ПРАВОВИЙ СТАТУС СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ В ФЕДЕРАТИВНІЙ РЕСПУБЛІЦІ НІМЕЧЧИНА Автореферат

Розділ 1. Загальні положення про суб’єктів господарювання та господарську діяльність у ФРН містить чотири підрозділи, які присвячено дослідженню питань поняття суб’єкта господарювання і господарської діяльності та джерел права, які визначають статус суб’єктів господарювання у ФРН, порівнянню вирішення таких питань в праві ЄС і Україні.

В підрозділі 1.1. „Поняття і види суб’єктів господарювання у праві ФРН” досліджуються поняття і види суб’єктів господарювання в ФРН та проводиться їх порівняльний аналіз з аналогічними поняттями і видами в праві ЄС і України.

Встановлено, що в ФРН правовий статус суб’єкта господарювання розглядається за тими ж ознаками, що і в Україні, проте дане поняття не є уніфікованим і не набуло широкого застосування в німецькій юридичній літературі.

З’ясовано, що в німецькому праві застосовуються такі різні поняття, як „комерсант”, „товариство”, „підприємство” і „підприємець”.

Наведено та уточнено види визначень німецького комерсанта. Встановлено, що комерсантом визнається особа, яка здійснює комерційну діяльність та/або зареєстрована у відповідному реєстрі. До поняття „комерсант” не відносяться державні та комунальні підприємства, створені не в формі комерційних товариств.

Встановлено, що для німецьких понять „товариство” і „підприємство” не обов’язковою є ознака здійснення комерційної діяльності та наявність мети отримання прибутку, дані суб’єкти не завжди повинні бути зареєстрованими. Поняття „підприємець” не має широкого застосування в німецькому праві, проте воно більше за всіх відповідає українському „суб’єкт господарювання”.

Запропоновано класифікацію німецьких аналогів українського поняття „суб’єкт господарювання” за предметом діяльності (ті, що здійснюють виключно комерційну діяльність, і ті, що здійснюють будь-яку діяльність), за мінімальною кількістю учасників (ті, що не мають мінімальних обмежень, і ті, для яких встановлено мінімальну кількість учасників), за галуззю права, де застосовується дане поняття (обмежена і необмежена сфера застосування)..

Встановлено, що на правовий статус суб’єктів господарювання у ФРН впливає те, що в ЄС використовують поняття „компанія” та „суб’єкт підприємницької діяльності”, відмінною ознакою яких є наявність мети з отримання прибутку, а щодо компанії є і обов’язкова державна реєстрація. Аргументовано, що обидва розглянуті поняття права ЄС найбільш схожі до українського поняття „підприємство”.

З урахуванням наведеного та аналізу українських понять „суб’єкт господарювання” і „підприємство” стверджується, що в ФРН та праві ЄС відсутні суб’єкти, абсолютно схожі за ознаками до названих українських суб’єктів. Це дозволило зробити висновок, що всебічний порівняльний аналіз німецького і українського господарського права можливий лише при проведенні дослідження всіх наведених німецьких понять, а не тільки поняття „комерсант”, як це часто робиться у вітчизняній науковій літературі.

Наголошується, що узагальнення та висновки стосовно поняття і видів суб’єктів господарювання в ФРН можуть бути використані при удосконаленні теоретичних засад статусу суб’єктів у національному господарському праві.

У підрозділі 1.2. „Законодавство, що регулює правовий статус суб’єктів господарювання в ФРН” розглянуто законодавство ФРН, яке визначає правовий статус німецьких суб’єктів господарювання, та зроблено відповідні узагальнення.

На підставі аналізу взаємодії німецьких кодексів підтримується пропозиція врегулювати за німецьким прикладом порядок застосування норм Господарського кодексу України (далі – ГК України) і Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Встановлено, що Германське торгівельне укладення (далі – ГТУ) визначає правовий статус тільки комерсантів, повних, командитних і негласних товариств, регулює окремі види комерційної діяльності та морську торгівлю. Статус інших суб’єктів, в тому числі і державних (комунальних), визначається у відповідних спеціальних законах або Германському цивільному укладенні (далі – ГЦУ). Так само в спеціальних законах врегульовано відносини держави і суб’єктів господарювання.

Розглянуто проблему систематизації нормативних актів щодо теми дослідження: в ФРН спостерігається менша роль та кількість підзаконних нормативних актів порівняно з Україною, що може бути використано при доопрацюванні системи вітчизняного господарського законодавства.

У підрозділі 1.3. „Поняття та ознаки „господарської діяльності” в законодавстві ФРН” проведено аналіз понять „промисел”, „комерційна діяльність”, які закріплено в праві ФРН, порівняно їх з аналогічними поняттями у праві ЄС та з поняттям господарської діяльності в Україні.

Встановлено, що в ФРН використовуються поняття „промисел” і „торговий промисел” (або „торгова чи комерційна діяльність”). Виявлено, що поняття „комерційна діяльність” ґрунтується на понятті „промисел”, під яким розуміється кожна самостійна, спрямована на інших осіб, планомірна діяльність з метою отримання прибутку.

Водночас встановлено, що комерційна діяльність, на відміну від промислу, характеризується наявністю комерційної організації, веденням бухгалтерського обліку, наявністю фірмового найменування та професійного персоналу й ін. При цьому до промислу, а разом з тим, і до комерційної діяльності, не відноситься діяльність осіб вільних професій (адвокатів, лікарів тощо), сільське та лісове господарство.

З’ясовано, що і німецька комерційна діяльність, і українська господарська діяльність здійснюються у сфері суспільного виробництва, їм притаманні: самостійність, системність, здійснення спеціальним суб’єктом, наявність певної організації та ін.

Виявлено, що німецька комерційна діяльність відрізняється від української господарської діяльності тим, що остання може бути безприбутковою та не має обмежень за видами діяльності; комерційна діяльність тотожна українській господарській комерційній діяльності. При цьому встановлено, що поняття українського законодавства „господарська діяльність” є тотожним поняттю права ЄС „економічна діяльність”, а українські „підприємництво” чи „господарська комерційна діяльність” – поняттю „послуга”, оскільки остання має на меті отримання прибутку.