Педагогические условия формирования хореографических умений детей 5-6 летнего возраста в дошкольных учреждениях : Педагогічні умови формування хореографічних умінь дітей 5-6 літнього віку в дошкільних установах

summary

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми й вибір теми дослідження; визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методи та теоретико-методологічні основи дослідження, наукову новизну, теоретичне і практичне значення здобутих результатів, особистий внесок автора; описано шляхи впровадження та апробацію результатів дослідження.

У першому розділі – “Теоретико-методичні засади навчання дітей старшого дошкільного віку хореографії” – розкривається сутність та подається характеристика танцю як основи хореографічної діяльності, розглядаються історико-педагогічні та сучасні наукові підходи до її організації, визначаються передумови формування хореографічних умінь дітей 5-6 років, розкриваються основні структурні компоненти танцювальної діяльності (мотив, мета, дії) та особливості їх формування у старшому  дошкільному віці.

Багатовіковою історією людства доведено, що хореографія є одним із засобів гармонійного розвитку особистості. Теоретичний аналіз науково-методичних джерел засвідчив, що основою хореографічної діяльності є танець, специфічну особливість якого становлять два компоненти: духовно-культурний та фізичний. Функціональні можливості танцю дають змогу залучати до хореографічної діяльності всі вікові категорії людей залежно від їх інтересів, фізичних можливостей, мети та завдань навчання.

Елементи хореографічного мистецтва як складові входили до багатьох педагогічних систем (давньогрецька мусична система, система „вишуканих наук” часів Петра І, вальдорфська педагогіка, музично-виховна система К.Орфа, система національного та естетичного виховання В.Верховинця). Однак жодна з відомих систем естетичного виховання не пропонує науково обґрунтованих підходів до формування хореографічних умінь дітей дошкільного віку.

Враховуючи основні закономірності психічного, фізичного,  особистісного й музично-рухового розвитку дітей 5-6 років,  зроблено висновок про виникнення саме в цьому віці передумов формування танцювальної діяльності.

 Спираючись на провідні положення теорії діяльності (В.Давидов, О.Леонтьєв, С.Рубінштейн), ми з’ясували, що успішне оволодіння будь-яким її видом, у тому числі й танцювальною діяльністю, залежить від впливу педагога на розвиток усіх її структурних компонентів (мотив, мета, дії). Тому нами зроблено спробу охарактеризувати структурні компоненти танцювальної діяльності та виділити основні підходи до їх формування.

Стійкість мотивації забезпечує інтерес, який слід підтримувати за допомогою включення до хореографічних занять ігрових вправ (С.Акішев, А.Тараканова), сюжетів казок (О.Горшкова, Т.Чурпіта), національного фольклору (А.Шевчук), сучасного танцювального репертуару (Т.Пуртова, О.Єрохіна) та  поєднання хореографії з іншими видами мистецтв (Ю.Ушакова).

Танцювальні дії, основу яких складають уміння та навички, формуються поетапно: ознайомлення з рухом у інваріантному вигляді, навчання його виконанню; удосконалення навички у творчому виконанні танцювального руху (Н.Ветлугіна, Е.Вільчковський, А.Шевчук).

Хоча специфіку формування рухової навички (а хореографічна є одним з її видів) у психології спорту та фізичного виховання вивчено досконало (Е.Вільчковський, А.Пуні, П.Рудик, Є.Щербаков), особливості формування хореографічних умінь у період дошкільного дитинства залишаються поза увагою дослідників. Це обумовлено тим, що досліджувались лише окремі аспекти дитячої хореографії, а саме: особливості виховного потенціалу хореографії взагалі та культурологічного значення дитячого танцю зокрема (П.Коваль, А.Тараканова, А.Фомін, Ю.Хижняк); використання традицій народної хореографії (Т.Бадмаєва, К.Василенко, К.Геворгян, А.Жолтаєва, А.Шевчук); музично-ритмічний розвиток дітей як складова частина хореографічного навчання (Н.Олександрова, К.Орф, К.Тарасова); особливості дитячої танцювальної творчості (Р.Акбарова, С.Акішев, Є.Голікова, О.Горшкова, Р.Плавник); поліхудожній підхід до засвоєння дітьми танцювальної культури на основі створення синкретичної атмосфери мистецтва (Т.Морозова, Ю.Ушакова, Б.Юсов та інші).

Виходячи з психологічної характеристики вміння, як виконавчої частини діяльності та специфіки танцювальної діяльності, ми з’ясували, що хореографічне уміння – це здатність дитини виконувати танцювальний рух за умови зосередження уваги на образно-змістовній, технічній та музичній деталях ще не засвоєної дії.  

Аналіз теоретичних положень проблеми дозволив зробити висновок про необхідність систематизації поглядів на дитячу хореографію, що існують у мистецтвознавчій та педагогічній науках та виявлення педагогічних умов, які сприятимуть формуванню хореографічних умінь дітей 5-6 років у дошкільному навчальному закладі.

У другому розділі – ”Експериментальне дослідження готовності дітей  5-6 років до хореографічної діяльності” – охарактеризовано методику й запропоновано результати констатуючого етапу експерименту, подано характеристику вихідних рівнів готовності дітей до занять хореографією.

Реалізація завдань констатуючого етапу експерименту передбачала розробку й перевірку експериментальних методик оцінки готовності дошкільників до занять хореографією. В основу було покладено методики відбору дітей до хореографічних колективів, які адаптувались до вікових психофізичних можливостей старших дошкільників. У результаті пошукової роботи були розроблені завдання, які дозволяли визначити рівень розвитку фізичних даних, музично-ритмічних та творчих здібностей дітей. Контрольні завдання були представлені у вигляді відповідних конкретних  рухових дій, танцювальних рухів,  творчих ситуацій і носили ігровий характер, що найбільш повно відповідає психічним особливостям дітей дошкільного віку (”Політ до країни казок”, ”Дзеркало”, ”Передай телеграму”, ”Музичний зоопарк”, ”Обери собі подарунок” та інші).

Для визначення індивідуальних відмінностей у фізичному розвитку використовувалась оцінка анатомо-фізіологічних даних (пропорції тіла, особливості постави, виворітність у тазостегнових та гомілкостопних суглобах, форма підйому, „танцювальний крок”, гнучкість) та рухової координації. Вивчення музично-ритмічного розвитку здійснювалось на основі перевірки музичного сприймання, відчуття ритму та вміння  відображати в рухах характер музики. Показниками творчих здібностей дітей у танцювальній діяльності виступали артистичність (мінливість міміки, чуття пози та жесту) та виконавська творчість у вільному танці.  

Порівняльний аналіз отриманих даних дозволив розподілити дітей за трьома рівнями готовності до хореографічної діяльності. Результати свідчать про статистично незначні відмінності у показниках фізичного, музично-ритмічного та творчого розвитку дошкільників, які в цілому коливаються відносно середнього рівня. Високий рівень показників фізичного розвитку спостерігався у 22,6% дітей, музично-ритмічного у – 33,8% та творчого у – 20,6%. Низькі показники готовності зафіксовані відповідно у 19,3%; 10,4% та 18,4% дошкільників. Детальний аналіз індивідуальних результатів дозволив зафіксувати невелике підвищення всіх показників у дівчаток порівняно з хлопчиками, особливо в завданнях, що потребують зібраності та точності виконання рухів, творчих проявів. 

На основі оцінки комплексу показників готовності дітей до занять хореографією визначався зміст експериментального навчання,  здійснювалось його індивідуальне диференціювання та прогнозувались результати.

Обстеження дозволило також виявити ступінь зацікавленості дітей хореографією. У результаті спостережень за дошкільниками під час виконання контрольних завдань та організованих бесід з’ясовано, що в них переважає емоційно-позитивне ставлення до танцювальної діяльності. Однак у 7,7% хлопчиків зафіксовано індиферентне відношення, як наслідок того, що їх інтереси у танцях не враховуються. Бесіди також показали, що діти погано пригадують назви рухів, зміст танців, які вивчались ними  на музичних заняттях, що свідчить про перевагу механічного  засвоєння танцювальних вправ у навчально-виховному  процесі дошкільних закладів.

Констатуючий етап експерименту  дозволив зробити висновок про необхідність розробки системи хореографічної роботи зі старшими дошкільниками, яку можна реалізувати через створення комплексу педагогічних умов, використання виховних та розвиваючих можливостей хореографії відповідно до інтересів та вікових особливостей  дітей.

У третьому розділі – “Дослідження педагогічних умов формування хореографічних умінь дітей старшого дошкільного віку” - представлено матеріали експериментально-дослідної роботи.