МЕТОДИКА КОМП’ЮТЕРНОЇ ПІДТРИМКИ РІШЕННЯ В ГЕОІНФОРМАЦІЙНІЙ СИСТЕМІ ВІЙСЬКОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ Автореферат

У вступі обґрунтовуються актуальність та доцільність теми, наукове завдання, що вирішується в дисертації, показаний зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами науково-дослідної роботи, формулюються об’єкт, предмет, мета та наукові задачі дослідження, вирішення яких забезпечує досягнення поставленої мети, наукова новизна і практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача, апробація та публікації результатів дисертації, структура і обсяг роботи.

У першому розділі розглянуті основні способи пересування частин (підрозділів) сухопутних військ, послідовність дій командира та штабу під час організації пересувань. Оскільки вибір маршруту руху, по якому буде здійснюватись пересування частин (підрозділів) сухопутних військ, на даний час зводиться до вибору найкоротшого шляху з вихідного рубежу в пункт призначення, проаналізовані існуючі алгоритми вирішення задачі про найкоротший маршрут на основі застосування теорії графів.

З метою всебічного вивчення умов здійснення пересувань військ проведено класифікацію фізико-географічних факторів і факторів бойової обстановки, що можуть негативно (позитивно) впливати на ефективність здійснення маршу, але на даний час не враховуються під час вибору маршруту руху.

Встановлено, що для вдалого виконання поставлених задач по пересуванню частин (підрозділів) сухопутних військ доцільно використовувати раціональний (за певними критеріями) маршрут руху, який передбачає врахування основних факторів в залежності від умов бойової обстановки та фізико-географічних умов. Для цього необхідно розробити СППР, що дозволить автоматизувати процес вибору маршруту руху при організації та здійсненні пересувань частин (підрозділів) сухопутних військ. Крім цього, така методика може бути вільною від суб’єктивного людського фактору (рівня підготовки та досвіду офіцерів штабу, які здійснюють планування).

Таким чином, наукова задача, сутність якої полягає у визначенні раціонального маршруту руху за рахунок використання методики комп’ютерної підтримки рішення в ГІС військового призначення при організації та здійсненні пересувань частин (підрозділів) сухопутних військ, є актуальною.

У другому розділі здійснюється математична формалізація задачі визначення найкоротшого маршруту з використанням подання графів через околи та межі.

Безліч рішень, отриманих завдяки використанню теорії графів, не можна реалізувати на практиці через несумісність графічного подання, в якому отримується рішення, з технікою сучасного управління, в основі якої лежить використання електронно-обчислювальних машин. Тому необхідні теоретичні напрацювання для ефективного подання задач теорії графів у аналітичному вигляді, тобто такому, що є однаково легко сприйнятливим і для людини, і для комп’ютера.

Одним з можливих підходів є подання графів у вигляді околів і меж вершин.