РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ЗЕМЕЛЬ В УКРАЇНІ

summary

i)       Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, задачі, об’єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, подано інформацію щодо апробації та публікації результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади ринкових земельних відносин» розкрито сутність ринку земель як складової суспільних відносин, досліджено вплив об’єктивних економічних законів на ринок земель, визначено еколого-економічну та правову сутність поняття «земельна ділянка», запропоновано класифікацію земельних ділянок за цільовим призначенням, охарактеризовано еколого-економічні обмеження у використанні земель, розкрито суть інституціоналізації прав на земельні ресурси, обґрунтовано теоретичні засади оцінки результативності ринку земель, а також викладено методологію та методи дослідження.

Показано, що з економічного погляду земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства. З юридичного погляду, земля – це абстрактна сукупність майнових прав, а із соціального і культурного погляду – це джерело ідентичності та духовних сил народу, його найцінніше багатство. Земля – основний ресурс, без якого не може існувати жодна держава, а тому турботливе ставлення до земель завжди матиме величезне значення як для нинішнього, так і для прийдешніх поколінь.

Наявність системи законодавства про землю і нерухомість, що визначає відповідні права і обов’язки індивідів та спільні інтереси груп населення, є необхідною передумовою сталого економічного розвитку. Жодна країна не може зберігати стабільність у межах своїх рубежів або підтримувати економічний розвиток, якщо в неї немає виваженої земельної політики, що сприяє зміцненню впевненості громадян і господарюючих суб’єктів у гарантуванні державою їх прав та інтересів. Зважаючи на це, обґрунтовано основні характеристики ефективної системи власності на землю (рис. 1).