Бесплатное скачивание авторефератов |
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ! |
Авторские отчисления 70% |
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов |
Акция - новый год вместе! |
Catalogue of abstracts / PUBLIC ADMINISTRATION / Theory and History of Public Administration
title: | |
Альтернативное Название: | КОНТРОЛЬ В ГОСУДАРСТВЕННОМ УПРАВЛЕНИИ УКРАИНЫ: ТЕОРЕТИКО-ОРГАНИЗАЦИОННЫЕ ВОПРОС |
Тип: | synopsis |
summary: | У вступі визначається актуальність теми дисертаційного дослідження, об’єкт та предмет, мета та завдання дисертації, теоретико-методологічні засади дослідження, його наукова новизна, практичне значення отриманих результатів, наводяться відомості про апробацію, структуру та обсяг роботи. У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади контролю в державному управлінні України” - були поставлені такі дослідницькі завдання: аналіз наукових джерел за темою дисертаційного дослідження та окреслення змісту основних понять дисертації, насамперед “контролю” та “контролю в державному управлінні” й сутнісних рис контролю в державному управлінні. Розділ є основою дисертаційної роботи, оскільки в ньому визначені методологічні принципи дослідження, застосовані в наступних розділах для вивчення контролю в державному управлінні сучасної України. У розділі запропоновано системний підхід, що є методологічним напрямом сучасного пізнання як методологічна основа дослідження контролю в державному управлінні України. З метою вивчення еволюції контролю в державному управлінні сучасної України застосовано елементи синергетики. Значущість системного підходу для дисертаційного дослідження зумовлена пошуком ефективної методології, що може бути застосована для досліджень з державного управління України. Основою системного підходу є ідея системи як єдності різних елементів, що характеризується низкою властивостей, зазначених у розділі, а також переходом від стану стійкості до стану нестійкості. Для системного підходу є характерним розгляд будь-яких організацій як системи, між частинами якої існують взаємозв’язки. Усі компоненти такої системи взаємодіють між собою та взаємозалежать один від одного. Контроль в державному управлінні України розглядається як складна система, що включає певну кількість елементів. Кожен орган контролю в державному управлінні являє собою сукупність елементів, що взаємодіють. Система характеризується тенденціями до збереження, саморегуляції та саморозвитку. Враховуючи ці тенденції, можна задати оптимальні параметри, до яких має тяжіти система контролю в державному управлінні України. Система також характеризується двома станами – статичним і динамічним. Погляд на систему контролю в державному управлінні як на статичне явище дає змогу визначити структури та зв’язки в організації контролю в державному управлінні інших країн і надає такій організації системності. З позицій системного підходу контроль в державному управлінні України є явищем динамічним, що залежить як від багатьох зовнішніх факторів, зокрема політичної ситуації та принципів організації влади в країні, так і від законодавчої та нормативної бази такого контролю, традицій, що склалися у його здійсненні. Застосування системного підходу до вивчення системи контролю в державному управлінні України є можливим тому, що система перебуває у стані керованості, насамперед завдяки наявності нормативно-правової регламентації здійснення такого контролю. Водночас, коли система контролю в державному управлінні України перебуває в стані дестабілізації, цю систему можна вивчати, користуючись ідеєю самоорганізації систем, тобто синергетикою. Синергетика розуміється як теорія самоорганізації систем. У дослідженні автор спирається на цілу низку праць вітчизняних і зарубіжних авторів, в яких розглядається як системний, так і синергетичний підходи. Теоретичні розробки з проблем контролю взагалі та контролю в державному управлінні зокрема були також узагальнені з позицій системного підходу. Зазначається, що проблему контролю в державному управлінні з позицій системного підходу попередні дослідники практично не вивчали і цілісний аналіз такого контролю із системних позицій не був здійснений. У розділі встановлено, що системний підхід є найбільш ефективною методологічною основою для вивчення контролю в державному управлінні України, оскільки він дає змогу адекватно відобразити сучасний стан державного управління в Україні, визначити контроль у державному управлінні як елемент системи державного управління та встановити функціональне навантаження терміна “контроль в державному управлінні” в контексті його системних зв’язків. Системний підхід з’явився внаслідок фундаментальних змін, що сталися в науці на зламі тисячоліть. Його поява вплинула на розуміння світу як багатовекторного системного утворення. Аналіз контролю в державному управлінні України з позицій саме системного підходу виявився програмним для дисертаційного дослідження, оскільки з його допомогою було визначено новий ракурс наукових досліджень у сфері вітчизняного державного управління. Окремі аспекти синергетичного підходу є логічним розвитком системного й дають змогу описувати систему в динаміці та кризових станах, а також дослідити систему контролю в державному управлінні України у динаміці, зокрема на етапах її еволюції. Крім того, завдяки використанню елементів синергетики були виявлені фактори впливу на систему контролю в державному управлінні України, що також можуть відігравати певну роль при складанні прогнозів щодо стану такої системи у майбутньому. Застосування системного підходу до дослідження контролю в державному управлінні України дало змогу відійти від традиційних шляхів інтерпретації цього явища, багато в чому зумовлених марксистсько-ленінською методологією, що тривалий час панувала в суспільних науках, впливаючи на конституювання всієї системи державного управління, зокрема на контроль в державному управлінні Радянського Союзу і Радянської України. Виходячи із системного підходу було запропоновано авторське визначення термінів “контроль” та “контроль в державному управлінні”. Під контролем ми розуміємо сукупність дій, спрямованих на збереження стійкості та функціональності системи. До таких дій належить: облік, спостереження за певним об’єктом або процесом, перевірка діяльності будь-якої організації або відповідальної особи, звітність, аналіз результатів їх діяльності, виконання стратегічних планів та вжиття певних заходів щодо їх коригування для досягнення необхідних результатів. Контроль в державному управлінні - це сукупність дій, які суб’єкти контролю вживають стосовно підконтрольних об’єктів для досягнення цілей контролю з метою запобігання стагнації та руйнування системи державного управління під впливом зовнішніх та внутрішніх чинників. Він має комплексний характер, що дає змогу підтримувати стабільність та життєздатність системи державного управління на всіх її рівнях. Контроль в державному управлінні автор визначає як невід’ємний елемент більш загальної системи державного управління, що забезпечує стійкість та цілісність такої системи, а також її зв’язки з навколишнім середовищем. Термін “контроль в державному управлінні” був розглянутий в контексті його системних зв’язків. Авторське визначення контролю в державному управлінні дало змогу уникнути методологічної плутанини, характерної для окремих авторів, які контроль в державному управлінні ототожнювали з державним контролем. З позицій системного підходу визначено основні параметри контролю в державному управлінні, а саме, розглянуто змістовні ознаки напрямів контролю в державному управлінні, методи та механізми його здійснення. Зокрема, запропоновано авторський метод узагальненості, зміст якого розкритий у розділі. Застосування системного підходу дало можливість визначити широкий спектр характерних ознак поняття “контролю в державному управлінні”. У розділі визначено ознаки статичного та динамічного станів системи контролю в державному управлінні, суб’єкт-об’єктні зв’язки такої системи, а також методи, прийоми та принципи контролю в державному управлінні, що свідчать про системну організацію такого контролю. Системний підхід до дослідження контролю в державному управлінні сучасної України дає змогу здійснювати цілісний аналіз теоретичних та практичних аспектів такого контролю. У другому розділі - “Системний характер контролю в державному управлінні України” - були вирішенні такі дослідницькі завдання: аналіз етапів розвитку системи контролю в державному управлінні України (історичні передумови її формування та еволюція); визначення складових сучасної системи контролю в державному управлінні України; окреслення напрямів та сфер здійснення контролю в державному управлінні сучасної України; класифікація та аналіз форм та видів контролю в державному управлінні України та системних зв’язків між ними. Доведено, що становлення системи контролю в державному управлінні України відбувалося в кілька етапів. Це, зокрема, етап руйнування радянської системи державного управління СРСР та радянської системи контролю; заперечення ідеї контролю за умов становлення системи контролю в державному управлінні незалежної України; початок розбудови системи контролю в державному управлінні незалежної України на демократичних засадах; формування основних елементів системи державного управління України та визначення нормативно-правових засад функціонування такої системи. Авторський погляд на класифікацію етапів становлення системи контролю в державному управлінні України дістав вияв у визначенні критерію для виділення етапів еволюції згаданої системи контролю. Такий критерій полягає у визначенні ступеня впливу контролю в державному управлінні на систему державного управління в цілому на різних етапах її становлення за часів незалежності України. Виходячи з визначення контролю в державному управлінні України, під яким розуміється один з факторів, що забезпечує стабільність системи державного управління, зазначений критерій можна інтерпретувати як показник ефективності контролю в державному управлінні саме з погляду підтримки цілісності та стабільності системи державного управління України за часів незалежності. Інакше кажучи, вказаний критерій визначає роль та місце контрольної діяльності в процесі становлення державного управління незалежної України. Введення цього критерію дає змогу оцінювати роль контролю в державному управлінні України з подвійних позицій. З одного боку, такий контроль може виступати стабілізуючим чинником для системи державного управління, що корелює з авторським визначення контролю в державному управлінні, наведеному в розділі 1. З другого боку, руйнування системи контролю є фактором ризику для системи державного управління України. Аналіз становлення системи контролю в державному управлінні незалежної України дав змогу виділити “критичні точки” розвитку цієї системи. Саме системний характер організації контролю в державному управлінні України може розцінюватися як стабілізуючий фактор, що запобігає неузгодженості дій та деструктивному характеру контролю. Визначено параметри сучасної системи контролю в державному управлінні України, яка на сьогодні складається більш ніж з 30 різних груп та окремих органів, обсяг повноважень яких визначається чинним законодавством України. Виділено елементи сучасної системи контролю в державному управлінні України. До них, зокрема, належить Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральні та місцеві органи виконавчої влади. Зазначено, що характерним для системи контролю в державному управлінні України є те, що як суб’єкти такої системи, так і її об’єкти мають різну організаційно-структурну форму і відрізняються за правовим статусом. Визначено, що механізмом, який би надавав системі контролю в державному управлінні України необхідної стійкості, є створення єдиного правового, організаційного, інформаційно-аналітичного забезпечення, що дало б змогу встановити необхідний взаємозв’язок між елементами системи контролю в державному управлінні України. Зазначається також, що відсутність єдиного координуючого центру щодо здійснення контролю в державному управлінні України призводить до певних негативних явищ при його проведенні. Згідно із зазначеною структурною організацією системи контролю в державному управлінні України такий контроль розподіляється на види та форми, визначення яких, критерій поділу, класифікація та змістовні характеристики докладно проаналізовано в розділі. Наводиться авторське визначення виду та форми контролю в державному управлінні України. Під видом контролю в державному управлінні України автор розуміє напрям контрольної діяльності, що має сукупність ознак та сферу застосування в державному управлінні України, які визначені законодавчо. Способом вираження змісту контролю в державному управлінні України у дисертації вважається форма контролю в державному управлінні. Запропоновано авторський критерій поділу на види та форми контролю в державному управлінні. Таким критерієм є твердження про те, що види і форми контролю в державному управлінні зумовлюються різноманітністю сфер державного управління України та особливостями здійснення контролю в кожній з них. Виходячи із системного підходу в основу класифікації видів контролю в державному управлінні покладено такі критерії, як природа суб’єктів та об’єктів контролю в державному управлінні; функціональна спрямованість контролю в державному управлінні; обсяг такого контролю; час його проведення та тривалість, а також залежно від завдання, змісту контрольної діяльності, характеру контрольних повноважень та взаємовідносин суб’єкта контролю з підконтрольним об’єктом, стадій управління, на яких проводиться контроль, - характер юридичних наслідків контролю в державному управлінні та ін. Проаналізовано види контролю в державному управлінні сучасної України. Зазначено, що не всі види контролю в державному управлінні реалізуються сьогодні в повному обсязі, що зумовлено, насамперед, недосконалістю нормативно-правової бази, яка регламентує здійснення видів контролю в державному управлінні. Встановлено, що сучасна система контролю в державному управлінні України потребує уніфікації, чіткого розподілу повноважень між органами, що проводять такий контроль, а також змін параметрів такої системи зважаючи на системні реформи, що відбуваються в державному управлінні України. У третьому розділі - “Шляхи удосконалення контролю в державному управлінні України” - розглядаються практичні аспекти реалізації контролю в державному управлінні України. З позицій системного підходу було докладно проаналізовано умови ефективності такого контролю, нормативно-правові та організаційні аспекти його реалізації. У розділі здійснене теоретичне узагальнення і нове вирішення таких наукових завдань: визначення нормативно-правових засад контролю в державному управлінні сучасної України; окреслення напрямів та сфер здійснення контрольної діяльності в державному управлінні сучасної України; виявлення особливостей організації та тенденцій розвитку контролю в різних сферах державного управління України; розкриття механізму реалізації та практичних перспектив контрольної діяльності в державному управлінні України на сучасному етапі; встановлення на підставі теоретичного аналізу прогностичних тенденцій розвитку контролю в державному управлінні сучасної України; формулювання на підставі результатів дослідження, концептуальних підходів щодо вдосконалення організаційного та правового забезпечення контролю в державному управлінні; розробка рекомендацій та внесення пропозицій щодо вдосконалення контролю в державному управлінні України як важливої умови підвищення ефективності системи державного управління. З’ясовано, що фактором, який надає цілісності усій системі контролю в державному управлінні, є наявність зовнішнього та внутрішнього контролю в державному управлінні України. Система контролю в державному управлінні України функціонує як органічна єдність двох підсистем зовнішнього та внутрішнього контролю в державному управлінні. Саме ці підсистеми забезпечують безперервність, всеохопність та всебічність контролю в державному управлінні. Наведено дефініції зовнішнього та внутрішнього контролю в державному управлінні України, а також визначено завдання та сфери застосування цих видів контролю. Під зовнішнім (надвідомчим, міжвідомчим, позавідомчим) у системі державного управління розуміється контроль, що здійснюється суб’єктами контролю щодо організаційно не підпорядкованих об’єктів. Завданням такого контролю є забезпечення єдиного розв’язання комплексних проблем управління, що стосуються низки галузей, реалізація загальних завдань державного управління. Внутрішній, або внутрішньовідомчий, контроль у державному управлінні (окремі дослідники, зокрема, К.В.Шоріна, ототожнюють ці поняття) здійснюють органи державного управління, що перебувають між собою у стані адміністративного підпорядкування. Такий контроль спрямований на вирішення завдань, що стоять перед конкретним органом державного управління. Встановлено, що динамічній рівновазі та цілісності системи контролю в державному управлінні сприяє стандартизація контрольної діяльності та уніфікація на її підставі нормативно-правової бази щодо контролю в державному управлінні. Зазначено, що єдиної нормативно-правової бази здійснення такого контролю в Україні ще не створено. Зважаючи на важливу роль стандартизації контролю в державному управлінні України, у розділі були запропоновані концептуальні засади стандартизації такого контролю. Вказано на необхідність встановлення єдиних стандартів реалізації контролю в державному управлінні України. Визначено, що на підставі стандартизації стає можливим прогнозування перспектив контролю в державному управлінні України, оскільки всі елементи системи контролю в цій сфері за умов стандартизації мають функціонувати за єдиними принципами. Із застосуванням методології прогностичного аналізу було встановлено, що система контролю в державному управлінні України потребує реформування з урахуванням системних змін, що відбуваються в державному управлінні України на сучасному етапі. Необхідність такого реформування зумовлена правовою та організаційною невизначеністю багатьох аспектів організації контролю в державному управлінні, зокрема застарілими організаційними механізмами його здійснення, що не відповідають завданням адміністративної реформи в Україні. У розділі запропоновано шляхи реформування системи контролю в державному управлінні України, зокрема розробка цілісної Концепції реформування системи контролю в державному управлінні України, основні елементи якої були визначені в дисертаційному дослідженні, Концепції стандартизації контрольної діяльності в державному управлінні України та підготовки на підставі зазначених концепцій цілого комплексу законодавчих актів. Автором був розроблений проект концепції Закону України “Про контроль в системі державного управління України”, який може стати узагальнюючим правовим документом, на підставі якого здійснюватиметься контроль в державному управлінні України. Прийняття такого закону дало б змогу сформувати засади цілісного механізму такого контролю в державному управлінні України та сприяло б законодавчому закріпленню нових термінів, класифікації та визначення видів, форм такого контролю в державному управлінні нашої держави. Однак недоцільно обмежуватися лише визначенням перспектив нормативно-правового регулювання контролю в державному управлінні України. Тому в розділі здійснюється прогностична оцінка щодо перспектив системи контролю в державному управлінні України та найбільш оптимальних шляхів реформування такої системи. Зокрема, з позицій прогностики розглядається ідея запровадження єдиного координуючого органу контролю в державному управлінні України та аналізуються обсяги його повноважень та ефективність реалізації завдань, що можуть бути покладені на цей орган.
Висловлено припущення, що в подальшому система контролю в державному управлінні України буде розвиватися в напрямі централізації, уніфікації нормативно-правової бази, посилення ролі кадрового та наукового забезпечення, а також появи нових видів контролю, що відповідає тенденціям реформування системи державного управління України. Прогнозується підвищення значущості інформаційно-аналітичного забезпечення контролю в державному управлінні України. |