Купіна Л.Ф. Правове регулювання атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників в Україні

summary

У Вступі обґрунтована актуальність теми, зв'язок з науковими програмами, планами, темами, визначено мету, завдання, об’єкт та предмет дисертаційного дослідження; охарактеризовано його методологічну основу; відображено наукову новизну отриманих результатів і основні положення, що виносяться на захист; визначено науково-теоретичну, нормативно-правову та емпіричну бази дослідження, з’ясовано теоретичне та практичне значення отриманих результатів.

Розділ 1 «Атестація як правова форма встановлення, перевірки та підтвердження рівня кваліфікації педагогічних та науково-педагогіч­них працівників» складається з чотирьох підрозділів.

Підрозділ 1.1. «Поняття та правове регулювання атестації педаго­гічних та науково-педагогічних працівників України» присвячений вивченню основних підходів до розуміння атестації, викладених у юридич­ній літературі, та дослідженню нормативних актів, які регулюють відносини атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників. У теорії трудового права до визначення поняття атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників звертались В.А. Глозман, І.К. Дмітрієва, О.П. Жиров, В.І Курілов, Л.І. Лазор, В.П. Пастухов, О.І. Процевський та інші вчені. Аналіз різних визначень поняття атестації, які були сформульовані у роботах вказаних вчених, дозволив сформувати певну правову характеристику даного правового явища та власне бачення про поняття атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників. Дисертанткою було визначено, що атестація – це організаційно-правова форма, метою якої є перевірка, підтвердження рівня кваліфікації працівника на відповідність займаній посаді, а в деяких випадках – також встановлення рівня кваліфікації. Дисертанткою проведено аналіз проекту Трудового кодексу України, який містить суперечливий підхід до визначення поняття атестації працівників. Відповідно до проекту, атестація працівників прово­диться з метою перевірки професійного рівня та кваліфікації працівників, їх відповідності займаній посаді, в той час як дисертантка вважає, що атестація проводиться з метою перевірки професійного рівня працівника та визна­чення рівня його кваліфікації. Під рівнем кваліфікації дисертантка пропонує визначити, що рівень кваліфікації – це правова оцінка діяльності працівника, яка полягає у встановленні точної відповідності рівня його знань, вмінь та навичок кваліфікаційним вимогам, передбаченим довідниками кваліфіка­ційних характеристик професій.

У дисертації стверджується, що перевірка наукового рівня кваліфікації працівника проходить під час проведення державної атестації, яку дисертантка розглядає як атестацію в широкому розумінні. На думку дисер­тантки, державна атестація – це система заходів, спрямованих на визначення рівня наукової кваліфікації працівника, що засвідчується видачею офіційного документу державного зразка. Разом з тим, дисертантка характе­ризує наукову кваліфікацію як належний рівень знань, вмінь та навичок у певній галузі науки. Це дає змогу зробити висновок про те, що під час держаної атестації визначається науковий рівень досліджень працівника, зокрема, дисертаційного дослідження на здобуття наукового ступеня кандидата чи доктора наук.

З метою врегулювання процедури атестації та формування єдиного підходу при перевірці рівня кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників на встановлення відповідності займаній посаді, дисертантка запропонувала прийняти єдиний нормативний акт – Закон України «Про атестацію педагогічних та науково-педагогічних працівників». У даному Законі дисертантка, зокрема, пропонує сформувати поняття атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників та викласти його з точки зору атестації як правового інституту, як правового відношення та як форми встановлення відповідності працівника займаній посаді. Як правовий інститут: «Атестація педагогічних та науково-педагогічних працівників як інститут права – це сукупність правових норм, які регулюють групу однорідних суспільних відносин по встановленню, перевірці чи підтвердженню рівня кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників». Як правововідношення: «Атестація педагогічних та науково-педагогічних працівників як правове відношення, що виникає на основі юридичних норм, – взаємозобов’язальний суспільний зв'язок між працівником та роботодавцем, який характеризується наявністю у педагогічного чи науково-педагогічного працівника сукупності юридичних прав та обов’язків по встановленню чи підтвердженню рівня своєї кваліфікації, а у роботодавця – сукупністю юридичних прав та обов’язків по проведенню сукупності заходів, спрямованих на перевірку рівня кваліфікації працівника». Як форма визначення відповідності працівника займаній посаді: «Атестація педагогічних та науково-педагогічних працівників як форма визначення відповідності працівника займаній посаді – це сукупність заходів, спрямованих на встановлення, перевірку та підтвердження рівня кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників, з метою покращення найбільш раціонального використання працівників та підви­щення ефективності їх праці».

У підрозділі 1.2. «Ознаки та критерії атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників» дисертантка виділяє наступні ознаки атестації: обов’язковість проведення атестації; обов’язковість проходження атестації педагогічними та науково-педагогічними працівниками; періо­дичність проведення атестації; встановлення та перевірка рівня кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників; оцінка особистого трудового внеску педагогічних та науково-педагогічних працівників; участь у проведенні атестації поряд з керівниками закладу освіти, наукової установи, представників органів управління освітою та наукою; спрямування на встановлення відповідності педагогічних та науково-педагогічних працівників, які підлягають атестації, займаній посаді; спрямування на покращення підбору, розміщення та виховання кадрів; спрямування на підвищення ефективності праці педагогічних та науково-педагогічних працівників, які підлягають атестації; суб’єктами атестації є чітко визначена законодавством категорія осіб.

Дисертанткою запропоновано вирішення проблеми нечіткого визначення вимог, які лежать в основі оцінки відповідності працівника займаній посаді, шляхом прийняття Закону України «Про атестацію педагогічних та науково-педагогічних працівників», де окремою статтею визначити три групи кваліфікаційних вимог: до першої групи слід віднести вимоги, за допомогою яких можна визначити рівень професійної підготовки педагогічного працівника, до другої групи – кваліфікаційні вимоги, за допомогою яких визначаються результати педагогічної роботи педагогічного працівника, до третьої групи – вимоги, за допомогою яких визначаються результати та ефективність праці педагогічних працівників.

З метою визначення системи критеріїв атестації проведено аналіз норма­тивних актів, які регулюють відносини атестації педагогічних та наукових працівників. Аналіз Типового положення про атестацію педагогічних працівників України та Положення про атестацію наукових працівників приводить дисертантку до висновків, що критерії обох видів атестації є однорідними, а в їх основі лежать дві групи показників: професіоналізм та особистий трудовий внесок. Ці дві групи охоплюють як результати праці працівників в будь-якій формі свого виразу, так і їх професійну активність, яка може проявлятись у підвищенні кваліфікації.

У підрозділі 1.3. «Цілі та принципи атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників» дисертантка вказує, що перед атеста­цією педагогічних та науково-педагогічних працівників ставляться відпо­відні цілі. На думку дисертантки, атестація, по-перше, покликана сприяти раціональному підбору та використанню праці найкращих працівників. По-друге, вона є однією із форм періодичної перевірки відповідності праців­ника займаній посаді чи виконуваній роботі. По-третє, стимулює система­тичне підвищення професіоналізму. По-четверте, сприяє збільшенню особи­стого трудового внеску в розвиток інтелектуального потенціалу країни як на освітньому, так і на загальноосвітньому та науковому рівнях. По-п’яте, сприяє підвищенню авторитету працівника у трудовому колективі, стимулюючи інших працівників до професійного росту та підвищення свого наукового рівня. Зазначені вище цілі атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників базуються на відповідних концептуальних ідеях, принципах правового регулювання атестації. Дисертантка приходить до висновку, що принципи атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників повинні бути єдиними та задля єдності у врегулюванні відносин атестації вказаних категорій працівників пропонує до Закону України «Про атестацію педагогічних та науково-педагогічних працівників» включити наступні принципи: загальність; систематичність (періодичність); колегіальність; обґрунтованість; об’єктивність; доступність та гласність; всебічність; принцип морального та матеріального заохочення.

У підрозділі 1.4. «Суб’єкти атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників» проведено аналіз нормативних актів, що визначають перелік працівників, які підлягають атестації, та запропонована класифікація суб’єктів атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників. Залежно від виду їх трудової діяльності, доцільно було б класифікувати на суб’єктів атестації, які забезпечують загальноосвітній рівень населення в закладах освіти та суб’єктів атестації, які забезпечують науково-інтелектуальний потенціал країни.

Дисертантка зауважує, що нині чинне законодавство не відносить до суб’єктів атестації науково-педагогічних працівників навчальних закладів третього та четвертого рівнів акредитації, які, на її думку, також повинні проходити атестацію з метою перевірки рівня кваліфікації на відповідність займаній посаді не лише у випадку присвоєння вчених звань, а й у випадку комплексної оцінки їхніх вмінь, знань та навичок. У роботі пропонується врегулювати цю проблему нормами Закону «Про атестацію педагогічних та науково-педагогічних працівників», що надасть змогу систематично підви­щувати науковий рівень професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів. Окрім того, дисертантка пропонує при прийнятті даного Закону включити до кола суб’єктів атестації і тих осіб, які не проходять атестацію, а організовують її та є членами атестаційних комісій.

Завершують розділ стислі висновки, що містять пропозиції з правозастосування.

Другий розділ «Порядок проведення атестації працівників, які займаються педагогічною та науково-педагогічною діяльністю» склада­ється із двох підрозділів, присвячених характеристиці порядку проведення атестації працівників, які займаються педагогічною діяльністю та науково-педагогічною діяльністю.

У підрозділі 2.1. «Порядок проведення атестації працівників, які займаються педагогічною діяльністю» доведено, що атестаційні комісії є центральним суб’єктом атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників, які беруть участь у процесі атестації практично на всіх її стадіях, а тому їх діяльність відіграє значну роль при проведенні перевірки рівня кваліфікації вказаної категорії працівників. По-перше, діяльність атестаційних комісій сприяє здійсненню громадянами права на працю, адже прийняття участі у процесі атестації є реалізацією певних прав та виконанням відповідних обов’язків як членами атестаційної комісії, так і працівниками, які проходять атестацію; по-друге, діяльність атестаційних комісій можна трактувати як правову форму перевірки якості виконання працівниками їх трудових обов’язків; по-третє, результати діяльності атестаційних комісій слугують передумовою зміни в організації праці педагогічного та науково-педагогічного працівника; по-четверте, результат роботи атестаційних комісій справляє значний вплив на зміст трудових правовідносин, гарантії педагогічних та науково-педагогічних працівників, механізм їх забезпечення.

Автор пропонує у Законі України «Про атестацію педагогічних та науково-педагогічних працівників» встановити обмеження права керівника закладу освіти бути членом атестаційної комісії, та, відповідно, її головою, оскільки на підставі висновку атестаційної комісії керівник закладу освіти може прийняти рішення про зміну чи припинення умов трудового договору працівника. Також дисертантка вважає за доцільне встановити у вказаному Законі перелік вимог, яким повинен відповідати член атестаційної комісії, та закріпити норму про обрання членів атестаційної комісії шляхом таємного голосування на засіданнях вчених рад закладів освіти. У роботі звертається увага на те, що у новому Законі також необхідно визначити чітке коло осіб, які підлягають черговій атестації, порядок її ініціювання та проведення, випадки проведення позачергової атестації, порядок створення атестаційних комісій, порядок оскарження їх рішень та рішень керівника закладу освіти, які він приймає за результатами атестації.

У своєму дослідженні дисертантка розділяє думку авторів проекту Трудового кодексу у тому, що порядок, умови та строки проведення атестації визначаються колективним договором та пропонує окремо приймати в кожному закладі освіти Положення про атестацію педагогічних працівників чи Правила проведення атестації, які можуть бути додатками до колективного договору та які будуть визначати порядок, умови та строки проведення атестації.

Підрозділ 2.2. «Порядок проведення атестації працівників, які займа­ються науково-педагогічною діяльністю» присвячений дослідженню порядку проведення атестації науково-педагогічних працівників та аналізу правового регулювання праці як наукових, так і науково-педагогічних працівників. Послідовно дослідити атестаційний процес науково-педаго­гічних працівників дисертантці вдалося за допомогою класифікації атеста­ційного процесу працівників, які займаються науково-педагогічною діяльністю, за наступними критеріями: залежно від суб’єктів, які проходять атестацію – атестація наукових працівників, які забезпечують розвиток науково-технічного прогресу країни; державна атестація науково-педаго­гічних працівників; за суб’єктом, який проводить атестацію – атестація, що здійснюється: атестаційними комісіями, спеціалізованими вченими радами, вченими радами науково-дослідних установ, вищих навчальних закладів, Вищою атестаційною комісією України (експертна рада), Міністерством освіти України (атестаційна колегія); залежно від мети атестації – атестація, в результаті якої відбувається перевірка та оцінка рівня кваліфікації працівника, визначення рівня наукової кваліфікації працівника.

Дослідження атестаційного процесу педагогічних та науково-педагогічних працівників надало змогу виділити спільні та відмінні риси обох процесів. Атестаційні процеси вказаних категорій працівників співпадають у: меті атестації, у галузі її проведення та у позитивних її результатах. Різняться атестаційні процеси у строках проведення та колом суб’єктів атестації.

Завершують розділ 2 стислі висновки.

Третій розділ «Результати атестації як підстава зміни або припи­нення трудового договору педагогічних та науково-педагогічних працівників» складається із двох підрозділів та присвячений аналізу право­вих наслідків атестації для її суб’єктів.

У підрозділі 3.1. «Результати атестації як підстава для зміни трудового договору педагогічних та науково-педагогічних працівників» досліджується правове регулювання процедури зміни трудового договору як наслідку атестації. Дисертанткою доводиться, що нині чинне Типове положення про атестацію педагогічних працівників не визначає порядку переведення працівників на іншу роботу за його згодою на підставі прийнятого атестаційного комісією рішення про невідповідність працівника займаній посаді. Автор пропонує конкретизувати, на яку «іншу роботу» керівник закладу освіти має право запропонувати перейти працівнику, який за результатами атестації не може продовжувати займати попередню посаду, та закріпити у Законі України «Про атестацію педагогічних та науково-педагогічних працівників» норму, якою визначити, що працівники, які за результатами атестації не можуть продовжувати роботу на займаній посаді, мають право займати посади, які є вакантними в даному закладі освіти, і виявлений в результаті атестації рівень кваліфікації педагогічного праців­ника є достатнім для їх зайняття. У роботі удосконалено класифікацію зміни трудового договору в результаті атестації шляхом доповнення її таким видом, як зміна трудового договору з ініціативи роботодавця на підставі рекомендацій атестаційної комісії після підвищення кваліфікації праців­ником (проходження курсів підвищення кваліфікації).

Дисертантка розглядає атестацію педагогічних та науково-педаго­гічних працівників у співвідношенні із оплатою праці, оскільки оплата праці педагогічних та науково-педагогічних працівників знаходиться в прямій залежності від рівня професійної компетенції досліджуваних категорій працівників, який визначається при атестації.

У підрозділі 3.2. «Встановлення невідповідності педагогічного та науково-педагогічного працівника як підстава розірвання трудо­вого договору» висвітлено різні теоретичні підходи щодо підстав припинення трудового договору та проведено аналіз правового регулювання розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця чи уповноваженого ним органу. Дисертанткою критично оцінюється редакція п.2 ст.105 проекту Трудового кодексу України, яка передбачає, що звільнення працівників внаслідок недостатньої кваліфікації, в тому числі педагогічних та науково-педагогічних працівників, може бути проведене як за результатами атестації, так і за результатами інших доказів. Тобто, законодавець надає право керівникам підприємств, установ, організацій на підставі доказів, перелік яких не визначений у трудовому законодавстві, звільняти працівників за своєї ініціативою. Автор приходить до висновку, що дана норма проекту Трудового кодексу може призвести до випадків проведення необґрун­тованого звільнення працівників. Тому, на думку дисертантки, слід визна­чити чіткий перелік доказів, на підставі яких буде відбуватися звільнення працівників, у зв’язку з встановленням невідповідності його займаній посаді. Пропонується власне визначення невідповідності працівника займа­ній посаді або виконуваній роботі як неспроможності працівника внаслідок низького рівня теоретично-практичних знань, умінь та навичок або за станом здоров’я належним чином виконувати трудові обов’язки в рамках своєї трудової функції, визначеної трудовим договором (контрактом). Факти невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі встановлюються під час чергової або позачергової атестації працівників. Порядок проведення атестації визначається законодавством.

Дисертантка розглядає гарантії працівників від незаконного звільнення, які передбачені законодавством України та міжнародними актами та зазначає, що з метою закріплення на законодавчому рівні гарантій праців­ника від незаконного звільнення, було б доцільно встановити норму, яка б зобов’язала роботодавця письмово повідомляти працівника про його наступне звільнення з роботи, якщо воно пов’язане з встановленням факту його недостатньої кваліфікації, які визначені за результатами атестації.

Завершують розділ стислі висновки, що містять пропозиції із правозастосування.