ПРОМИСЛОВИЙ РОЗВИТОК ДОНЕЦЬКО-ПРИДНІПРОВСЬКОГО РЕГІОНУ НАПРИКІНЦІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ У ВИСВІТЛЕННІ ГАЛУЗЕВОЇ ПРЕСИ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об’єкт, предмет, хронологічні та територіальні межі роботи, її наукову новизну і практичне значення; сформульовано мету і основні завдання, спрямовані на її досягнення; зазначено форми апробації дослідження.

У першому розділі – "Історіографія, джерельна база, методологія дослідження" – проаналізовано стан наукової розробки проблеми, охарактеризовано комплекс опублікованих і архівних джерел, на основі яких здійснено дослідження, розкрито методологічні засади роботи.

У підрозділі 1.1 – "Стан наукової розробки проблеми" – поетапно розглянуто історіографічний процес із досліджуваної проблеми. Аналіз наукової розробки проблематики промислового розвитку Донецько-Придніпровського регіону  наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. (1880-1917 рр.) дозволяє виділити три основні історіографічні етапи: дореволюційний (кінець ХІХ – початок ХХ ст.), радянський (20-80-і рр. ХХ ст.) і сучасний  (з початку 90-х рр. ХХ ст.).

На першому етапі дослідження проблеми, який охоплює кінець ХІХ ст. – початок ХХ ст., приділяється увага вивченню процесу монополізації промисловості й участі іноземного капіталу в розвитку промисловості регіону. Перші серйозні дослідження з’явилися у 80-90-і рр. ХІХ ст., коли спостерігався бурхливий розвиток Донецько-Придніпровського регіону і, відповідно, зростав інтерес до його майбутньої долі. Дослідники Є.І. Рагозін та Б.Ф. Брандт вивчали роль впливу іноземного капіталу на розвиток промисловості в регіоні та підкреслювали її вирішальне значення^[1]. Гірничі інженери М.С. Авдаков та Є.М. Таскін присвятили свої праці проблемам розвитку вугільної та металургійної промисловості Донбасу та її стану^[2]. Їх хвилювало майбутнє регіону, його економічний потенціал. Дослідники В.А. Добролюбов, П.І. Фомін і А.О. Гушка в своїх працях проаналізували та охарактеризували діяльність з’їздів південних гірничопромисловців^[3] і дали високу оцінку впливу Ради з’їздів на торговельну та промислову політику уряду Російської імперії. У цей же період були опубліковані роботи І.І. Верещинського та Л.В. Лібермана, присвячені робітничому питанню, важким умовам праці гірників  Донецького басейну^[4].

У 1907 р. з’явилося дослідження В. Дена, у якому автор розглядав промисловий розвиток Донбасу як фахівець з економічної географії^[5]. У період з 1908 р. до 1914 р. були опубліковані роботи, присвячені процесу монополізації промисловості, створенню синдикатів (І.П. Глівіц, А.Н. Зак, В.С. Зів, Л.Б. Кафенгауз). Інтерес до економічного потенціалу регіону зростав у зв’язку з динамічним розвитком промисловості в ньому. Авторами публікацій були відомі промисловці, підприємці, гірничі інженери, історики, економісти, інспектори (Е.Ф. Богуцький, Л. Лутугін, І.А.Тіме, О.М. Терпигорєв,  А.А. Скочинський).

На першому етапі дослідження мали прагматичний характер, вони не були комплексними історичними дослідженнями. Автори робіт були фахівцями, обізнаними у своїй справі, тому в їх працях ми можемо знайти цінні відомості про економічне становище, технічний рівень виробництва, статистичні дані, висвітлення роботи з’їздів південних гірничопромисловців та робітничого питання. Галузеву пресу вони використовували як орган, де вирішували актуальні економічні, технічні та соціальні питання розвитку регіону.

Другий етап вивчення проблеми розпочався з 20-х рр. і закінчився наприкінці 80-х рр. із завершенням соціалістичної епохи в Радянському Союзі. Взагалі цей період вивчення історії промислового розвитку Донецько-Придніпровського регіону характеризувався марксистсько-ленінською методологією, але в 20-і рр. ХХ ст. друкували свої дослідження історики, методологічний підхід яких ще незначно відрізнявся від дореволюційного (М.Є. Слабченко, О.П. Оглоблін,  В. Селинов, М.І. Яворський)^[6]. Радянська історіографія теж вивчала проблеми промислового й економічного розвитку регіону, але в межах заідеологізованого підходу. У 30-40-і рр. в Радянському Союзі впроваджується система карально-репресивних заходів і жорсткої ідеологічної цензури. У статтях цього періоду (А.П. Кривицький, Б. Фрейдлін) Донбас змальовується як взірець успішного соціалістичного будівництва.

У 1949 р. у Німеччині вийшла “Енциклопедія українознавства“, на сторінках якої розглядаються й проблеми промислового розвитку України^[7]. У працях, які виходять за кордоном (К. Кононенко, Б. Винар), підкреслюється, що Російська імперія інтенсивно використовувала природні ресурси Донецько-Придніпровського регіону, але не створювала належних соціально-економічних умов для розвитку.

50-і рр. ХХ ст. були дуже плідними для радянських істориків. О.О. Нестеренко опублікував монографії, що висвітлювали питання розвитку капіталістичної промисловості та формування пролетаріату Донбасу^[8]. Відомі вчені Г.Д. Бакулєв, М.Я. Гефтер, П.І. Ляшенко, П.О. Хромов, Д.І. Шполянський, А.Л. Цукерник, А.Ф. Яковлєв, Ф.Є. Лось вивчали проблеми промислового розвитку регіону, формування та розвиток окремих галузей, процес монополізації, діяльність підприємств, синдикатів, робітниче питання^[9]. Більшість досліджень можна охарактеризувати як фундаментальні роботи, в яких автори використовували різноманітний матеріал, архівні джерела, але вони мали стереотипні, заідеологізовані висновки про прогресивну роль робітничого класу.

Наприкінці 60-х рр. вийшли ґрунтовні дослідження “Історія Української РСР”, один із розділів якої був присвячений капіталістичній індустріалізації Донбасу, “История черной металлургии в СССР” С.Г. Струмиліна, колективна монографія “Історія технічного розвитку вугільної промисловості Донбасу” ^[10]. У 70-і – на початку 80-х рр. ХХ ст. побачила світ багатотомна “Історія Української РСР” під ред. Ю. Кондуфора^[11]. Автори цієї праці показали становлення важкої промисловості регіону та роль іноземних капіталовкладень. Заслуговують на увагу роботи відомих учених Л.Г. Мельника, Т.І. Дерев’янкіна та В.О. Голобуцького, які вивчали проблеми економічної історії регіону^[12].

Низка праць, присвячених проблемі формування буржуазії, зародженню фінансового капіталу в Росії, зокрема в Донецько-Придніпровському регіоні, взаємовідносинам буржуазії та царизму, ролі з’їздів гірничопромисловців Півдня Росії, становищу робітників промисловості, була опублікована в 60-80-і рр. ХХ ст. (В.Н. Рубін, Є.Л. Бондаренко, Н.А. Стасенко, О.А. Парасунько, С.І. Потолов, І.П. Хлистов, В.І. Бовикін, А.Ф. Гіндін, В.Я. Лаверичев, Л.Є. Шепелєв, Б.В. Тихонов). На початку 80-х рр. з’являються академічні видання “Історія народного господарства Української РСР” та “Развитие металлургии в Украинской ССР”, у яких досліджується історія економіки України. Багато цікавих архівних та статистичних даних наведено в цих дослідженнях, але головний наголос у цих працях було зроблено на  класовій боротьбі робітників із капіталістами^[13].

Протягом другого етапу дослідження розширилась джерельна база, залучалися різноманітні дані архівів, статистичні дані. Роботи вчених почали носити не вузько прагматичний характер, як це було на першому етапі, а стали більш науково аргументованими, але авторам робіт заважав заідеологізований підхід. У роботах цього періоду недостатньо використовувався матеріал галузевої періодики, вона виступала лише в деяких працях як допоміжне джерело.

ІІІ етап почався з  незалежності України. У 90-і рр. продовжував свою плідну працю відомий український історик В.В. Крутіков. У колі його інтересів була проблема формування гірничопромислової буржуазії України, становлення з’їздів південних гірничопромисловців, вплив підприємців регіону на соціально-економічну політику уряду^[14]. Заслуговують на увагу роботи сучасного дослідника економічної історії Донбасу І.В. Довжука, присвячені проблемам промислового розвитку та ролі важкої промисловості Донбасу в другій половині ХІХ та на початку ХХ ст.^[15], А.М. Михненка, який досліджує історію Донецького басейну другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст.^[16], О.П. Реєнта, Ф.І. Турченка, Г.Ф. Турченко, О.Б. Шляхова, які розглядають закономірності та особливості капіталістичної трансформації України в економічній та соціальній сферах наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., її результати та наслідки^[17]. Відомий російський історик Б.М. Миронов опублікував фундаментальне дослідження, присвячене соціально-економічним проблемам Росії доби імперіалізму^[18]. Сучасні дослідники зосередили свою увагу на проблемі  взаємовідносин підприємців і влади, діяльності іноземних компаній, ролі з’їздів південних гірничопромисловців, діяльності технічної інтелігенції (українські автори С.Г. Закірова, М.О. Гринчак, О.П. Саманцов, О.М. Слісаренко, О.В. Щербініна, Т.І. Лазанська, І.О. Шандра, П.О. Чорнобай та російські дослідники М.Н. Баришніков, А.Н. Боханов). Робітниче питання набуло нового піднесення, спрямованого на повернення до історичної правди. В останні роки в Україні та Росії з’явилися роботи, в яких автори досліджують взаємовідносини підприємців і робітників, розглядають роль благодійності підприємців у Донбасі (С.М. Нестерцова, О.М. Донік, Н.А. Іванова). Це нові напрямки наукових студій із проблеми.

Проблеми індустріалізації та модернізації України і роль іноземних капіталовкладень у промисловість України цікавлять закордонних істориків, зокрема Д.П. Маккея та П. Фрігута, Р. Пайпса та Г. Куромія^[19].

На третьому етапі дослідження проблеми в незалежній Україні покращились можливості для проведення комплексних і систематичних студій, але дотепер ще немає дослідження промислового розвитку Донецько-Придніпровського регіону наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., яке б вивчало проблему у висвітленні галузевої преси.

Історіографія нашої роботи має два рівні дослідження. Нас цікавить не тільки  процес промислового розвитку України, а й дослідження з галузевої преси. Галузева преса є маловивченою темою, попри те, що роль її в суспільстві постійно зростає. Цілком зрозуміло, що актуальність цієї теми привертає до себе увагу дослідників. Катеринославській періодичній пресі присвячені публікації Т.М. Ковальської, Н.М. Бикової, О.Д. Школьної^[20]. На особливу увагу заслуговує робота О.Д. Школьної, в якій автор підкреслює, що галузева періодика Катеринославської губернії свідчила про високий науковий потенціал місцевої інтелігенції. Гірнича та металургійна періодична преса в роботі не вивчається окремо, а розглядається дослідницею як один із підрозділів фахової періодики.

Як свідчить історіографічний огляд, різні проблеми, пов’язані з процесом промислового розвитку Донецько-Придніпровського регіону наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., знаходили часткове відображення в дослідженнях українських і закордонних істориків, але немає жодної роботи, яка б розглянула цю проблему у висвітленні галузевої преси. Стан розробок в історіографії переконує в актуальності обраної теми. Дослідження проблем промислового розвитку регіону у висвітленні галузевої преси може значно розширити наші уявлення та відкрити інші грані процесу промислового розвитку району, а вивчення регіональної галузевої преси надасть можливість одержати нові знання про соціально-економічні проблеми, про культуру та культурний ландшафт регіону.

У підрозділі 1.2 – “Джерельна база дослідження” – зазначено, що  дисертаційне дослідження спирається на широке коло історичних джерел.  Джерельна база дослідження складається з архівних матеріалів, документальних джерел, до яких входять і статистичні матеріали, та наративних джерел, які об’єднують спеціальну періодику, а саме галузеву періодику гірничої та гірничозаводської промисловості, а також мемуарну літературу.

Архівні документи є важливим джерелом дослідження промислового розвитку Донецько-Придніпровського регіону кінця ХІХ – початку ХХ ст. У роботі  використовуються архівні матеріали, які зберігаються у Державному архіві Дніпропетровської області та в архіві Національного гірничого університету. У Державному архіві Дніпропетровської області  найбільша кількість матеріалів, які пов’язані з промисловим розвитком регіону, знаходиться у фондах “Канцелярія катеринославського губернатора” (ф.11), “Дніпровський металургійний завод Південнодніпровського металургійного товариства” (ф. 463), “Правління Катерининської залізниці” (ф. 566). В архіві Національного гірничого університету знаходяться суттєві для нашого дослідження дані про редакторів галузевої преси, видання  та публікації.

Документи, які належать до письмових джерел, є офіційними свідченнями часу. До цієї групи увійшли програмно-організаційні документи – Труди з’їздів гірничопромисловців Півдня Росії, законодавчі акти, документи центральних урядових закладів, міністерств і департаментів, а саме гірничого департаменту, який належав до міністерства державного майна та землеробства. Ці документи дозволяють ознайомитися з процесом взаємодії уряду та промислової буржуазії, з їх впливом на розвиток економіки, на формування найважливіших галузей  промисловості, на торговельну політику уряду, на ринкові відносини в країні. Науковий інтерес становлять щорічні звіти окружних гірничих інженерів до управлінь, які в стислій формі викладали інформацію про досягнення в гірничій та металургійній галузях промисловості. Статистичні матеріали, які відображають у цифрах конкретні дані, являють собою важливе джерело для вивчення процесу розвитку промисловості в Донецько-Придніпровському регіоні.

Особливе значення для дослідження проблеми мають наративні джерела, до яких належить публіцистика та мемуарна література. Періодика – це історичне джерело, яке свідчить про громадське, суспільно-політичне, економічне та культурне життя нації^[21]. Періодичним виданням належить провідне місце у джерельній базі нової та новітньої історії. Періодична преса є важливою складовою джерельної бази дослідження промислового розвитку Донецько-Придніпровського регіону, й особливе місце посідає тут галузева періодика, а саме технічні журнали. 

Періодичні видання як джерело мають комплексний, синтетичний характер: у них представлені різні  форми інформації (документальна, поточно-хронікальна, особового характеру тощо). Преса характеризується оперативністю подання інформації про події, безпосередністю їх відображення, що підвищує її джерельну цінність. Публікація на сторінках періодичних видань офіційних матеріалів  перетворює пресу на своєрідну скарбницю джерел епохи^[22].

У нашій роботі аналізується загальноросійська преса та регіональна преса, яка друкувалася в той час у Донецько-Придніпровському регіоні. У контексті інтенсивного розвитку гірничої та металургійної промисловості формувалася вітчизняна регіональна галузева преса. Для нашого дослідження найбільш важливими джерелами є журнали, які видавалися у Харкові (“Южнорусский горный листок“, “Горнозаводской листок”, “Горнозаводское дело”) та у Катеринославі  (“Южный  инженер”).

Ці видання відзначалися тим, що були не тільки професійно орієнтованими, а й відігравали суспільну роль. Як свідчить аналіз галузевих видань, вони дійсно являли собою багаті, комплексні джерела, до складу яких входили різноманітні матеріали, наприклад, документи, урядові розпорядження, закони, статистичні матеріали, звіти посадових осіб, матеріали з’їздів гірничопромисловців, оглядові статті фахівців, наукові та технічні статті, бібліографія, місцеві новини й реклама.

Мемуарна література є складовою наративів. Мемуари відомих державних діячів російської імперії (С.Ю. Вітте, П.О. Валуєва, В.М. Коковцова) розповідають нам про взаємовідносини влади й капіталу. Спогади представників гірничопромислової буржуазії (О.А. Ауербаха, І.Л. Уманського), фахівців гірничозаводської справи (М.А. Павлова) та професорів КВГУ (П.Г. Рубіна, О.М. Терпигорєва) є цінним джерелом, тому що автори самі були учасниками подій, добре знали соціально-економічні та політичні проблеми того часу.

У підрозділі 1.3 – “Методологічні основи дослідження” – зазначено, що під  час дослідження були застосовані принципи історизму, об’єктивності, системності та всебічності аналізу процесів і явищ. У дисертації використані, головним чином, загальнонаукові, загально-історичні та соціально-історичні методи наукового дослідження. Методологічною базою для дослідження історії промислового розвитку Донецько-Придніпровського регіону у висвітленні галузевої преси є взаємозв’язаний, органічно цілісний комплекс принципів дослідження та методів  пізнання. Оскільки історія промислового розвитку регіону включає економічні, соціальні та політичні аспекти, принцип системності носить пріоритетний характер. Використання принципів історизму й об’єктивності, достовірності дає змогу адекватно та всебічно пізнавати минуле та сучасне.

У дослідженні використовуються загально-історичні (історико-генетичний, історико-порівняльний, історико-типологічний, історико-системний) та спеціально-історичні (періодизації, хронологічний, проблемно-хронологічний) методи.

Другий розділ – “Галузева преса Донецько-Придніпровського регіону та технічна журналістика Російської імперії“ – присвячений формуванню та розвитку галузевої преси Донецько-Придніпровського регіону, її ролі та місцю в технічній журналістиці Російської імперії.

У підрозділі 2.1 – “Формування та розвиток технічної журналістики Російської імперії“ – з’ясовується, що російська технічна періодика остаточно сформувалася у першій чверті ХІХ ст. і набула поширення в різних регіонах Російської імперії. Бурхливий розвиток гірничої справи та науки створили умови для видання першого спеціального журналу. У 1825 р. у С.-Петербурзі починає виходити “Горный журнал”, який мав на меті поширювати відкриття в цій галузі та сприяти розвитку науки. На його сторінках знайшли відображення геологічні  й економічні проблеми формування Донецько-Придніпровського регіону. З розвитком гірничої справи в різних регіонах Російської імперії, багатих на корисні копалини, набувала актуальності й регіональна галузева преса. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. гірнича та металургійна періодика почала виходити на Уралі, в Сибіру, на Кавказі і на Півдні Росії ( у Харкові та Катеринославі).

У підрозділі 2.2 – “Гірничозаводська преса Донецько-Придніпровського регіону“ – зазначено, що з 80-х рр. ХІХ ст. формується та розвивається регіональна галузева преса гірничозаводської промисловості. Ці періодичні видання належали до недержавних друкованих органів, які публікувалися приватними видавцями, громадськими організаціями або професійними товариствами. Журнали ЮРГЛ, ГЗЛ, ГЗД виходили в Харкові, а НТП та ЮИ – в Катеринославі, їх редагували  відомі фахівці – гірничі інженери М.Г. Яшевський, С.М. Сучков, М.Ф. фон Дітмар, Й.І. Танатар та ін. До редакційних комітетів журналів вони залучали видатних підприємців, вуглепромисловців, науковців, інженерів, техніків. Регіональну гірничозаводську пресу можна охарактеризувати як якісну фахову періодику, яка мала високий науково-технічний рівень, сприяла промисловому розвитку регіону і являє собою важливе джерело з соціально-економічної історії України.

У третьому розділі – “Стан гірничо-металургійного комплексу Донецько-Придніпровського регіону та урядова політика щодо його розвитку у висвітленні галузевої преси“ – характеризуються стан гірничої та металургійної промисловості у Донецько-Придніпровському регіоні у 80-90-і рр. ХІХ ст., у період промислово-економічної кризи 1900-1903 рр. та в післякризовий період до 1917 р., а також урядова політика щодо розвитку промисловості, які знайшли своє відображення на сторінках галузевої преси.

У підрозділі 3.1 – “Динаміка розвитку гірничої та металургійної промисловості регіону у 80-90-х рр. ХІХ ст.“ – йде мова про те, що у 80-х рр. стан гірничої та металургійної промисловості характеризувався як застійний, біфуркаційний, перехідний. Технічні галузеві журнали (ЮРГЛ, ГЗЛ) висвітлювали процес боротьби гірничопромисловців Півдня Росії, які запропонували напрямки виходу з кризи. У 90-х рр. ХІХ ст. завдяки твердій протекціоністській урядовій політиці стан гірничої і металургійної промисловості поліпшився й дозволив промисловості вийти на провідні рубежі в народно-господарчому комплексі Російської імперії. Діяльність уряду щодо забезпечення темпів розвитку гірничої та металургійної  промисловості в Донецько-Придніпровському регіоні мала декілька головних аспектів, які досить повно висвітлювала галузева преса.

У підрозділі 3.2 – “Подолання наслідків негативних явищ у промисловості регіону на початку ХХ ст.” – говориться про те, що економічна криза початку ХХ ст. сприймалася як така, що погрожувала негативними наслідками народному господарству, важкій промисловості, зокрема могла викликати соціальні зміни в країні. Фронтальний текстовий аналіз матеріалів журналу ГЗЛ та статистичний аналіз свідчить, що урядовці, підприємці, працівники кам’яновугільної та металургійної галузей промисловості Донецько-Придніпровського регіону не тільки проаналізували причини кризи, а й окреслили коло питань, які необхідно вирішити першочергово, щоб або запобігти наслідкам кризового стану, або пом’якшити їх прояви. Економічна криза 1900-1903 рр. стала переломним моментом у процесі концентрації виробництва, вона привела до створення синдикатів, які об’єднували виробництво і продаж продукції.

У підрозділі 3.3 – “Особливості відродження гірничо-металургійного комплексу та вплив на нього політичних подій у 1904-1917 рр.“ – зазначено, що всі важливі політичні події, які відбувалися у той період (російсько-японська війна, революція 1905-1907 рр., світова криза 1908-1909 рр., Перша світова війна), безумовно, вплинули на промисловий розвиток Донецько-Придніпровського регіону. Матеріали регіональної галузевої преси (журнали ГЗЛ, ГЗД, ЮИ) свідчать, що темпи індустріального розвитку на Півдні Росії були високими, але в цілому стан промисловості був пригнічений. Уряд намагався сприяти ефективній роботі залізничного та водного транспорту, діяльності Харківського комітету з перевезень, а також звертав увагу на робітниче питання, що знайшло відображення на сторінках галузевої преси. Регіональна галузева преса припинила своє існування внаслідок політичних подій.

Четвертий розділ - “Відображення досягнень науково-технічного прогресу у галузевій пресі Донецько-Придніпровського регіону“, присвячений висвітленню наукових відкриттів та науково-технічних  розробок у гірничій та металургійній промисловості та ролі гірничозаводської преси у розповсюдженні світового досвіду впровадження у виробництво технічних винаходів і вдосконалень.

У підрозділі 4.1 – “Наукові відкриття та інженерно-технічні розробки у гірничій та металургійній промисловості“ – говориться, що матеріал технічних журналів ЮРГЛ, ГЗЛ, ГЗД та ЮИ за 1880-1917 рр. свідчить про те, що головна проблематика гірничодобувної справи в галузевій пресі стосувалася вивчення корисних копалин Донецького та Криворізького басейнів, механізації процесів розвідки  та видобутку вугілля, електрифікації шахт, підйому та спуску людей і вугілля, безпеки роботи в копальнях.

У підрозділі 4.2 – “Роль гірничозаводської преси у розповсюдженні світового досвіду впровадження у виробництво технічних винаходів та удосконалень” – йде мова про те, що галузева преса регіону відігравала важливу роль у запозиченні та розповсюдженні передового іноземного досвіду у чавуноливарному і сталеливарному виробництві, вентилюванні шахт, механізації й електрифікації кам’яновугільної галузі.  Відомі вчені, фахівці регіону на сторінках галузевої преси публікували переклади наукових статей, патентів, переклади з коментарем, бібліографічні довідки, рецензії, матеріали про міжнародні конгреси, виставки, відрядження за кордон.

У висновках узагальнено результати дослідження, сформульовано основні положення, які виносяться на захист.

Стан розробок в історіографії свідчить про актуальність вибраної теми. Різноманітні аспекти промислового розвитку Донецько-Придніпровського регіону в зазначений період знайшли своє відображення в історичній літературі, проте промисловий розвиток регіону у висвітленні галузевої преси ще не став предметом системного вивчення. Аналіз дослідницьких робіт з кінця ХІХ ст. по теперішній час свідчить, що автори вивчали соціальні, економічні, політичні проблеми, але використовували галузеву пресу як другорядне джерело або не використовували зовсім. Саме детальне дослідження матеріалів регіональної галузевої преси дало можливість вивчити соціально-економічну ситуацію в регіоні, його культуру та  культурний ландшафт.

Головними джерелами дослідження процесу промислового розвитку в регіоні у висвітленні галузевої преси є архівні  матеріали, документи, статистичні дані, спеціальна періодика, а саме регіональна галузева періодика гірничої та гірничозаводської промисловості, спогади та мемуарна література.

Технічні періодичні видання набули поширення в Російській імперії у першій чверті ХІХ ст. Розвиток гірничої справи в різних регіонах країни обумовив появу регіональної галузевої преси на Уралі, в Сибіру, на Кавказі та на Півдні Росії. Бурхливий розвиток кам’яновугільної та металургійної промисловості в Донецько-Придніпровському регіоні наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. сприяв появі в Харкові та Катеринославі 19 технічних видань, 10 з яких були присвячені гірничій та металургійній промисловості. Регіональні галузеві видання “Южнорусский горный листок”, “Горнозаводской листок”, “Горнозаводское дело”, “Южный инженер” є цінним, важливим і комплексним джерелом для вивчення промислового розвитку Донецько-Придніпровського регіону. Ці галузеві видання відтворювали соціально-економічну та культурну ситуацію в країні й промисловому регіоні. Вони використовувались як трибуна для дискутування та вирішення соціально-економічних, науково-технічних, виробничих проблем гірничої та гірничозаводської галузей промисловості.

Наприкінці ХІХ ст. галузеві видання висвітлювали діяльність уряду щодо забезпечення розвитку промисловості. Вони приділяли увагу різним напрямкам діяльності уряду: адміністративно-організаційному, протекціоністському, транспортному й робітничому.

Під час промислово-економічної кризи 1900-1903 рр. галузева преса висвітлювала діяльність уряду, що була спрямована на запобігання погіршення кризової ситуації. Небезпечна соціально-економічна ситуація склалася в цей час в країні, зокрема в Донецько-Придніпровському регіоні. Вона  зумовила необхідність введення Закону від 2 червня 1903 р. про відшкодування збитків від нещасних випадків, виплати допомоги у випадку смерті або каліцтва. На сторінках галузевої преси дискутувалася необхідність введення цього закону, публікувалися закони, які стосувалися правил безпеки на виробництві.

У період після промислово-економічної кризи 1900-1903 рр., після російсько-японської війни та першої революції 1905-1907 рр. промисловість країни знаходилася у важкому стані. Галузева преса аналізувала цю складну ситуацію і висвітлювала діяльність уряду, спрямовану на відродження промисловості. Багато уваги в цей час галузева преса приділяла роботі залізничного транспорту, діяльності Харківського комітету з перевезення мінерального палива. Робітниче питання набуло особливої гостроти. Урядові розпорядження, які публікувалися в цих виданнях, свідчать про заходи уряду проти поширення робітничого руху. Після 1905 р. виступи робітників набули економічного характеру. Урядові розпорядження були присвячені заробітній платі, тривалості робочого дня, безпечним умовам праці на виробництві, страхуванню, виплатам допомоги.

У регіональній галузевій пресі постійно аналізувався стан промисловості, характеризувалися успіхи та недоліки гірничої та гірничозаводської промисловості. Процес швидкого розвитку промисловості на капіталістичній основі наприкінці ХІХ ст. знайшов своє відображення на сторінках галузевої періодики. Вона підтримувала ділове ставлення до гірничої та металургійної промисловості, сприяла припливу значних іноземних капіталів у ці галузі. Статистичні дані, які наводилися в галузевій періодиці, свідчили, що видобуток вугілля за десятиріччя (з 1888 р. до 1898 р.) зріс у 3,5 рази, плавлення чавуну на мінеральному паливі зросло у 16 разів, а кількість доменних печей зросла з 6 до 34. Відбувався процес концентрації промисловості. На 12 південних заводах було вироблено 24,4 млн. пуд. заліза та сталі – третину всього виробництва в країні. Зростали акціонерні підприємства, їх основний капітал зріс у 4,5 рази. Галузева преса констатувала, що Донецько-Придніпровський регіон став головним постачальником металу для Росії, а Російська імперія  вийшла на п’яте місце з виробництва металу після промислово розвинених країн. Публікації в галузевій періодиці інформували про інтенсивне будівництво залізниць, під’їзних шляхів, про діяльність Харківського Комітету з перевезення гірничозаводських вантажів, про роботу з’їздів південних гірничопромисловців.

Аналіз публікацій органів галузевої періодики свідчить, що питання розвитку гірничодобувної та металургійної промисловості редакційні комітети розглядали як найбільш актуальні. Проблеми стану галузі висвітлювалися в звітах, коментарях, відгуках на публікації преси та в оглядових і аналітичних статтях. У роки світової промислово-економічної кризи на сторінках галузевої преси публікувалися матеріали, які були присвячені важкому стану гірничої та металургійної промисловості регіону. Автори галузевих видань аналізували ситуацію, визначали чинники, які впливали на неї. Статистичні матеріали в галузевих виданнях красномовно свідчили про важкий стан галузі. Однак уже в 1903 р. видобуток твердого палива в Донецькому басейні був вищим, ніж у минулі роки, і складав 65% загального видобутку Російської імперії за цей же рік. Обсяг же виплавки чавуну в регіоні склав  56% загального державного обсягу.

Після промислово-економічної кризи 1900-1903 рр., як свідчить аналіз публікацій галузевої преси, відбувалося пожвавлення російської промисловості.

Незважаючи на складну політичну ситуацію, спостерігався поступовий прогрес, який був незначним у 1905-1908 рр., а починаючи з 1909-1910 рр. промисловість почала розвиватися швидкими темпами. За шість років (1908-1914 рр.) обсяги капіталів зросли втроє. Серед акціонерних компаній на першому місці були гірничі, а на третьому – металургійні компанії. Статистичні та аналітичні матеріали галузевої преси підтверджують, що відбувалося прогресивне зростання видобутку та вивезення мінерального палива з регіону. Досить швидкими темпами розвивалася в цей період металургійна промисловість регіону, вона забезпечувала 69% загальноросійського виробництва чавуну, 57% сталі, 58% прокату. Темпи індустріального розвитку в країні та в регіоні були дуже високими, більшими, ніж у розвинених державах, але Росія випускала промислової продукції менше, ніж Німеччина, Велика Британія, Франція та США.

---

[1] Рагозин Е.И. Железо и уголь на Юге России / Е.И. Рагозин. – СПб.: тип. И.Гольдберга, 1895. – 170 с.; Брандт Б.Ф. Иностранные капиталы. Их влияние на экономическую жизнь страны  /  Б.Ф. Брандт.  – Ч.ІІ – СПб.: Тип. В.Киршбаума,  1899. – 419 с.

[2] Авдаков Н.С. Современное положение железной промышленности на юге России / Н.С.Авдаков. – СПб., 1899. – 118 с.; Таскин Е.Н. Каменноугольная промышленность Донецкого бассейна: Условия ее развития и современное положение / Е.Н.Таскин. – Харьков, 1896. – 156 с.

[3] Гушка А.О. Представительские организации торгово-промышленного класса в России /  А.О.Гушка. – СПб., 1912. – 208 с.; Добролюбов В.А. О положении каменноугольной промышленности Донецкого бассейна и об отношении к ней ее руководителей и руководимых /  В.А. Добролюбов. –  Ч. 1. – СПб., 1888. – 224 с.; Фомин П.И. Горная и горнозаводская промышленность Юга России / П.И. Фомин. –  Т. 1. –  Харьков, 1915. –  487 с.

[4] Верещинский И.И.  Рабочий шахтёр в Донецком бассейне / И.И. Верещинский. – М., 1892. – 60 с.; Либерман Л.В. Условия труда горнорабочих в Донецком бассейне /Л.В. Либерман  //  Вестник фабричного законодательства. – 1905. – № 1.

[5] Ден В.Є. Каменноугольная и железоделательная промышленность / В.Э. Ден. – СПб., 1907. – 187 с.

[6] Слабченко М.Є. Матеріали до соціально-економічної історії України ХІХ ст. / М.Є. Слабченко. – Т. 1-2. – Одеса, 1925 – 1927. – 320 с., 278 с.; Оглоблин А.П. Очерки истории украинской фабрики / А.П. Оглоблин. – К., 1925. – 112 с.; Селинов В. Кам’яновугільні та залізорудні багатства степової України в соціально-економічному аспекті / В. Селинов // Степова Україна. –  Ч. VI. – 1930; Яворський М.І. Україна в епоху капіталізму / М.І. Яворський. –  Вип. 1-3. – Харків, 1924-1925.

[7] Енциклопедія українознавства. ( / Під ред. В. Кубійовича, З. Кузелі. – Мюнхен; Нью-Йорк, 1949): Загальна частина / Перевидання в Україні. Репринтне відтворення видання 1949 р.  – У 3-х  т. – К.: Віпол, 1994-1995.

[8] Нестеренко О.О. Розвиток промисловості на Україні / О.О. Нестеренко. – Ч. 1. – К.:  Наук. думка, 1959. – 496 с.; Ч. 2. – К.: Наук. думка, 1962. – 576 с.

[9] Гефтер М.Я. Царизм и монополистический капитал в металлургии Юга России до первой мировой войны / М.Я. Гефтер // Ист. зап. – 1953, т. 43. – С. 70-130; Бакулев Г.Д. Черная металлургия Юга России / Г.Д. Бакулев.  – М.: Металлургиздат, 1953. – 247 с.;  Бакулев Г.Д. Развитие угольной промышленности Донецкого бассейна / Г.Д. Бакулев. – М.:  Госполитиздат,  1955. – 672 с.; Лященко П.И.  История народного хозяйства СССР / П.И. Лященко. –  М.: Госполитиздат, 1956; т. І, 647 с.; т. ІІ, 728 с.; Хромов П.А. Экономическое развитие России в конце ХІХ – в начале ХХ вв. / П.А. Хромов. – М., 1950; Цукерник А.Л. Синдикат “Продамет”: историко–экономический очерк. 1902 – июль 1914 г. / А.Л. Цукерник. – М.: Соцэкгиз, 1959. –  303 с.; Шполянский Д.И. Монополии угольно-металлургической промышленности юга России в начале ХХ века (к вопросу о соотношении монополии и конкуренции) / Д.И. Шполянский. – М.: АН СССР, 1953. – 148 с.; Яковлев А.Ф. Экономические кризисы в России / А.Ф. Яковлев. – М.: Госполитиздат, 1955. – 404 с.; Лось Ф.Е. Формирование рабочего класса на Украине и его революционная борьба в конце ХІХ – начале ХХ вв. / Ф.Е. Лось. – К., 1955. – 195 с.

[10] Історія Української РСР: у 8-ми т. 10 кн. / Гол. ред. Ю.Ю.Кондуфор. – К., 1977-1979. Т. 3, Т. 4; История технического развития угольной промышленности Донбасса. –  К.: Наук. думка, 1969. – 482 с.; Струмилин С.Г. История черной металлургии в СССР / С.Г. Струмилин. – М.: Наука, 1967. – 534 c.

[11] История Украинской ССР [Текст]: в 10 т. / гл. ред. Ю.Ю. Кондуфор. – К. : Наук. думка, 1983. – Т. 4. – 694 с.; Т.5. – 558 с.; 1984. – Т. 6. – 655 с.

[12] Голобуцький В.О. Економічна історія Української РСР: Дожовтневий період / В.О.Голобуцький. – К.: Вища школа, 1970. – 298 с.; Дерев’янкін Т.І. Промисловий переворот на Україні: Питання теорії та історії / Т.І. Дерев’янкін. – К.: Наук. думка, 1975. – 279 с.; Мельник Л.Г. Технічний переворот на Україні 60-90 рр. ХІХ ст. / Л.Г. Мельник. – К.: КДУ, 1972. – 240 с.

[13]Історія народного господарства Української РСР: У 3-х т., 4-х кн. / Ін-т економіки АН УРСР. – Т.1. –  К.: Наук. думка, 1983. – 463 с.; Развитие металлургии в Украинской ССР. – К.: Наук. думка, 1980. – 959 с.

[14] Крутіков В.В. Буржуазія України та економічна політика царизму в пореформений період / В.В. Крутіков. – Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ, 1992. – 172 с.

[15] Довжук І.В. Роль важкої промисловості Донбасу в розвитку економіки Наддніпрянської України (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.): автореф. дис. на здобуття ступ. д-ра іст. наук / І.В.Довжук.  – Донецьк, 2004. – 40 с.

[16] Михненко А.М. Історія Донецького басейну другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст.: автореф. дис. на здобуття  наук. ступ. д-ра іст. наук / А.М. Михненко. – Донецьк, 2001. – 35 с.

[17] Реєнт О.П. Україна в імперську добу ( ХІХ – початок ХХ ст. / О.П. Реєнт. – К.: Інститут історії України НАН України, 2003. – 340 с.; Шляхов О.Б. Україна на шляху до індустріального суспільства (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) / О.Б. Шляхов. – Д.: Вид-во ДНУ, 2010. – 244 c.; Турченко Ф., Турченко Г. Південна Україна: модернізація, світова війна, революція / Ф. Турченко, Г. Турченко. – К.: Ґенеза, 2003. – 304 с.

[18] Миронов Б.Н. Социальная история России периода империализма (ХVІІІ – начало ХХ в.) / Б.Н. Миронов. – Том 1. В 2 т. –  3-е изд., испр.,  доп. –  СПб.: “Дмитрий Буланин”, 2003. –­ 548 c.

[19] Пайпс Р. Россия при старом режиме / Р. Пайпс. –  М., 1993. – 421 с.; Куромія Гіроакі. Свобода і терор у Донбасі: Українсько-російське прикордоння, 1870-1990-і роки / Г. Куромія. Пер. з англ. Г. Кьорян, В. Агєєв; Передм. Г. Немирі. – К.: Основи, 2002. – 510 с.; Фригут Т. Иностранные капиталовложения в индустриализацию России: Джон Юз и Новороссийское общество / Т. Фригут // Новые страницы в истории Донбасса. – Кн.1. – Донецк, 1992. – С. 65-76.

[20] Ковальская Т.Н. Екатеринославская пресса конца Х1Х – начала ХХ века в контексте общественно-исторического, культурного развития региона / Т.Н. Ковальская // Вестник Днепропетровского университета. – Литературоведение и журналистика.  – 1996. – Вып.1. – С.  190-195; Быкова Н.М. Типология Екатеринославских периодических изданий конца ХІХ – начала ХХ века / Н.М. Быкова // Вісник Дніпропетровського університету. – Літературознавство та журналістика. – 1998. – Вип. 2. – С.185-187; Школьна О.Д. Спеціалізована преса як відображення і чинник господарського життя регіону (на прикладі видань Катеринославської губернії кінця ХІХ – початку ХХ ст.) / О.Д. Школьна // Українська періодика: історія і сучасність: Доп. та повідомл. сьомої всеукр. наук.-теорет. конф. – Львів,  2002. – С. 239-244.

[21] Українська періодика: історія і сучасність: Доповіді та повідомлення 3-ої всеукраїнської науково-теоретичної конференції. 22-23 грудня 1995 р. / НАН України. Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника.  Науково-дослідний центр періодики / Ред. кол.:  М.М.Романюк (відп. ред.) та ін.  – Львів, 1995. – 292 с.

[22] Історичне джерелознавство: Підручник / [Калакура Я.С., Войцехівська І.Н., Павленко С.Ф. та ін.]. – К.: Либідь,  2003. – 488 с.