ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА ЯК ПРИНЦИП АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА Автореферат

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається її зв’язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок автора в їх одержанні, наведено відомості щодо апробації та публікації результатів дисертаційного дослідження.

Розділ 1. «Принцип верховенства права як конституційний принцип та конкретизація його змісту в адміністративному судочинстві» містить три підрозділи.

У підрозділі 1.1. «Еволюція принципу верховенства права та тенденції його запровадження в адміністративне судочинство» на підставі результатів проведеного дослідження коротко розкривається історичний розвиток ідеї верховенства права.

Уперше зазначена ідея виникла та отримала розвиток у Великій Британії як засіб стримування абсолютній владі монарха. Розвиткові ідеї верховенства права у англо-американській правовій системі в значній мірі сприяли її природно-правові основи. У країнах романо-германської правової системи внаслідок її, переважно, позитивістського характеру шлях становлення ідей верховенства права був значно складнішим і остаточно зазначені ідеї отримали своє закріплення лише після другої світової війни, в першу чергу у законодавстві Німеччини. В законодавстві України ідеї верховенства права отримали своє безпосереднє закріплення як загальноправовий принцип, на рівні норм Конституції України. У юридичній доктрині вичерпне визначення принципу верховенства права відсутнє. Як правило, його зміст пов’язують із пріоритетом природних прав людини. Одним з найбільш змістовних визначень цього принципу є його визначення, наведене Конституційним Судом України у своєму рішенні № 15-рп/2004 від 02.11.2004 року, де вказано не тільки на пріоритет прав людини, а й на такі категорії, як справедливість, рівність, моральність як на складові змісту цього принципу. Виходячи з положень міжнародних актів з питань захисту прав людини, а також основних національних нормативних актів визначено основні права людини у сфері судочинства. Ними є права: 1) на справедливий суд; 2) на розгляд справи упродовж розумного строку; 3) на розгляд справи незалежним і безстороннім судом; 4) рівність усіх учасників процесу перед законом і судом; 5) на розгляд справи компетентним судом.

У підрозділі 1.2. «Місце принципу верховенства права у системі принципів адміністративного судочинства» обґрунтовується теза про особливе місце принципу верховенства права серед інших принципів. Зазначена теза обґрунтовується, передусім, його первинним, формуючим характером щодо інших принципів адміністративного судочинства. Зазначений принцип зумовлює особливості адміністративного судочинства передусім з боку таких характеризуючих принципів, як диспозитивність та змагальність.

Істотною особливістю цього принципу є складність застосування до нього усталених у доктрині критеріїв класифікації принципів адміністративного судочинства. Так, за цільовою спрямованістю цей принцип є одночасно як організаційно-функціональним так і функціональним. За критеріями закріплення та поширеності (застосування) це загальноправовий принцип. Разом із тим, його специфічний зміст в адміністративному судочинстві та істотність його впливу на формування специфіки адміністративного судочинства дають підстави для наукової дискусії щодо визнання його одночасно галузевим принципом адміністративного судочинства. Та обставина, що за більшістю критеріїв, які виділяються у юридичній літературі, цей принцип можна віднести до усіх груп одночасно, лише підтверджує зазначену вище тезу про його особливий, первинний характер.

У підрозділі 1.3. «Співвідношення принципів верховенства права та законності в адміністративному судочинстві» обґрунтовується теза, що співвідношення принципів верховенства права та законності в адміністративному судочинстві доцільно розглядати у широкому та вузькому значеннях. У широкому значенні принцип законності вимагає законодавчого закріплення цінностей, обумовлених принципом верховенства права. Крім того, зміст законодавства в широкому сенсі значною мірою залежить від політичного курсу держави на конкретному етапі її розвитку, і відповідних цінностей цього курсу. Принцип законності не висуває конкретних вимог щодо змісту законів. Він вимагає, передусім, їх неухильного виконання та взаємної узгодженості. Принцип же верховенства права визначає, передусім, саме зміст законодавства, його цінності відносяться до таких, які не міняються із зміною політичного курсу. У вузькому значенні співвідношення зазначених принципів залежить від урегульованості певного процесуального питання в адміністративному процесуальному законодавстві. У випадку урегульованості відповідного процесуального питання ці принципи застосовуються одночасно й у тісному взаємозв’язку, що висвітлено вище. У випадку ж його неврегульованості, або необхідності застосування судового розсуду, суд керується принципом законності лише у питаннях: 1) встановлення підстав для застосування засад принципу верховенства права; 2) попередній вибір конкретного положення ст. 8 КАС України, виходячи з їх буквального та системного тлумачення з іншими нормами процесуального законодавства. Засадами ж принципу верховенства права суд керується при з’ясуванні та застосуванні поглибленого змісту положень, що закріплені у ст. 8 КАС України. Такий поглиблений зміст може бути з’ясований виходячи з: 1) відповідної практики Європейського суду з прав людини; 2) змісту справедливості, моралі щодо конкретного випадку. Хоча, як зазначено вище, застосуванню повинні підлягати лише ті цінності принципу верховенства права, які передбачені законом, але, як уявляється, суд повинен принаймні уникати явно несправедливих рішень, або рішень, що грубо порушують чинні норми моралі, навіть якщо вони і не опосередковані законодавством; 3) роз’яснень вищих судових органів стосовно основних засад принципу верховенства права. На сьогоднішній день такі роз’яснення відсутні, але необхідним є їх якнайшвидше видання. Разом із тим, слід враховувати, що зазначені роз’яснення або практика Європейського суду з прав людини мають застосовуватись у тісному взаємозв’язку із національним процесуальним законодавством. Тому можна зробити висновок, що принцип верховенства права, хоча й має певне самостійне правозастосовне значення в адміністративному судочинстві, але практично застосовується лише в тісному взаємозв’язку із принципом законності.

Доведено, що застосування основних засад верховенства права у законодавчо неврегульованих процесуальних ситуаціях істотно відрізняється від застосування аналогії права.

Розділ 2. «Процедури реалізації принципу верховенства права на окремих стадіях судового адміністративного процесу» містить два підрозділи.

У підрозділі 2.1. «Принцип верховенства права як основа провадження в адміністративному суді першої інстанції» проаналізовано реалізацію принципу верховенства права у процесуальному законодавстві, зокрема в основних інститутах КАС України – в рамках провадження в адміністративному суді першої інстанції.

Засади верховенства права справили не тільки формуючий, а й в деякій мірі утворюючий вплив на більшість інститутів загальної частини адміністративного процесу. Саме так можна охарактеризувати вплив цього принципу щодо таких інститутів, як, наприклад, склад суду, відводи, процесуальні строки, учасники адміністративного процесу. Щодо інших інститутів, таких як докази, адміністративна юрисдикція тощо зазначені засади істотно вплинули на зміст окремих основних їх положень. Прояви цього принципу можна віднайти також у нормах, що спрямовані на регулювання безпосередньо процедур провадження у окремих стадіях адміністративного судочинства. Вплив цього принципу на зазначені процедури проявляється у таких напрямках, як: забезпечення максимально можливої оперативності провадження, забезпечення рівних можливостей учасникам процесу щодо захисту своїх прав у суді; забезпечення компетентності суду, що розглядає справу тощо. Одночасно відповідні нормативні положення можна вважати гарантіями основних прав людини у сфері судочинства: на розгляд справи протягом розумного строку, на справедливий розгляд справи судом, на розгляд справи компетентним судом відповідно. Найбільш повною мірою засади принципу верховенства права проявляються під час розгляду справи у судовому засіданні.

У підрозділі 2.2. «Принцип верховенства права як основа процедур перегляду судових рішень» проаналізовано реалізацію принципу верховенства права у зазначених процедурах. Обґрунтовано висновок, що до переліку основних прав людини у сфері судочинства додається право на перегляд рішень нижчестоящих судів, а також право на ефективне поновлення особи у своїх правах судом.

Як зазначалось вище, у адміністративному судочинстві принцип верховенства права отримав закріплення саме у процесуальних нормах. Тому, можливість перегляду судового рішення з мотиву порушення суддею при розгляді справи норм процесуального права можна розглядати як важливу гарантію цього принципу в адміністративному судочинстві. Перегляд судових рішень Верховним Судом України у зв’язку із встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною (наприклад, Європейським судом з прав людини), порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом, як гарантія принципу верховенства права займає особливе місце серед інших процедур перегляду судових рішень. Особливе місце зазначеної процедури обумовлене тим, що по-перше вона, в певному сенсі, має виконавчий характер стосовно рішення відповідної міжнародної судової установи, і по-друге, за результатами такого перегляду може бути скасоване рішення суду останньої - касаційної інстанції, яке за загальним правилом оскарженню в рамках національної системи засобів правового захисту не підлягає.

Принцип верховенства права має в адміністративному судочинстві не тільки формуюче значення щодо інших принципів, а є, скоріше, основоположним началом, що має безпосереднє значення для всього процесу в цілому. Прояви цього принципу можна знайти у будь-якому інституті і майже в будь-якій нормі КАС України.