Тисячний О.П. Удосконалення технології вирощування садивного матеріалу калини звичайної зеленими живцями в умовах Правобережного Лісостепу України : Тисячний О.П. Усовершенствование технологии выращивания садивного материала калины обычной зелеными живцями в условиях Правобережной Лесостепи Украины

summary

РОЗМНОЖЕННЯ САДОВИХ КУЛЬТУР ЗЕЛЕНИМИ ЖИВЦЯМИ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

Встановлено, що дослідження з вирощування кореневласних саджанців калини звичайної із зелених живців носять фрагментарний характер і не охоплюють всього циклу вирощування кореневласних саджанців, а агроприйоми вирощування садивного матеріалу недостатньо розроблені.

УМОВИ, ОБ’ЄКТИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження виконували протягом 2000–2002 рр. на кафедрі екології, декоративного садівництва та лісівництва Уманського ДАУ в умовах помірно-континентального клімату підзони нестійкого зволоження Правобережної частини західного Лісостепу України. Середньорічна температура повітря коливалася в межах +6,9...+7,6 ^оС, мінімальна (-34...-36 ^оС) – в січні–лютому, а максимальна (+36...+38 ^оС) – в червні–серпні. Вегетаційний період з середньодобовою температурою повітря понад +5^оС триває 205–210 днів, а період активної вегетації – 160...170 днів. Середньорічний рівень опадів становить 633 мм, з максимумом червні–липні.

Ґрунт дослідної ділянки – чорнозем опідзолений важкосуглинковий з добре розвиненим гумусним горизонтом завтовшки 40–45 см. У орному шарі ґрунту знаходиться 3,0% гумусу, рН сольової витяжки складає 5,9, а сума поглинених основ – 26,2 мг–екв/100 г ґрунту. У цьому шарі міститься 10,8 мг/100 г ґрунту легкогідролізованого азоту (за Корнфілдом), 11,9 рухомих сполук фосфору і 10,1 мг/100 г ґрунту – калію (за Чиріковим). Щільність ґрунту 1,2 г/см³, найменша польова вологоємність – 30,3% в орному шарі.

Дослід І. Вплив рістрегулюючих речовин (β – індолилмасляної кислоти – ІМК й α-нафтилоцтової кислоти – НОК, помоніту – 10% калійна сіль α-нафтилоцтової кислоти) на укорінюваність живців калини звичайної сортів Великоплідна, Коралова і Київська садова 1 залежно від метамерності пагона (апікальна, медіальна і базальна частини) й концентрації водного розчину препарату при строках живцювання: в період масового цвітіння – 0 (контроль, вода), 5, 10, 15 мг/л; під час інтенсивного росту пагонів – 0, 20, 25, 30 мг/л і в період уповільненого росту пагонів – 0, 35, 40, 45 мг/л.

Дослід ІІ. Вплив площі листкової поверхні (ціле листя – контроль, укорочене на ⅓, ⅔ та повністю видалене) на укорінюваність і ріст зелених живців сорту Великоплідна залежно від метамерності пагона (апікальна, медіальна і базальна частина) та строку живцювання (періоди масового цвітіння, інтенсивного росту пагонів і уповільненого росту пагонів).

Дослід ІІІ. Вплив типу живця (тривузловий – контроль, двовузловий, одновузловий) на укорінюваність і ріст рослин із зелених живців сорту Великоплідна залежно від метамерності пагона (апікальна, медіальна і базальна частина) і строку живцювання (періоди масового цвітіння, інтенсивного росту пагонів і уповільнення росту пагонів).

Для вищевказаних дослідів живці заготовляли з кореневласних маточних насаджень калини звичайної. Нижній зріз виконували посередині міжвузля, верхній – безпосередньо над вузлом.

Морфологічно нижні кінці живців обробляли рістрегулюючими речовинами (контрольні варіанти водою) із двоступінчатим способом приготування їх водних робочих розчинів. Живці у пучках по 24 шт. витримували в робочому розчині з температурою 20–25 °С, зануривши морфологічно нижньою частиною на 2 см протягом 12 год., після цього нижні кінці живців відмивали водою і висаджували за схемою 5х5 см із заглибленням 3 см.

Повторність дослідів чотирьохкратна, по 48 живців у кожному повторенні.

Догляд за живцями в процесі укорінення був загальноприйнятим  (Тарасенко М.Т., 1968). В споруді для живцювання підтримували температуру повітря на рівні +25...+30^оС, його вологість – 80–100%, вологість субстрату – суміші низинного торфу й річкового піску в співвідношенні 3:1 – 65–70% від повної польової вологоємності.

В кінці вегетації визначали укорінення рослин, приріст кореневої системи та надземної частини, кількість і сумарну довжину коренів першого, другого порядку.

Догляд за саджанцями калини звичайної в процесі дорощування був загальноприйнятим (Бородачев Л.Д., Бородачев М.Н, Куклина А.Г., 1989).

Дослід IV. Способи дорощування укорінених живців калини звичайної сортів Великоплідна, Коралова і Київська садова 1.

1. Укорінені живці калини звичайної не викопували, залишаючи на зиму на ділянках укорінення. На зиму живці вкривали тирсою, яку ранньою весною видаляли, а рослини дорощували на місці вкорінення, не пересаджуючи.

2. Осіннє пересаджування: вкорінені живці пересаджували в першій декаді жовтня у контейнери і відкритий ґрунт. Рослини дорощували протягом наступного вегетаційного періоду.

3. Весняне пересаджування: живці після перезимівлі на ділянках укорінення у першій декаді квітня висаджували у контейнери місткістю 1,5 л і відкритий ґрунт, де й дорощували протягом вегетаційного періоду.

Повторність досліду чотириразова – по 12 рослин усіх трьох сортів у кожному повторенні.

До першого товарного сорту відносили рослини з висотою надземної частини не менше 45 см, діаметром умовної кореневої шийки не менше 7 мм, кількістю основних коренів 5 і більше штук та їх довжиною не менше 30 см; до другого сорту – з надземною частиною заввишки не менше 30 см, діаметром умовної кореневої шийки понад 5 мм, кількістю основних коренів не менше 4 штук та їх довжиною не менше 25 мм (Гостевских Л.И., 1982).

Економічну ефективність розраховували згідно методики Інституту садівництва УААН за редакцією О.М.Шестопаля (1985).

Статистичну обробку даних вели методом багатофакторного дисперсійного аналізу (Доспехов Б.О., 1985) на ЕОМ.

РОЗМНОЖЕННЯ КАЛИНИ ЗВИЧАЙНОЇ ЗЕЛЕНИМИ ЖИВЦЯМИ

Встановлено, що оптимальними строками заготівлі живців калини звичайної сортів Великоплідна, Коралова, Київська садова 1 є періоди масового цвітіння та інтенсивного росту пагонів.

У період масового цвітіння у сортів Великоплідна, Коралова та Київська садова 1 укорінюваність базальних живців істотно вище укорінюваності медіальних і апікальних  в середньому за період досліджень на 7,3–16,3% (рис.1).

Обробіток базальних живців перед висаджуванням 10 мг/л помоніту та 15 мг/л ІМК сприяв достовірному підвищенню укорінюваності базальних живців на 13–14%.

Дисперсійним аналізом пересічно за роки досліджень встановлено, що укорінюваність живців відібраних у період масового цвітіння визначалася головним чином фактором „зона пагона”. Частка цього фактора залежно від сорту становила 31–55%.

Кількість і довжина коренів укорінених базальних живців, заготовлених у період масового цвітіння, достовірно переважала аналогічні показники живців медіальних і апікальних. В розрахунку на один живець кількість коренів першого порядку у контрольному варіанті в середньому становила залежно від сорту 38–47 шт., сумарна довжина коренів першого порядку 319,9–402,6 см.