РОЗВИТОК ДЕРЖАВНОЇ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ: ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено сутність і стан розробленості досліджуваної проблеми, мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, вказано на зв'язок роботи з напрямами наукових досліджень, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, наведено дані щодо їх апробації і публікації.

У першому розділу – “Теоретико-методологічні засади дослідження розвитку державної молодіжної політики” – охарактеризовано державну молодіжну політику як пріоритетний напрям державної політики; проаналізовано стан наукової розробки проблеми розвитку державної молодіжної політики; висвітлено понятійно-категоріальний апарат  державної молодіжної політики.

З’ясовано стан теоретичних та методологічних досліджень вітчизняних і російських вчених стосовно розвитку державної молодіжної політики в роботах як українських вчених Є. Бородіна, М. Головатого, О. Кулініча,
Р. Сторожук, М. Перепелиці, О. Яременка, так і російських науковців
І. Ільїнського, О. Коряковцевой, О. Кочеткова, В. Криворученка,
В. Лисовського. Показано, що результатом цих досліджень є вивчення  шляхів розвитку молодіжної політики, нормативно-правового забезпечення, структури відповідних органів виконавчої влади, молодіжних закладів, реалізації молодіжних програм, молодіжного громадського руху. Встановлено, що мало вивченими залишилися шляхи законодавчого забезпечення молодіжної політики на рівні суб’єктів Федерації, досвід проведення в Росії Року молоді.

Виявлено, що реалізація цілісної державної молодіжної політики, в тому числі вирішення поставлених перед нею завдань, стикається з низкою проблем. З одного боку – це недостатність фінансових та людських ресурсів держави для її реалізації, з іншого боку – постійне реформування органів виконавчої влади, що відповідають за роботу з молоддю, та слабкість відповідних інститутів громадянського суспільства, насамперед молодіжних громадських організацій.

Запропоновано в основу концепції молодіжної політики покласти гуманістичну концепцію молоді І. Ільїнського, за якою відношення до молоді як до суб'єкта, так і до об'єкта є головним змістом змін, що повинні відбутися у молодіжній політиці. Сформульовано авторське визначення державної молодіжної політики як складової державної політики, що сприяє формуванню умов для знаходження молодою людиною свого місця в суспільстві, отримання якісної освіти, гідної роботи, створення сім’ї, забезпечення житлом, розбудови здорового способу життя. Запропоновано також визначення молодих громадян як громадян України віком від 14 до 30 років та визначення молодих сімей як сімей, в яких жоден з подружжя не досяг віку 35 років та неповних сімей з дітьми, в яких батько чи матір не досягли віку 35 років.

Обґрунтовано, що ключовим поняттям дослідження є поняття розвитку, яке визначається як незворотня, спрямована закономірна зміна матеріальних та ідеальних об’єктів, унаслідок чого виникає їхній новий якісний стан. Визначено, що розвиток державної молодіжної політики – це зміни державної політики, спрямовані на покращення соціального становлення та розвитку молоді, надання широким верствам молоді різноманітних можливостей для самореалізації, а молодим громадянам та молодим сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, – необхідної підтримки для подолання зазначених обставин та отримання так званого “другого шансу”. Тісно пов’язано з розвитком молодіжної політики і поняття сталого розвитку – “розвитку, що задовольняє потреби сьогодення, не підриваючи здатності майбутніх поколінь задовольняти свої потреби”. Доведено, що обов’язковою умовою ефективності державної політики щодо забезпечення сталого розвитку суспільства є ефективний розвиток молодіжної політики, оскільки її успішна реалізація забезпечує здатність майбутніх поколінь реалізовувати свої потреби.

Показано, що розвиток державної молодіжної політики здійснюється через механізми її формування та реалізації, які є механізмами державного управління у молодіжній сфері. Поняття механізму державного управління було досліджено в роботах В. Авер’янова, Г. Атаманчука, В. Бакуменка,
Ю. Кальниша, О. Карпенка, С. Кравченка, М. Круглова, В. Князєва, В. Малиновського, В. Сиченка, Л. Юзькова. Оптимальним є визначення механізмів державного управління в роботах Г. Атаманчука, В. Бакуменка та
В. Князєва як практичних заходів, засобів, важелів, стимулів, за допомогою яких органи державної влади впливають на суспільство, виробництво, будь-яку соціальну систему з метою досягнення поставлених цілей.

Визначено, що у вузькому розумінні механізми формування та реалізації державної молодіжної політики включають в себе систему органів державної влади, що відповідають за її здійснення, та систему нормативно-правового забезпечення. У широкому розумінні до цих механізмів можна додати практику реалізації державної молодіжної політики, систему прямих та зворотніх зв’язків між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, молодіжним та дитячим громадським рухом, молодими громадянами.

Обґрунтовано, що дослідження розвитку російської державної молодіжної політики може бути використано для вдосконалення відповідної державної політики України через схожість стартових умов її реалізації та близькість проблем молодих громадян обох держав (отримання якісної освіти та кваліфікованої медичної допомоги, працевлаштування, реалізації своїх можливостей, створення та збереження сім’ї, забезпечення житлом).

У другому розділі – “Формування нормативно-правового забезпечення державної молодіжної політики Російської Федерації та застосування російського досвіду для України” – висвітлено формування засад державної молодіжної політики; проаналізовано розвиток базових положень законодавства стосовно соціального становлення та розвитку молоді і підтримки молодіжних та дитячих громадських організацій; охарактеризовано запровадження програмно-цільового методу формування та реалізації державної молодіжної політики і програм сприяння самореалізації молоді.

Виявлено, що розвиток державної молодіжної політики як у Російської Федерації, так і в Україні розпочався з формування її засад – прийняття базових нормативно-правових актів. Проте, обидві держави пішли різними шляхами формування законодавчого забезпечення молодіжної політики. В Україні діють Декларація “Про загальні засади державної молодіжної політики”, що визначає завдання молодіжної політики та Закон України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді” і низка вузькопрофільних законів, що визначають механізми її реалізації.

Доведено, що відхилення Президентом Російської Федерації Федерального закону “Про засади державної молодіжної політики в Російській Федерації” стало визначальним для формування молодіжної політики країни, оскільки дало можливість суб’єктам Федерації самостійно визначати її засади та шляхи реалізації. З’ясовано, що суттєвою відмінністю механізму формування та реалізації державної молодіжної політики Російської Федерації є децентралізація як у законодавчому забезпеченні, так і в структурі органів виконавчої влади, що відповідають за роботу з молоддю.

Обґрунтовано, що державна молодіжна політика реалізовується і на федеральному рівні, оскільки її засади визначаються низкою нормативно-правових актів, зокрема, відповідною Постановою Верховної Ради Російської Федерації та Стратегією державної молодіжної політики, діють Федеральні закони, що визначають механізми реалізації її окремих напрямів, виконуються федеральні цільові програми.

З’ясовано, що в більшості суб’єктів Федерації прийняті закони про молодіжну політику та (у частині суб’єктів) закони про державну підтримку молодіжних та дитячих громадських об'єднань. У цих законах дається визначення цілей та напрямів молодіжної політики, молодіжних та дитячих громадських об'єднань, визначаються вікові межи молоді та молодих сімей, механізми реалізації різноманітних напрямів молодіжної політики.

Доведено, що як у законах суб’єктів Федерації, так і в українському законодавстві, визначаються ті ж самі напрями реалізації молодіжної політики, а саме сприяння зайнятості молоді, підтримка її підприємницької діяльності, сприяння підвищенню рівня життя, забезпечення права молоді на житло, освіту, охорону здоров'я, заняття фізкультурою і спортом, підтримка молоді, яка перебуває у складних життєвих обставинах, підтримка молодіжних та дитячих громадських організацій. Виявлено, що російське законодавство визначає такий напрям реалізації молодіжної політики, як підтримка талановитої молоді, який не має аналогів в українському законодавстві та може бути використаний для його вдосконалення.

Показано, що більшість заходів з реалізації державної молодіжної політики, що передбачені російським законодавством, мають в законодавстві України відповідні аналоги. З’ясовано, що перевагами українського законодавства є наявність норм щодо надання пільгових державних кредитів молодим сім’ям та молодим громадянам на будівництво і придбання житла та на одержання вищої освіти з компенсацією відсоткової ставки, чверті та половини кредиту у разі народження, відповідно, першої, другої та третьої дитини; надання дотацій роботодавцю на створення робочих місць для молоді; бронювання робочих місць для дітей-сиріт і прирівняних до них осіб.

Запропоновано внести до законодавства України положення щодо запровадження поняття реєстр молодіжних та дитячих громадських об'єднань, як таких, що мають право на державну підтримку при виконанні умов щодо  наявності певної чисельності; надання молодіжним підприємствам пільг з оподатковування, кредитування та розміщення державного замовлення; підтримки талановитої молоді через реалізацію інноваційних програм, забезпечення її участі у національних і міжнародних конкурсах та доступу до програм навчання і стажування в закордонних навчальних закладах; організації громадянського та патріотичного виховання молоді через створення умов для розповсюдження серед молоді ідей поваги до державної символіки, ідеалів державності, цілісності й незалежності України, увічнення пам'яті захисників Батьківщини; встановлення цільового використання на потреби дитини чи молодої сім’ї частини коштів, що виплачуються при її народженні.