ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗОВАНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ АКАДЕМІЧНОГО ЛІЦЕЮ У НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ : ФОРМИРОВАНИЕ ОРГАНИЗОВАННОСТИ СТАРШЕКЛАССНИКОВ АКАДЕМИЧЕСКОГО ЛИЦЕЯ В УЧЕБНО-ПОЗНАВАТЕЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу, завдання, методологічні й теоретичні засади; розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи; обґрунтовано вірогідність одержаних результатів, подано дані про апробацію та впровадження основних положень дисертаційної роботи.

У першому розділі "Теоретичні передумови формування організованості старшокласників у навчально-пізнавальній діяльності" проаналізовано розробки досліджуваної проблеми в педагогічній науці, з’ясовано особливості навчально-пізнавальної діяльності старшокласників академічного ліцею, на цій основі змодельовано педагогічні умови формування організованості старшокласників академічного ліцею у процесі навчання.

Доведено, що утвердження та поширення суб’єкт-суб’єктної системи навчання зобов’язує науковців та учителів звернутися не тільки до питання про організацію пізнавальної діяльності учнів, а й до іншого, без якого досягнення освітнього ефекту гальмується, - питання про організованість суб’єкта в процесі цієї діяльності. Це зумовлює доцільність уточнення поняття організованості суб’єкта у навчально-пізнавальній діяльності, оскільки його визначення в педагогічній літературі не представлено достатньо. Організованість називається серед важливих рис характеру (самостійність, ініціативність, комунікабельність тощо).  Організованість інтерпретується як властивість, якій притаманна зосередженість, самодисципліна, вміння діяти точно і планомірно. Але подана дефініція не розкриває її специфіки у навчальному процесі.

 На основі результатів аналізу відповідних психолого-педагогічних досліджень організованість розуміється нами як здатність до вибору оптимального варіанту розв’язання навчальних завдань, котрі забезпечують максимальний ефект процесу навчання, а також уміння регулювати свою діяльність відповідно до поставленої мети.

Організованість, з одного боку виявляється в діяльності й саме в ній формується й розвивається; з іншого, - вона є важливим чинником, що зумовлює той чи інший результат навчальної діяльності. Нерозривний зв’язок організованості з діяльністю зумовив необхідність аналізу таких понять, як навчальний процес та навчально-пізнавальна діяльність. У навчальному процесі традиційно виділяють дві сторони: процес навчання, що тлумачиться як система дій учителя, і процес учіння, який інтерпретується як система дій учня. У нашій роботі терміни навчально-пізнавальна діяльність та навчання вживаються саме стосовно процесу учіння (навчання в одному із значень - похідне від навчатися, тобто вчитися самому). Навчально-пізнавальна діяльність обґрунтовується як взаємодія учня й учителя із залученням необхідних засобів та джерел, що спрямована на прогресивні зміни в знаннях, уміннях, навичках учня, а також на рівні володіння способами навчальної роботи. Поняття "учіння" використовується в дисертаційній роботі як діяльність суб’єкта навчання, спрямована на набуття знань, формування умінь, навичок, досвіду, оволодіння прийомами логічного мислення, творчими вміннями, а також навичками обирати оптимальний варіант вирішення навчального завдання.

У дослідженні показано, що досягнення поставлених у дисертаційній роботі завдань вимагає виявлення і врахування особливостей навчально-пізнавальної діяльності старшокласників академічного ліцею. Перехід від підліткового до раннього юнацького віку пов’язаний із різкою зміною внутрішньої позиції, яка полягає в тому, що майбутнє стає основним орієнтиром особистості, а в центрі уваги - проблеми, пов’язані з вибором професії, подальшого життєвого шляху, а відтак підкреслюється, що в юнацькому віці формується не стільки професійне самовизначення, скільки психологічна готовність до нього. Виходячи з предмета дослідження, розкривається поняття готовності до професійного самовизначення, яке передбачає формування у старших школярів стійких, свідомо вироблених уявлень про свої обов’язки і права відносно суспільства, інших людей, моральні принципи й переконання, уміння аналізувати власний життєвий досвід, спостерігати за явищами дійсності та давати їм оцінку. Як уважає Л.Божович, центральним моментом психічного особистісного розвитку цього віку є усвідомлення власного місця в майбутньому, своєї життєвої перспективи, однією з важливих психологічних умов виникнення якої, а також самовизначення школярів є їхні ціннісні орієнтації.

 Викладені особливості відбиваються і на перебігу навчальної діяльності учнів. По-перше, у старшокласника вже сформовано внутрішні компоненти методів навчання, він володіє певною сумою знань та прийомів інтелектуальної роботи, по-друге, виникає потреба в значному вдосконаленні його навчально-пізнавальної діяльності, бо цього вимагає ускладнення змісту дисциплін і сприяють психологічні чинники. На аналізованому етапі розвитку школяра особливо важливою стає самооцінка і самокорекція знань, а також становлення системи знань та уявлень, яка формує світогляд. Крім цього, специфіка роботи академічного ліцею, на відміну від загальноосвітньої школи, зобов’язує зважити на додаткові обставини. Якщо орієнтація на освіту і освіченість не для всіх старшокласників загальноосвітньої школи є пріоритетною, то для старшокласника академічного ліцею ця ціннісна орієнтація є домінантною, оскільки престижність освіченості ним усвідомлюється повністю. Старшокласник академічного ліцею – це майбутній студент, що вимагає від нього відпрацювання внутрішніх компонентів способів роботи, котрі значною мірою забезпечать успішність набуття подальшої освіти. Важливими для нього є система знань, володіння прийомами логічного мислення, навичками, вміння орієнтуватися в інформаційному просторі та опрацьовувати інформацію. Результати навчання цікавлять ліцеїста не лише за формальними показниками, а й за змістовою їх якістю. Для старшокласника академічного ліцею оволодіння новими способами навчальної роботи є цікавими, використання оригінальних способів діяльності є престижними, тому формування внутрішніх компонентів методів роботи на цьому етапі відбувається інтенсивніше.

У роботі висвітлено об’єктивні обставини, характерні для навчального процесу в ліцеї, розкрито форми та методи роботи, що застосовуються в ньому.

Окреслені чинники висувають низку вимог до вчителя, який має не тільки враховувати зазначені особливості, а й підтримувати ціннісні орієнтири учня, що вимагає уваги до всіх напрямів роботи з формування організованості, але особливо – до варіювання способів діяльності відповідно до навчальної мети та індивідуальних особливостей учнів.

Значне місце у дисертації відведено визначенню та аналізу педагогічних умов формування організованості учнів, що регламентуються сукупністю об’єктивних та суб’єктивних факторів (тип керування навчальною діяльністю, індивідуальні особливості ліцеїстів, вид навчально-пізнавальної діяльності та ін.). Формування організованості пов’язане із забезпеченням гнучкого типу керування навчальною діяльністю, врахуванням дії об’єктивних факторів і типу навчальної діяльності, створенням системи дидактичних вправ, спрямованих на оволодіння прийомами логічного мислення, логічними операціями та вміннями раціонально використовувати час. Установлено, що формування організованості учнів вимагає також створення умов, котрі забезпечують розвиток рецептивно-осмислювальної та навчальної діяльності, спрямованої на опрацювання інформації та проблемно-пошукової роботи.

На основі системного аналізу одержаних матеріалів було обґрунтовано показники оцінювання рівнів сформованості організованості ліцеїстів у навчальному процесі, під час якого враховувалась ступінь вияву кількісних і якісних характеристик розроблених критеріїв. Це – когнітивний – компетенція учня, що передбачає систему предметних знань та умінь; метазнання, тобто знання про прийоми та засоби опрацювання інформації, поданої у різних знакових формах; “відкриття” власних способів навчальної діяльності. Регуляторний, що тлумачиться нами як рефлексія школяра на процеси й результати своєї навчальної діяльності: аутодіагностика причин помилок; аналіз чинників успішності навчання; самокорекція – позитивна зміна своєї навчальної роботи. Особливості ціннісної орієнтації старшокласника на освіту: мотивація пізнавальної діяльності; вибіркове ставлення до навчальних предметів та видів діяльності на уроці; безпосередня емоційна забарвленість сприйняття навчального матеріалу та ін.

Механізм оцінювання передбачає урахування специфіки різних типів навчальної діяльності учнів. Зокрема, показником ефективності рецептивно-осмислювальної діяльності є уміння відшукати необхідні джерела інформації та відібрати доцільний матеріал; правильно організувати його сприйняття; виділити головну інформацію та допоміжну; розподілити матеріал за типами допоміжної інформації; уміння оптимально організувати запам’ятовування матеріалу, залежно від його типу застосовувати засіб логічних асоціативних зв’язків, обрати внутрішні компоненти методів навчання відповідно до індивідуальних особливостей тощо; уміння співвідносити знайому інформацію з конкретними практичними завданнями.

Творча пошукова діяльність базується на умінні усвідомити умову, необхідну для виконання завдання, виділити головні й другорядні завдання; структурувати процес розв’язання навчального завдання, окреслити етапи; співвіднести способи роботи з типами завдань; контролювати себе й коригувати подальшу діяльність; порівнювати очікуваний і отриманий результати; співвідносити практичний досвід і теоретичну інформацію.

Якісні характеристики рівнів сформованості досліджуваного особистісного утворення старшокласників академічного ліцею відображають сукупність виявів показників за кожним із визначених критеріїв. Їх поєднання відтворює комплекс умінь, які мають забезпечити максимальний освітній ефект у навчально-пізнавальній діяльності суб’єкта навчання.

Аналіз результатів констатуючого експерименту показав, що більшість старшокласників не володіє навичками оптимальної організації своєї навчальної діяльності.

Аналіз отриманих даних виявив, що переважна більшість старшокласників академічного ліцею мають середній і низький рівні сформованості організаційних умінь навчально-пізнавальній діяльності. До високого рівня (учні, які цілком вправно виконують завдання всіх типів, але абсолютної організованості у всіх видах діяльності не спостерігається) було віднесено лише 7,2% школярів експериментальних і 7,0% - контрольних груп. Середній рівень (учні з окремими прогалинами у рецептивно-осмислювальній і проблемно-пошуковій та творчій діяльності) спостерігався відповідно у 48,5% і 48,3% респондентів. До низького рівня вияву організованості (учні не володіють навичками навчально-пізнавальної діяльності, погано сприймають інформацію, із завданнями справляються виключно за допомогою вчителя) віднесено 44,3% експериментальних і 44,7% старшокласників контрольних груп.

Одержані вихідні дані підтвердили необхідність розробки і цілеспрямованого застосування системи педагогічних впливів, що забезпечили б ефективне формування у старшокласників академічного ліцею організаційних знань і умінь навчальної діяльності.

Другий розділ "Педагогічна модель формування організованості старшокласників академічного ліцею у навчально-пізнавальній діяльності" присвячено обґрунтуванню вихідних концептуальних положень, аналітичному опису перебігу та результатів констатуючого експерименту.

Формування організованості старшокласників повинно базуватися як на філософських законах і закономірностях, так і на педагогічних методологічних позиціях, що відображають стратегію і логіку навчального процесу. Розроблена у дисертації дидактична модель характеризується системно-комплексним підходом до побудови і функціонування, неперервністю розвитку організованості учнів, урахуванням рівнів сформованості досліджуваної якості, забезпеченням інтегрованості та міжпредметних зв’язків у процесі викладання дисциплін, використанням педагогічного моніторингу та створенням відповідного навчального середовища.

Розроблена модель є розгорнутим у часі педагогічним процесом, побудованим на принципах цілісного підходу до розвитку особистості як вищої цінності й мети педагогічної діяльності, що реалізується шляхом раціонального поєднання ефективних освітніх технологій і природної активності особистості до саморозвитку і самореалізації. Модель базується на концепції гнучкого управління і передбачає використання комплексу педагогічних впливів на розвиток формування організованості ліцеїстів й здійснюється поетапно залежно від ступеня опанування старшокласниками системою відповідних знань, умінь і навичок у процесі вивчення навчальних дисциплін (рис. 1).

Процес розвитку являє собою дидактичну систему, яка, впливаючи на мотиваційну, пізнавальну та емоційну сфери особистості, стимулює і забезпечує формування необхідних умінь і якостей старшокласника. Модель передбачає змістовий, процесуальний і управлінський блоки. Основу змістового блоку складають навчальні дисципліни, спеціально розроблений спецкурс “Формування організованості старшокласників у навчально-пізнавальній діяльності”. Процесуальний блок містить як традиційні, так й інноваційні організаційні форми і методи навчання. Зокрема, ефективними виявилися евристичні й логічні методи розв’язання творчих завдань, консультування, а також дискусії, ділові ігри, самоаналіз, що створюють умови для виявлення творчої активності, пізнавального інтересу, уміння реалізувати своє “Я”.

Таким чином, навчання здійснюється на основі включення учнів до активної діяльності з високим рівнем самостійності, створення відповідного навчального середовища. Гнучке керування навчальною діяльністю учнів забезпечується шляхом запровадження різноманітних прийомів та методів роботи, не нав’язуючи жодного, або системою завдань, спонукаючи учнів до діяльності, в процесі якої вони шукають і знаходять раціональні способи діяльності.