У вступі подано загальну характеристику дисертаційного дослідження, визначено актуальність і рівень наукової розробленості теми, її зв’язок із науковими програмами, сформульовано об’єкт, предмет, методи дослідження, його мету і основні завдання, розкрито наукову новизну та практичну цінність отриманих результатів, наведено дані щодо їх апробації та публікацій за темою дослідження.
У першому розділі – “Теоретично-методологічні засади дослідження механізмів інформаційного забезпечення сфери охорони здоров’я” – аналізується розробленість концептуальних і прикладних засад державного регулювання охорони репродуктивного здоров’я, функціонування системи охорони здоров’я населення України, вивчаються й узагальнюються підходи щодо реформування галузі охорони здоров’я, охорони репродуктивного здоров’я зокрема, вивчається міжнародний досвід регулювання питань охорони репродуктивного здоров’я та інформаційного забезпечення цього процесу.
Показано, що світові процеси глобалізації, впевнена інтеграція України в європейський простір, відкритий характер національної економіки, стрімкий розвиток ринку медичних послуг у державі вимагають невпинного продовження та поглиблення реформування галузі охорони здоров’я, зокрема репродуктивного, відповідно до принципів і норм міжнародного права.
Проблема удосконалення системи охорони здоров’я визначена як актуальна та пріоритетна в низці таких законодавчих документів, як Програма економічних реформ на 2010–2014 роки “Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава”, Національному плані дій на 2012 рік щодо її реалізації, Посланні Президента України до Верховної Ради України “Модернізація України – наш стратегічний вибір”, Законі України “Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки”, Концепції розвитку електронного урядування в Україні та інших нормативно-правових актах, що регулюють вказаний напрям розвитку суспільства.
Доведено, що реформування галузі не забезпечує необхідної ефективності функціонування системи охорони здоров’я, репродуктивного здоров’я зокрема. Це зумовлено його спорадичністю, розтягнутістю на роки та несистемним характером впровадження. Серед основних проблем повільності просування заходів галузевої реформи є недостатній обсяг коштів та ресурсозабезпечення (матеріально-технічна база, кадри тощо), а також неефективна система їх витрачання і використання.
Обґрунтовано, що загальноприйнята в охороні здоров’я орієнтація на хворобу та на зміцнення матеріально-технічної бази інфраструктури галузі довела свою хибність. Недостатня обізнаність громадян щодо ведення здорового способу життя, профілактики хвороб, і, що найважливіше, – збереження та зміцнення власного здоров’я і неготовність до особистої відповідальності за нього, формують нездорову та неспроможну берегти здоров’я націю.
Саме тому одним із пріоритетних напрямів підвищення ефективності реформування охорони репродуктивного здоров’я є впровадження інформаційно-комунікативних технологій у державне управління цією сферою (електронного урядування, телемедицини, електронної охорони здоров’я тощо). Успішне реформування передбачає наявність чітких стратегії і тактики, що ґрунтуються на глибокому теоретичному узагальненні фундаментальних понять здоров’я та системи його охорони.
Досліджуючи міжнародний досвід використання інформаційно-комунікативних технологій в охороні здоров’я Європейського Союзу, США, Канади та Росії виявлено, що в Євросоюзі реалізується програма в галузі електронної охорони здоров’я, в США створюється сегмент “Охорона здоров’я” в рамках впровадження електронного урядування, в Канаді також працює система електронної охорони здоров’я. У системах охорони здоров’я цих країн широко впроваджено телемедицину; працює електронний паспорт здоров’я, що передбачає в тому числі персоніфікацію медичних послуг; розроблені і діють регіональні центри медичної інформації; організація та обмін медичними даними відбувається в електронному вигляді через створення єдиних реєстрів, баз даних, довідників, класифікаторів. Створено інформаційно-технологічні інфраструктури, що поєднують клініки, госпіталі, лабораторії, аптеки та інші медичні заклади.На території Росії наявні розробки щодо впровадження інформаційно-комунікативних технологій в охорону здоров’я, в основному це медичні інформаційні системи, але використовуються різні програми, не інтегровані із системами ресурсопланування та обліку, що проектуються і розробляються як системи з коротким життєвим циклом, не дають можливості розглядати та аналізувати діяльність системи у великих інтервалах часу. Діяльність щодо стандартизації у сфері медичної інформатики та забезпечення інтраоперабельності медичних інформаційних систем перебуває в стадії розробки й удосконалення. Проблемним залишається питання налагодження прозорого та ефективного інформаційно-комунікативного зв’язку держави з населенням.
За результатами проведеного в першому розділі аналізу стану нормативно-правової бази щодо регулювання охорони репродуктивного здоров’я в Україні та його інформаційного забезпечення запропоновано підходи стосовно її удосконалення, насамперед щодо розробки та впровадження окремого Закону України “Про охорону репродуктивного здоров’я” з урахуванням необхідності створення ланки системи охорони репродуктивного здоров’я, що забезпечуватиме зв’язок держави з населенням.
Доведено, що для покращення процесу державного регулювання охорони репродуктивного здоров’я та удосконалення управління системою його охорони інформаційне забезпечення має базуватись на партнерських відносинах держави з громадянами, суспільством та бізнесом тощо. Реформування галузі в цьому контексті потребує удосконалення і структури системи охорони репродуктивного здоров’я. Інституціоналізація, яку запропоновано для вирішення цієї проблеми, передбачає створення міжгалузевої ради з питань охорони репродуктивного здоров’я, до складу якої повинні увійти провідні вчені, фахівці від зацікавлених органів влади, представники громадських організацій та суб’єктів господарювання.
У другому розділі – “Сучасний стан інформаційного забезпечення державного регулювання охорони репродуктивного здоров’я” – проаналізовано динаміку показників, що характеризують стан репродуктивного здоров’я населення України за останні 10 років, виявлено тенденції та закономірності, їх взаємозв’язок і вплив на стан рейтингових показників країни, зокрема показників індексу людського розвитку. У процесі аналізу встановлено, що вищезгадані показники стану репродуктивного здоров’я не є відкритими та доступними широкому загалу, у тому числі пацієнтам. Розглянуто електронні інструменти, що впроваджуються в роботу національної системи охорони здоров’я.
Аналіз наукових джерел засвідчив, що механізми інформаційного забезпечення державного регулювання охорони здоров’я населення в основному розглядаються з точки зору технократичних підходів як процеси впровадження інформатизації в галузі телемедицини, автоматизованих інформаційних та інформаційно-аналітичних систем, створення єдиного медичного простору. Проведене дослідження зосереджено на комунікативному підході, що враховує особливості взаємодії місцевих органів влади із громадянами і суб’єктами господарювання. Механізм інформаційного забезпечення розглядається як інтегруюча складова процесу державного регулювання охорони репродуктивного здоров’я та важлива складова національної системи державного управління у сфері охорони здоров’я.
