УПРАВЛІННЯ СТАЛИМ РОЗВИТКОМ МЕГАПОЛІСА



title:
УПРАВЛІННЯ СТАЛИМ РОЗВИТКОМ МЕГАПОЛІСА
Тип: synopsis
summary:

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


 


У вступі наведено актуальність і рівень наукової розробленості обраної теми, її зв’язок з науковими програмами; визначено об’єкт, предмет, методи, мету та завдання дослідження, наукову новизну, встановлено практичну цінність одержаних результатів; наведено дані щодо апробації результатів.


У першому розділі – «Концепція сталого розвитку як сучасна парадигма управління складними соціально-економічними системами» досліджено сталий розвиток як системне явище; розглянуто місто-мегаполіс як складний об’єкт запровадження ідеології сталого розвитку; проаналізовано стан та проблеми управління сталим розвитком територій в Україні.


складова сфери повноважень місцевого самоврядування,


Показано, що наприкінці XX сторіччя концепція «сталого розвитку» затвердила себе як одна з найперспективніших ідеологій цивілізаційного розвитку. Сутність сталого розвитку по різному тлумачиться екологами, економістами, дослідниками з бізнес-менеджменту, політиками залежно від їх інтересів, що підтверджується різноманіттям позицій: «сильне» визначення сталого розвитку (режим, за якого ресурсна база не повинна погіршуватися), «слабке» визначення (режим, за якого ресурсна база може погіршуватися за умови дотримання мінімального критичного рівня); чотири рівні сталості (псевдосталість, слабка сталість, сильна сталість, ультрасталість); три основних неполітичних сценарії сталого розвитку суспільства: науково-технічний (сциєнтистський, технократичний), біосферо-центричний (депопуляціоністський, екологічний), центристський (комплексний, парадигмальний) та багато інших. Крім того сутність сталого розвитку по-різному сприймається бідними та багатими країнами. Очевидно, ані розуміння, ані модель сталого розвитку не можуть бути представлені у вигляді універсальної схеми з огляду на різні об’єктивні умови, історичні тенденції, своєрідність культури кожної країни. Об’єднуючим положенням для науковців виступає те, що розвиток – це набуття нової якості, а найбільш важливим з управлінських позицій є пошук факторів, що обумовлюють просування системи у напрямку сталого розвитку.


Автором прийнято позицію, згідно з якою у даному дослідженні буде використовуватися поняття «сталий розвиток» у його класичному розумінні, а саме як розвитку, який підтримується з метою гармонізації економічного, соціального і екологічного аспектів розвитку.


Проаналізовано поняття «місто» та «мегаполіс» як складова сфери повноважень місцевого самоврядування, на основі чого під мегаполісом у даному дослідженні розуміється цілісне надскладне багатофункціональне та багаторівневе утворення, сформоване історично внаслідок зливання кількох міст та інших населених пунктів, що постійно розвивається у просторі та часі під впливом зовнішніх і внутрішніх процесів і чинників, має своєрідну структуру та містить надвисоку концентрацію соціальних (людських), економічних, політичних, культурних, інформаційних і природних ресурсів, історично визначає тенденції розвитку свого регіону та держави в цілому.


Поняття «сталий розвиток мегаполіса» передбачає соціально, економічно та екологічно збалансований розвиток цього утворення, спрямований на створення його економічного потенціалу, повноцінного життєвого середовища для сучасного та наступних поколінь на основі раціонального використання ресурсів, технологічного переоснащення та реструктуризації підприємств, удосконалення соціальної, виробничої, транспортної, комунікаційно-інформаційної, інженерної, екологічної інфраструктури, поліпшення умов проживання, відпочинку та оздоровлення, збереження й збагачення біологічного різноманіття і культурної спадщини.


Установлено, що місто-мегаполіс та система управління ним є надскладними об’єктами, які швидко еволюціонують. У мегаполісі, як одному з складових сфери повноважень місцевого самоврядування, має місце сполучення керованого розвитку і самоорганізації, що породжує синергетичні ефекти. Наголошено, що у процесі управління необхідно враховувати загальні закономірності самоорганізації складних систем і спрямовувати відповідні прояви на підтримку встановлених системних цілей. Ураховуючи, що розв’язання проблем сталого розвитку великого міста є, безумовно, єпархією стратегічного управління, показано важливість побудови такої системи стратегічного управління сталим розвитком мегаполіса, що адекватно відображала б складність самого об’єкту.


 Результати аналізу вітчизняної нормативно-правової бази з питань управління сталим розвитком дають підстави зробити висновок про існування в Україні своєрідного «правового каркасу», яким визначаються загальні підходи щодо унормування цієї сфери діяльності. Показано, що проаналізовані нормативно-правові документи виходять із розуміння поняття сталого розвитку як системного явища, яке охоплює проблематику економічного, соціального та екологічного розвитку країни, регіонів, окремих населених пунктів. При цьому чільними орієнтирами розробки даних документів є, насамперед, рішення та рекомендації міжнародних організацій. Насторожує в ряді випадків пониження «статусу проблеми» сталого розвитку, свідченням чого може бути ліквідація таких дорадчо-консультативних органів як Національна рада зі сталого розвитку України та Національна комісія сталого розвитку України при Кабінеті Міністрів України. Разом з тим, практика розробки та реалізації спеціальних програм зі сталого розвитку окремих регіонів і населених пунктів свідчать про певний позитивний рух у даному напряму.


Виявлено актуальні проблеми управління сталим розвитком мегаполіса, до яких віднесено некомплексний підхід у намаганнях розв’язувати окремо проблеми економічного, соціального, екологічного типів; декларативність реалізації стратегій розвитку міст на засадах сталого розвитку, в той час як система управління містом спеціальним чином не спрямована на цільове розв’язання проблеми; слабка взаємодія з державною політикою забезпечення сталого розвитку і містобудування; недосконала нормативно-правова база, яка б спонукала міську владу до розв’язання проблем сталого розвитку і формувала б відповідальність за успішність такої діяльності; недостатнє залучення до управління сталим розвитком міста факторів громадського руху і самоорганізації населення; методологічна неготовність місцевих управлінців до використання сучасних інструментів управління; недосконала побудова систем стратегічного управління сталим розвитком великих міст. Зауважено, що хоча концептуальним проблемам сталого розвитку в Україні приділяється значна увага, адже на сьогодні не існує прийнятого науково обґрунтованого підходу, що дозволяв би розробляти стратегії міст з системною орієнтацією їх на сталий розвиток.


 


У другому розділі – «Концептуальні підходи до управління сталим розвитком мегаполіса» досліджуються сучасні тенденції та досвід управління сталим розвитком мегаполіса; виявляються і описуються ключові фактори успіху і ключові компетенції в управлінні сучасним мегаполісом; формуються концептуальні засади побудови моделі управління сталим розвитком мегаполіса.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

The fields admited a red star are required.:


Заказчик:


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины