АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ У СФЕРІ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ Автореферат

У Вступі обґрунтовується актуальність і наукова новизна теми дослідження, визначається її зв’язок з науковими програмами, планами, темами, визначається мета, задачі, об’єкт і предмет, методологічні, науково-теоретичні, нормативні основи, формулюються основні положення й висновки, що виносяться на захист, характеризуються методи дослідження, використані в роботі. Показано теоретичне та практичне значення одержаних результатів, містяться відомості про їх апробацію, наведено дані про публікації в наукових фахових виданнях.

Розділ 1 «Теоретико-правові засади діяльності органів публічної адміністрації у сфері житлово-комунального господарства України» складається з трьох підрозділів, присвячених дослідженню поняття «житлово-комунальне господарство», системи органів публічної адміністрації у сфері ЖКГ та правових засад їх адміністративно-правового статусу.

У підрозділі 1.1 «Поняття та система житлово-комунального господарства» проаналізовано наукові, довідкові та навчально-методичні джерела, вивчено норми галузевого законодавства України щодо визначення змісту поняття «житлово-комунальне господарство», а також елементів, що складають систему ЖКГ.

Зосереджено увагу на тому, що при формулюванні змісту поняття «житлово-комунальне господарство» науковці нерідко здійснюють логічну помилку (підміну понять), об’єднуючи зміст ЖКГ зі змістом поняття «житлово-комунальні послуги». З метою однозначного формулювання змісту вказаного поняття виокремлено характерні ознаки ЖКГ: комплексна галузь народного господарства; галузь спрямована на забезпечення потреб населення та промисловості житлово-комунальними послугами; галузь представлена системою спеціалізованих підприємств, установ, організацій, які забезпечують утримання, експлуатацію, ремонт житлового фонду та інженерної інфраструктури; галузь функціонує на основі нормативів та стандартів.

Запропоновано авторське визначення поняття «житлово-комунальне господарство» для використання в правозастосовній діяльності органів публічної адміністрації та їх посадових осіб, як галузь народного господарства, що складається з об’єктів інфраструктури, засобів виробництва та спеціалізованих суб’єктів, діяльність яких спрямована на забезпечення потреб населення, установ та організацій житлово-комунальними послугами, які відповідають наявним потребам та встановленим нормативам, а також утримання, експлуатацію, ремонт житлового фонду та інженерної інфраструктури населених пунктів. Водночас, автор наголошує на необхідності законодавчого закріплення даного поняття.

Доведено, що ЖКГ містить такі структурні елементи: об’єкти інфраструктури, основні та оборотні засоби виробництва, систему уповноважених суб’єктів, їх завдання, функції та принципи діяльності. Кожен із зазначених структурних елементів проаналізовано детально.

У підрозділі 1.2 «Правове забезпечення реалізації адміністративно-правового статусу органів публічної адміністрації у сфері житлово-комунального господарства України» здійснено аналіз правового забезпечення реалізації адміністративно-правового статусу органів публічної адміністрації у сфері ЖКГ. Встановлено, що основним недоліком є його несистемний характер, що зумовлює недостатню ефективність реалізації адміністративно-правового статусу вказаних суб’єктів.

Зазначається, що правові акти, які визначають адміністративно-правовий статус органів публічної адміністрації у сфері ЖКГ, з огляду на предмет регулювання доцільно поділити на групи, що визначають: адміністративну діяльність органів публічної адміністрації у сфері ЖКГ за певними напрямами; конкретні права та обов’язки даних органів; підстави, порядок та межі застосування заходів адміністративного примусу; заходи щодо забезпечення ефективної роботи структурних підрозділів органів публічної адміністрації у сфері ЖКГ.

На основі аналізу галузевого законодавства зроблено висновок, що значна частина норм, які визначають адміністративно-правовий статус органів публічної адміністрації у сфері ЖКГ мають адміністративний характер і регламентують організаційні, ліцензійні, контрольно-наглядові та інші відносини.

Доведено, що для підвищення ефективності реалізації адміністративно-правового статусу органів публічної адміністрації у сфері ЖКГ необхідно врегулювати суперечності законодавчо-правового, економічного, організаційного та соціального характеру, крім того, слід розробити та затвердити загальні засади державної політики у зазначеній сфері, що дозволить чітко визначити компетенцію та напрями діяльності відповідних органів публічної адміністрації.

У підрозділі 1.3 «Система органів публічної адміністрації у сфері житлово-комунального господарства України» аналізуються наукові погляди вчених (В.Б. Авер`янова, Ю.П. Битяка, В.К. Колпакова, О.В. Кузьменко та ін.) щодо визначення системи органів публічної адміністрації.

Наголошено на неоднозначності визначення понять «публічна адміністрація», «органи публічної адміністрації». З огляду на це, автор пропонує розглядати систему органів публічної адміністрації у сфері ЖКГ як: нормативно-закріплений перелік органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також інших органів, діяльність яких спрямована на виконання покладених на них завдань та функцій щодо забезпечення потреб населення, установ та організацій житлово-комунальними послугами, а також утримання, експлуатацію, ремонт житлового фонду та інженерної інфраструктури населених пунктів. На основі аналізу галузевого законодавства та практичної діяльності запропоновано класифікацію органів публічної адміністрації у сфері ЖКГ, основним критерієм якої є характер їх компетенції.

Розділ 2 «Структура адміністративно-правового статусу органів публічної адміністрації у сфері житлово-комунального господарства України» складається з трьох підрозділів, у яких розкриваються теоретичні основи та зміст елементів адміністративно-правового статусу органів публічної адміністрації у сфері ЖКГ.

У підрозділі 2.1 «Теоретичні основи адміністративно-правового статусу органів публічної адміністрації у сфері житлово-комунального господарства України» на основі здобутків вчених у сфері загальної теорії права та адміністративного права (В.Б. Авер’янова, Д.М. Бахраха, О.Ф. Скакун та ін.) встановлено, що адміністративно-правовий статус органу публічної адміністрації складається з трьох блоків: а) цільового; б) структурно-організаційного; в) компетенційного. Вбачається, що саме такий підхід дозволив в повному обсязі дослідити зміст та особливості адміністративно-правового статусу органів публічної адміністрації у сфері ЖКГ.

Зазначено, що цільовий блок включає призначення (основну мету діяльності), завдання та функції органів публічної адміністрації у сфері ЖКГ. Структурно-організаційний блок містить в собі два елементи: структурний (структуру органу; схему організаційного підпорядкування структурних одиниць; схему розподілу завдань, функцій кожного структурного підрозділу), організаційний (порядок взаємодії між структурними підрозділами органу публічної адміністрації у сфері ЖКГ, а також порядок взаємодії з іншими органами (як державними, так і недержавними). Що стосується компетенційного блоку, то він містить в собі права, обов’язки та юридичну відповідальність.

Звернуто увагу на аналіз принципів діяльності органів публічної адміністрації у сфері ЖКГ. Зокрема, сформульовано авторське визначення принципів діяльності органів публічної адміністрації у сфері ЖКГ, як основних правових вимог, що відображають закономірності суспільних відносин, пов’язаних із забезпеченням потреб фізичних та юридичних осіб у житлово-комунальних послугах, а також реалізації напрямів державної політики у даній сфері.

На основі проведеного аналізу автором обґрунтовано класифікацію принципів на: загальні (верховенства права, законності; забезпечення соціального захисту населення; демократичності; прозорості і публічності); спеціальні (галузеві) (адаптація діяльності органів публічної адміністрації до потреб фізичних та юридичних осіб; забезпечення екологічної безпеки; забезпечення раціонального використання ресурсів; належної якості послуг або забезпечення населення житлово-комунальними послугами відповідно до державних стандартів; доступності для всіх верств населення житлово-комунальних послуг).

У підрозділі 2.2 «Мета, завдання та функції органів публічної адміністрації у сфері житлово-комунального господарства України» досліджено елементи цільового блоку (мета, завдання та функції) адміністративно-правового статусу органів публічної адміністрації у сфері ЖКГ, що дозволило оцінити їх роль і значення у реалізації державної політики у сфері ЖКГ.

На підставі аналізу галузевого законодавства встановлено, що мета функціонування органів публічної адміністрації у сфері ЖКГ визначається їх предметною спрямованістю та полягає у формуванні та забезпеченні реалізації державної житлової політики, здійсненні контролю та нагляду у сфері ЖКГ, а також державного регулювання у сфері житлово-комунальних послуг. Поряд з цим, автор наголошує на необхідності внесення змін та доповнень до правових актів у частині конкретизації мети діяльності вказаних органів.

Мету діяльності органів публічної адміністрації у сфері ЖКГ класифіковано на: довгострокову, середньострокову та короткострокову, а також стратегічну та тактичну.

Визначено, що основні завдання органів публічної адміністрації у сфері ЖКГ доцільно диференціювати залежно від напрямів діяльності даних органів, зокрема: завдання, щодо реалізації державної політики у сфері ЖКГ (розробка та реалізація державних програм у різних сферах ЖКГ, забезпечення якісного надання житлово-комунальних послуг; проведення взаємоузгодженої тарифної, інвестиційної політики; здійснення контролю та нагляду у сфері ЖКГ); завдання, щодо реалізації заходів із реформування ЖКГ (реформування ЖКГ у частині водо-, теплопостачання, водовідведення, експлуатації та ремонту житла, дорожнього та зеленого господарства, благоустрою території міст і селищ міського типу, надання ритуальних, готельних та інших послуг; реалізація державних програм реформування системи управління у сфері ЖКГ); завдання щодо надання ліцензійно-дозвільних послуг; завдання, щодо забезпечення енергоефективності галузі (вжиття заходів щодо забезпечення енергоефективності галузі, зниження енергоємності виробництва окремих видів послуг); завдання щодо здійснення контролю та нагляду у сфері ЖКГ.

На основі аналізу норм чинного законодавства та практики діяльності органів публічної адміністрації у сфері ЖКГ обґрунтовано висновок про необхідність виокремлення функцій даних суб’єктів на загальні та спеціальні.

Так, до загальних функцій органів публічної адміністрації у сфері ЖКГ автором віднесено функції, що уточнюють реалізацію їх мети та завдань, зокрема: здійснення державної кадрової політики, правове та організаційне забезпечення діяльності органів публічної адміністрації у сфері ЖКГ та їх удосконалення, планування та прогнозування розвитку ЖКГ, аналіз стану та ефективності реалізації заходів у сфері ЖКГ та ін. Тоді як, до спеціальних віднесено: розробка і затвердження ліцензійних умов у сфері ЖКГ, контроль за їх дотриманням, запобігання та припинення порушень законодавства у сфері ЖКГ та притягнення до відповідальності осіб, винних у їх вчиненні.

У підрозділі 2.3 «Компетенція органів публічної адміністрації у сфері житлово-комунального господарства України» проведено аналіз правових актів з метою визначення змісту компетенції, як загальних, так і спеціальних суб’єктів. На основі аналізу галузевого законодавства та практики його реалізації наголошено на значній кількості органів публічної адміністрації у сфері ЖКГ, що призводить до недоліків у системі управління та організації їх діяльності.

Встановлено, що системною проблемою реалізації повноважень органів публічної адміністрації у сфері ЖКГ є їх дублювання. Зазначено, що така ситуація призводить до нераціонального використання кадрового потенціалу, невиправданих фінансових витрат, дублювання положень правових актів та оперативних документів, і в цілому – до зниження ефективності функціонування ЖКГ.

Акцентовано увагу на компетенції органів публічної адміністрації, що безпосередньо забезпечують реалізацію державної політики у сфері ЖКГ. Обґрунтовано висновок, що повноваження органів публічної адміністрації у сфері ЖКГ доцільно класифікувати на такі групи, зокрема: нормотворчі, кадрові, організаційні, контрольні та ін.

Крім того, у зв’язку з відсутністю чітко визначених обов’язків органів публічної адміністрації у сфері ЖКГ автор наголошує на необхідності їх нормативного визначення. Зазначено, що розробка та законодавче закріплення чітко визначених обов’язків вказаних вище органів обумовлені потребою удосконалення організації їх діяльності, приведення її у відповідність до сучасних вимог.

Обґрунтовано висновок, що затвердження на законодавчому рівні переліку обов’язків органів публічної адміністрації у сфері ЖКГ сприятиме посиленню державного регулювання у сфері ЖКГ, підвищенню ефективності їх діяльності, а також поліпшенню ситуації на ринку житлово-комунальних послуг.