н. Каліна).

Виокремлено дві моделі сімейного підприємництва: колективістська, для якої властивими є відсутність розподілу сфер сімейних відносин в єдиному процесі існування, зосередження капіталу в руках голови сім'ї, замкнутість підприємства, сувора та чітка ієрархічність відносин, автоматичне включення шлюбного партнера у сімейну справу, а сімейні відносини опосередковуються відносинами бізнесу; індивідуалістична – чіткий розподіл сфери підприємництва та сфери сімейних відносин, можливість значних трансформацій та змін, залучення до роботи незалежних консультантів і модераторів, відсутність збігу формальної ієрархії відносин у підприємницьких справах з ієрархією відносин у родині, ймовірність прийняття ефективного рішення в бізнесі на шкоду сімейним відносинам. В Україні представлені обидві моделі, що зумовлено насамперед існуванням полікультурного середовища.

Встановлено, що спільна підприємницька діяльність подружжя є одним із різновидів сімейного підприємництва, що виступає системним утворенням, в якому симультанно реалізуються дві підсистеми, кожна з яких представлена системоутворюючим чинником і регулюється власним екстремальним принципом. Першою підсистемою є сім'я (система подружніх відносин), системоутворюючим чинником якої є задоволеність шлюбом (С. Голод, Е. Ейдеміллер, М. Обозов, В. Столін, Р. Хілл, В. Юстицкіс та ін.). У цьому феномені інтегрально реалізовані результат, мотиви та цілі подружжя у ставленні до шлюбу. Як екстремальний принцип цієї підсистеми виступає принцип максимальної якісної визначеності. Друга підсистема ‑ підприємницька діяльність, системоутворюючим чинником якої виступає задоволеність працею (О. Бодальов, А. Деркач, Н. Кузьміна, Ю. Лисенко, Є. Пряжнікова, Н. Радул та ін.), а її екстремальним принципом виступає принцип максимальної ефективності.

З’ясовано, що спільну підприємницьку діяльність подружжя доцільно розглядати як різновид колективного суб’єкта управління (В. Третьяченко), що виступає системою скоординованих індивідуальних діяльностей подружжя та в якому зберігаються їхні інституційні функції та ролі. Такому виду діяльності властиві системні якості: певний рівень складності, розмитість або дифузність, нестаціонарність, нелінійність, інерційність. Усе перелічене унеможливлює застосування до спільної підприємницької діяльності подружжя відомих способів опису структури та поведінки суб’єктів взаємодії.

Отже, спільна підприємницька діяльність подружжя як один із різновидів сімейного підприємництва та колективного суб’єкта управління виявляється феноменологічним явищем системного характеру, що не достатньо розглянуте на теоретико-методологічному рівні у психологічній науці. Цей вид діяльності потребує розробки інтегрованої теоретичної моделі, яка стане основою технології її розвитку та вдосконалення й одночасно зміцнення й посилення шлюбних відносин подружжя.

У другому розділі «Теоретична модель системи спільної підприємницької діяльності подружжя та її емпірична верифікація» здійснено побудову теоретичної моделі системи спільної підприємницької діяльності подружжя, її операціоналізацію та емпіричну перевірку, представлено результати експериментального дослідження та здійснено їх обґрунтування.

Зазначено, що як сім'я, так і підприємницька діяльність в теоретичній моделі сімейного бізнесу подружжя представлені як структура міжсуб'єктних відносин, в якій присутні два суб'єкти (подружжя в сім'ї та партнери в бізнесі) та два об'єкти (подружня та підприємницька взаємодія). Виділені елементи (учасники спільної підприємницької діяльності відповідно А1 й А2, сім'я ‑ А3, підприємницька діяльність А4, самоставлення чоловіка та дружини – С1 й С2, ставлення кожного з подружжя до іншого члена подружжя – С3 й С4, ставлення кожного з подружжя до сім'ї – С5 й С6, самоставлення підприємця – В1, самоставлення підприємця – В2, ставлення кожного з партнерів-підприємців до іншого партнера – В3 й В4, ставлення кожного з підприємців до власного бізнесу – В5 й В6) пронизані зв'язками відносин, що формують структурну картину моделі спільної підприємницької діяльності (див. рис. 1).

З’ясовано, що завдяки виділеній розбіжності система сімейного підприємництва подружжя породжує системне протиріччя, яке може сприяти розвитку конфліктних відносин у сімейній парі. Таким протиріччям є полярність принципів розвитку підсистем сім'ї та підприємницької діяльності в рамках єдиної системи сімейного підприємництва подружжя. Сім'я у більшій мірі спрямована на стабілізацію, закріплення та збереження системи міжособистісних відносин подружжя, у той час як ділові стосунки переважно зорієнтовані на постійні зміни, сприйняття нових викликів і ситуативні модифікації. Якщо сім'я як система прагне до стабілізації відносин і стану спокою та передбачуваності, то підприємницька діяльність змушена постійно розвивати власну систему відносин, відображаючи актуальні тенденції ринку.