АДАПТАЦИЯ КРЫЛА СО СВЕРХКРИТИЧЕСКИМ ПРОФИЛЕМ В ЦЕЛЯХ УЛУЧШЕНИЯ ЕГО АЭРОДИНАМИЧЕСКИХ ХАРАКТЕРИСТИК

summary

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано цілі та задачі досліджень, обґрунтовано наукову новизну, практичне значення отриманих результатів та особистий внесок здобувача.

У першому розділі виконано огляд наукових робіт за темою дисертаційної роботи. Виконано аналіз сучасного стану проблеми, пов’язаної з модифікацією форми надкритичних профілів для покращання їхніх аеродинамічних характеристик і збільшення критичного числа Маха. Дослідженнями у цьому напрямку займалися провідні вчені СНД: Г. С. Бюшгенс, В. Д. Боксер, Г. А. Павловець, С. В. Ляпунов,
Я. М. Серебійський, Ю. С. Михайлов, С. М. Аульченко, Д. А. Фокін, О. М. Єлизаров та ін., а також зарубіжні вчені, такі, як М. Лайтхілл, Р. Т. Віткомб, Р. Рінглеб.

Аналіз робіт і напрямів досліджень з розроблення та створення надкритичних профілів, а також методів їхніх модифікацій показав, що існуючі напрями й методи модифікації спрямовані лише на створення однорежимних надкритичних профілів.

Відомо, що на крейсерському режимі польоту магістральні літаки не завжди витримують номінальний режим. Відхилення від розрахункового крейсерського режиму може становити близько 10 %, що спричиняє зниження аеродинамічних характеристик магістральних літаків і, як наслідок, погіршення критеріїв транспортної ефективності й зменшення коефіцієнта аеродинамічної ефективності літального апарата.

Розроблення та створення багаторежимних надкритичних профілів, а отже, і крила скінченного розмаху дасть можливість витримувати крейсерський режим польоту, що безпосередньо позначиться на аеродинамічних і льотно-технічних характеристиках магістральних літаків. Питаннями адаптації профілю (крила) до режиму обтікання починаючи з 80-х років ХХ сторіччя займалися Ю. С. Михайлов,
Е. В. Єгоров, С. Кокс, К. Накахаші, А. Соммерер, Д. В. Зінгг та ін.

Розглянуто існуючі числові методи розрахунку обтікання тіла потоком в’язкого стисливого газу. Сучасний розвиток обчислювальної техніки дав можливість використовувати числові методи моделювання в області аерогідродинаміки, а також розробляти нові прикладні програми. Відомими є роботи, спрямовані на створення та розвиток числових методів аерогідродинаміки, таких авторів: В. Ф. Бальхауз, Д. Ніксон, Г. А. Павловець, О. А. Приходько та ін.

На основі аналізу літературних джерел сформульовано мету та задачі дослідження, рішення яких дозволить покращити аеродинамічні характеристики та збільшити критичне число Маха крила магістрального літака. Обрано метод числового моделювання на основі рішення системи осереднених за Рейнольдсом рівнянь
Нав’є – Стокса.