УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИМ ГОСПОДАРСТВОМ У ПРОЦЕСІ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ



title:
УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИМ ГОСПОДАРСТВОМ У ПРОЦЕСІ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
Альтернативное Название: УПРАВЛЕНИЕ ЖИЛИЩНО-КОММУНАЛЬНЫМ ХОЗЯЙСТВОМ В процессе РЫНОЧНОЙ ТРАНСФОРМАЦИИ ЭКОНОМИКИ УКРАИНЫ
Тип: synopsis
summary:

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційного дослідження, сформульовано його мету і завдання, описано наукову новизну та практичну цінність результатів.


У першому розділі - ”Теоретичні основи державного управління житлово-комунальним господарством”-досліджується житлово-комунальне господарство України як об’єкт управління і державного регулювання, моделі та організаційна структура управління житлово-комунальним господарством, виявляються сучасні тенденції розвитку державного управління житлово-комунальним господарством у контексті зарубіжного досвіду.


Житлово-комунальне господарство (ЖКГ) має низку специфічних особливостей, що характеризують його як складну, багатоелементну, динамічну організаційно-економічну систему. Підприємствам та об’єднанням ЖКГ притаманна внутрішня економічна й організаційна єдність. За своїм змістом і структурою житлово-комунальне господарство – складний та багатогранний об’єкт управління, який обумовлює специфічні особливості побудови організаційної системи управління і державного регулювання для забезпечення надійності функціонування підприємств галузі, підвищення ефективності роботи комплексу. Особливістю функціонування ЖКГ є те, що воно представлене “чистими” природними монополіями і підгалузями, які розвиваються за законами конкурентного господарства. До останніх належить експлуатація житла, санітарне очищення територій тощо. Ще однією характерною особливістю ЖКГ є те, що комплекс переважно надає послуги, а не виробляє товари, а отже належить до виробничої і невиробничої інфраструктури.


Третя особливість ЖКГ пов’язана із забезпеченням життєдіяльності передусім міського населення, однак слід зазначити, що визначення ЖКГ як специфічно міського господарства є неточним, у менш розвинутій і складній формі воно наявне і в сільських населених пунктах. Незважаючи на те, що більшість населених пунктів у сільській місцевості майже не мають спеціального технічного обладнання, а підприємства ЖКГ сільських поселень навіть організаційно не виділяються з різного роду комбінатів, розвиток ЖКГ на селі вимагає не меншої уваги, ніж у містах. Все це говорить про необхідність інтеграції сільської комунальної служби в єдиний житлово-комунальний комплекс.


Інша характеристика ЖКГ пов’язана з комплексністю галузі, яка характеризується великою кількістю підгалузей, що входять до її складу: житлове господарство, водопостачання та водовідведення, комунальна енергетика, теплопостачання, міський електротранспорт, зовнішній міський благоустрій, дорожнє господарство, санітарне очищення міст (вуличне прибирання, будинкова очистка з утилізацією твердих побутових і харчових відходів), зелене господарство (озеленення міст, квітництво), готельне господарство, ритуальне обслуговування, ремонтно-будівельне виробництво, монтаж, капітальний ремонт та експлуатація ліфтового господарства, власна промисловість і капітальне будівництво, проектні, конструкторсько-технологічні та науково-дослідні роботи, технічна інвентаризація основних фондів.


 Встановлено, що внаслідок функціонування і розвитку окремих підгалузей (водо-, теплопостачання та водовідведення) житлово-комунальне господарство виступає як різновид природної монополії. У зв’язку з тим, що характерними некоректними діями монополістів є завищення цін і тарифів, нав’язування умов договору, не вигідних споживачу, зниження якості продукції та якості обслуговування, встановлення бар’єрів доступу інших підприємців на потенційно конкурентні суміжні ринки тощо, виникає необхідність регулювання природних монополій. Методи державного регулювання природних монополій передбачають контроль за рівнем і структурою цін, обсягом пропозиції продукції на ринку, рівнем доходів природного монополіста (у формі прибутку, комісійних тощо), бар’єрами входу (виходу) на ринок (з ринку), якістю продукції (послуг), правилами безпеки, фінансовою структурою і структурою власності підприємства або організації.


В основу системи управління житлово-комунального господарства має бути покладено вибір обґрунтованої моделі його ефективного функціонування. Модель системи управління житлово-комунальним господарством об’єднує в одній організаційній структурі суб’єкти, залучені до процесу виробництва і надання житлово-комунальних послуг, з притаманним їй внутрішнім принципом побудови, що обумовлена організаційними формами діючих суб’єктів, договірно-правовою базою їх взаємодії всередині комплексу і поза ним, методами фінансування, обліку робіт і послуг, ціноутворення.


У дисертації доведено, що при переході до ринкових економічних відносин наявна структура управління не відповідає сучасним вимогам розвитку населених пунктів: вона є архаїчною, за принципом побудови громіздкою, орієнтованою на дотаційні схеми фінансування. Базові підприємства позбавлені самостійності, що негативно впливає на підвищення ефективності їх діяльності й вишукування прогресивних форм господарювання.


Узагальнення зарубіжного досвіду розвитку державного управління житлово-комунальним господарством дозволило виявити особливості різних моделей управління комунальними службами, зокрема англосаксонської, французької та німецької. Англійська модель передбачає розвиток засад конкуренції для підприємств галузі, розробку, підписання короткотермінових контрактів і створення регулюючих органів, які стежать за виконанням контрактів. Принципи організації й функціонування французької та німецької моделей інші. В Німеччині та Франції спеціалізований регулюючий орган відсутній і водночас система регулюється. Її рівновага заснована на центральній ролі місцевих органів, які співпрацюють з приватними і змішаними підприємствами у Франції, з муніципальними підприємствами в Німеччині. Ця модель працює ефективно завдяки широким повноваженням місцевих органів і їх незначному втручанню в роботу комунальних служб. Прийнятими організаційно-правовими формами управління житлово-комунальним господарством в зарубіжних країнах є: об’єднання власників житла у різні групи з метою вибору обслуговуючих підприємств на конкурсних засадах; розвиток і застосування делегованого управління (концесій, оренди); стимулювання якості надання послуг і зниження їх вартості через підвищення конкуренції серед надавачів цих послуг; запровадження системи договірно-правових відносин.


 


Другий розділ - “Механізми регулювання житлово-комунального госпо­дарства в умовах ринкових перетворень економіки” - присвячений дослідженню інституційних чинників ринкової трансформації підгалузей житлово-комунального господарства, аналізу тарифно-цінових інструментів регулювання житлово-комунального господарства як різновиду природної монополії та виявленню інноваційно-структурних зрушень у системі житлово-комунального комплексу.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

The fields admited a red star are required.:


Заказчик:


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины