ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ПРОМИСЛОВОГО ОВОЧІВНИЦТВА В АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ: ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ПРАКТИКА

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади інноваційного розвитку промислового овочівництва в умовах трансформації економічної системи» узагальнено сутність, функції та завдання промислового овочівництва у формуванні продовольчої безпеки та розбудові ринкової економіки України, розкрито понятійний апарат та визначено теоретико-методологічні основи дослідження, особливості й роль інновацій у формуванні конкурентних переваг, умови, чинники й принципи формування моделі інноваційного розвитку овочевого виробництва в аграрних підприємствах.

Глобалізація економіки гостро ставить питання про розвиток окремих галузей сільського господарства, які здатні забезпечити світову продовольчу безпеку. Крім того, перехід вітчизняного аграрного виробництва на ринкові відносини й членство України в СОТ зумовлює необхідність вирішення в науковому плані значної кількості питань, пов'язаних з економічним розвитком галузевих комплексів агросектору, зокрема овочепродуктового.

Узагальнення теоретичних поглядів на сутність овочівництва (рис. 1), дозволило виділити та структурувати специфічні ознаки та особливості овочевого виробництва, як галузі рослинництва, які ґрунтуються на народногосподарському значенні овочів, як товарної продукції, та їх біологічних особливостей вирощування, що мають безпосередній вплив на формування інноваційної моделі розвитку. Так, вивчення об’єкту дослідження, дозволило автору визначити основні ознаки, притаманні сучасному овочівництву, зокрема: 1) овочі - цінний дієтичний продукт, що містить вуг­леводи, білки, жири, вітаміни, мінеральні солі, органічні кислоти тощо; 2) широке використання в народному господарстві у свіжому (деякі мають тривалий термін зберігання) та переробленому вигляді (є цінною сировиною для переробної промисловості); 3) овочеві культури мають багато побічної продукції (використовується як корм для тварин); 4) більшість овочів є вимогливими культурами до тепла, вологості й родючості ґрунту; 5) великий набір вирощуваних культур (більше 100), для кожної з яких властива особлива агротехніка. Дослідження особливостей галузі, які варто враховувати при плануванні  виробництва овочевої продукції, дозволило конкретизувати їх до наступних: 1) зональна спеціалізація виробництва та районування за агрокліматичними зонами; 2) застосування спеціалізованих агротехнічних заходів (пікірування сіянців, вирощування розсади, дорощування, дозарювання та вигонка); 3) використання споруд закритого ґрунту – дає можливість безперебійно забезпечувати овочами протягом року; 4) потреба в працівниках певної спеціалізації й відповідній техніці; 5) складність механізації окремих виробничих процесів, що вимагає значних затрат ручної праці; 6) низька транспортабельність продукції; 7) організація товарної обробки, зберігання та реалізації овочів; 8) велика трудомісткість робіт, що зумовлює високі сумарні витрати; 9) висока економічна ефективність тощо.