ПІДВИЩЕННЯ ЗНОСОСТІЙКОСТІ РОБОЧИХ ОРГАНІВ ДИСКОВИХ ҐРУНТООБРОБНИХ ЗНАРЯДЬ МЕТОДОМ ЕЛЕКТРОЕРОЗІЙНОЇ ОБРОБКИ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету і задачі досліджень, визначено об’єкт та предмет досліджень, висвітлена наукова новизна та практичне значення отриманих результатів, наведено інформацію щодо апробації роботи, її структури та обсягу.

У першому розділі приведено аналіз факторів, що впливають на триботехнічні характеристики деталей машин, які працюють в абразивному середовищі; властивостей ґрунтів; математичних моделей та лабораторних способів дослідження процесу зношування в абразивному середовищі.

Значний вклад у дослідження процесів тертя та зношування деталей машин, що працюють в абразивному середовищі ґрунту здійснили М.М. Хрущов, І.В. Крагельський, Б.І. Костецький, М.М. Тененбаум, В.Ф. Лоренц, В.М. Ткачов, А.Ш. Рабінович, М.М. Сєвєрньов, В.А. Войтов, В.І. Дворук, В.В. Аулін, О.В. Козаченко, та інші. Аналіз робіт з тертя та зношування деталей ґрунтообробних машин показав, що закономірності їх взаємодії з ґрунтом та зношування не достатньо вивчені, особливо це стосується РО, що мають як обертальний так і поступальний рух. Відсутній єдиний погляд на процеси затуплення та самозагострювання деталей ґрунтообробних машин. Сформульовані умови самозагострювання встановлені для лемішно-лапових робочих органів, але вони не враховують особливості роботи РО ДҐЗ, тому є необхідність уточнення цих умов, враховуючи особливості їх роботи та механізму зношування.

Встановлено, що основними методами підвищення зносостійкості РО ґрунтообробних машин є: індукційне наплавлення (сплави типу “сормайт”), дугове наплавлення електродами (Т-590, Т-620), наплавлення порошковим дротом та стрічкою. Оскільки при експлуатації можуть виникати ударні навантаження, використання вище зазначених методів для підвищення зносостійкості РО ДҐЗ може призводити до відшарувань та механічних пошкоджень. Тому для підвищення зносостійкості з реалізацією ефекту самозагострювання РО ДҐЗ необхідно використовувати методи зміцнення, які б не призводили до виникнення внутрішніх напружень в несучому шарі і забезпечували міцний адгезійний зв’язок між зміцненим шаром і основою. Тому запропоновано використання ЕО для зміцнення РО ДҐЗ, що дозволить підвищити їх зносостійкість з реалізацією ефекту самозагострювання.

Матеріали першого розділу дали можливість сформулювати мету та задачі досліджень.

                У другому розділі з теоретичної точки зору розглянуто формоутворення, динаміку зношування та силову взаємодію РО ДҐЗ з ґрунтом (рис. 1).

Встановлений характер навантаження на РО ДҐЗ не враховує виникнення додаткових навантажень від динамічної взаємодії (ΔH)  з твердими включеннями в ґрунті (рис. 1). Виходячи з цього, що навіть при роботі на швидкостях 2...3 м/с  взаємодію РО ґрунтообробних машин можна розглядати з урахуванням ударного процесу. Оскільки сучасні ДҐЗ рухаються зі швидкістю до 5 м/с, то відповідно, в діапазоні робочих швидкостей і динамічної дії на ґрунт (рис. 1), процес зношування РО ДҐЗ приймає ударно-абразивний та ударно-втомлювальний характер.