ЕКОЛОГІЗАЦІЯ АГРАРНОГО ПРИРОДНО-ВИРОБНИЧОГО КАПІТАЛУ Автореферат

У першому розділі – «Теоретико–методологічні засади екологізації аграрного природно-виробничого капіталу» обґрунтовано сутність аграрного природно-виробничого капіталу, викладено теоретичні положення процесу екологізації природного капіталу, узагальнено методологічні підходи до формування збалансованої аграрної екологічної системи.

Дослідження еволюційного процесу формування сутності капіталу засвідчує, що представники різних економічних шкіл трактували його, як нагромаджений запас знарядь, сировини, засобів існування, грошей та знань, які впродовж свого існування приносять дохід. За марксистською теорією процес нагромадження капіталу розглядався як його відтворення у розширених масштабах, якому передує накопичення в процесі виробництва додаткової вартості, перетворення її в гроші, утримання грошей від подальшої циркуляції, вилучення їх із обігу та накопичення грошового капіталу. У межах класичної школи політичної економії були вирішені питання забезпечення пропорційності розширеного відтворення, відновлення усіх елементів капіталу та його соціально-економічної ролі. За кейнсіанською теорією, в умовах регульованої ринкової економіки, проблема нагромадження капіталу розглядається в площині забезпечення рівноваги заощаджень – інвестицій, формування ефективного попиту та динаміки економічного зростання. Вищенаведений аналіз еволюції та логіки формування сутності капіталу відноситься в основному до фізичного (матеріального) капіталу.

В аграрній сфері, в процесі виробництва життєво необхідних благ використовується в комплексі природний, людський і фізичний капітал (рис.1).

В сукупній структурі взаємопов’язаних капіталів важливе місце займає „природний капітал” (земельні угіддя, кліматичні умови та інші ресурси наземних екосистем), оскільки він є першоосновою доданої вартості, яка виробляється тільки сільським господарством, і окремі його складові все більше стають обмежуючим чинником зростання масштабів господарської діяльності. Природний капітал бере участь у процесі нагромадження і розсіювання енергії Сонця. Його використання пов’язане з утворенням нової біомаси – наземної продукції фотосинтезу, яка є результатом зв’язування енергії Сонця через обмінні процеси. За своєю сутністю аграрний природний капітал є відновним, первинним капітальним активом, що бере участь у створенні суспільних благ.