ДержавнЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ соціальнИХ стандартІВ у сфері охорони здоров’я

summary

У вступі обґрунтовано вибір та актуальність теми дисертації, визначено стан наукової розробки проблеми, встановлено зв’язок дослідження з науковими програмами, розкрито його мету, завдання, об’єкт, предмет, методи, наукову новизну отриманих результатів, їх практичне значення, наведено відомості про апробацію результатів дисертації, публікації, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади дослідження феномену державних соціальних стандартів у сфері охорони здоров’я” – на основі аналізу вітчизняних та зарубіжних наукових джерел з’ясовано, що проголошений в Україні курс на створення соціальної держави зумовив посилення уваги до розбудови системи соціальних стандартів у сфері охорони здоров’я як вагомого чинника забезпечення соціальної орієнтованості державного управління охороною здоров’я. Розвиток такого інструменту державного управління, як соціальні стандарти дає змогу максимально враховувати суспільні інтереси та дотримуватись соціальних принципів щодо охорони здоров’я в умовах обмежених ресурсів галузі. Серед цих принципів – рівноправність всіх членів суспільства стосовно доступу до засобів охорони здоров’я, соціальна справедливість розподілу товарів та послуг медичного призначення серед диференційованих соціальних категорій населення. Соціальні стандарти, передусім, підвищують доступність охорони здоров’я для найбільш соціально уразливих та незахищених страт населення, зменшують прояви соціальної нерівності, сприяють реалізації та утвердженню соціальних прав і свобод людини, створенню ефективної системи соціальної безпеки країни.

В наукових працях українських і зарубіжних авторів, присвячених соціальним стандартам, висвітлюється історія їх розвитку, роль у формуванні та оцінюванні стану суспільного прогресу, удосконаленні соціального управління; обґрунтовуються соціально зумовлені напрями розвитку системи соціальних стандартів та її структура; пропонуються підходи до забезпечення ефективного фінансування соціальних стандартів. Проблематиці розвитку соціальних стандартів присвячували свої роботи економісти, державні управлінці, юристи. Однак лише поодинокі наукові праці фрагментарно стосуються соціальних стандартів саме у сфері охорони здоров’я.

На основі узагальнення даних літературних джерел з’ясовано сутність поняття “соціальні стандарти у сфері охорони здоров’я”. Вона полягає в тому, що соціальний стандарт – це еталон, зразок, правило, вимога, характеристика товарів, робіт і послуг, відповідно до яких повинна плануватися, здійснюватися та оцінюватися діяльність, спрямована на задоволення суспільно важливих інтересів населення у сфері охорони здоров’я.

Як засвідчили результати дослідження наукових праць, стандартизація знайшла широке застосування в державному управлінні охороною здоров’я населення, зокрема щодо удосконалення медичних технологій; забезпечення та оцінки ступеню задоволення потреб пацієнтів у сфері охорони здоров’я; галузевої інформатизації; планування, фінансування діяльності системи охорони здоров’я та визначення її ефективності. Увага вчених приділяється удосконаленню принципів стандартизації, класифікації стандартів, обґрунтуванню пріоритетних напрямів і періодизації розвитку стандартизації, визначенню функцій стандартів надання медичної допомоги лікарями та вимог щодо їх розробки і впровадження в діяльність закладів охорони здоров’я, обґрунтуванню необхідності створення та вимогам до таких видів стандартів, як стандарти надання медичної допомоги середнім медичним персоналом, стандарти оцінювання медичних технологій. Визначено переваги та недоліки стандартизації медичної допомоги як механізму державного управління у сфері охорони здоров’я.

З’ясовано, що в країнах світової спільноти стандарти у сфері охорони здоров’я розглядають як ефективні інструменти управління якістю. Напрями розвитку стандартизації та види стандартів відповідають соціальним, медичним та економічним потребам кожної окремо взятої держави.

У процесі дослідження виявлено одночасне використання у вітчизняній системі охорони здоров’я декількох видів державних стандартів, які визначають вимоги до надання медичної допомоги: державні соціальні стандарти, клінічні протоколи, медико-економічні стандарти. Останні також містять інформацію, яка необхідна для регулювання економічних аспектів медичної допомоги, обґрунтування гарантованих державою переліків та обсягів медичних засобів в межах загальнообов’язкового державного медичного страхування. Їх застосування доцільне у разі потреби в проведенні точних розрахунків витрат, пов’язаних з медичним забезпеченням населення.

В умовах високої захворюваності та смертності населення України авторами актуалізується розробка стандартів профілактики захворювань та стандартів медикаментозного забезпечення (фармацевтичних формулярів).

З’ясовано сучасні визнані на міжнародному рівні вимоги до розробки державних стандартів надання медичної допомоги, які полягають в обов’язковому використанні результатів клінічних досліджень, проведених з дотриманням постулатів доказової медицини. Це дає змогу забезпечити якісну розробку стандартів та їх ефективне застосування у наданні медичної допомоги. Створення державних стандартів надання медичної допомоги з використанням даних доказової медицини запобігає використанню неефективних, небезпечних для здоров’я пацієнтів та недоцільних з економічної позиції медичних технологій.

За результатами узагальнення наукових досліджень встановлено, що на соціальні стандарти у сфері охорони здоров’я покладається виконання таких основних завдань:

-       участь у формуванні системи соціального захисту населення;

-       сприяння реалізації соціальних прав громадян;

-       забезпечення соціальної орієнтованості діяльності галузі охорони здоров’я;

-        підвищення доступності товарів та послуг медичного призначення для населення;

-        встановлення вимог до умов функціонування сфери охорони здоров’я;

-       участь у створенні галузевої системи стандартизації;

-       забезпечення якості, ефективності і безпеки у сфері охорони здоров’я;

-        використання у плануванні медичної діяльності в умовах обмежених галузевих ресурсів і контролі за її здійсненням;

-        прискорення впровадження новітніх медичних досягнень;

-       сприяння економії всіх видів галузевих ресурсів;

-        забезпечення юридичного захисту суб’єктів діяльності у сфері охорони здоров’я.

Аналіз наукового доробку за обраною проблемою виявив недослідженість таких її аспектів як досвід розвитку соціальних стандартів гарантованих державою безоплатних засобів охорони здоров’я у країнах світової спільноти та можливості його застосування в Україні; нормативно-правове, інституційне та організаційне забезпечення розвитку соціальних стандартів у сфері охорони здоров’я України; результативність реалізації державних соціальних стандартів у діяльність лікувально-профілактичних закладів України; стратегічні напрями подальшої розбудови системи соціальних стандартів охорони здоров’я населення України.

У другому розділі – “Формування системи державних соціальних стандартів у сфері охорони здоров’я: вітчизняний та зарубіжний досвід” – на підставі аналізу нормативно-правової бази з питань стандартизації у сфері охорони здоров’я визначено, що державні соціальні стандарти становлять підсистему системи державних стандартів у сфері охорони здоров’я.

Виявлено, що соціальним стандартам відводиться значна роль у державному управлінні охороною здоров’я населення в країнах світу, головним чином вони застосовуються у вигляді соціальних стандартів гаранто­ваних державою безоплатних засобів охорони здоров’я.

З’ясовано, що серед країн-членів Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я тільки в двох державах – Україні та Білорусі –  на законодавчому рівні визначено перелік пріоритетних щодо розробки та реалізації видів соціальних стандартів у сфері охорони здоров’я. На виконання закону України „Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії” (2000 р.) затверджено державні соціальні стандарти за такими напрямами: гарантований  рівень  медичної  допомоги громадянам у державних і комунальних закладах охорони здоров’я; процес надання медичної допомоги і його результативність; якість медичної допомоги; забезпечення населення ліжками для стаціонарного лікування в розрізі регіонів країни; забезпечення дитячого населення ліжками для стаціонарного лікування за профілями лікарських спеціальностей; санаторно-курортне забезпечення дитячого населення з соматичною патологією; пільгове забезпечення окремих категорій населення лікарськими засобами; забезпечення медикаментами державних і комунальних закладів охорони здоров’я. Актуальною проблемою залишається затвердження державних соціальних стандартів забезпечення дорослого населення ліжками для стаціонарного лікування за профілями лікарських спеціальностей; державних соціальних стандартів санаторно-курортного забезпечення дитячого населення (крім страждаючого на соматичну патологію); державних соціальних стандартів санаторно-курортного забезпечення дорослих хворих на туберкульоз; державних соціальних стандартів пільгового забезпечення окремих категорій населення спеціальними засобами; державних соціальних стандартів забезпечення пацієнтів харчуванням у державних і комунальних закладах охорони здоров’я.

Встановлено, що соціальні стандарти гарантованих державою безоплатних засобів охорони здоров’я широко застосовують у державному управлінні охороною здоров’я різних держав, незалежно від рівня розвитку країни та форми фінансування системи охорони здоров’я. Джерелами фінансування гарантованої державою безоплатної охорони здоров’я є загальнодержавні податки громадян (у країнах з бюджетним фінансуванням охорони здоров’я) та/або кошти фондів загальнообов’язкового державного медичного страхування.

Визначено, що в Україні соціальні стандарти гарантованих державою безоплатних засобів охорони здоров’я, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 року № 955, представляють обширний перелік видів медико-соціального забезпечення категорій населення та окремих груп пацієнтів, які необхідно реалізовувати на безоплатних умовах. Зазначений перелік охоплює значні обсяги медичного забезпечення, які на сьогодні неможливо реалізувати в повній мірі. Це зумовило необхідність і здійснення перегляду підходів до формування соціальних стандартів гарантованих державою безоплатних засобів охорони здоров’я, з урахуванням світового досвіду їх створення і реалізації.

Доведено, що з метою прискорення розбудови України як соціальної держави, забезпечення паритетності участі України у загальносвітових процесах соціального розвитку доцільно надати вітчизняним соціальним стандартам гарантованих державою безоплатних засобів охорони здоров’я законодавчого статусу, найбільш перспективним слід вважати їх затвердження в межах закону про загальнообов’язкове державне медичне страхування (за умови його прийняття). Серед вимог стосовно дотримання зазначених стандартів – збалансування зобов’язань держави щодо безоплатної охорони здоров’я населення та засобів, необхідних для реалізації їх вимог, в тому числі створення необхідного правового поля та забезпечення необхідних видів та обсягів ресурсів.

Зазначено, що населення повинно бути активними учасником процесу розвитку соціальних стандартів гарантованих державою безоплатних засобів охорони здоров’я. Слід проводити інформаційно-роз’яснювальну роботу серед населення щодо соціальних стандартів гарантованих державою безоплатних засобів охорони здоров’я. Необхідно враховувати думку усіх категорій населення щодо обсягу та змісту гарантованих державою безоплатних засобів охорони здоров’я шляхом проведення регулярних соціологічних опитувань із зазначеного питання. Це сприятиме соціальній стабільності у країні та розвитку громадянського суспільства.

Виявлено, що в країнах світової спільноти формування соціальних стандартів гарантованих державою безоплатних засобів охорони здоров’я враховують такі критерії як категорія населення, вид медичних послуг та виробів медичного призначення, важкість стану здоров’я пацієнтів.

Аргументовано необхідність запровадження двох рівнів соціальних стандартів гарантованих державою безоплатних засобів охорони здоров’я: мінімальних і оптимальних, обсяги яких знаходяться в прямій залежності від можливостей  фінансування їх вимог. 

Обґрунтовано, що державі доцільно забезпечувати студентів, малозабезпечених осіб, осіб похилого віку, державних службовців безоплатною медичною допомогою в межах мінімальних соціальних стандартів гарантованих державою безоплатних засобів охорони здоров’я; ветеранів та інвалідів - в межах оптимальних соціальних стандартів гарантованих державою безоплатних засобів охорони здоров’я. Медичну допомогу дітям, матерям,  пенсіонерам, іншим категоріям населення можливо надавати в межах обох зазначених рівнів соціальних стандартів.

Значного економічного ефекту можливо досягти у випадку державного забезпечення населення усіма видами спеціалізованої, консультативної медичної допомоги, оперативним лікуванням, фізіотерапією, бальнеотерапією, альтернативними видами лікування в межах мінімальних соціальних стандартів гарантованих державою безоплатних засобів охорони здоров’я. Забезпечувати населення безоплатним санаторно-курортним лікуванням, послугами спортивної медицини, високотехнологічними дороговартісними послугами з економічної позиції найбільш доцільно в межах оптимальних соціальних стандартів гарантованих державою безоплатних засобів охорони здоров’я. Профілактику, щеплення населення, діагностику захворювань, швидку і невідкладну медичну допомогу, планову амбулаторно-поліклінічну допомогу, планову медичну допомогу в лікарняних стаціонарах, долікарську медичну допомогу можливо розподіляти між двома зазначеними рівнями соціальних стандартів.

Виписування рецептів пацієнтам з економічної позиції найбільш доцільно здійснювати в межах мінімальних соціальних стандартів гарантованих державою безоплатних засобів охорони здоров’я, здійснювати медичний догляд - в межах оптимальних соціальних стандартів гарантованих державою безоплатних засобів охорони здоров’я.  Готельні послуги під час стаціонарного лікування і транспортування хворих доцільно розподіляти між двома зазначеними рівнями соціальних стандартів.

Забезпечення населення усіма виробами медичного призначення та  стоматологічними протезами доцільно здійснювати в межах мінімальних соціальних стандартів гарантованих державою безоплатних засобів охорони здоров’я; контрацептивними засобами, окулярами, слуховими апаратами – в межах оптимальних соціальних стандартів гарантованих державою безоплатних засобів охорони здоров’я. Забезпечення населення лікарськими засобами доцільно розподіляти між двома зазначеними рівнями соціальних стандартів.

Важко хворих осіб державі доцільно забезпечувати медичною допомогою в межах мінімальних соціальних стандартів гарантованих державою безоплатних засобів охорони здоров’я, медичну допомогу хронічно хворим особам – в межах мінімальних соціальних та оптимальних соціальних стандартів гарантованих державою безоплатних засобів охорони здоров’я.