РЕОРГАНІЗАЦІЯ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНОГО БАНКІВСЬКОГО БІЗНЕСУ В КОНТЕКСТІ ВИКЛИКІВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету і задачі дослідження, його предмет і об'єкт, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади реорганізації транснаціонального банківського бізнесу в контексті викликів глобалізації» досліджено теоретичні основи транснаціоналізації банківського бізнесу; розроблено генезис теорій та концепцій діяльності транснаціональних банків; визначено сучасні детермінанти реорганізації транснаціонального банківського бізнесу в умовах глобалізації.

Однією з найважливіших ознак сучасного етапу світогосподарського розвитку є транснаціоналізація банківського бізнесу. На основі проведеного дослідження визначено особливості транснаціональних банків, найбільш значущими серед яких є такі: великий розмір; наявність розгалуженої зарубіжної мережі дочірніх банків і філій; універсальний характер діяльності і глобальна географія операцій; провідні позиції на міжнародних ринках капіталу.

На основі дослідження теоретичних основ транснаціоналізації банківського бізнесу (М. Льюїс, К. Девіс, О. Борисов, В. Полякова, Р. Щеніна, Г. Джонс, К. Веллер, А. Перш, Е. Каррі, Дж. Фанг, Дж. Хьюджес та ін.) обґрунтовано, що критерії віднесення фінансових інститутів до транснаціональних банків мають задовольняти таким вимогам: забезпечувати можливість включення в категорію ТНБ організацій зі схожими цілями, функціями й особливостями економічної поведінки; враховувати активну трансформацію підходів до організації фінансового бізнесу (постійне ускладнення їх організаційних структур, диверсифікація операцій тощо); бути достатньо універсальними й застосовуваними для різних країн зі своєю специфікою організації фінансово-банківського бізнесу; враховувати переважно холдингову форму організації бізнесу ТНБ.

З урахуванням визначених вимог запропоновано використовувати такі базові критерії, яким має відповідати фінансовий інститут ТНБ: переважання кредитно-депозитних і інших банківських операцій у структурі бізнесу фінансового інституту (холдингу); наявність у фінансового інституту (холдингу) іноземних підрозділів, що діють на ринках фінансово-банківських послуг зарубіжних країн; істотний внесок іноземних підрозділів у бізнес фінансового інституту (холдингу).

На основі проведеного аналізу «транснаціональний банк» запропоновано визначати як міжнародну фінансову групу, істотна частка бізнесу якої припадає на зарубіжні підрозділи, що надають фінансово-банківські, переважно кредитно-депозитні, послуги на ринках країн знаходження.

Встановлено, що вивчення міжнародної активності транснаціональних банків, яке відбувалось із застосуванням різноманітних підходів та методів, що формувались з урахуванням інтересів і запитів суспільства на різних етапах його розвитку (теорія фінансового посередництва; теорія ринку, конкуренції та монополії (олігополії); інституціональна школа; поведінкова теорія; концепції, школи і течії, що вивчають транснаціональні корпорації та зарубіжні переміщення капіталів і грошей) особливої активізації набуло у період кризи 2008-2009 рр., що було викликано безпрецедентною участю транснаціональних банків у кризі ліквідності, фінансовій кризі, перенесенні кризових процесів з однієї країни в іншу, а також руйнуванням систем довіри, зв'язків і управління, що склались.

На основі узагальнення теорій та концепцій дослідження процесу транснаціонального банківського бізнесу на засадах логіко-еволюційного підходу та пріоритетного об’єкта дослідження можна зробити висновок про формування їх генезису на перетині положень теорії фінансового посередництва, теорії ринку, теорій і моделей раціонального й обмежено раціонального вибору та поведінки людей, а також основних напрямів теорії траснаціоналізації (теорій взаємодії ТНК і національних економік, теорій чинників конкурентних переваг ТНК, концепції мотивації міжнародної інвестиційної діяльності ТНК, теорії взаємозв’язку ПІІ та економічного зростання), що дозволило визначити основні положення сучасної парадигми діяльності транснаціональних банків (рис. 1).

На сучасному етапі світогосподарського розвитку актуалізувалась проблема визначення ролі і місця транснаціональних банків у забезпеченні фінансової стабільності як основи макроекономічної стійкості. Встановлено, що новітня історія глобалізації банківської діяльності визначалась такими обставинами: потреба налагодження обслуговування зарубіжних підрозділів ТНК; усунення ряду обмежень на міжнародні банківські операції; розвиток ринку капіталів, міжбанківського кредитного ринку й нових банківських інструментів з глобальним оборотом.

В результаті проведеного дослідження встановлено, що незважаючи на змістовні відмінності між явищами фінансової інтеграції і фінансової глобалізації, внаслідок різноманітності системи багатосторонніх відносин, створених транснаціональними корпораціями загалом і транснаціональними банками зокрема, для їх розмежування поки не визначено достатньо точних критеріїв, що дозволили б визначити глибину та масштаби прояву вказаних.