Регушевський Е.Є. Конституційно-правові гарантії політичних прав та свобод людини і громадянина в Україні

summary

ОсновниЙ зміст роботи

У Вступі обґрунтовується актуальність теми, зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначається мета та завдання, об’єкт та предмет дисертаційного дослідження; охарактеризовані методи дослідження, наукова новизна і практичне значення дисертації, визначаються положення, що виносяться на захист; наведено відомості про апробацію та публікації результатів дослідження, структуру і обсяг дисертації.

У Розділі 1 “Загальна характеристика конституційно-правових гарантій політичних прав та свобод людини і громадянина в Україні”, який складається із чотирьох підрозділів, основна увага приділяється теоретичному обґрунтуванню конституційно-правових гарантій політичних прав та свобод людини і громадянина; розкривається поняття конституційно-правових гарантій політичних прав та свобод; зроблено аналіз становлення та розвитку конституційно-правових гарантій політичних прав та свобод; визначається місце конституційно-правових гарантій політичних прав та свобод людини і громадянина у становленні та розвитку правової держави і громадянського суспільства в Україні; визначається система конституційно-правових гарантій політичних прав і називаються стадії їх реалізації.

У підрозділі 1.1. “Поняття конституційно-правових гарантій політичних прав та свобод людини і громадянина” зроблено аналіз визначень конституційно-правових гарантій, на основі якого сформульовано поняття конституційно-правових гарантій прав та свобод людини і громадянина та поняття конституційно-правових гарантій політичних прав та свобод людини і громадянина.

Обґрунтовується класифікація конституційно-правових гарантій політичних прав і свобод людини і громадянина, якою є поділ їх у відповідності із об’єктивно існуючими критеріями на самостійні частини, що відокремленні одна від іншої і не знаходяться у функціональній залежності.

На основі визначеного поняття класифікації конституційно-правових гарантій політичних прав та свобод людини і громадянина автором пропонується:

Залежно від сфери дії поділяти конституційно-правові гарантії політичних прав та свобод на національні і міжнародні;

Залежно від сфери цільового спрямування поділяти конституційно-правові гарантії політичних прав та свобод на дві групи (види):

1) конституційно-правові гарантії політичних прав та свобод людини і громадянина у сфері управління державними справами;

2) конституційно-правові гарантії політичних прав та свобод людини і громадянина у сфері суспільних відносин і особистого життя.

У підрозділі 1.2. “Становлення і розвиток конституційно-правових гарантій політичних прав та свобод людини і громадянина в Україні” приділяється увага конституційно-правовим гарантіям політичних прав та свобод у конституційному розвитку України. Визначається, що становлення і розвиток конституційно-правових гарантій політичних прав і свобод людини і громадянина відбувався на засадах побудови демократичної і правової держави. Така тенденція простежується від “першої Конституції України” і до чинного Основного Закону України. Україна зберегла всі паростки гуманістичного підходу до регулювання конституційних правовідносин, до яких можна віднести як самі загальні принципи державотворення (центральне місце серед них займають принцип розподілу влад і спрямованість діяльності держави на утвердження і забезпечення прав людини), так і більш конкретні, серед яких право брати участь в управлінні державними справами, у політичному та іншому житті суспільства. Політика і використання політичних прав і свобод є невід’ємними атрибутами у розвитку суспільства і держави сьогодення, а становлення і розвиток політичних гарантій отримують нові аспекти.

У підрозділі 1.3. “Місце конституційно-правових гарантій політичних прав та свобод у становленні і розвитку правової держави і громадянського суспільства в Україні” досліджується місце конституційно-правових гарантій політичних прав та свобод людини і громадянина у побудові правової держави і громадянського суспільства в Україні. На основі проведеного дослідження наголошується, що політичні гарантії в цьому процесі займають одне з головних місць, оскільки вони є не просто рушійною силою формування сильної і демократичної, правової держави, а й обов’язковою їх складовою і одночасно критерієм у визнанні держави такою.

У процесі дослідження були визначені основні аспекти, які безпосередньо є визначальними у становленні і розвитку правової держави і громадянського суспільства. Зокрема, велику роль у цьому процесі відіграють правова і політична системи, правова культура і політична свідомість, режим законності формування яких тісно пов’язаний з конституційно-правовими гарантіями політичних прав та свобод людини і громадянина. Принципове значення у процесі становлення і розвитку правової держави і громадянського суспільства мають гарантії участі в управлінні державними справами, здійсненні права вільно обирати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

У підрозділі 1.4. “Система конституційно-правових гарантій політичних прав та свобод людини і громадянина і стадії їх реалізації” на основі обгрунтованого визначення системи конституційно-правових гарантій політичних прав та свобод людини і громадянина наголошується, що система конституційно-правових гарантій політичних прав та свобод людини і громадянина у сукупності становить зв’язане ціле, організацію груп, частин, підрозділів і т. ін., що діють доцільно у певній послідовності.

Автор погоджується з поділом конституційно-правових гарантій прав і свобод людини і громадянина на нормативно-правові і організаційно-правові гарантії, тому система конституційно-правових гарантій політичних прав розглядається, у відповідності з поділом її на нормативно-правові гарантії та організаційно-правові гарантії політичних прав та свобод людини і громадянина. Міжнародно-правові гарантії політичних прав та свобод людини і громадянина також досліджуються за поділом на нормативно-правові і організаційно-правові гарантії політичних прав та свобод людини і громадянина.

Визначено, що система конституційно-правових гарантій проходить три основні стадії реалізації: запровадження, організацію і застосування.

Поділ на стадії реалізації політичних прав та свобод людини і громадянина (запровадження, організація і застосування) є послідовним у розташуванні, оскільки: перша стадія відповідає на питання “що реалізувати?”; друга стадія відповідає на питання “хто реалізує?”; третя стадія відповідає на питання “як реалізувати?”.

За таким поділом питань, які вирішуються на кожній із стадій, і мають створюватися сприятливі умови для здійснення прав та свобод людини і громадянина, як результат, на який націлена їх спільна дія. Усі три визначені стадії знаходяться у функціональній єдності, тобто становлять єдине ціле, що також є невід’ємною ознакою системи. Вибір назв стадій реалізації конституційно-правових гарантій як таких, що мають розуміння певних дій, цілком узгоджується з самим визначенням конституційно-правових гарантій. Це стосується того, що конституційно-правові гарантії, як правові умови, що встановлені для забезпечення і реалізації прав та свобод людини і громадянина, створюються через запровадження, організацію і застосування. Зазначені стадії не виключають подальшого їх поділу за характером, призначенням чи іншими ознаками процесу реалізації конституційно-правових гарантій політичних прав та свобод для глибокого розуміння всієї системи.

У Розділі 2 “Національні гарантії політичних прав та свобод людини і громадянина в Україні” досліджуються національні нормативно-правові і організаційно-правові гарантії політичних прав та свобод людини і громадянина.

У підрозділі 2.1. “Нормативно-правові гарантії політичних прав та свобод людини і громадянина в Україні” проведено аналіз нормативно-правових гарантій політичних прав та свобод у національній системі гарантій, на основі якого можна відзначити особливе значення принципів демократизму, верховенства права і обопільної відповідальності людини і держави. Зазначені принципи, як гарантії політичних прав і свобод особи, тісно пов’язані між собою і в сукупності спрямовані не тільки на формування сильної правової і політичної системи, усталення і розвиток форм безпосередньої демократії, а й на становлення режиму законності. У свою чергу, режим законності є не тільки умовою процесу ефективної реалізації громадянами своїх політичних прав, а й умовою становлення і розвитку правової держави і громадянського суспільства.

Встановлено, що велике значення у гарантуванні політичних прав і свобод мають юридичні обов’язки та юридична відповідальність, які є не тільки регулятором суспільних відносин і складовою правового статусу особи, а й безпосередньою умовою здійснення особою своїх прав та свобод. Значення обов’язків у гарантуванні політичних прав та свобод людини і громадянина розкривається через обов’язки держави. Це пов’язано з тим, що для реалізації більшості з політичних прав і свобод є характерним (і одночасно умовою) бажання, власне волевиявлення особи здійснювати свої права. Держава у свою чергу має обов’язок створювати найбільш сприятливі умови як правового, так й іншого характеру (в залежності від сфери суспільного життя), які покликанні гарантувати не лише нормальний процес реалізації особою свого політичного права, а й слугувати тією умовою виникнення бажання брати активну участь у політичному житті держави і суспільства, брати участь у вирішенні державних справ. Так, наприклад, важливою умовою виникнення бажання брати активну участь у політичному житті держави і суспільства повинні бути активні дії держави по підвищенню рівня правової і політичної культури в суспільстві.

Як наслідок порушення одними суб’єктами відносин прав і свобод інших наступає відповідальність. Юридична відповідальність є одним з головних і найважливіших видів відповідальності в процесі гарантування прав та свобод особи. Юридична відповідальність, як особливий елемент системи гарантій прав та свобод людини і громадянина, має свою мету – охорону правопорядку, правове виховання людей і покарання винних за скоєне. Ця мета конкретизується в функціях юридичної відповідальності, які, в свою чергу, дозволяють юридичній відповідальності виступати ефективним засобом гарантій прав і свобод особи.

У підрозділі 2.2. “Організаційно-правові гарантії політичних прав та свобод людини і громадянина в Україні” досліджуються організаційно-правові гарантії в національній системі гарантій політичних прав та свобод. Структурно підрозділ складається з двох пунктів – 2.2.1. “Національна система органів державної влади, як єдиний механізм реалізації політичних прав та свобод людини і громадянина в Україні” та 2.2.2. “Національні недержавні утворення, як єдиний механізм реалізації політичних прав та свобод людини і громадянина в Україні”, у яких доводиться, що національна система державних органів, як єдиний механізм реалізації політичних прав та свобод людини і громадянина, знаходиться ще на етапі реформування і становлення. Реформуванню системи органів державної влади має передувати відповідне науково обгрунтоване законодавче регулювання. Реформування має бути пов’язане з чітким визначенням повно­важень та обов’язків кожної ланки державного механізму, а також напрямів та характеру зв’язків відповідної управлінської структури з вищими та нижчестоящими органами державного управління, оскільки на даному етапі в законодавчій базі функціонування органів державної влади існують істотні недоліки, що створює негативні передумови для ефективного здійснення покладених на них обов’язків.

За компетенцією державні органи пропонується поділяти на органи загальної компетенції, до функцій яких входить забезпечення політичних гарантій прав та свобод людини і громадянина, і органи спеціальної компетенції, які створені з метою безпосереднього забезпечення політичних гарантій прав і свобод людини.

Зазначається, що ефективне здійснення політичних прав та свобод людини і громадянина вимагає особливої уваги з боку органів державної влади, їх посадових осіб і залежить від багатьох умов і факторів як правових, так і особистих, суспільних, соціальних, економічних, ідеологічних тощо. Певною мірою зазначені умови і фактори стосуються діяльності й недержавних утворень, оскільки всередині цієї системи органів і об’єднань громадян також немає узгодженості в діях, що є негативним у функціонуванні останніх з метою реалізації прав і свобод людини і громадянина.

Зроблено висновок, що політичні партії і громадські організації мають достатньо прав і повноважень для їх ефективної діяльності по реалізації політичних та інших прав і свобод людини і громадянина. Однак на даному етапі розвитку українського суспільства політичні партії і громадські організації ще не зайняли того місця в політичній системі, яке справді визначало б їх безпосередніми представниками суспільних інтересів.

Тісний взаємозв’язок органів державної влади, органів місцевого самоврядування, політичних партій і громадських організацій у досягненні спільного і одночасно головного завдання – забезпечення і реалізації прав і свобод людини і громадянина – є умовою ефективного здійснення покладених на них обов’язків.

У Розділі 3 “Міжнародно-правові гарантії політичних прав та свобод людини і громадянина” досліджуються міжнародні нормативно-правові та міжнародні організаційно-правові гарантії політичних прав та свобод людини і громадянина.

Підрозділ 3.1. “Міжнародні нормативно-правові гарантії політичних прав та свобод людини і громадянина” присвячений аналізу нормативно-правових гарантій міжнародної системи гарантій політичних прав та свобод, на основі якого можна зробити ряд висновків.

Зазначається, що міжнародні нормативно-правові акти мають великий вплив на сам процес реалізації політичних прав та свобод людини і громадянина, що узгоджується з положеннями статті 9 Конституції України, а відтак є вагомими гарантіями здійснення політичних прав та свобод на території України. Вони закріплюють широке коло політичних прав та свобод людини і громадянина, які одночасно стали нормами-принципами у процесі формування національної правової системи України. Норми міжнародних актів знайшли чітке закріплення у Конституції України, що свідчить про демократичний напрямок становлення і розвитку національного законодавства.

Наголошується на тому, що визнання міжнародних стандартів прав людини слід розглядати як історичне надбання суспільного розвитку, а також як процес нагромадження позитивного до­свіду в галузі прав людини, що потребує глибокого вивчення, усвідомлення, пропа­гування і, нарешті, практичного використання у законотворчій діяльності всіх держав світу. Одним з головних завдань на­званого процесу має стати закріплення у суспільній правосвідомості поняття прав людини як пріоритетного порівняно з іншими соціальними цінностями.

Міжнародні гарантії політичних прав та свобод людини і громадянина потребують докладного та всебічного аналізу і розробки на рівні самостійного дослідження, оскільки система міжнародно-правових гарантій становить велику за обсягом і значенням частину гарантування політичних прав та свобод особи.

У підрозділі 3.2. “Міжнародні організаційно-правові гарантії політичних прав та свобод людини і громадянина” досліджуються організаційно-правові гарантії міжнародної системи гарантій політичних прав та свобод людини і громадянина.

Визначається, що регіональні і всесвітні міжнародні організації складають систему міжнародних організаційно-правових гарантій, метою яких є підвищення ефективності використання національних та міжна­родних гарантій прав людини. Ефективність міжнародно-правового захисту прав та свобод людини і громадянина залежить від створення правових умов збоку національного права.

Зазначається, що міжнародні нормативно-правові і міжнародні організа­ційно-правові гарантії політичних прав і свобод людини взаємопов’язані і взаємозумовлені. Створена міжнародна система захисту прав і свобод людини, складовими якої є міжнародні нормативно-правові акти у сфері гарантування прав людини з її контрольним механізмом та спеціальними органами, динамічно змінювалася у відповідності з розвитком міжнародного співтовариства і витримала випробування часом, довівши досить високу її ефективність.

Зазначається, що за останні роки вплив Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини на національне право держав-членів надзвичайно зріс. І хоча система захисту прав людини, що передбачена Конвенцією, за своєю природою субсидіарна, Страсбурзький суд з прав людини слід розглядати як останню інстанцію у справах, що були розглянуті в національних судах.