Кочергіна К.О. Зміст організаційно-правових форм підприємницьких товариств: інтереси, функції, правові засоби

summary

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, ступінь її наукової розробки, визначаються предмет, об'єкт, мета і завдання дослідження, обґрунтовується наукова новизна дисертації, викладаються основні положення, які виносяться на захист, розкривається теоретичне і практичне значення роботи й апробація результатів дослідження.

Перший розділ дисертації "Історико-теоретичний аналіз розвитку організаційно-правових форм підприємницьких товариств" складається з трьох підрозділів. У підрозділі 1.1. "Історія організаційно-правових форм підприємницьких товариств у контексті розвитку економічних відносин" здобувач за допомогою застосування методології системно-структурного підходу зробила спробу дослідити історію виникнення організаційо-правових форм підприємницьких товариств, що зумовлюється історичним розвитком економічних відносин у кожній країні та рамками певних соціально-економічних укладів (індивідуально-сімейного, державного, приватно-ринкового, громадсько-цивільного). При цьому останні два уклади, як відмічає авторка, на перетині утворюють громадсько-ринковий уклад. Визначено, що уклад являє собою цілісну систему виробничих відносин певного типу, що створює суспільну форму виробництва. Соціально-економічний устрій того чи іншого суспільства може містити в собі як один, так і декілька подібних укладів.

У рамках індивідуально-сімейного укладу організаційно-правова форма підприємницьких товариств пройшла шлях розвитку від торгової гільдії до сімейного (повного) товариства, з явною і безумовною перевагою особистих зв'язків, а від останнього до командитного товариства. Приватно-ринковий уклад стає ґрунтом для виникнення із ремісницьких цехів, морських та гірничих товариств, а також банківських контор (маоне і кампере) таких, популярних у сучасному праві організаційно-правових форм, як акціонерні компанії і товариства з обмеженою відповідальністю. У рамках державного і громадського-цивільного укладів починають свій розвиток такі форми юридичних осіб, як державне підприємство та його різновиди – трест і артіль, а також різноманітні конфігурації установ і фондів (церковні, освітні та благодійні установи, громадські організації, а також благодійні і пенсійні фонди) – відповідно. Кооператив являє собою організаційно-правову форму особливого типу. Це зумовлене тим, що він виникає на перетині приватно-ринкового та громадсько-цивільного укладів економіки, а саме - у рамках громадсько-ринкового укладу, з метою задоволення як економічних, так і соціальних потреб своїх членів, тобто об'єднує у собі форму господарювання та громадську організацію.

Проведений історичний аналіз динаміки економічних відносин дозволяє говорити про те, що виникнення тих чи інших організаційно-правових форм зумовлене по-перше, актуалізацією певної системи домінуючих інтересів, в першу чергу приватно-правових, але також і публічно-правових, що виникають на певному етапі розвитку ринку, а також в специфічних умовах того чи іншого економічного укладу між учасниками правовідносин з приводу створення, функціонування та припинення підприємницьких товариств, а, по-друге, трансформацією цих інтересів у певну систему функцій інституту організаційно-правових форм підприємницьких товариств, що в свою чергу, впливає на певні елементи структури організаційно-правової форми.

У підрозділі 1.2. "Організаційно-правові форми підприємницьких товариств на сучасному етапі (порівняльно-правовий аспект) розглядаються питання пов'язані з правовою регламентацією організаційно-правових форм комерційних (підприємницьких) юридичних осіб в різних країнах світу.

Проведене в цьому підрозділі порівняльно-правове дослідження дозволяє говорити про суттєву правову уніфікацію інституту організаційно-правових форм підприємницьких товариств в міжнародному масштабі, яка обумовлена переходом сучасного суспільства на ринкові принципи, впливом глобалізації економічних і зокрема інвестиційних відносин, а також інтегративними міждержавними процесами у галузі формування права, що відбуваються у світовому масштабі. Поряд з цим, автор констатує наявність певних специфічних особливостей в правовому регулюванні вказаних організаційно-правових форм, які є наслідком різного історико-культурного розвитку, відмінних правових традицій та доктринальних положень, а також приналежністю держав до англосаксонської (прецедентного права), романсько-німецької (континентальної) та релігійної правовим сім'ям.

У підрозділі 1.3. "Інтереси і функції юридичної особи як системотворчі категорії формування організаційно-правових форм підприємницьких товариств" стверджується, що існування на сьогоднішній день досить широкого переліку базових (загальних) організаційно-правових форм підприємницьких товариств, та їх похідних (спеціальних) варіантів, що утворюються в тих секторах ринку, де передбачено певний режим державного регулювання (такими секторами є: ринок банківських послуг, страхування, інвестування, ринок цінних паперів та ін.), витікає із кристалізації досвіду їх формування у контексті розвитку соціально-економічних відносин, що в свою чергу, досить чітко детерміновано наявністю певних домінуючих системних інтересів учасників з приводу створення, функціонування та припинення підприємницьких товариств. У зв'язку з чим автор погоджується з думкою тих вчених (І.В. Спасибо-Фатєєвою, Є.Б. Кубко, О.М. Вінник), котрі стверджують, що підприємницькі товариства виникають і діють як акумуляція, синтез та протиріччя інтересів, система яких визначає у кінцевому підсумку їх цілеспрямованість, як соціальних систем певного рівня.

Критично проаналізував наведені в літературі визначення інтересу дисертант приєднується до позиції висловленої В.С. Михайловим, котрий під категорією інтересу розуміє за формою суспільне відношення, що має змістом потребу суб'єкта, яка носить соціальний характер і проявляється в усвідомленні і реалізації цілей. При цьому, говорячи про інтереси в праві відзначається певна їх специфіка, яка полягає в особливості їх проявлення (процес реалізації інтересу), тобто у діяльності по встановленню, змінюванню, припиненню та захисту суб'єктивних прав і обов'язків у правовідносинах з використанням юридичних засобів для досягнення поставлених цілей.

Визначено, що інтереси або комплекс інтересів, виникаючих у різноманітних суб'єктів (їх груп), мають величезний вплив на створення, ефективне функціонування та припинення підприємницьких товариств. У зв'язку з чим автором запропоновано класифікацію інтересів не у традиційно прийнятому аспекті (за однією окремо взятою підставою), а шляхом пов'язування цих інтересів за комплексом критеріїв, взятих у єдності. У результаті чого інтереси підрозділені на наступні підгрупи: 1) на інтереси, притаманні базовому спектру організаційно-правових форм та похідному; 2) на інтереси публічні та приватні, де приватні у свою чергу групуються на економічні та правові; 3) на інтереси загальні та спеціальні для базового спектру організаційно-правових форм, де останні підрозділені на підвиди у залежності від виникнення інтересів у рамках того чи іншого економічного укладу; 4) на інтереси, згруповані залежно від етапів існування підприємницьких товариств зважуючи на те, що на кожному з них учасники ставлять перед собою різноманітні цілі.

Аналіз наведених в літературі "правових" функцій юридичної особи і додатково структурованих дисертантом функцій юридичної особи в економічному сенсі, дозволив виділити функції інституту організаційно-правових форм підприємницьких товариств, що зумовлюються вищевказаними інтересами. При цьому автором запропоновано класифікацію функції інституту організаційно-правових форм підприємницьких товариств на: 1) загальні функції базових організаційно-правових форм підприємницьких товариств; 2) спеціальні функції базових організаційно-правових форм у відповідних економічних укладах. У зв'язку з чим виділено дев'ять функцій базових організаційно-правових форм та одинадцять спеціальних.

Досліджуючи інтереси і функції юридичної особи, як системотворчі категорії на першому етапі конструювання організаційно-правових форм підприємницьких товариств дисертант доходить висновку про те, що певні інтереси (приватні і публічні), виникаючи в учасників  правовідносин на етапах створення, функціонування і припинення юридичної особи певної організаційно-правової форми, втілюються у відповідні функції інституту організаційно-правових форм підприємницьких товариств. А вони, в свою чергу, закріплюючись за допомогою комплексу правових (юридичних) засобів – наступний ступінь ієрархії – втілюються у певних елементах структури організаційно-правової форми підприємницьких товариств.

Другий розділ "Організаційно-правові форми підприємницьких товариств і правові засоби їх конструювання" складається з трьох підрозділів. В ході написання підрозділу 2.1. "Поняття і класифікація організаційно-правових форм підприємницьких товариств" автором доводиться доцільність підрозділу ознак юридичної особи, існуючих в теорії цивільного права та доповнених ознаками, що визначені у статті 80 діючого Цивільного кодексу України на не варіативні (постійні), які завжди будуть притаманні конструкції юридичної особи (виступ у цивільному обігу від власного імені, державна реєстрація, а також здатність бути позивачем та відповідачем у суді), та варіативні (перемінні).  Варіативні ознаки юридичної особи (правоздатність (а саме – її обсяг), організаційна єдність та автономія, майнова відокремленість та самостійна юридична відповідальність) можуть мати різноманітні форми і через це, завдяки своїй варіативній суті, стають змістовними елементами конструкції організаційно-правової форми.

Погоджуючись з висловленими у фаховій літературі думками відносно визначення поняття організаційно-правової форми юридичних осіб (Саніахметова Н.О., Кучеренко І.Н., Задихайло Д.В.,  Кібенко О.Р., Бринцев О.В.) автор пропонує застосовувати для аналізу організаційно-правових форм підприємницьких товариств, як соціальних систем певного рівня, що мають відповідні ознаки (цілісність та членімість об'єкту, наявність більш чи менш стійких зв'язків між елементами системи, організованість системи, що розвивається) системний підхід, який дозволяє вирішити проблему сутнісного, а не емпіричного розуміння змісту поняття організаційно-правової форми підприємницьких товариств. Такий підхід дає можливість уявити організаційно-правову форму, як складну ієрархічну систему та виділити у її структурі дві підсистеми з особливими системно-структурними зв'язками, а саме: 1) підсистему "засновників/учасників"; 2) підсистему "юридичної особи". У зв'язку з цим дисертант доводить доцільність вивести орган загальних зборів акціонерів/учасників за рамки підсистеми "юридична особа", та включити його у підсистему "засновників/учасників", як механізм консолідації взаємного волевиявлення усіх засновників/учасників що, у свою чергу, дозволяє говорити про відносини між засновниками/учасниками та створеною ними юридичною особою як про цивільні правовідносини. Це обумовлюється тим, що категорії "юридична особа" та "організаційно-правова форма" є різними за функціональним призначенням правовими характеристиками підприємницького товариства як організації

Застосований системний підхід дозволив автору сформулювати власне визначення організаційно-правової форми підприємницьких товариств, як системи урегульованих у законодавстві трьох типів відносин, а саме:  відносин, що виникають в середині підсистеми "засновників/учасників" між її системно-структурними елементами - засновниками/учасниками з приводу створення, функціонування та припинення господарського товариства як організації; відносин, що виникають в середині підсистеми "юридична особа" з приводу взаємодії її структурних елементів – правоздатність, правовий режим майна, порядок управління; відносин, що виникають між названими підсистемами з приводу функціонування та припинення господарського товариства, як юридичної особи, включаючи межи і порядок відповідальності.

Досліджуючи питання співвідношення конструкцій юридичної особи та організаційно-правової форми, автор, незважаючи на переважну точку зору, відстоює позицію про те, що ці конструкції  не поглинаються одна одною, як зміст та форма, а знаходяться у складнішому співвідношенні взаємозалежності і взаємопроникнення, але які є достатньо автономними і не співпадаючими за змістом правовими характеристиками однієї і тієї ж субстанції підприємницького товариства, як організації. У зв'язку з чим пропонується перейти від поняття "організаційно-правова форма" до поняття "організаційно-правовий зміст". Таким чином, дисертант доводить, що підприємницьке товариство як організація має: суб'єктно-правовий зміст; організаційно-правовий зміст; та організаційно-економічний зміст (що є поза межами цивільно-правового регулювання).

Аналіз утвореної класифікації підприємницьких товариств дав можливість дійти висновку про те, що особливий науковий інтерес для цього дослідження представляє підрозділ підприємницьких товариств, залежно від наявності чи відсутності у законодавстві певних (додаткових) вимог до тих чи інших елементів структури організаційно-правової форми, на товариства базових організаційно-правових форм та на товариства похідних (спеціальних) організаційно-правових форм.

У підрозділі 2.2. "Правові засоби формування конструкцій організаційно-правових форм підприємницьких товариств" досліджується проблема правових засобів у контексті їх взаємозалежності та взаємозумовленості із категоріями інтересів та функцій організаційно-правових форм підприємницьких товариств. Визначено, що на сьогоднішній день під правовими (юридичними) засобами найдоцільніше розуміти взяту в єдності сукупність правових установлень (інструментів) та норм правореалізаційної практики (технологія, засоби-діяння), за допомогою яких задовольняються інтереси суб'єктів права та забезпечуються досягнення соціально корисних цілей.

На підставі аналізу загально-правової та цивільно-правової класифікації правових засобів дисертантом запропоновано нову їх класифікацію, яка дозволила згрупувати останні залежно від інтересів різних суб'єктів (їх груп), функцій організаційно-правових форм підприємницьких товариств, відображаючи їх прикладну (функціональну) спрямованість, як правових категорій, що проецюються до елементів структури ОПФ. У зв'язку з цим доцільною видається класифікація правових засобів конструкцій ОПФ підприємницьких товариств на: 1) загальні правові засоби формування конструкцій базових ОПФ підприємницьких товариств; 2) спеціальні правові засоби формування конструкцій базових ОПФ підприємницьких товариств у рамках відповідного економічного укладу.

В ході дослідження похідних організаційно-правових форм підприємницьких товариств, активно виникаючих в нових секторах ринку, автор робить висновок, що основним їх системотворчим фактором стають публічні інтереси. Це зумовлює необхідність постійного державного регулювання та контролю у цих секторах, яке полягає у встановленні за допомогою спеціальних правових (юридичних) засобів певних вимог до самих організаційно-правових форм таких юридичних осіб у вигляді спеціальних елементів їх структури.

Шляхом встановлення системно-логічних зв'язків між функціями підприємницьких товариств та правовими засобами їх забезпечення дисертантом виявлено, що не знайшла відображення за допомогою правових засобів, у рамках індивідуально-сімейного укладу, функція залучення працівників, як учасників-інвесторів. Забезпечення цієї функції, на думку автора, можливе за допомогою такого правового засобу, як запровадження статусу учасника, що поєднував би в собі і корпоративні, і трудові відносини з товариством, на умовах внесення вкладу до майна останнього, але не набуваючи права управління в ньому. В свою чергу звернено увагу на те, що у рамках приватно-ринкового укладу на сьогоднішній день не урегульована за допомогою правових засобів функція управління залежним товариством. Одним з варіантів забезпечення вказаної функції, як стверджує дисертант, може стати субсидіарна відповідальність головного господарського товариства за зобов'язаннями залежного, як форми запобігання протиправного переведення активів між товариствами, де існують відносини залежності. У зв'язку з чим запропоновано доповнити статтю 118 ЦК України відповідним змістом.

Підрозділ 2.3. "Введення до законотворчого моделювання організаційно-правових форм підприємницьких товариств" є певним практичним компонентом цього дисертаційного дослідження, у якому окреслено спробу моделювання нової організаційно-правової форми, що вимагається умовами індивідуально-сімейного укладу.

Дослідивши законодавство в сфері регулювання корпоративних відносин, дисертант доходить висновку про те, що в умовах сучасної ринкової економіки не мають самостійного практичного значення та фактичного застосування у цивільних правовідносинах організаційно-правові форми повного та командитного товариств, як базові. Через це автор вважає доцільним відмовитися від їх правової регламентації як базових та внести відповідні зміни до статті 84 ЦК України та ЗУ "Про господарські товариства". В той же час автор вважає, що окремі правові засоби їх організаційно-правової форми можуть бути використані при законотворчому конструюванні похідних (спеціальних) організаційно-правових форм.

Секторний аналіз (залежно від економічного укладу) дає можливість стверджувати, що для більш повного врахування основних системних інтересів в індивідуально-сімейному укладі, як середовищі функціонування малого (сімейного) підприємництва, необхідні нові підходи щодо правового моделювання адекватних організаційно-правових форм підприємницьких товариств. Шляхом встановлення системно-структурних зв'язків між інтересами, функціями та правовими засобами автор пропонує спробу нормотворчого моделювання в цій сфері. Такою може бути організаційно-правова форма персонально-командитного товариства з обмеженою відповідальністю, як товариства, у якому  поряд з учасниками (членами однієї сім'ї), які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність, відповідають за зобов'язаннями товариства у розмірі вартості їх внеску і управляють товариством за загальною згодою (на основі консенсусу), є інші учасники, вкладники-працівники, які, вкладаючи певний внесок до статутного капіталу товариства і не беручи участі в управлінні його справами, набувають одночасно статусу учасників з обов'язковою трудовою участю у товаристві. Модифікації за допомогою правових засобів в цьому випадку підлягає такий елемент структури організаційно-правової форми, як зміст відносин між засновниками/учасниками та створеною ними юридичною особою, у тому числі межи й порядок відповідальності.