Борець Т.О. Провадження слідчих дій в житлі чи іншому володінні особи



title:
Борець Т.О. Провадження слідчих дій в житлі чи іншому володінні особи
Альтернативное Название: Борец Т.А. Производство следственных действий в жилище или ином владении лица
Тип: synopsis
summary:

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації; визначено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; охарактеризовано мету, головні завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено дані про їх апробацію та впровадження, а також щодо публікацій, структури й обсягу роботи. 


Розділ 1 Поняття та сутність слідчих дій, що проводяться в житлі чи іншому володінні особи” містить два підрозділи.


У підрозділі 1.1 “Правова регламентація понять “житло” та “інше володіння особи” за чинним законодавством України”  досліджуються поняття та сутність житла та іншого володіння особи, розкривається багатоаспектний вплив і значення правильної регламентації цих понять як для теорії кримінального процесу, так й для правозастосовної діяльності в цій сфері. Розглядаються наукові позиції російських, радянських та вітчизняних вчених із зазначених питань.   


Окрема увага акцентується на тому, що слідча дія – це сукупність направлених на виявлення, фіксацію, і перевірку доказів процесуальних дій, які носять переважно примусовий характер та виконуються уповноваженими особами в процесі розслідування злочинів.


Дисертантка дійшла висновку, що формулювання наведеного поняття стало можливим завдяки основним ознакам, які найбільш чітко та повно розкривають сутність та зміст слідчих дій, до яких внесла: процесуальний характер; пізнавальний характер; регламентація порядку їх проведення в КПК; спрямованість на збирання, дослідження, оцінку та подальше використання доказів; проведення їх лише в межах порушеної кримінальної справи, крім винятків, зазначених КПК; здійснення виключно уповноваженими особами; обов’язкове відображення перебігу та одержаних результатів у протоколах слідчих дій та на відповідних носіях інформації.


У підрозділі 1.2 “Сутність та завдання слідчих дій, що проводяться в житлі чи іншому володінні особи” визначається перелік тих слідчих дій, які можуть проводитися у житлі чи іншому володінні особи, досліджується їх сутність та завдання.


На підставі аналізу нормативно-правових актів, дисертантка виділила основні завдання, що виконуються слідчими та органами дізнання в процесі проведення у житлі чи іншому володінні особи таких слідчих дій як: огляд місця події, обшук, виїмка, допит (свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого), очна ставка, відтворення обстановки і обставин події, накладення арешту на кореспонденцію та зняття інформації з каналів зв’язку.


Авторка підтримує тих науковців, які не відносять накладення арешту на майно до переліку тих слідчих дій, які проводяться в житлі чи іншому володінні особи, оскільки очевидним є той факт, що в ході накладення арешту на майно жодних доказів чи доказової інформації слідчі та працівники органу дізнання не отримують.


Дисертантка, проаналізувавши перелік завдань, які виконуються під час проведення вказаних слідчих дій, сформулювала сутність кожної із них. Отримані результати стали визначальними під час вирішення доцільності та можливості проведення досліджуваних слідчих дій у житлі чи іншому володінні особи.


         Розділ 2 “Кримінально-процесуальні гарантії забезпечення прав особи при проведенні слідчих дій у житлі чи іншому володінні особи” складається з двох підрозділів.


Підрозділ 2.1 “Забезпечення прав особи при провадженні слідчих дій у її житлі чи іншому володінні в контексті міжнародно-правових актів в галузі кримінального судочинства” присвячений дослідженню важливості дотримання конституційних прав особи в процесі проведення слідчих дій у житлі чи іншому володінні особи.  


Авторка відмічає, що в кожній сучасній, демократичній державі світу забезпечення прав і свобод людини та громадянина повинно відображати основний зміст й напрямок правоохоронної діяльності. Дотримання зазначених прав та свобод повинно бути визначальним чинником в діяльності слідчих та органів дізнання по розслідуванню усіх видів злочинів (що, безумовно, включає в себе проведення слідчих дій у житлі чи іншому володінні особи).


В роботі на конкретних прикладах з практики розслідування злочинів показано порушення прав та законних інтересів особи в ході проведення слідчих дій у житлі чи іншому володінні особи. Авторка вважає, що це відбувається у зв’язку з недостатньо чітким та повним описуванням в КПК України процесуального порядку проведення слідчих дій у житлі чи іншому володінні особи.


Дисертантка доводить, що КПК України не відповідає Конституції України щодо примусового проведення у житлі чи іншому володінні особи огляду, обшуку та виїмки. В Конституції України мова йде лише про огляд та обшук. Авторкою обґрунтовано внесення змін до Конституції України.


На підставі аналізу слідчої та судової практики дисертантка вважає, що окрім огляду, обшуку та виїмки, у житлі чи іншому володінні особи слід проводити такі слідчі дії, як допит, відтворення обстановки та обставин події. Пропонується внесення відповідних змін до КПК України.  


Авторка проаналізувала такі поняття як “проникнення” та “входження з дозволу володільця”. Дисертантка довела, що мову про “проникнення” доцільно вести лише тоді, коли необхідно у примусовому порядку потрапити до житла чи іншого володіння особи (проведення там санкціонованого огляду, обшуку чи виїмки).


У випадку, коли виникає необхідність провести у житлі чи іншому володінні громадян ті слідчі дії, процесуальний порядок проведення яких не передбачає примусового проникнення у помешкання особи, необхідно користуватися терміном “входження з дозволу володільця”.  Авторка вважає, що запропонований термін варто поєднувати із такими слідчими діями як допит, очна ставка, відтворення обстановки та обставин події.


У підрозділі 2.2 “Прокурорський нагляд та судовий контроль за проведенням слідчих дій у житлі чи іншому володінні особи” досліджуються важливість та незамінність прокурорського нагляду й судового контролю у процесі проведення слідчих дій в житлі чи іншому володінні особи.


Дисертантка відмічає, що функцію контролю та нагляд за дотриманням закону в процесі проведення слідчих дій у житлі чи іншому володінні особи слід віднести до повноважень суду та прокуратури.


Авторка переконана, що прокурор, у випадку грамотного, своєчасного та всебічного здійснення покладених на нього обов’язків, в змозі попередити або ж усунути наслідки неправомірного проведення будь-яких слідчих дій за місцем проживання особи.


Що ж до судових органів, дисертантка вважає, що вони, в свою чергу, відіграють визначальну роль у санкціонуванні можливостей здійснення заходів кримінально-процесуального впливу правоохоронними органами в процесі розслідування кримінальних справ. Досліджуючи перелік тих слідчих дій, місцем проведення яких може бути житло чи інше володіння особи, авторка дійшла до висновку, що значна частина з них напряму пов’язана із застосуванням такого примусу.


Дисертантка довела поєднання судового контролю і прокурорського нагляду є безумовним гарантом того, що під час розслідування кримінальних справ буде забезпечено об’єктивність та повноту слідства, а також дотримано конституційні права та свободи людини під час провадження тих чи інших слідчих дій у житлі чи іншому володінні особи.       


Розділ 3 “Кримінально-процесуальний аспект проведення окремих слідчих дій у житлі чи іншому володінні особи” складається із чотирьох підрозділів.


Підрозділ 3.1 “Особливості проведення огляду місця події у житлі чи іншому володінні особи” присвячений дослідженню процесуального порядку проведення у житлі чи іншому володінні особи, такої слідчої дії, як огляд місця події. Аналіз матеріалів окремих кримінальних справ чітко показав, що саме згадувана слідча дія найчастіше проводиться у зазначених місцях (як серед інших видів огляду, так і усіх слідчих дій загалом).


Авторка відмічає, що закріплений у кримінально-процесуальному законодавстві порядок проведення огляду місця події у житлі чи іншому володінні особи потребує негайного перегляду та внесення ряду конструктивних змін до положень ст.ст.190, 191 КПК України.


Дисертантка вважає, що необхідно наділити слідчих та працівників органу дізнання повноваженнями щодо самостійного винесення постанови огляду місця події у житлі чи іншому володінні особи.


Авторка переконана, що наразі існує необхідність доповнення ст.190 КПК України переліком підстав за яких необхідно проводити таку слідчу дію, як огляд. Дисертантка вважає, що до таких підстав варто віднести: надходження до органу дізнання повідомлення про вчинений злочин; наявність достатніх даних, які дозволяють слідчому передбачити, що за допомогою проведення огляду можливо виявити сліди злочину та інші речові докази.


Авторка вважає, якщо огляд місця події у житлі чи іншому володінні особи проводиться без вмотивованої постанови суду, то ч.5 ст.190 КПК України слід доповнити положенням: “огляд житла чи іншого володіння особи проводиться не лише за наявності письмової згоди володільця, але й за відсутністю заперечень з боку осіб, які на законних підставах займають помешкання”.


Дисертантка доводить, що удосконалення кримінально-процесуальної регламентації огляду місця події передбачає заміну у положеннях ч.5 ст.190 КПК України словосполучення “безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину” на відповідне “безпосереднім переслідуванням осіб, причетних до вчинення злочину”. Така необхідність викликана тим, що огляд місця події може проводитися і до порушення кримінальної справи. А як відомо на цьому етапі кримінального судочинства особа не може набути статусу підозрюваного.


У підрозділі 3.2 “Обшук та виїмка у житлі чи іншому володінні особи основна увага приділена дослідженню процесуальних особливостей проведення у житлі чи іншому володінні особи таких слідчих дій, як обшук та виїмка.


Як зазначено у положеннях ч.1 ст.177 КПК України обшук проводиться у тих випадках, коли є достатні підстави вважати, що певні предмети (знаряддя злочину та ін.) знаходяться у певному приміщенні або місці чи у якої-небудь особи. Авторка доводить, що під достатніми підставами необхідно розуміти не лише сукупність доказів, здобутих в основному під час розслідування кримінальної справи, але й результати аналітичної діяльності слідчого чи особи, яка проводить дізнання.


Дисертантка вважає, що найбільший ризик порушення конституційних прав і свобод особи виникає у результаті невірного трактування ч.6 ст.177 КПК України, у якій вказано, що у невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, обшук житла чи іншого володіння особи може бути проведено без постанови судді. Теоретично під випадки, що не терплять зволікання, можна підвести будь-яку ситуацію.


На підставі аналізу чинного кримінально-процесуального законодавства, окремих кримінальних справ та потреб слідчої практики дисертантка встановила, що у разі проведення обшуку житла чи іншого володіння особи без постанови судді, слідчому було б більш доцільно, протягом доби з моменту проведення цієї слідчої дії, з метою перевірки законності прийнятого рішення, направляти копію протоколу обшуку судді, а не прокурору. В той час як суддя, вивчивши підстави, які дозволили провести невідкладний обшук, повинен винести вмотивовану ухвалу про законність чи незаконність слідчої дії.


Авторка довела, що доцільним видається необхідність доповнення переліку осіб, в присутності яких проводиться обшук і виїмка (ст.181 КПК України) захисником (адвокатом) особи, що займає приміщення, в якому проводиться обшук (це підтримало 67,5 % опитаних респондентів).


На підставі аналізу кримінально-процесуального законодавства, дисертантка встановила, що можливість проведення у невідкладних випадках виїмки з житла чи іншого володіння особи примусово, без відповідної вмотивованої постанови судді (відповідно до положень ч.4 ст.178 КПК України з додержанням порядку, встановленого ч.5 ст.177 КПК України) є сумнівною, а її застосування на практиці призводить до порушення конституційних прав особи. Загалом, виїмка є найбільш ефективною лише тоді, коли особа, предмети та документи якої підлягають вилученню, погоджується їх видати добровільно.


Дисертантка пропонує доповнити перелік слідчих дій, які можливо проводити до порушення кримінальної справи, такою слідчою дією, як виїмка. Авторка зазначає, що законодавець передбачив можливість витребування документів до порушення кримінальної справи (ч.4 ст.97 КПК України). Однак, процесуальний порядок реалізації такого права слідчих та працівників органу дізнання, нажаль, не визначено. Щодо складання протоколу добровільної видачі, то у нормах КПК він не передбачений.


Дисертантка пропонує внести ряд конструктивних змін до положень ст.ст.177-179, 181 КПК України, що повинні удосконалити процесуальний порядок проведення обшуку та виїмки у житлі чи іншому володінні особи.


Підрозділ 3.3 “Відтворення обстановки та обставин події у житлі чи іншому володінні особи”. Відповідно до назви, у даному підрозділі досліджено процесуальні особливості проведення відтворення обстановки і обставин події у житлі чи іншому володінні особи.


На підставі аналізу кримінально-процесуального законодавства, аналізу слідчої та судової практики дисертантка довела необхідність поділу відтворення обстановки і обставин події на дві окремі слідчі дії – перевірку показань на місці й слідчий експеримент та запропонувала відповідні зміни до КПК України.


Авторкою обґрунтовано, що відтворення обстановки і обставин події доцільно проводити не лише з метою перевірки й уточнення результатів допиту свідка, потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого або даних, одержаних при провадженні огляду та інших слідчих дій, а також:


1)    при необхідності виявлення окремих слідів злочину, інших речових доказів та обставин, що мають значення для справи;


2)    у зв’язку із рядом певних об’єктивних чи суб’єктивних обставин, що не були виявлені під час проведення інших слідчих дій.


Дисертантка відмічає, що необхідність проведення відтворення обстановки і обставин події у житлі чи іншому володінні особи виникає у таких випадках:


1)    з метою перевірки чи могла конкретна людина в певних умовах сприйняти ту чи іншу подію (наприклад, чи міг свідок у вечірній час з вікна своєї квартири побачити обставини вчинення того чи іншого злочину);


2)    з метою перевірки можливості проведення конкретною людиною певних дій взагалі, за допомогою певного предмету та за певний час (наприклад, шляхом проведення вказаної слідчої дії можна перевірити чи міг злочинець одноосібно проникнути у квартиру потерпілого та викрасти телевізор без допомоги інших осіб);


3)    з метою перевірки можливості існування певного явища, об’єктивну можливість події;


4)    з метою визначення особливостей протікання певної події та можливості здійснення тієї або іншої дії.


Авторкою зазначено, що КПК України не містить положень, які б розкривали процесуальний порядок проведення відтворення обстановки і обставин події у житлі чи іншому володінні особи. Саме тому дисертанткою запропоновано внести зміни до ст.194 КПК України щодо отримання письмової згоди володільця приміщення, в якому планується проведення зазначеної слідчої дії. Наявність такого документу у матеріалах кримінальної справи, буде свідчити про добровільний порядок проведення відтворення обстановки і обставин події.


У підрозділі 3.4 “Проблеми, які виникають під час проведення інших слідчих дій у житлі чи іншому володінні особи” розглянуті особливості процесуального порядку проведення у житлі чи іншому володінні особи таких слідчих дій, як допит (потерпілого, свідка, підозрюваного, обвинуваченого), очна ставка, накладення арешту на майно, накладення арешту на кореспонденцію та зняття інформації з каналів зв’язку.


Авторка наводить причини за наявності яких перед слідчим може виникнути необхідність проведення таких слідчих дій у житлі чи іншому володінні особи, а саме: за станом здоров’я допитуваного (особа, відповідно до лікарських показань не може залишати власне помешкання); за наявності певних побутових причин (ремонтні роботи, які вимагають постійної присутності власника; аварійна ситуація тепло- електромережі тощо); у зв’язку із сімейними обставинами (необхідність постійного догляду за хворим чи недієздатним членом родини); з метою економії часу (допит часто проводиться одразу після проведення огляду місця події. У   такому випадку слідчому необхідно виносити постанову про порушення кримінальної справи до проведення допиту).


         Дисертантка доводить, що складна психологічна атмосфера, яка виникає під час проведення очної ставки є наслідком взаємодії як мінімум трьох учасників, і тому пропонує проводити визначену слідчу дію у кабінеті слідчого. Безспірним є той факт, що у власному кабінеті слідчому чи особі, яка проводить дізнання набагато легше слідкувати за психологічною ситуацією та контролювати загальний хід проведення слідчої дії.


Авторка відмічає, що до певних недоліків вітчизняного кримінально-процесуального законодавства слід віднести відсутність норм, у яких зазначалися б можливі місця проведення очних ставок. Дисертантка вважає доцільним вирішити цю проблему за аналогією з допитом (ст.ст.143, 167, 171 КПК України) та закріпити у положеннях ст.173 КПК України норму про те, що у разі необхідності очна ставка може проводитися у місці перебування одного із учасників даної слідчої дії.


Дисертантка вважає, що спірним є питання стосовно того, яку процесуальну дію необхідно проводити слідчому, з метою забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна, – арешт майна чи його майна. Так, у положеннях ст.126 КПК України мова йде про накладення арешту на майно, а вже у ст.127 КПК України – згадується опис майна. Очевидним залишається необхідність узгодження зазначених кримінально-процесуальних норм.  


         Дослідження процесуальних особливостей накладення арешту на кореспонденцію та зняття інформації з каналів зв’язку показало, що зазначену слідчу дію з метою запобігання злочину можна проводити до порушення кримінальної справи (ч.3 ст.187 КПК України) і тому авторка вважає, що у ч. 1 ст.187 КПК України не можна вести мову про підозрюваного чи обвинуваченого, оскільки даних процесуальних статусів особа набуває лише після порушення кримінальної справи.


 


         Дисертантка запропонувала закріпити у положеннях ст.187 КПК України норму, яка б дозволяла накладати арешт та знімати з каналів зв’язку усю інформацію, яка виходить з місця проживання підозрюваного чи обвинуваченого або, відповідно, туди надходить.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

The fields admited a red star are required.:


Заказчик:


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины