| summary: | Актуальність теми дослідження зумовлюється суттєвим зростанням ролі митної служби в сучасному розвитку економіки України і, у зв”язку з цим, посиленням необхідності удосконалення її правового регулювання.
Особливого значення за нинішніх умов набуває узгодження національного законодавства, що стосується митної служби, з міжнародними стандартами у цій сфері. З огляду на це, а також враховуючи нагальну необхідність прийняття Митного та Податкового кодексів України, на перший план висуваються завдання розробки теоретичних аспектів правового регулювання митної справи. Це стосується передусім правових засад фінансової діяльності митної служби, що є якнайважливішою передумовою підвищення економічної ефективності діяльності митних органів і, з іншого боку, гармонізації національного правового поля з міжнародними нормами і традиціями. До того ж, саме цей аспект правового регулювання митної справи є одним з найменш досліджених у науковому плані. Відзначаючи вагомий внесок російських вчених – проф. Козиріна О.М., проф. Габрічідзе Б.М. та вітчизняних юристів – проф. Сандровського К.К., проф. Ківалова С.В., Терещенко С., Науменко В. та ін. у розробку різних правових аспектів діяльності митної служби, не можна, разом з тим, не помітити відсутності досліджень, безпосередньо присвячених правовому регулюванню фінансової діяльності митних органів.
Вся фінансова діяльність митної служби України (як і вся фінансова діяльність держави) здійснюється у відповідних правових формах, що викликає потребу в дослідженні саме правових питань діяльності митних органів України, оскільки фінансова діяльність є головною у здійсненні якісних перетворень у митній справі.
Пропонована дисертація є спробою проаналізувати в теоретичному плані правові засади фінансової діяльності Державної митної служби України, виходячи з національних потреб цієї служби та міжнародного досвіду і міжнародних стандартів постановки митної справи.
Зв’язок дисертації з науковими програмами, планами, темами.
Дослідження виконано в рамках комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “ Розбудова державності України ( номер державної реєстрації 0196U015204 ) та наукових програм юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Воно також знаходиться в межах наукових досліджень в сфері діяльності органів законодавчої та виконавчої влади в Україні, адміністративної реформи та реформ в окремих галузях фінансових відносин (наприклад, оподаткування в зв’язку з реформою системи оподаткування в Україні) та ін.
Мета і задачі дослідження.
здійсненні наукового аналізу теоретичних засад правового регулювання фінансової діяльності Державної митної служби України. Переважно теоретичний аспект дослідження неминуче спонукав автора дисертації у ряді випадків дещо виходити за межі чисто фінансово-правових аспектів проблеми та звертатися до суміжних правових ( наприклад, адміністративно-правових) і економічних питань.
Головними завданнями дослідження стали:
теоретичне переосмислення проблем правового регулювання митних відносин з точки зору їх узгодження із системою норм фінансового права та суміжними галузями права – адміністративним і митним;
здійснення компаративного аналізу вітчизняного та зарубіжного досвіду нормотворення у галузі регулювання фінансової діяльності митної служби з метою виявлення шляхів адаптування нормативних актів України до рівня міжнародних стандартів у цій сфері;
вироблення науково обгрунтованих рекомендацій щодо удосконалення правових норм у фінансовій та суміжних сферах діяльності митних органів.
Об’єктом дослідження є правові основи фінансової діяльності Державної митної служби України та механізм правового регулювання цієї діяльності ( норми і правовідносини, що виникають у процесі діяльності митних органів ).
Предметом дисертації є фінансові відносини, що виникають в процесі діяльності митних органів з приводу мобілізації коштів у вигляді обов’язкових платежів у Державний бюджет.
Теоретико - методологічні основи дослідження. Визначаючи власний гносеологічний підхід, автор спирався на багатий вітчизняний та зарубіжний інтелектуальний досвід правової і політологічної наук, відображений у науковій літературі. Виходячи з об”єкту дослідження, що передбачає компаративний аналіз вітчизняної та зарубіжних систем правового регулювання діяльності митних органів, чільне місце в дисертації посів діалектико-матеріалістичний метод, що передбачає розгляд усіх явищ у взаємозв”язку та єдності, розвитку і взаємному впливі.При аналізі правового регулювання митної справи це має особливе значення, оскільки митні питання є своєрідним перехрестям, на якому сходяться національні державні інтереси та інтереси міжурядових організацій та іноземних держав, економічні, політичні та правові фактори, а правові норми, що регламентують дані відносини, належать до різних галузей права і їх науковий аналіз є складною діалектичною проблемою, що може вирішуватись лише шляхом комлексного підходу. При підготовці дисертації використано також порівняльний (компаративний), системно – функціональний, формально – догматичний, статистичний наукові методи.
Наукова новизна дисертації полягає як у способі постановки завдань, так і в ступені обгрунтування кінцевих результатів дослідження. Пропонуючи переважно теоретичний аспект аналізу правових основ фінансової діяльності Державної митної служби України, автор ставив за мету співставити вітчизняний і зарубіжний досвід і запропонувати шляхи удосконалення правового регулювання цієї сфери. У вітчизняній правовій науці проблема у такій постановці допоки спеціально не досліджувалася.
Це загальне визначення новизни конкретизується у таких основних результатах дослідження:
1. Фінансова діяльність митних органів виступає як невід’ємна складова частина митної справи і водночас є складовою частиною фінансової діяльності української держави. Вона охоплює декілька напрямів, але центральне місце в ній займає діяльність в межах митно-тарифних правовідносин, що є основою для справляння всіх інших митних платежів.
2. Потребує вдосконалення розмежування повноважень між вищими органами законодавчої та виконавчої влади в процесі правотворчості. Одним із варіантів може стати введення особливої процедури проходження у законотворчому органі так званих фінансових законів. Для фінансових законів передбачається спрощена процедура їх проходження у Верховній Раді України, оскільки ці закони вимагають якнайшвидшого прийняття.
3. Важливі завдання, що ставляться перед державною митною службою України, обумовлюють необхідність вжиття ряду матеріальних (господарських), фінансових, правових, організаційних та інших заходів. В зв’язку з цим можна вважати за доцільне прийняття Комплексної програми розвитку митної справи в Україні, в якій, зокрема, слід виділити в окремий розділ весь комплекс заходів по вдосконаленню їх фінансової діяльності, зміцненню правової бази, вдосконаленню технології справляння митних платежів та ін.
4. Вдосконалення методів управління митною справою (наприклад, більш широке запровадження фінансових методів регулювання економічних процесів замість адміністративних).
5. Виходячи з того, що значною мірою митна політика включає в себе також вирішення фінансових питань, її частково можна включати до Основних напрямів бюджетної політики держави (бюджетної резолюції) як окремий структурний підрозділ.
6. Вдосконалення законодавства, що регулює митні фінансові відносини, зумовлює:
- кодифікацію всіх правових норм, що регламентують Єдиний митний тариф України, в Митному кодексі України, встановивши Єдиний митний тариф України як додаток і невід’ємну частину Митного кодексу України;
- введення в Митному кодексі України відмежування у структурному відношенні порядку справляння митних платежів;
- врегулювання всіх матеріальних та процесуальних відносин при перетині митного кордону фізичними особами в єдиному законодавчому акті. Такими могли б стати Правила переміщення фізичними особами товарів та інших предметів через митний кордон України (в сучасних умовах), прийняті на основі Митного кодексу та законодавства про Єдиний митний тариф;
- врегулювання на законодавчому рівні питання про забезпечення сплати митних платежів при переміщенні товарів і транспортних засобів через митний кордон України;
- правове закріплення на законодавчому рівні регламентації митних зборів із включенням їх основ до Закону України “Про систему оподаткування” ( в разі прийняття - до Податкового кодексу).
7. В роботі обгрунтовується висновок, що мито за своїм економічним і юридичним змістом не відноситься до числа податків – скоріше воно є неподатковим платежем.
Практичне значення отриманих результатів :
— в науково-дослідницькій сфері - матеріали дисертації можуть слугувати основою для подальшої розробки загальних проблем митного права і певною мірою - правових основ зовнішньоекономічної діяльності;
— в правотворчій сфері - висновки і пропозиції, що викладені у дисертації, можуть бути використані при підготовці Митного кодексу та інших нормативних актів митного законодавства України;
в навчальному процесі - положення і висновки дисертації можуть використовуватися при підготовці підручників та навчальних посібників з фінансового та митного права, в процесі їх викладання.
Особистий внесок здобувача. Викладені та обгрунтовані в дисертації наукові результати одержані особисто дисертантом і відображені у чотирьох одноосібних авторських публікаціях, загальним обсягом понад 1, 5 д.а., та надруковані у наукових виданнях.
Апробація результатів дисертації. Дисертацію виконано і обговорено на кафедрі конституційного та адміністративного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Результати дослідження апробовано на Міжнародній науково – практичній конференції, що проводилась в м. Полтава Академією Правових наук України - / м.Полтава, 1998 р. / та на Міжнародній конференції “Україна – поступ у майбутнє” / м.Київ, 2000 р. /.
Структура роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У Вступі до дисертаційної роботи обґрунтовується актуальність теми роботи, ступінь її розробки. Визначається предмет, об'єкт, мета та коло основних завдань при дослідженні правових основ фінансової діяльності митної служби України, які вимагають свого розв'язання, обґрунтовується теоретичне та практичне значення роботи, її методологічні, теоретичні та нормативні основи, новизна дослідження.
, визначається, відслідковуються її зв'язки із зовнішньоекономічною та фінансовою діяльністю української держави. Фінансова діяльність української держави в найбільш узагальненому вигляді зводиться до утворення, розподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів фінансових ресурсів держави та регулювання інших фінансових відносин. У галузі фінансів митні органи виступають як уповноважені державою центральні органи виконавчої влади, основними функціями яких є справляння загальнодержавних податків і зборів (обов”язкових платежів) та валютний контроль. В цьому плані митна служба виконує важливу та особливу роль, оскільки в результаті її діяльності держава отримує значні надходження коштів та відповідно до митного законодавства та митної політики контролює рух валютних цінностей у зовнішньоекономічних відносинах. Таким чином, в процесі діяльності митної служби певною мірою забезпечується і регулюється зовнішньоекономічна діяльність українських та іноземних суб”єктів господарювання за допомогою різних методів, в першу чергу - фінансових.
Вся діяльність митних органів здійснюється у правовій формі. Митні органи України виконують свої повноваження, правові основи яких закріплено в Законі України “Про митну справу в Україні” та Митному кодексі України. Законом встановлено, що Україна як суверенна держава самостійно створює власну митну систему і здійснює митну справу, яка є складовою частиною зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України. Митна справа включає в себе встановлення порядку та організацію переміщення через митний кордон України товарів і предметів, обкладення їх митом, оформлення, здійснення контролю та інших заходів щодо реалізації митної політики в Україні. Відносини в сфері здійснення митної справи являють собою основний предмет правового регулювання митних відносин. В найбільш загальному вигляді фінансова діяльність митних органів включає в себе мобілізацію державних доходів, розподіл та використання фондів коштів, що надходять у вигляді мита, митних зборів та інших доходів, здійснення валютного контролю.
В підрозділі другому першого розділу розглядаються питання загальнодержавного регулювання і управління митною справою та фінансовою діяльністю державної митної служби України в обсязі, який необхідний для розгляду основних питань теми. Регулювання митної справи здійснюють найвищі органи державної влади в Україні - Верховна Рада, Президент та Кабінет Міністрів.
Важливою складовою частиною управління митною справою є встановлення ставок мита, але в Україні має місце таке явище, коли ставки мита змінюються занадто часто (декілька разів на рік), в той час як досвід іноземних держав свідчить про те, що їх треба вносити раз на декілька років. Запобігти занадто частій зміні митних ставок можна шляхом вдосконалення системи введення та перегляду ставок ввізного мита на основі впровадження наукового підходу до їх визначення і введення нового Єдиного митного тарифу України. Одним із нововведень щодо цього могло б бути введення особливої процедури проходження так званих фінансових законів. В законодавстві і практиці України таких законів сьогодні не існує, але досвід зарубіжних країн свідчить про їх ефективність. Для фінансових законів повинна бути передбачена спрощена процедура їх проходження у Верховній Раді, що дозволило б підвищити їх ефективність, оскільки при цьому є можливість врахувати інтереси Кабінету Міністрів України та інших органів виконавчої влади.
У підрозділі сформульовано висновки про покращення управління митною справою щодо необхідності ширшого запровадження фінансових методів регулювання економічних процесів замість адміністративних.
Митна служба України є одним із державних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом. В межах своїх повноважень вона на основі та на виконання чинного законодавства України видає накази, організовує та контролює їх виконання, що є обов”язковим. У складі Держмитслужби України діє митно-тарифне управління та управління митних доходів і платежів, які займають центральне місце в управлінні фінансовою діяльністю митниць. В роботі аналізується система митних органів України, центральне місце в якій займають митниці - державні установи, які здійснюють контроль за переміщенням через митний кордон товарів та інших предметів, валюти і цінностей, нараховують і справляють мито і збори, здійснюють боротьбу з порушенням митних правил та контрабандою, ведуть митну статистику і подають її до державних органів статистики. Структурними частинами митниці з фінансових питань є відділи: 1) митних доходів та платежів; 2) бухобліку, звітності та розрахунків по митних платежах з Держбюджетом; 3) тарифів та митної вартості.
Крім того, пропонується при регламентації правового статусу митних органів вживати термін “служба”, а щодо найменування найвищого митного органу – “Державна митна адміністрація України”.
Загальні питання правового регулювання фінансових відносин митних органів є змістом другого розділу дисертаційного дослідження, в якому розглядаються поняття і зміст правових основ фінансової діяльності державної митної служби України, загальні правові основи митно-тарифного регулювання, поняття і система митних платежів. Нормативну основу діяльності митної служби складає широке коло правових норм, зафіксованих в актах чинного законодавства - законах і кодексах, указах Президента України, постановах Кабінету Міністрів України, нормативних актах самої Держмитслужби України, а також Національного банку України (в частині регулювання валютних відносин).
Основним документом щодо обкладання митом в Україні є Єдиний митний тариф. Термін “єдиний” передбачає існування лише одного нормативного акту з приводу митного тарифу, а існування будь-яких інших нормативних актів з приводу мита порушує принцип єдності законодавчого закріплення мита та митного тарифу. В зв’язку з цим можна вважати, що основи правової регламентації Єдиного митного тарифу повинні бути закріплені в Митному кодексі України, як це зроблено в більшості країн, встановивши Єдиний митний тариф України як додаток і невід’ємну частину Митного кодексу України.
Митно-тарифне регулювання за своїм загальнодержавним значенням та місцем у структурі митної справи відіграє провідну роль порівняно з іншими напрямами роботи митних органів по справлянню податків і зборів, а митно-тарифні відносини виступають основою для всієї фінансової діяльності митної служби, від якої всі інші напрями (правове регулювання податку на додану вартість, акцизного збору, митних зборів та єдиного збору, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України) є в певному розумінні похідними, тобто такими, що засновуються на митно – тарифному регулюванні. Це проявляється, зокрема, в тому, що у справлянні податку на додану вартість та акцизного збору використовується цілий ряд елементів, які закладено в правове регулювання мита – визначення країни походження товарів, митної вартості, багато в чому подібний порядок справляння (наприклад, використання єдиної митної деклараціїї) та інше.
Аналіз теоретичних питань юридичної природи мита, його економічних та юридичних аспектів показує, що його не можна віднести до числа податків. Найвідоміші світові організації, які займаються питаннями митно – тарифного регулювання (ВТО (Всесвітня торгівельна організація)), МВФ (Міжнародний валютний фонд), Всесвітня митна організація, Європейський союз та ін.) втілюють в життя принципи вільної торгівлі та національного режиму, а метою ВТО є зниження торгових бар”єрів та полегшення обміну товарами та послугами, поступове зниження ввізного мита та усунення інших торгових бар’єрів, хоча ВТО допускає проведення державами захисних заходів у тих випадках, коли іноземна конкуренція наносить шкоду національній економіці. Все це свідчить про те, що при встановленні мита держава керується не лише податковими та бюджетними інтересами, а виходить, перш за все, із врахування впливу світової економіки та світових організацій.
Слід зазначити, що всі платежі на митному кордоні так чи інакше виконують стабілізуючу функцію, точніше, один із її різновидів – вирівнювальну функцію. Остаточна ціна товару формується під впливом мита, податку на додану вартість, акцизного збору, митних та інших зборів. В такому розумінні всі вони разом складають сукупний податок на імпорт. Тому при розгляді митних платежів доводиться говорити, що всі вони виконують функції, відмінні від внутрішніх податків.
В зв’язку з цим мито втратило суто фіскальний характер, а його розміри стали повністю залежати від кон”юнктурних факторів економіки (світової і національної). Все це не дозволяє віднести мито до числа податків у їх “чистому” вигляді; про це свідчать і деякі інші ознаки: 1) за суб’єктним складом мито має не всезагальний характер, а розповсюджується лише на певне коло суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, які вступають у митні правовідносини за своєю волею при переміщенні товарів і транспортних засобів через митний кордон; 2) за об’єктом - мито несе в собі смислове навантаження не просто обкладати об'єкт оподаткування, а предмет, який має цінність як товар чи предмет міжнародного значення; об’єктом мита є переміщуване майно, а не родовий об’єкт; 3) ставки мита мають лише юридичне оформлення, а зміст їх цілком залежить від економічних факторів; держава не має змоги встановлювати ставки мита, виходячи лише з бюджетних чи податкових міркувань; 4) мито не можна замінити якимось іншим податком чи збором, навіть отримавши при цьому ту ж саму суму надходжень - мито має “фіксоване” місце і призначення, що випливає з природи митної справи, зовнішньоекономічної діяльності та міжнародних економічних відносин; 5) метою податків є задоволення потреб держави; мета зборів, мита – задоволення певних потреб чи затрат установ, держави, органів місцевого самоврядування; 6) податки являють собою безвідплатні платежі; мито, збори справляються, як правило, у зв”язку із послугою, що надається платнику системою державних установ, що реалізують державно–владні повноваження; за його допомогою відшкодовуються затрати держави на митну справу в цілому; 7) обов’язковість сплати мита виглядає особливо – це плата, обов’язкова для пропуску товарів через митний кордон (при сплаті податків платник не отримує якихось прав).
Функції мита є регулюючими, а його фіскальна функція в науковій літературі практично не згадується. Той факт, що мито спрямовується до державного бюджету, сам по собі не визначає податкову природу мита: до бюджету спрямовуються як податки, так і неподаткові платежі, в тому числі й ті, яких немає в переліку податків і зборів (обов”язкових платежів), встановлених Законом України “ Про систему оподаткування”. Звідси випливає, що правове регулювання мита ставиться в залежність не стільки від потреб бюджету, скільки від співвідношення між світовими і внутрішніми цінами. У миті скоріше втілено стримування чи стимулювання експорту чи імпорту на державному рівні. Таким чином, виходячи з цілого ряду вказаних вище факторів, мито не можна в “чистому” вигляді віднести до числа податків, скоріше воно є неподатковим платежем.
До числа загальнодержавних податків і зборів, що справляються митними органами України, відносяться мито, податок на додану вартість, акцизний збір та єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України, а також митні збори. Всі ці платежі введено Митним кодексом України (на підставі якого прийнято акти Кабінету Міністрів України про митні збори) та законами України (в повному вигляді класифікацію митних платежів приведено в тексті дисертації), повну деталізацію яких здійснено у відомчих актах Держмитслужби України. Однією із особливостей, що їм властива, є відокремлення в структурному відношенні порядку справляння цих платежів. Виходячи з особливого значення процесуальної форми в справлянні митних платежів, можна вважати доцільним проведення в Митному кодексі України відмежування у структурному відношенні порядку справляння митних платежів. Стабільності правового регулювання митних зборів сприяло б і закріплення їх в Митному кодексі України.
В роботі обгрунтовано пропозицію : врегулювати всі матеріальні і процесуальні відносини при перетині митного кордону фізичними особами в одному законодавчому акті, яким могли б стати, прийняті на основі Митного кодексу та законодавства про Єдиний митний тариф (в сучасних умовах), Правила переміщення фізичними особами товарів та інших предметів через митний кордон України.
Вимагає вдосконалення понятійний апарат законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, митного та податкового законодавства, які мають розбіжності. Така колізія норм вимагає більш точного нормативного врегулювання і визначення єдиного підходу до цілого ряду понять (таких, як, наприклад, “товар”, “імпорт – експорт” та інші).
Одним із висновків роботи є пропозиція про необхідність зменшення кількості повноважень, які надають право посадовій особі митного органу розв’язувати багато питань на власний розсуд.
Розділ третій присвячено розгляду митних фінансових правовідносин; при цьому, крім загальних питань про поняття, зміст і особливості фінансових правовідносин, що складаються в процесі діяльності митних органів, розглянуто питання про об’єкт митних фінансових правовідносин та правовідносини, що складаються при справлянні податку на додану вартість, акцизного збору, мита, єдиного збору, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України, та митні збори.
У митних податкових правовідносинах суб”єктами є, з одного боку, органи державної митної служби, з іншого - платники податків і зборів. Визначальною рисою правового статусу митних органів є те, що вони виступають як представники держави, наділені відповідними владними повноваженнями.
Поняття “суб’єкт (учасник) правовідносин” відрізняється від поняття “суб’єкт права”, перш за все, тим, що суб’єкт правовідносин – це особа, яка реально бере участь у правовідношенні, в той час як суб’єктом права можуть бути як особи, що беруть участь у правовідношенні, так і особи, які потенційно можуть взяти у ньому участь. Слід розрізняти також поняття “сторони” і “учасники”. Сторонами є ті особи, які мають матеріальні інтереси (товари, предмети, транспортні засоби та ін.), але у конкретних відносинах їх можуть представляти уповноважені ним на декларування особи (перевізники, особи, уповноважені на декларування та ін.). Митні платежі можуть бути сплачені власником товарів, транспортних засобів чи інших предметів, декларантом чи будь-якою іншою зацікавленою особою у відповідності до вимог МКУ та митного законодавства. В зв’язку з цим учасниками митних фінансових правовідносин можуть бути: 1) юридичні особи; 2) фізичні особи; 3) їх представники, які здійснюють декларування.
Особливим обов’язком учасників митних правовідносин є декларування товарів, транспортних засобів, предметів, валютних цінностей та іншого майна. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною) точних даних про мету переміщення через митний кордон України предметів (товарів) і про самі предмети (товари), а також будь-яких відомостей, необхідних для митного контролю та митного оформлення. В митному законодавстві прямо не вказано, що декларація має, перш за все, фінансове значення, але це прямо випливає з нього. Зокрема, якщо товари чи предмети звільнені від оподаткування, митна декларація взагалі не подається.
Одним із недостатньо врегульованих питань українського митного законодавства є питання про забезпечення сплати митних платежів при переміщенні товарів і транспортних засобів через митний кордон, хоча в законодавстві інших країн такі відносини врегульовані вже давно. Відносини такого роду нетипові для фінансового права, що може служити ще одним підтвердженням неподаткової природи мита. В Україні основним видом нормативного акту, що регулює частину даних відносин, є підзаконні акти. Указом Президента України, зокрема, було встановлено, що переміщення через митну територію України товарів, на які законодавством України встановлено акцизний збір та які переміщуються транзитом через територію України, здійснюється за умови надання власником товарів або уповноваженою ним особою митним органам документів, що підтверджують наявність відповідних фінансових гарантій щодо обов'язкової доставки товарів до митниць призначення, або за умови охорони і супроводження товарів митними органами із залученням у разі потреби підрозділів Міністерства внутрішніх справ України. Власник товару або уповноважена ним особа за своїм розсудом обирає відповідний вид заходу. Фінансове забезпечення наданих гарантій провадиться гарантом шляхом : 1) укладання договорів страхування відповідальності перевізника перед митними органами щодо обов'язкової своєчасної доставки товару до митниці призначення із страховиком; 2) отримання від перевізника застави у розмірі митного боргу; 3) отримання гарантійного листа уповноваженого банку на суму митного боргу. Відносини і порядок взаємодії Держмитслужби та гаранта визначаються генеральною угодою.
здійснюється на підставі Декрету Кабінету Міністрів України “Про порядок обкладення митом предметів, які ввозяться (пересилаються) громадянами в Україну”, який встановив, що предмети, в т.ч. транспортні засоби та запасні частини до них (крім вироблених у державах - учасницях Співдружності Незалежних Держав), які ввозяться (пересилаються) на митну територію України громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства (всі ці особи в Декреті визначаються як громадяни), підлягають обкладенню митом за повними ставками Єдиного митного тарифу або за встановленими ставками.
Об’єктом митних фінансових правовідносин є об’єкти оподаткування та переміщення через митний кордон України. Об’єкту оподаткування в фінансовому, податковому праві, законодавстві та практиці приділяється недостатня увага, хоча за значенням це чи не найголовніший елемент податку.
Відповідно до Закону України “Про систему оподаткування” об”єктом митних податкових правовідносин є вартість, митна та додана вартість товарів та предметів, які переміщуються через митний кордон України. Об’єктом оподаткування в митному праві виступають предмети матеріального світу, що мають вартісну характеристику. В залежності від певних критеріїв, цільового призначення, технічної характеристики та інших факторів вони можуть бути класифіковані на ряд груп: товари (перш за все, у вигляді товарної партії), в тому числі товари по бартерних операціях; транспортні засоби; майно; предмети; речі; продукція, роботи, послуги; валюта та валютні цінності; комплексний об’єкт, напівфабрикати, готові вироби, комплектуючі, запасні частини, деталі та ін.); товари та інші предмети, які ввозяться, вивозяться, переміщуються транзитом, тимчасово ввозяться або вивозяться; продукція, призначена для виставок, демонстрації, давальницька сировина, гуманітарна допомога, іноземні інвестиції, (МПВ) та ін. Головним засобом визначення об’єкту оподаткування на митному кордоні є виступає як універсальний документ, що є юридичною підставою для всіх дій митних органів по обчисленню митних платежів.
В подальших структурних підрозділах третього розділу розглядаються митні правовідносини, в межах яких відбувається справляння митних платежів, а також валютний контроль.
У висновках до роботи сформульовано основні теоретичні та практичні результати дослідження в узагальненому вигляді. В них, зокрема, відзначається, що в процесі діяльності митної служби забезпечується і регулюється зовнішньоекономічна діяльність українських та іноземних суб”єктів господарювання за допомогою різних методів, в першу чергу - фінансових. В той же час фінансова діяльність митних органів виступає як невід’ємна складова частина митної справи і водночас є складовою частиною фінансової діяльності української держави, і тому ряд питань правового регулювання митних відносин можуть розглядатися тільки в контексті їх загальнодержавного значення як діяльність по справлянню загальнодержавних податків і зборів.
Фінансова діяльність митних органів охоплює декілька напрямів, але центральне місце в ній займає діяльність в межах митно-тарифних правовідносин, які є не тільки історично першою функцією митних органів, але і основою для справляння всіх інших митних платежів.
Важливі завдання, які ставляться перед державною митною службою України, обумовлюють необхідність вжиття цілого ряду матеріальних (господарських), фінансових, правових, організаційних та інших заходів. В зв’язку з цим можна вважати за доцільне прийняття Комплексної програми розвитку митної служби України, в якій, зокрема, слід виділити в окремий розділ заходи по вдосконаленню їх фінансової діяльності, зміцненню правової бази, вдосконаленню технології справляння митних платежів та ін.
Узагальнюючи результати дослідження даної теми, слід відзначити, що держава в особі вищих органів законодавчої та виконачої влади, Президент України приділяють велику увагу вдосконаленню митної справи, про що свідчить цілий ряд прийнятих ними нормативних актів. Однак вимоги часу потребують подальшого вдосконалення роботи в цьому напрямку, зокрема:
1) вдосконалення форм і методів управління митною справою (наприклад, більш ширшого використання фінансових методів управління замість адміністративних);
2) приведення митної справи у відповідність до міжнародних вимог і стандартів;
3) вдосконалення механізму правового регулювання митних відносин (насамперед, прийняття нового Митного кодексу України з належним відбиттям у ньому фінансово – правових норм, стабілізації процесу внесення змін до ставок мита, впровадження в життя фінансових законів і т.д.).
В цілому ж митна справа потребує постійного вдосконалення і приведення у відповідність із вимогами часу та змінами в правовому регулюванні в зарубіжних країнах та міжнародному праві. Виходячи з того, що така необхідність буде існувати постійно, слід підкреслити і важливість наукових досліджень в даній галузі з метою вдосконалення прийняття управлінських рішень і відповідних нормативно - правових актів.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Губерська Н.Л. Правові основи митно – тарифного регулювання та стягнення митних платежів. - Харків: збірник Академії Правових наук України “Правове регулювання державних доходів і видатків”. – 1998 р.- С.83 – 94.
Губерська Н.Л. Правове регулювання переміщення товарів через митний кордон України. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин.Випуск 18.Частина 1. – 2000 р.- С. 103 – 121.
Губерська Н.Л. Правове регулювання митних платежів в Україні. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин.Випуск 17.Частина 1. – 2000 р.- С. 115 – 120.
Губерська Н.Л. Питання вдосконалення правового регулювання митних платежів. – К.: Вісник Академії праці та соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2000 р. – С.188 – 191.
АНОТАЦІЇ
Губерська Н.Л. Правові основи фінансової діяльності державної митної служби України (теоретичні питання). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ. 2001 р.
В дисертації досліджено правові основи фінансової діяльності органів державної митної служби України (в теоретичному аспекті); проаналізовано правові норми, що регламентують справляння митних платежів та проведення валютного контролю; розглянуто митні фінансові правовідносини, дана їх класифікація.
Внесено пропозиції щодо вдосконалення митного законодавства, а також нормативних актів, що регулюють правовий статус митних органів, внесено пропозиції і сформульовано наукові висновки щодо ряду теоретичних питань.
Ключові слова: митні органи, митні правовідносини, митні платежі, мито, валютний контроль. |
