Пробко І.Б. Провадження у справах про порушення законодавства з фінансових питань

summary

У Вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, ступінь дослідження проблеми, визначається її зв’язок з державними науковими програмами, планами і темами, а також мета, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, розкривається наукова новизна, висвітлюється теоретична та емпірична бази дослідження, практичне значення одержаних результатів, подаються відомості про їхню апробацію та впровадження.

Розділ 1. „Загальна характеристика провадження у справах про порушення законодавства з фінансових питань” складається з чотирьох підрозділів, у яких з’ясовується сутність та особливості провадження, завдання, принципи, стадії провадження у справах про порушення законодавства з фінансових питань.

У підрозділі 1.1. „Загальнотеоретичні поняття адміністративного процесу” на підставі аналізу праць українських і зарубіжних вчених обґрунтовується, що адміністративний процес є тим особливим порядком, за допомогою якого здійснюється державне управління.

Для його характеристики використовується філософська, адміністративно-правова, управлінська, технічна й інша термінологія. Тому існує значна кількість понять адміністративного процесу, що розкривають різні його аспекти у вузькому й широкому значенні.

Безліч проявів адміністративного процесу не завжди призводить до єдності явищ конкретної процесуальної діяльності, яку можна розмежувати з погляду регуляторного процесу та процесу розгляду суперечок. Тією чи іншою мірою регулятивна сутність процесу проявляється в усіх його формах (нормах, правилах, порядку, процедурах, інститутах, провадженнях, відносинах, діяльності суб’єктів тощо). У подібних нормах, процедурах та інших формах відображається також сутність адміністративного процесу щодо розгляду суперечок. Однак із „суперечки про право” не виводиться сам „адміністративний процес”, це лише своєрідний його розподіл. Хоча це не суперечить ознакам системи, де різнорідні й несхожі елементи (частини, а то й цілі підсистеми) становлять новий якісний зміст такого системного явища, як адміністративний процес.

У підрозділі 1.2. „Сутність і особливості провадження у справах про порушення законодавства з фінансових питань” зазначається, що на теперішній час переважно сформовано нормативно-правову базу фінансової системи, яка приводиться у відповідність до вимог Європейського Союзу.

Суперечка про право визначає особливу чітко врегульовану законом частину адміністративного процесу, що називається юрисдикцією. Особливий порядок правового регулювання адміністративної юрисдикційної діяльності та порядок її реалізації становить правовий режим провадження у справах про порушення законодавства з фінансових питань. Отже, провадження – це одна з форм адміністративного процесу, що складається зі встановленої законом та нормативно-правовими актами сукупності процедур, а також інших складових частин (елементів) адміністративного процесу. Адміністративна процедура – це форма адміністративного процесу, встановлена законом, нормативно-правовими актами органу виконавчої влади, певна складова порядку (алгоритму) управлінської діяльності.

Провадження регуляторного процесу – це регулятивна діяльність органів виконавчої влади та їхніх посадових осіб, що визначає порядок реалізації ними своєї виконавчо-розпорядницької, контрольно-наглядової, нормотворчої компетенції, розгляд індивідуальних справ, що не має характеру адміністративно-правової суперечки (спору), а також реалізацію правового статусу фізичних та юридичних осіб.

У підрозділі 1.3. „Завдання та принципи провадження у справах про порушення законодавства з фінансових питань” підкреслено, що основними завданнями провадження є своєчасне й об’єктивне вирішення справи, відповідно до чинного законодавства. Провадження у справах про порушення законодавства з фінансових питань, як і будь-яке інше, базується і здійснюється відповідно до певних правових принципів. Їх можна поділити на три групи: конституційні принципи, які визначають загальні засади будь-якої правової діяльності; принципи фінансової діяльності (до них віднесено виключну юрисдикцію України на її території, виключну компетенцію державних органів України у фінансовій сфері, законність, системність, ефективність, дотримання прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, гласність і прозорість); принципи адміністративно-процесуальної діяльності. У фінансовій сфері принципи адміністративно-процесуальної діяльності реалізуються з обов’язковим і неухильним урахування конституційних принципів і принципів фінансового регулювання. Крім того, вони є найбільш конкретизованими й наближеними до практичної діяльності в межах адміністративного процесу. Оскільки провадження у справах про порушення законодавства з фінансових питань є окремим підвидом, галузевим проявом провадження у справах про адміністративні правопорушення, його принципи значною мірою збігаються з принципами адміністративно-процесуальної діяльності, на яких побудоване провадження у справах про адміністративні правопорушення. Попри це принципи провадження у справах про порушення законодавства з фінансових питань мають і свої певні особливості, викликані впливом фінансової діяльності на це адміністративне провадження.

У підрозділі 1.4. „Стадії провадження у справах про порушення законодавства з фінансових питань” наголошується, що провадження у справах про адміністративні правопорушення визначається як низка послідовних дій (стадій) уповноважених органів (посадових осіб), а в деяких випадках інших суб’єктів, які, відповідно до норм адміністративного законодавства, здійснюють заходи, спрямовані на притягнення правопорушників до відповідальності і забезпечення виконання винесеної постанови. Стадія – це певний період (етап) у розвитку того чи іншого явища, який має свої якісні особливості та відмінності. Процесуальна стадія є відмежованою, віддаленою в часі й логічно пов’язаною сукупністю процесуальних дій, спрямованих на досягнення цілей і розв’язання відповідних завдань, функціонально узгоджених з ними, з визначеним колом суб’єктів і закріпленням у відповідних процесуальних актах. Стадії, з одного боку, об’єднують у собі конкретні процесуальні дії, а з іншого – виступають структурними елементами адміністративного провадження. Останнє реалізується послідовним переходом від однієї стадії до іншої. При цьому для досягнення загальних цілей і вирішення закріплених у законі завдань провадження всі стадії є необхідними, кожна з них характеризується притаманними тільки їй особливостями. Існують і факультативні (необов’язкові) стадії, однак сам факт їх наявності, навіть, коли в конкретному випадку вони не реалізовуються, забезпечує досягнення загальної мети провадження.

Розділ 2. „Адміністративно-правові засади забезпечення провадження у справах про порушення законодавства з фінансових питань” складається з трьох підрозділів, які містять аналіз юрисдикційної діяльності Державної контрольно-ревізійної служби в Україні, органів внутрішніх справ, судів загальної юрисдикції щодо порушень законодавства з фінансових питань.

У підрозділі 2.1. „Юрисдикційна діяльність органів державної контрольно-ревізійної служби в Україні” досліджується зміст і спрямованість правового регулювання суспільних відносин щодо діяльності контрольно-ревізійної служби.

Наголошено, що організаційну структуру підрозділів контрольно-ревізійної служби визначають завдання та функціональні обов’язки щодо здійснення контролю за видатком грошових засобів і матеріальних цінностей, за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності в центральних органах виконавчої влади, установах, організаціях, на підприємствах, що фінансуються з бюджету, а також провадження регуляторного процесу та у справах про порушення законодавства з фінансових питань. Між вказаними провадженнями існує зв’язок, основними елементами якого є адміністративно-правові норми. Найбільш чітко це видно в контрольному (наглядовому) провадженні, що спричиняє необхідність дослідження й удосконалення взаємодії між цими аспектами адміністративного процесу в окресленій сфері. Одним зі стратегічних завдань України є здійснення комплексу системних перетворень щодо наближення фінансового контролю до загальноприйнятих засад для країн Європейського Союзу.

У підрозділі 2.2. „Адміністративно-правові засади діяльності органів внутрішніх справ щодо провадження у справах про порушення законодавства з фінансових питань” аналізується діяльність міліції як домінуючого суб’єкта провадження. Тільки через процесуальну діяльність домінуючих органів може бути досягнута мета провадження – вирішення конкретної справи шляхом прийняття відповідного, юридично значущого рішення.

Дії щодо притягнення до адміністративної відповідальності є видом правозастосовної діяльності і владно-державний характер реалізації приписів правових норм проявляється в застосуванні їх винятково органами, які наділені належною компетенцією. Посадові особи органів внутрішніх справ, що уповноважені вести провадження у справах про порушення законодавства з фінансових питань, перебувають у штаті підрозділів державної служби по боротьбі з економічними злочинами та боротьбі з організованою злочинністю. Окрім цього, начальникам органів внутрішніх справ або їхнім заступникам (у тому числі відділень міських, районних, лінійних відділів, лінійних пунктів у складі лінійних відділів внутрішніх справ на транспорті) та дільничним інспекторам міліції надано таке право.

У підрозділі 2.3. „Забезпечення законності судами загальної юрисдикції у провадженнях у справах про порушення законодавства з фінансових питань” наголошується, що діяльність судів стосовно розгляду адміністративних справ за матеріалами щодо порушень фінансового законодавства та розгляд скарг на постанови по адміністративних справах з вказаного питання є адміністративно-процедурною діяльністю, яка врегульована нормами адміністративно-процесуального права із застосуванням різних форм реалізації матеріальних норм адміністративного права. При цьому, по-перше, створюються умови, які гарантують недопущення нанесення економіці країни непоправних втрат від внутрішніх і зовнішніх економічних погроз, що безпосередньо впливає на стан національної безпеки. По-друге, це спосіб захисту національних інтересів. По-третє, у сфері фінансової діяльності адміністративна відповідальність за порушення законодавства з фінансових питань є спеціальним інструментом для дослідження проблем економічної безпеки, за допомогою якого комплексно використовують якісні та кількісні показники правової статистики.

Розділ 3. „Шляхи вдосконалення провадження у справах про порушення законодавства з фінансових питань” містить основні шляхи удосконалення організаційно-правових засад провадження.

У розділі зазначається, що адміністративно-правова охорона суспільних відносин у сфері фінансової діяльності є важливою частиною економічного життя суспільства. Невирішеність окремих проблем провадження у справах про порушення законодавства з фінансових питань спричиняє нагромадження проблем у сферах діяльності контрольно-ревізійної служби, підрозділів органів внутрішніх справ. Суб’єкти адміністративної юрисдикції у сфері фінансової діяльності стикаються з питаннями, пов’язаними з недостатньо чітким регулюванням окремих аспектів провадження у справах про правопорушення законодавства з фінансових питань. Існує необхідність дослідження процесуальних норм, якими визначено таке провадження заради приведення його у відповідність до європейських стандартів забезпечення прав і свобод особи.

Засади законодавства про профілактику правопорушень з фінансових питань визначали б пріоритетні напрямки з урахуванням тих особливостей, які існують у кожній галузі економіки та забезпечили б динамічний розвиток усіх її складових, в тому числі й адміністративно-правових. Недостатня ефективність діяльності суб’єктів провадження у справах про порушення законодавства з фінансових питань щодо адміністративно-правового впливу на фінансовий стан суб’єктів господарювання бюджетної та недержавної форм власності у сфері фінансової діяльності зумовлена недосконалістю нормативно-правової бази, у зв’язку з чим було розроблено відповідні пропозиції щодо удосконалення норм чинного законодавства у зазначеній сфері.