Руденко Фінансово-правові основи соціального захисту населення (порівняльний аналіз законодавства України, Федеративної Республіки Німеччини та інших зарубіжних країн-членів Європейського Союзу)

summary

У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження; визначено ступінь її наукової розробленості; мету і основні завдання дослідження; його об”єкт, предмет, методологічна основа, інформаційна база; формулюються основні положення, які виносяться на захист, визначається наукова новизна і практичне значення результатів дослідження.

            Перший розділ “Фінансово-правові основи ринку праці” присвячено питанням правового регулювання фінансових відносин ринку праці в Україні та у Федеративній Республіці Німеччині. Виходячи із специфіки фінансових правовідносин, автор розглядає фінансово-правові основи соціального захисту безробітних, реалізацію права працівників на оплату праці, а також соціального захисту працівників в умовах реструктуризації промисловості як основи актів, що регулюють фінансово-правові відносини і дає їх загальну характеристику.

            У першому підрозділі “Фінансово-правові основи ринку праці в Україні” здійснено аналіз фінансових основ соціального захисту безробітних в Україні. Проведено аналіз видів соціального захисту безробітних, визначено джерела його фінансування. Автор робить висновок, що нечітка визначеність у питанні про фінансове забезпечення заходів щодо зайнятості населення обмежує надання необхідної підтримки незайнятому населенню. Потребує вдосконалення і надання допомог безробітним, в першу чергу в плані приведення їх розмірів до прожиткового мінімуму.

            У другому підрозділі “Фінансово-правові основи ринку праці у Федеративній Республіці Німеччині” автор аналізує форми і джерела фінансування різних видів соціального захисту громадян Федеративної Республіки Німеччини: коштів по безробіттю, допомоги по безробіттю, компенсаційних коштів за скорочену роботу, компенсаційних коштів внаслідок непогоди, допомоги на включення в роботу, перехідних коштів, коштів на утримання.

            У третьому підрозділі  “Фінансово-правові основи оплати праці у Федеративній Республіці Німеччині” автор аналізує  окремі особливості умов  оплати праці у  Федеративній Республіці Німеччині, наводить приклад обраху­­­вання заробітної  плати  середньостатичного працівника та принципи  застосування дитячого неоподатковуваного мінімуму при оподаткуван­­­ні заробітної плати.

            В четвертому підрозділі  “Фінансові та соціальні аспекти впливу реструктуризації  вугільної та сталеливарної промисловості у Федеративній Республіці  Німеччині на ринок праці” автор зробив аналіз фінансово-правових основ соціального захисту працівників при проведенні реструктуризації вугільної та сталеливарної промисловості. Особливу увагу приділено аналізу методів та моделей подолання цієї кризи, які розроблені у Федеративній Республіці Німеччині і які заслуговують на увагу та застосування в Україні. Дається детальний аналіз складання і реалізації соціального плану та надання соціальних гарантій в межах соціальної політики.

            У висновках до розділу автор визначає основні завдання  поліпшення фінансового забезпечення заходів щодо зайнятості населення в Україні, основні принципи страхування на випадок безробіття, до яких  відносить насамперед принципи, що стосуються фінансових засад страхування на випадок безробіття.

            Другий розділ “Правові основи допомоги на дітей і допомоги на виховання” присвячено аналізу та характеристиці фінансово-правових основ соціального захисту сімей з дітьми та охорони прав працюючих жінок в Україні та у Федеративній Республіці Німеччині. Автор послідовно розглядає фінансово-правові акти з питань соціального захисту сімей з дітьми, а також зупиняється на специфіці кожного з видів соціального захисту. Особливу увагу автор приділяє питанню видів і розмірів допомоги сім”ям з дітьми. 

            У першому підрозділі  “Фінансово-правові  основи державної допомоги сім”ям з дітьми в Україні” автором проведено аналіз встановленого державою рівня матеріальної підтримки сімей з дітьми через надання державної допомоги.

            В другому підрозділі “Фінансово-правові основи  надання допомоги на дітей у Федеративній Республіці Німеччині” автор аналізує фінансово-правові основи різних видів допомог сім”ям з дітьми у Федеративній Республіці Німеччині, характеризує особливості їх фінансування, аналізує також і правові основи охорони материнства у Федеративній Республіці Німеччині, види, форми і умови соціального захисту працюючих жінок.

            На основі проведеного аналізу у висновках до розділу автор доводить думку про те, що система надання державної допомоги сім”ям з дітьми потребує докорінного реформування і пропонує більш чітко визначитися у видах державної допомоги сім”ям з дітьми, умовах її надання та джерелах фінансування.

            Третій розділ  “Правові питання реформування соціального страхування” присвячено аналізу фінансово-правових основ соціального страхування в Україні та у Федеративній Республіці Німеччині.         

            У першому підрозділі “Фінансово-правові основи реформування  соціального страхування в Україні” автор констатує, що в частині 2 статті 46 Конституції України встановлено: право громадян на соціальний захист “гарантується загальнообов”язковим державним соціальним страхування за рахунок страхових внесків громадян,підприємств,установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення...”. Основами законодавства України “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування” відповідно до Конституції України визначено принципи та загальні правові, фінансові і організаційні засади загальнообов”язкового державного соціального страхування громадян в Україні. Автор узагальнює принципи загальнообов”язкового державного соціального страхування, аналізує правовий статус страхових фондів та правові основи формування коштів соціального страхування.

            В другому підрозділі “Правові основи соціального страхування у  Федеративній  Республіці Німеччині” на основі аналізу системи соціального страхування автор визначає, що німецька соціально орієнтована ринкова економіка характеризується наявністю власної відповідальності працівника за формування умов свого життя і, одночасно, солідарним соціальним страхуванням від ризиків. Відносини страхування, як правило, пов”язані із трудовими відносинами. В Німеччині внески сплачуюються порівну працівниками і працедавцями. Це відповідає економічним інтересам всього суспільства, оскільки за допомогою внесків на потреби обов”язкового соціального страхування відбувається вирівнювання навантаження на солідарне співтовариство із навантаженням на економіку та власні доходи.

            В третьому підрозділі “Фінансово-правові основи соціального забезпечення від підприємств” автор аналізує досвід Федеративної Республіки Німеччини в створенні і функціонуванні системи  соціального  забезпечення в  старості від підприємств та установ  суспільного сектора, які виступають також в ролі працедавця. Це додаткове соціальне забезпечення в старості призначене для  осіб  найманої праці і, на випадок смерті, членів їх сімей і виплачу­­­ються у вигляді пенсій за віком, по інвалідності і  пенсій  в  разі  втрати годувальника. Значення такого соціального забезпечення буде зростати, в пер­­­шу чергу, через демографічно обумовлене підвищення навантаження  на  систему обов"язкового пенсійного страхування.

            В четвертому підрозділі “Фінансово-правові основи страхування життя та здоров”я” автор аналізує правові основи додаткового соціального забезпечення населення через страхування життя та здоров”я: страхові випадки (інвалідність,забезпечення в старості тощо), умови та розміри виплат, законодавче регламентування і форми здійснення державного нагляду.

            В п”ятому підрозділі  “Фінансово-правові основи страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання” автор аналізує правові основи соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання в Україні та у Федеративній Республіці Німеччині: порядок страхування, форми і види матеріальних компенсацій, види соціального захисту, права застрахованих, порядок і джерела фінансування тощо.

            У висновках до розділу автор констатує,що соціальне страхування є ядром соціального права. Воно повинно забезпечити захист кожної окремої людини при настанні певних ризиків. Визначальними для соціального страхування є засоби, за допомогою яких здійснюється соціальне забезпечення громадян. Оскільки ризики існують для багатьох або для всіх, але відбуваються не в усіх одночасно, то головна перевага соціального страхування полягає в тому, що відшкодування у разі ризику розподіляється на велику кількість осіб і тим самим є доступним для кожної окремої особи.

            Метою реформування обов”язкового (державного) соціального страхування є ство­­­рення  фінансово  стійкої  системи, яка  забезпечувала б громадянам  встановлені державою гарантії захисту від соціальних  і  профе­­­сійних  ризиків, пов"язаних  з  втратою  заробітку, здоров"я, а також  більш ефективне використання страхових коштів.

            Автор вважає, що реформування соціальних виплат необхідно здійснювати за  двома  пріоритетними напрямками:

            - встановлення  економічно  обгрунтованих розмірів соціальних  виплат відповідно до рівня заробітку, стажу трудової  діяль­­­ності  і  розмірів перерахованих страхових внесків. Вирішення цієї  проблеми можна здійснити на основі персоніфікованого обліку  стра­­­хових  внесків  по окремих видах страхування, підвищення зацікавле­­­ності застрахованих осіб у збільшенні страхових відрахувань за ра­­­хунок власних коштів і контролі за витрачанням страхових коштів;

            - впорядкування  вимог  до  надання соціальних виплат. Повинен  діяти принцип, відповідно до якого при настанні страхового  ви­­­падку допомога виплачуватиметься лише за умови втрати заробітку.

            Найважливішим в реформуванні соціального страхування є  ство­­­рення  сучасної  нормативно-правової бази, яка регулювала б право­­­ві, економічні та організаційні основи державного соціального стра­­­хування, і відповідної системи управління соціальним страхуванням.

            Необхідно передбачити також   подальший   розвиток  недержавних  видів  обов"язкового і  добровільного  страхування, враховуючи  обов"язкове  страхування професійної відповідальності у випадках підвищеної не­­­безпеки життя та здоров"я громадян.

            Реформування системи  соціального страхування потрібно здійс­­­нювати поетапно, з урахуванням росту оплати праці та поліпшення за­­­гальноекономічної ситуації. ­­­

            Основними умовами введення пенсійного забезпечення від  підп­­­риємств  в  Україні є, перш за все, кардинальне поліпшення загальної  економічної ситуації, а також створення  або  зміцнення  ефективної  державної системи пенсійного забезпечення.

            При здійсненні соціального страхування від нещасних  випадків  на  виробництві потрібно встановити залежність між розмірами стра­­­хових платежів і станом охорони праці  та  рівнем  травматизму  на  підприємстві на основі гнучкої системи диференційованих тарифів.

            Четвертий розділ “Фінансово-правові основи пенсійного забезпечення” присвячений визначенню загальних правових основ пенсійного страхування.

            В першому підрозділі “Загальні фінансово-правові основи пенсійного страхування” автор висловлює думку про те,що пенсійне страхування, при якому  величина пенсій залежить від попередніх доходів  застрахованих, по­­­винно фінансуватися за рахунок пенсійних внесків, розмір яких також  залежить від поточних доходів.

            Послуги пенсійного  страхування, які  не  відповідають  пенсійним внескам, а надаються з причини необхідності соціально­­­го вирівнювання, не повинні фінансуватися за рахунок надходжень від  внесків. В інтересах справи потрібно фінансувати ці витрати із кош­­­тів  державного бюджету, тому що заходи соціального вирівнювання не  є власне завданням пенсійного  страхування, а  є  завданням  всього  суспільства.

            В другому підрозділі  “Принципи,методи і організація фінансування пенсійного забезпечення” автор доводить, що системи пенсійного забезпечення різних країн вирізняються великим різноманіттям.

            В більшості розвинутих країн пенсійне забезпечення здійснюють  три види організацій (так звана "трьохрівнева система"): держава (в  тому  числі  в рамках соціального страхування), недержавні або при­­­ватні (виробничі,корпоративні) пенсійні фонди і страхові  інститу­­­ти.

            Існують два основні методи фінансування:

            - покриття поточних витрат на виплату пенсій із поточних надходжень (за кордоном цей метод звичайно називають "плати  на  ходу" - pay-as-you-go system);

            - створення спеціального фонду (резерву), який забезпечує  всі  пенсійні виплати в даний час і в майбутньому.

            Автор вважає, що при адаптації пенсійної системи до нових політичних і  еконо­­­мічних умов потрібно постійно керуватися тим, що в перехідний пері­­­од старі функціонуючі системи повинні зберігатися до появи  і  по­­­чатку роботи нових установ пенсійного страхування.

            Управління пенсійним  страхуванням  має  бути якнайшвидше  виділене із системи державного управління і доручено одній або де­­­кільком незалежним від держави цивільно-правовим організаціям.

            У третьому підрозділі “Фінансово-правові основи пенсійного забезпечення в Україні” автор аналізує проблеми пенсійного забезпечення громадян України, які полягають у низькому  рівні пенсій, невідповідності розміру пенсії  трудовому  внеску протягом трудового життя, існуванні значної заборгованості по виплаті пенсій, проведенні  фінансування окремих видів соціальних послуг, не  пов"язаних з трудовою діяльністю, за рахунок коштів Пенсійного фон­­­ду України, значній  заборгованості  платників  страхових  внесків перед  Пенсійним фондом України. Започаткований в  пенсійній системі декілька років тому прин­­­цип страхування реалізується в незначній мірі, у зв"язку з чим пен­­­сійна  система носить в даний час адміністративно-розподільчий ха­­­рактер.

            Автор доводить необхідність проведення в  Україні  пенсійної  реформи, яка  повинна бути спрямована насамперед на від­­­новлення пенсій як соціальних виплат, пов"язаних з  трудовим  вкла­­­дом, і  встановлення диференційованого підходу у визначенні розміру  виплат в залежності від тривалості трудового стажу і розміру спла­­­чених пенсійних страхових внесків.

            Автор визначає шляхи вирішення проблем пенсійного забезпечення населення України та джерела його фінансування.

            У четвертому підрозділі “Особливості функціонування недержавних пенсійних  фондів  України” автор розкриває проблеми функціонування недержавних пенсійних фондів України, які полягають, насамперед, у відсутності нормативно-правового регулювання їх функціонування, а також відсутності їх актуарного обслуговування та їх надійності. В дослідженні пропонується два види заходів і факторів забезпечення надійності недержавних пенсійних фондів.

            У п”ятому підрозділі “Принципи,форми і методи фінансування пенсійного забезпечення у Федеративній Республіці Німеччині” автор на основі аналізу законодавчих та нормативно-правових актів Федеративної Республіки Німеччини встановлює, що система собов”язкового пенсійного страхування фінансується за рахунок страхових внесків працівників та працедавців, федеральної дотації, а також за рахунок інших доходів пенсійних страхових фондів. У дослідженні розкривається суть федеральної дотації, механізму саморегулювання та фінансового регулювання. Особливу увагу приділено аналізу практики введення обов”язкового пенсійного страхування в нових федеральних землях Федеративної Республіки Німеччини.

            У шостому підрозділі “Фінансово-правові основи реформи пенсійного страхування  у Федеративній Республіці Німеччині” автор розкриває правові основи передбачуваної з 1999 року пенсійної реформи у Федеративній Республіці Німеччині.

            Основними елементами пенсійної реформи в Федеративній Республіці Німеччині є збереження принципу “еквівалентності” пенсій та заробітку, тобто відповідність величини індивідуальних пенсій рівню індивідуальних внесків до пенсійного фонду, додержання принципу “паритету” при здійсненні відрахувань до пенсійних фондів з боку підприємців і всіх категорій працюючого населення, зменшення розмірів пенсій до 2030 року з 70 відсотків до 64 відсотків від заробітної плати із збереженням принципу залежності рівня пенсій від рівня фактичної заробітної плати, збільшення федеральних субсидій в пенсійні фонди тощо.

            У висновках до розділу автор доводить, що реформування пенсійного забезпечення в Україні може здійснюватися  лише  у  тісній взаємодії з економічними перетвореннями в державі. З ура­­­хуванням прогнозних показників економічного розвитку намічені цілі  реформування пенсійного забезпечення повинні здійснюватися поетап­­­но.

            Для реалізації  завдань  реформування пенсійного забезпечення  громадян України необхідно прискорити ухвалення  Закону України "Про загально­­­обов"язкове державне пенсійне страхування", внести зміни і доповнення до діючих законодавчих та  норма­­­тивних  актів, що регулюють питання пенсійного забезпечення, з метою  приведення їх на перехідному етапі у відповідність  до  положень  Програми пенсійної реформи, прискорити ухвалення  Закону України "Про недержав­­­ні пенсійні фонди", підготувати проект Закону  України  "Про  пенсії  підприєм­­­ств".

            П”ятий розділ ”Фінансово-правові основи соціального захисту інвалідів, ветеранів війни та праці”  присвячений розкриттю принципів, видів, форм і джерел фінансування соціального захисту інвалідів, ветеранів війни та праці; видів, форм соціальної допомоги, умов її надання та джерел фінансування; правових основ надання компенсаційних коштів на житло.

            У першому підрозділі “Фінансово-правові основи соціального захисту інвалідів” автор констатує, що для реалізації принципів та цілей соціального захисту інвалідів держава має проводити послідовну політику, спрямовану на соціальний захист інвалідів. Основним положенням соціального захисту інвалідів має бути реалізація права інвалідів на економічне та соціальне забезпечення та на нормальний рівень життя за допомогою необхідних грошових виплат, соціального та медичного обслуговування. В дослідженні наводяться розроблені автором види соціального захисту інвалідів та джерела їх фінансування.

            У другому підрозділі “Правові питання соціального захисту ветеранів війни та жертв насильницьких дій” автор аналізує фінансово-правові основи соціального захисту ветеранів війни і жертв насильницьких дій в Україні та у Федеративній Республіці Німеччині. Наводяться принципи, форми і види соціального захисту ветеранів війни, джерела фінансування заходів соціального захисту цієї категорії населення. Автор досліджує необхідність ухвалення в Україні закону про соціальний захист жертв насильницьких дій.  

            У третьому підрозділі “Фінансово-правові основи соціальної допомоги” автор доводить, що соціальна допомога відрізняється від соціального страхування й від інших видів соціального забезпечення двома ознаками: вона є індивідуальною і субсидійною. Визначення потреби, форм і розмірів соціальної допомоги, а також її надання повинно належати виключно до повноважень органів місцевого самоврядування і фінансуватися за рахунок коштів їх бюджетів.

            У четвертому підрозділі “Фінансово-правові основи компенсаційних коштів на житло” автор обгрунтовує необхідність вдосконалення законодавчого та нормативно-правового врегулювання компенсації громадянам коштів на житло як однієї із форм соціальної підтримки громадян. На основі досвіду Федеративної Республіки Німеччини у виплаті компенсаційних коштів на житло та практики реалізації в Україні Програми житлових субсидій автор визначив принципи надання житлових субсидій та джерела їх фінансування.

            У висновках до розділу автор зазначає, що, виходячи із норм міжнародних правових актів, світового досвіду, в тому числі і досвіду Федеративної Республіки Німеччини, а також використовуючи набутий в Україні досвід в питаннях соціального захисту інвалідів, необхідно опрацювати існуючий в Україні Закон “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” і привести його у відповідність до міжнародних стандартів і норм.

            Необхідно законодавчо визначити джерела фінансування законодавчо закріплених пільг ветеранам війни, а також конкретні установи, які б забезпечували їх фінансування. Законодавчого врегулювання потребують питання соціального захисту жертв другої світової війни, деяких етнічних груп, депортованих в роки війни.Існує нагальна потреба підготовки і ухвалення Закону України “Про соціальний захист осіб, які постраждали від насильницьких дій”.

            Найважливішим завданням в найближчій перспективі повинно бути запровадження адресності пільг ветеранам війни та праці, упорядкування системи соціальних гарантій, удосконалення системи фінансового контролю за ефективним використанням коштів, що виділяються на реалізацію законів про соціальний захист ветеранів.                 

            Законодавчо необхідно врегулювати надання соціальної допомоги, а також форми соціальної допомоги, яка може надаватися в грошовій, матеріальній формах або в формі особистої допомоги (соціальне обслуговування).     

            Необхідно підготувати і ухвалити Закон України “Про житлові субсидії”, в якому необхідно законодавчо закріпити загальні положення, принципи, умови надання та отримання житлових субсидій, джерела їх фінансування.

            Шостий розділ “Фінансове забезпечення реформи системи соціального захисту населення в Україні” присвячено аналізу впливу нинішнього соціально-економічного становища України на фінансове забезпечення соціального захисту населення, визначенню місця і ролі фінансових інститутів у реформуванні системи соціального захисту населення, аналізу та визначенню організації, структури, форм, принципів та джерел фінансування соціального захисту населення, визначенню методів фінансування соціальної політики в Україні.

            У першому підрозділі “Особливості нинішнього соціально-економічного становища України і його вплив на фінансове забезпечення соціального захисту населення” автор констатує, що    в даний час на заходи соціальної політики за рахунок діючих джерел фінансування (бюджетних асигнувань, коштів державних страхових фондів - Пенсійного   фонду, Фонду   соціального    страхування, підприємств, установ і організацій) спрямовується 22,5 відсотка валового внутрішнього продукту. При цьому доля бюджетних коштів в загальному об”ємі фінансових ресурсів на ці цілі має тенденцію до скорочення.

            У другому підрозділі “Місце і роль фінансових інститутів держави в реформуванні системи соціального захисту населення” автор доводить, що роль і Міністерства фінансів України, і Національного банку України, й інших фінансових інститутів в період створення нової законодавчої бази із соціальної політики полягає у визначенні джерел, форм і методів фінансування соціальної політики. В підрозділі визначені завдання фінансових інститутів в сфері поліпшення поточного фінансування, в сфері підвищення ефективності використання фінансових коштів і в сфері підвищення платіжної та фінансової дисципліни.

            У третьому підрозділі “Організація,структура,форми,принципи та джерела фінансування соціального захисту населення” автор здійснив аналіз організації та фінансового забезпечення заходів соціального захисту населення в країнах-членах Європейського Союзу, на основі якого узагальнив організаційну структуру управління питаннями соціального захисту населення в країнах-членах Європейського Союзу та  інформацію про джерела, принципи і форми фінансування заходів соціального захисту населення в країнах-членах Європейського Союзу.

            Автор розробив повноваження органів влади та фінансових інститутів України в питаннях фінансування заходів соціального захисту населення, а на основі законодавчих та нормативно-правових актів України та вивчення досвіду країн-членів Європейського Союзу  підготовив узагальнені й систематизовані матеріали про види соціального забезпечення в Україні та джерела і форми їх фінансування.

            У четвертому підрозділі “Методи фінансування заходів соціального захисту населення” на основі аналізу вітчизняного та міжнародного досвіду в питаннях фінансування соціальної політики визначив методи фінансування соціальної політики, які вже використовуються в Україні та  можуть бути використані, до яких належать метод оподаткування, метод пільгового оподаткування, метод винагороди, метод внесків і премій, метод приватизованих або суспільних коштів, метод приватної благодійності, метод громадської ініціативи, метод особистих та сімейних зобов”язань, метод часткових,зменшених і перехідних субсидій, метод пільгового кредитування, метод капітальної конверсії, метод використання державної інфраструктури.