МЕТОДЫ АВТОМАТИЗАЦИИ УЧЕТА РАДИОЛОКАЦИОННОЙ ДЕВИАЦИИ ДЛЯ ПОВЫШЕНИЯ БЕЗОПАСНОСТИ СУДОВОЖДЕНИЯ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об’єкт та предмет дисертаційного дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, приведено дані щодо їх впровадження, апробації та опублікування.

У першому розділі представлено узагальнення даних літератури стосовно питань безпеки судноплавства. Ці питання регламентуються міжнародними правовими документами, які розроблені Міжнародною Морською Організацією (ІМО). Зокрема, Міжнародний кодекс з управління безпечною експлуатацією суден та попередження забруднення навколишнього середовища (ISM Code). На основі Закону України "Про транспорт" та Кодексу торговельного мореплавства України розроблено та впроваджено в дію з 2003 р. Положення про єдину Систему управління безпекою на морському та річному транспорті України.

Визначено стан навігаційної аварійності морських суден та причин, які їх викликають. Наведено результати аналізу аварійних подій та заходів, які проводяться для запобігання їх в подальшому.

До основних проблем управління морським транспортним процесом в Україні відносяться такі:

помилки навігаційного характеру під час плавання в портових водах;

низька інформативність технічних засобів судноводіння під час вибору маневру та виконання морських операцій.

Підкреслено, що однією з причин аварійних подій є зіткнення суден внаслідок неточного виявлення координат рухомого об’єкту, незважаючи на широке використання на суднах автоматизованих комплексів управління рухом.

Методом дедукції здійснено спостереження сучасного стану проблеми обліку РЛД, шляхом визначення РЛП, за напрямом підвищення точності позиціонування та дотримання умов надійного розходження суден у морі. Підсистеми прийому та обробки радіолокаційних даних руху суден різних систем зорієнтовано на роботу з морськими оглядовими РЛС будь-якої моделі. Системи засобів автоматизованої радіолокаційної прокладки (ЗАРП) мають сучасний модуль радара-процесора, який на ефективному апаратному рівні здійснює не тільки первинну, але й вторинну (траєкторну) обробку радіолокаційних сигналів. Проте недостатня поінформованість та відсутність прикладних програм по визначенню та уточненню елементів розходження суден потребує підвищення точності вимірюваного РЛС навігаційного параметру.

Відомо, що характеристики точності вихідних параметрів РЛС залежать від сукупності зовнішніх впливів на ЕМХ, що випромінює трансмітером і прийняту приймачем. Більшість із відомих впливів детально розглянуто у фаховій літературі. Разом с тим комплексний облік цих впливів на відхилення РЛП від дійсного в літературних джерелах не найшло достатнього відображення. Усі розглянуті чинники стримують детермінацію процесу прийняття рішення про виконання маневру розходження суден та подальшого автоматизованого урахування РЛД РЛС.

У другому розділі методом експертних оцінок (за ознаками актуальності, наукової новизни, економічної ефективності, відповідності паспорту спеціальності та можливості реалізації) вибрано тему, об'єкт і предмет дослідження.

Ціль дослідження полягає у підвищенні ефективності управління судном шляхом детермінації точності його позиціонування. Під час використання РЛС у сучасних комплексах управління рухом судна і систем регулювання судноплавства в районах інтенсивної навігації були вивчені похибки, пов’язані з явищем РЛД радіолокаційних систем морських суден. В результаті цього визначені групи постійних похибок: гірокомпаса, лага, люфту антени, слідкуючої системи передавача, руху судна і хитавиці, квантування імпульсів по азимуту, паралакса антени, які завчасно враховуються або компенсуються (рис. 1).