Швидкісні режими руху автомобіля у гірських умовах з урахуванням психофізіологічних особливостей водія

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційної теми. Визначені мета, завдання, методи дослідження, наукова новизна й практичне значення отриманих результатів і можливі напрямки їхнього впровадження.

У першому розділі розглянуто аналіз останніх результатів дослідження психофізіологічних особливостей водія і показників його діяльності. До цих характеристик належать, перш за все, його оперативні й особистісні якості, увага, кваліфікація, працездатність, час реакції і швидкість переробки інформації. Не менш важливими є емоційна стійкість водія та його вольові якості. Однак ці особливості залежать від окремих психофізіологічних характеристик, які в комплексі визначають надійність роботи водія. Крім того, слід мати на увазі, що низка чинників (втома, захворювання та стресові ситуації) впливають на водія негативно, понижуючи його психофізіологічну надійність.

Одним із найважливіших показників надійності роботи водія є час його реакції. Ученими досліджено час реакції водія при впливі таких чинників, як кількість сигналів, ступінь несподіваності сигналу, складність сигналу, особистісні характеристики водія, швидкість руху, інтенсивність і склад транспортного потоку.

Проте існуючі методи та моделі визначення часу реакції водія не повною мірою враховують його психофізіологічні характеристики, особливо під час руху автомобіля у гірських умовах. Такі умови характеризуються складними поворотами малих радіусів у плані, затяжними спусками та підйомами, вузькою проїзною частиною, обмеженою видимістю та специфічними погодніми умовами.

Тому дуже важливо при дослідженні часу реакції водія у гірській місцевості врахувати його психофізіологічні особливості, що дасть можливість визначити безпечні швидкісні режими руху автомобіля у складних дорожніх умовах.

У другому розділі роботи опрацьовано основні методи дослідження психофізіологічних особливостей водія. Ці методи дозволяють знаходити шляхи оптимізації всього комплексу системи ВАД через вивчення роботи його головної ланки – водія. Методи дослідження функціонального стану водія поділяються на три основні види: електрофізіологічні методи (електроенцефалограма, електрокардіограма, електроміограма, шкірно-гальванічна реакція, окулографія, оцінка зорової системи водія); тренажери (технічні тренажери з біжучою стрічкою, тренажери з кінопроектором, тіньові тренажери, телевізійні тренажери, імітація за допомогою закодованих сигналів, імітація на стендах – тренажерах під управлінням ЕОМ); психологічні тести (дослідження і тренування уваги за допомогою червоно-чорної таблиці   Шульте – Платонова, дослідження і тренування обсягу уваги методом тахістоскопії карток з точками, бланкові методики – метод «квадратів», метод «шкали», коректурна проба).

Але не усі методи можуть здійснювати оцінку функціонального стану водія у режимі реального часу.

Оцінку функціонального стану водія доцільно звиконувати за допомогою моніторингу електрокардіограми на основі таких показників, як індекс напруження та показник активності регуляторних систем. Автором цих двох методів є Р. М. Баєвський.