НАСТУПНІСТЬ ФОРМ НАВЧАННЯ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ І ВИЩОМУ ЗАКЛАДІ ОСВІТИ ЯК ЗАСІБ ДИДАКТИЧНОЇ АДАПТАЦІЇ СТУДЕНТІВ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначені ступінь її наукової розробки, об’єкт і предмет, мета дослідження і перераховані завдання, сформульовано гіпотезу, її наукову новизну, теоретичну і практичну значущість, викладенотеоретико-методологічні, концептуальні основи та методи дослідження, вказано етапи експерименту, подано інформацію про дослідну базу та сферу впровадження результатів дослідження, охарактеризовано особистий внесок автора в наукову розробку проблеми.

У першому розділі “Теоретичні засади дидактичної адаптації студентів в процесі реалізації наступності форм навчання” здійснено теоретичний аналіз проблеми адаптації першокурсників до навчання у ВЗО і проблеми наступності з урахуванням наявних у педагогічний і методичній літературі досліджень, які, в переважній більшості здійснювалися у напрямі професійної освіти і стосувалися змісту навчання, висвітлено концептуальні засади реалізації принципу наступності в організації безперервної освіти; розкрито різні підходи до розуміння феномену “адаптація”, біологічні, психологічні, соціальні, соціально-психологічні, дидактичні аспекти адаптаційного процесу першокурсників; проаналізовано складові дидактичної адаптації; розкрито значення наступності форм навчання як однієї зі складових дидактичної адаптації.

Адаптація – це складний і поліаспектний соціально-біологічний феномен, властивий всім живим організмам. Вона забезпечує можливість певного специфічного образу життя у визначених умовах зовнішнього середовища. В початковий період навчання у ВЗО студенти витрачають час і прикладають значні зусилля на пристосування до особливостей і специфіки навчання. Адаптаційні процеси пов’язані: з новими умовами навчання, вимогами, що висуваються до студентів, а також новим соціальним оточенням і взаємозв’язками в ньому. Такі процеси являють собою дію цілої низки різноманітних видів адаптації, зокрема: біологічної, психологічної, соціальної, дидактичної, професійної тощо. Виходячи з розуміння навчання як переважаючої діяльності у вищих навчальних закладах, слід вважати дидактичну адаптацію однією з провідних у загальній системі адаптації студентів. Ефективність і результативність адаптаційних процесів знаходиться у прямій залежності до успішності фахової підготовки студентів.

Керування процесом адаптації першокурсників повинно виходити з того, що це багатоаспектний поступовий процес, що здійснюється через взаємодію всіх його системних елементів: біологічної (У.Кеннон, М.В.Маліков), професійної (В.Г.Асєєв, К.Г.Делікатний, І.І.Ляхова, О.О.Учитель), психологічної (Р.Р.Бібрих), соціальної (Л.К.Гришанов, В.Д.Цуркан), соціально-психологічної (Г.П.Левківська, В.Є.Сорочинська, В.Г.Чайка, В.С.Штифурак), дидактичної (В.В.Богорєв, К.Г.Делікатний, Д.О.Ловцов, О.Г.Мороз, О.Б.Плотнікова) адаптацій.

В розділі обґрунтовується важливість дослідження ефективності дидактичної адаптації студентів-першокурсників вищого навчального закладу з урахуванням її впливу на успішність навчання на певному етапі безперервної освіти.