Лагутенко О.Т. Формування продуктивності агрусу в умовах Північного Лісостепу України

summary

Еколого-біологічні, сортові особливості та умови формування високої продуктивності аґрусу (огляд наукових джерел). На підставі аналізу наукової літератури висвітлено історію культури, біологічні особливості росту, розвитку та плодоношення, харчову та лікувальну цінність ягід, подано характеристику сучасного сортименту аґрусу. Узагальнено відомості про відношення рослин культурних сортів до екологічних умов вирощування (кліматичних та ґрунтових). Проаналізовано вплив різних доз і форм добрив на агрохімічні показники та поживний режим ґрунтів, продуктивність та якість врожаю ягідних культур. Визначено актуальні напрямки подальших досліджень.

Умови, об’єкти та методи досліджень. Дослідження за темою дисертації виконано протягом 2002–2006рр. у стаціонарному польовому досліді Інституту садівництва УААН. Клімат в зоні досліджень помірний, характеризується вологою зимою (з несталими морозами та частими відлигами) і періодичними посухами в літній період (ГТК=0,8). Грунт дослідної ділянки – ясно-сірий опідзолений середньогумусний середньосуглинковий на карбонатному лесовидному суглинку. Верхній шар ґрунту (0-20см) характеризується середнім вмістом гумусу (2,69%), слабкокислою реакцією ґрунтового розчину (рН 6,4), середньою забезпеченістю азотом (87,5), фосфором (114,0) та калієм (110,0мг/кг сухого ґрунту). Профіль ґрунту представлений такими горизонтами: НЕ (0–23см) – гумусно-елювіальний, ясно-сірий, середньосуглинквоий, ущільнений; Еh (24–27см орний + 28–43см підорний) – елювіальний, сірувато-палевого кольору, середньосуглинковий, ущільнений; І (44–62см) – ілювіальний, сірувато-жовтого кольору, важкосуглинковий, щільний; Р (від 63см і глибше) – важкосуглинкова ґрунтоутворювальна порода жовтого кольору.

Спільний дослід лабораторії ягідних культур та відділу агрохімії закладено восени 2000р. на площі 0,2га у триразовому повторенні. Схема садіння 3 х 1м. Варіанти в повтореннях розміщені рендомізовано. Досліджувані сорти агрусу вітчизняної селекції – Красень (Мліївський інститут садівництва УААН, автор І.О.Миколайчук) та Неслухівський (Львівська дослідна станція садівництва, автори: К.М.Копань, В.П.Копань та З.А.Шестопал). Кількість кущів одного сорту на ділянці одного повторення – 14–15шт. Догляд за насадженнями здійснювали згідно технології вирощування кущових ягідних культур (В.С.Марковський, 1988),  удобрення відповідно до схеми варіантів: суцільне внесення під передсадивний обробіток ґрунту; підживлення в міжряддях азотними та калійними добривами навесні під перший обробіток ґрунту, влітку та під зяблевий обробіток ґрунту. Для удобрення використали добрива: гній коров’ячий підстилковий напівперепрілий із вмістом 0,5% N, 0,25% Р₂О₅, 0,6% К₂О, суперфосфат гранульований (20% Р₂О₅), хлористий калій (62% К₂О), калійна сіль (40% К₂О), аміачна селітра (34% N), нітроамофоска (16% N, 16% Р₂О₅, 16% К₂О).

Схема досліду складалася з чотирьох варіантів: 1) контроль – без добрив; 2) органічна система  – гній, 120 т/га, в якому містилося азоту, фосфору і калію відповідно 600, 300 і 720кг д.р. – 1 раз на чотири роки; 3) органо-мінеральна система  – гній, 60т/га + Р₁₅₀К₃₆₀ перед садінням; гній, 60т/га + N₃₀₀Р₁₅₀К₃₆₀ – підживлення плодоносного насадження на четвертий рік після садіння; по N₅₀ тричі на рік: навесні, влітку і восени протягом наступних двох років; 4) мінеральна система  – Р₃₀₀К₅₀₀ – перед садінням рослин; N₆₀₀Р₃₀₀К₅₀₀ – підживлення плодоносного насадження на четвертий рік після садіння; протягом наступних двох років по N₆₅К₆₅ в три строки: навесні, влітку і восени.

Відбір проб для агрохімічних досліджень здійснювався за допомогою бура Малькова (діаметр 4см і висота 20см) у трьох точках одного повторення варіанту по діагоналі ділянки з глибини 0-20, 20-40 і 40-60см. Після ретельного перемішування проб із однакової глибини, змішаний зразок ділили методом «конверту» і відбирали середній зразок свіжого грунту масою не менше 0,3-0,5кг. У ґрунтових зразках, відібраних 2000р. (зразки були надані докт. с.-г. наук І.І.Середою) та 2002, 2004, 2006рр. (зразки відібрані автором), визначали вологість ґрунту (%) ваговим методом; загальний вміст гумусу (%) – методом І.В.Тюріна; кислотність ґрунту (рН водної витяжки) потенціометричним методом; вміст азоту, що легко гідролізується, (мг/кг) – за Корнфілдом; вміст рухомих форм фосфору і обмінного калію (мг/кг) – за методом Кірсанова (Указания по проведению…, 1982).

Фенологічні спостереження за ростом і розвитком рослин проводили згідно загальноприйнятих методів (Методика учётов…, 1987). Урожайність сортів та масу ягід визначали ваговим методом. Для обліку фітомаси рослин визначали окремо фімасу плодів, листків, пагонів та коренів на облікових кущах. Накопичення фітомаси плодами розраховували з використанням таких показників як урожай ягід з куща (кг) та вміст сухої речовини в ягодах (%). Для розрахунку фітомаси листків визначали облистненість  кущів (шт./кущ), середню масу листка (г) та вміст сухої речовини в листках (%). Вміст сухої речовини в плодах і листках визначали ваговим методом. Для визначення накопичення фітомаси пагонами та кореневою системою умовно поділили кущ на чотири частини. З ¼ частини куща видаляли пагони, висушували і зважували. Розкопування кореневої системи проводили в секторі, що складає ¼ частину кола діаметром 80см навколо куща, на глибину до 60см. Розкопане коріння промивали, висушували і зважували. Результати обліків фітомаси пагонів та коренів множили на чотири. Підсумовуючи фітомасу плодів, листків, пагонів та коренів знаходили загальну фітомасу куща (г сухої речовини) (В.А.Колесников, 1962). Дослідження динаміки наростання маси плоду – за методикою О.С.Овсяннікова (1985). Виміри плодів у двох напрямках здійснювали через кожні 7 днів. На кожну дату вимірювань за співвідношенням маси плодів (m, г) до об’єму (V, см³) вираховували поправочний коефіцієнт К (К=). Об’єм плодів вираховували за формулою еліпсоїда: V = × D² × h, де D – діаметр плоду, h – висота плоду від основи до плодоніжки. Морфометричні показники кущів вивчали за В.С.Марковським, І.В.Завгороднім (1993).