РОЗВИТОК СИСТЕМИ ДЕРЖАВНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ В СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ: ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність теми; визначено мету й завдання дослідження; викладено найбільш вагомі результати, що характеризують наукову новизну одержаних результатів; вказано їх практичне значення, відомості про апробацію, публікації, структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі – «Формування системи фінансово-економічних відносин у сфері державних закупівель» – досліджено сутність, основні характеристики й передумови розвитку системи державних закупівель, надано характеристику державних закупівель як механізму державного управління економічним розвитком держави.

Визначено, що сфера впливу держави на економічні й соціальні процеси, що відбуваються в суспільстві, зазвичай ширше за сферу державних фінансів, оскільки державний вплив не зводиться тільки до мобілізації та витрачання державних ресурсів. Ґрунтуючись на світовому досвіді, можна виділити такий основний прояв економічної ролі держави: створення правової бази функціонування економіки та контролю за виконанням законів. Система законів торкається й усієї фінансової системи, і її частини – системи державних фінансів. Держава в особі органів публічної влади створює норми, що регулюють розподіл фінансових ресурсів, зокрема, фінансування державних закупівель. Така правотворча діяльність держави хоча й мало впливає безпосередньо на обсяг державних фінансових ресурсів, у цілому надзвичайно важлива для функціонування фінансової системи, оскільки охоплює такі напрями: боротьба з монополізмом на ринку й заохочення вільної конкуренції; надійне забезпечення всіх учасників господарської діяльності об'єктивною інформацією, необхідною для прийняття рішень; стимулювання розвитку нових перспективних галузей економіки, капіталовкладення в які пов'язані з ризиком, неприйнятним для окремих приватних виробників (високі технології, нанотехнології тощо); захист вітчизняного виробника від несправедливої конкуренції; надання суспільних благ, виробництво яких може бути невигідне приватному підприємцеві (будівництво, благоустрій і освітлення доріг; вивезення сміття тощо); захист довкілля (чистота повітря, води, охорона біосфери тощо); підтримка розвитку фундаментальної науки; збереження найважливіших об'єктів культури (музеїв, архітектурних пам'ятників, бібліотек тощо); підтримка деяких видів мистецтва (народні промисли, класична музика тощо); фінансування повністю або частково системи охорони здоров'я; фінансування системи освіти; захист прав споживачів.

Крім цього, держава несе великі витрати, пов'язані із соціальними виплатами менш забезпеченим верствам населення (пенсії, допомоги з безробіття тощо). Цей перелік не може бути вичерпним, оскільки деякі напрями економічної діяльності держави можуть скорочуватися, а деякі, навпаки, розширюватися залежно від пріоритетів державної діяльності на конкретному етапі. Головна характерна риса всіх вищеперелічених напрямів діяльності держави полягає в тому, що в більшості випадків в умовах ринкової економіки держава не є єдиним платником зазначених витрат. Більшість із них може бути погашена за рахунок приватних фінансів (підприємці, громадяни тощо). Завдання держави в умовах ринку полягає саме в тому, щоб максимально полегшити тягар фінансування видатків і залучати в міру можливостей ресурси приватних фінансів на ці цілі. Це стосується й розвитку нових галузей, виробництва суспільних благ, витрат на освіту та медицину. Щодо соціальних виплат (пенсії, стипендії), то держава в межах наявних у неї фінансових ресурсів не в змозі повністю захистити населення від ризику безробіття, незабезпеченої старості тощо. Тут потрібна солідарна з державними фінансами участь приватних фінансів.

Економічна роль держави полягає не лише в регулюванні через систему державних фінансів економічного життя суспільства, а й у тому, що держава може сама виступати як виробником товарів та послуг, так і власником майна. Грошові ресурси державних підприємств і організацій входять до складу державних фінансів. Прибутки або збитки державних підприємств позначаються на загальній величині державних доходів і видатків. Держава може отримувати доходи (зазнавати збитків) від володіння цінними паперами державних підприємств, а також від експлуатації державного майна. Держава як власник, тобто суб'єкт економічних відносин, може здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність.

Безпосередньо до сфери державних фінансів належать такі види економічної діяльності держави, як купівля й продаж державою товарів, послуг, а також виконання робіт (рис. 1).

Щодо державної діяльності у сфері купівлі-продажу послуг слід зазначити, що переважає в основному купівля (так звані державні закупівлі і/або державні замовлення), а продаж здійснюється в значно менших розмірах. Держава купує послуги та продукцію, а також замовляє виконання робіт у таких основних сферах діяльності: організація оборони й військові видатки; охорона громадського порядку; підтримка галузей промисловості, будівництва, транспорту, зв'язку та сільського господарства; підтримка й організація системи охорони здоров'я; освіти; підтримка науки й інноваційної діяльності; організація соціальної підтримки населення.

Потужним управлінським важелем впливу держави на економіку є система державних замовлень, закупівель товарів, робіт і послуг для державних потреб. Здійснення державних закупівель пов'язане з оптимізацією видатків державного бюджету України.